Лісова А.В. Особливості діяльності інвестиційних банків як інститутів фондового ринку

УДК 336
© Лісова А.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-48с

Особливості діяльності інвестиційних банків як інститутів фондового ринку

Професійна діяльність на фондовому ринку — це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам до такої діяльності, установленим Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» (надалі - ЗпЦП)та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 16 ЗпЦП).
Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії ДКЦПФР (ч. 3 ст. 16 ЗпЦП) на такі види діяльності: брокерська діяльність; дилерська діяльність; андерайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Як і будь-який вид господарської діяльності, професійну діяльність на фондовому ринку здійснюють певні суб’єкти господарювання, а саме — професійні учасники фондового ринку, найбільш універсальними з яких є комерційні банки в частині спеціалізованих інвестиційних банків.

Інвестиційний банк (англ. Investment bank) - фінансовий інститут, який організовує для великих компаній і урядів залучення капіталу на світових фінансових ринках, а також надає консультаційні послуги при купівлі і продажу бізнесу, брокерські послуги, будучи провідним посередником при торгівлі акціями та облігаціями, похідними фінансовими інструментами, валютами та сировинними товарами, а також випускає аналітичні звіти по всіх ринках, на яких він оперує.

Характерні риси інвестиційних банків:
 -Відмінна риса – можливість здійснення операцій, які спеціалізовані інститути не здатні проводити у комплексі в силу як економічних так і юридичних обмежень;
 -Організація – велика універсальна комерційна організація;
 -Сфера діяльності – виконують більшість видів допустимих операцій на ринку цінних паперів і на деяких інших фінансових ринках;
 -Основний напрям - залучення фінансування за допомогою цінних паперів;
 -Масштаб діяльності - оптові фінансові ринки;
 -Терміновість угод - пріоритет середньо-і довгострокових вкладень;
 -Вибір об’єкту інвестування - орієнтуються на недержавні цінні папери.

Основною функцією інвестиційних банків, що визначає їх сутність, є посередницька функція на ринку капіталів - мобілізація довгострокового позичкового капіталу і надання його позичальникам шляхом випуску і розміщення цінних паперів.

Операції банків в розрізі сфери впливу на суб’єкт інвестиційного процесу поділяються на зовнішні (найбільш прибуткові, спрямовані безпосередньо на клієнта і на контрагентів, які формують послуги) і внутрішні (що створюють необхідні передумови для здійснення зовнішніх видів діяльності).

Класифікація основних операцій у напрямку спадання дохідності:
1. Інвестиційна діяльність
 -залучення фінансових ресурсів;
 -реструктуризація бізнесу шляхом злиття та поглинання;
2. Торгівля цінними паперами
 -брокерські;
 -з управління портфелем;
 -депозитарно-кастодіальні;
3. Аналітичні послуги, вироблення рекомендацій

Інвестиційна банківська діяльність - є найбільш престижною та прибутковою, проводиться у напрямках:
1. Залучення фінансування - це форма розміщення цінних паперів клієнта, включно з варіантами залучення фінансування шляхом створення венчурних підприємств і використання механізмів інвестиційного кредитування. Складові:
 -фінансове консультування клієнта - потенційного чи реального емітента цінних паперів;
 -андеррайтингове синдикування - створення і управління синдикатами андерайтерів;
 -«маркет-мейкінг» - просування цінних паперів клієнта на фінансові ринки;
 -обслуговування цінних паперів клієнта на вторинному ринку.

2. Злиття та поглинання для інвестиційних банків закордоном є основною сферою одержання доходу. Складові:
 -консалтингова діяльність щодо реструктурування бізнесу;
 -залучення фінансових ресурсів для здійснення злиттів і поглинань;
 -акумулювання та продаж великих пакетів акцій на замовлення клієнта;
 -реструктуризація компанії і продаж її частин;
 -вироблення та здійснення захисту клієнта від поглинання.

Торгівля цінними паперами – вид активних операцій комерційного банку, що одночасно виступає інструментом забезпечення інвестиційної діяльності (у вигляді організації продажу розміщуваних цінних паперів) та діяльності з управління портфелем активів (реструктуризація портфелю у процесі проведення угод) зі здійсненням складних торговельних і арбітражних стратегій.
Основні напрямки:
1. Управління активами (або управління інвестиціями) націлене як на управління власними коштами інвестиційного банку, так і на управління портфелями, сформованими за рахунок коштів клієнтів.
 -З точки зору клієнта: послуги з управління ресурсами на будь-якому організованому ринку або секторі, групі ринків. Існує можливість вкласти і вилучити гроші, звернувшись до керуючого або використовувати для цих цілей фондову біржу.
 -З точки зору інвестиційного банку: інвестиційний портфель – це всі контрольовані фонди, що є постачальниками фінансових ресурсів в загальний портфель банку, структура якого задана структурою залучених через різні фонди ресурсів та політико використання власних коштів.

2. Депозитарно-кастодіальні діяльність – полягає в зберіганні, обліку цінних паперів клієнтів, власних цінних паперів та інших фінансових активів.
 -Де-юре - даний вид діяльності винесений за рамки юридичної особи, що виконує функції інвестиційного банку.
 -Де-факто – є обов'язковим елементом діяльності, з огляду на необхідність забезпечення комплексності послуг.

3. Аналітичні дослідження та вироблення рекомендацій – зазвучай неприбуткова, є однією з найбільш витратних операцій в інвестиційних банках. Причини здійснення:
 -Дослідження та рекомендації, надані клієнтам, - «обличчя» банку, що свідчить про його можливості та вказує на якість послуг.
 -Якісна дослідницька робота лежить в основі діяльності з управління інвестиціями, залучення фінансування.

Загалом, здійснення вищенаведених операцій інвестиційними банками є утрудненим, у зв’язку з недостатністю фінансової бази та низькою активністю внутрішнього біржового ринку. Як зазначається в останніх дослідженнях, на сьогодні потенціал фінансового ринку не повною мірою використовується для розв'язання загальноекономічних проблем.
Ринку фінансових послуг необхідна ефективна законодавча база, яка передбачатиме чіткі норми прямої дії та імплементуватиме міжнародні норми організації торгівлі, впровадження якої буде стимулом для активізації інвестиційної діяльності банків, що забезпечить подальший розвиток внутрішнього ринку України.
Фактично, дані заходи нададуть можливість банкам отримати прямий доступ на економічно обгрунтованих та виважених умовах до кредитних ресурсів українського та скористатися інструментами світового фінансового ринку, що сприятиме розвитку вітчизняної економіки та зростанню потенціалу банківської системи.


Використані джерела:
1. Инвестиции. - [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://invbirzha.blogspot.com.
2. Актуальні питання та перспективи банківської діяльності на фінансовому ринку. - [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/061.htm.
3. Радник. Український юридичний портал. - [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://radnuk.info
4. Кириченко О. Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку/ Кириченко О// Банківська справа – 2008 - №2 - С. 57-73.
5. Тенденції та перспективи розвитку інвестиційних послуг в українських банках. - [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://investycii.org/blogs/investytsiji/tendentsiji-ta-perspektyvy-rozvytku-investytsijnyh-posluh-v-ukrajinskyh-bankah.html.