DataLife Engine > Стратегічне управління фінансами > Вілюра Х.Б. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

Вілюра Х.Б. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ


1-03-2012, 22:31. Разместил: Вілюра Христина
УДК, Вілюра Х.Б.
ЛНУ ім. Івана Франка, ЕКФМ-52

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

Видатки місцевих бюджетів відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу. До складу бюджетних видатків відносять фінансування витрат, пов’язаних із вирішенням завдань місцевого значення, управлінням соціально-економічним розвитком відповідних адміністративно-територіальних утворень. Вони відіграють важливу роль у задоволенні потреби соціально-економічного розвитку країни, оскільки саме через бюджетні видатки органи місцевого самоврядування повинні вирішувати завдання на місцевому рівні – забезпечувати населення державними послугами, сприяти всебічному і гармонійному розвитку територій.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, видатки бюджету – це кошти, спрямовані на виконання програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом. [1]
Економічний i соціальний розвиток територій забезпечують саме місцеві бюджети, адже вони фінансують заклади освіти, культури, охорони здоров’я населення, засоби масової інформації, житлово-комунальне господарство, різноманітні молодіжні програми. Саме з місцевих бюджетів здійснюють видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.
Тому місцеві бюджети, які виконують фінансову функцію органів місцевого самоврядування, займають особливе місце в бюджеті нашої держави. Фінансові ресурси, що зосереджуються у місцевих бюджетах, перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування. До складу місцевих бюджетів належать: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В Україні сьогодні налічуються понад 12 тисяч місцевих бюджетах, у яких зосереджено від 30 до 40 % бюджетних ресурсів. [2; с.15-16]
Управління місцевими фінансами – це формування, використання та розпорядження коштами місцевих бюджетів. Управління фінансами ґрунтується на знанні економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між державою і суб’єктами господарювання, державою і населенням, між галузями економіки і територіями.
Стратегічне управління місцевими фінансами – це управління на тривалу перспективу. Його суть виражена у визначенні обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалізації цільових програм, пов’язаних з розвитком економіки регіонів України, проведенням її структурної перебудови, розвитком аграрного промислового комплексу, а також вирішенням соціальних проблем. [2; с.76-77]
Формування бюджетних видатків розпочинається з стадії планування, що відбувається за допомогою таких методів: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання, програмно-цільового.
Методи бюджетування намагаються досягнути довгострокового результату. Тому за останні два десятиліття в усіх розвинених країнах набув популярності програмно-цільовий метод як ефективний інструмент бюджетного управління. Цей метод розприділяє раціонально бюджетні ресурси за різним пріоритетними напрямами.
Програмно-цільовий метод бюджетування складає основу теперішньої реформи місцевих бюджетів, а також зарубіжний досвід його запровадження. На сьогодні доведено, що ефективне та цільове використання обмежених бюджетних ресурсів можливе завдяки програмно-цільовому методу.
Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - це система планування та управління коштами бюджету в середньотерміновій перспективі, спрямована на розроблення та виконання бюджетних програм та підпрограм, орієнтованих на кінцевий результат. [3; с.14]
Одним з етапів програмно-цільового планування є стратегічне планування. Воно включає такі заходи:
− визначення довго- та середньострокових цілей;
− відбір першочергових програм, виходячи з фінансових можливостей;
− прийняття програмних документів органів влади. [4; с.49]
Багаторічне бюджетування покращує ефективність розподілу державних ресурсів і тим самим підвищує прозорість і підзвітність у бюджетному процесі й забезпечує механізм систематичного перегляду зобов’язань бюджету і пріоритетів витрачання коштів бюджету.
Ефективним інструментом для управління доходами та видатками бюджету, а також реалізації стратегічних напрямів розвитку країни в цілому та конкретного міста зокрема є середньострокове планування, на якому базується бюджетний процес згідно зі встановленими пріоритетами, завданнями бюджетної політики та наявними ресурсами.
Мета складання середньострокового плану бюджетних видатків – ефективне управління бюджетними коштами у середньостроковій перспективі, оскільки реалізація стратегічних заходів не обмежується лише одним роком.
Загальному середньострокове прогнозування видатків відбувається на двох рівнях:
1) прогнозування безпосередньо здійснює центральний орган виконавчої влади, який відповідає за підготовку проекту бюджету;
2) інші центральні органи виконавчої влади.
Рисунок, поданий нижче, дає уявлення про взаємодоповнюваність структур організаційної координації, стратегічного плану, плану дій на перехідний період, системи середньострокового бюджетного планування та цільового бізнесового середовища.
Вілюра Х.Б. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ





















Рис 1. Взаємодоповнюваність стратегічного планування [5; с.122]

Для здійснення планування видатків місцевих бюджетів необхідно здійснити прогноз ресурсів на плановий рік та середньострокову перспективу. Для планування видатків, що здійснюються на довгострокову перспективу, це є актуально. Наприклад, планування постійних видатків, що пов’язані з фінансуванням освітніх програм, соціального захисту населення, інноваційних та інвестиційних проектів тощо. [6; с.62]
Для ефективного управління бюджетними ресурсами та направлення частини цих коштів на нові бюджетні програми важливим є прогноз обсягів видатків, пов’язаних із продовженням вже існуючих бюджетних програм. Для більшості місцевих бюджетів це є видатки із соціальним спрямуванням, які в структурі всіх видатків місцевих бюджетів становлять 88%. На рисунку 2 зображено соціально-економічний розвиток територій в системі середньострокового бюджетного планування.
Вілюра Х.Б. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ





























Рис. 2. Інституційні потоки в системі середньострокового бюджетного планування у соціально-економічному розвитку територій. [5; с.128]

Середньострокове планування видаткової частини місцевого бюджету включає такі етапи:
1. Оцінка реальних ресурсів, які може мати місцевий бюджет на наступний рік та середньострокову перспективу.
2. Розробка кількох варіантів середньострокового прогнозу ресурсів (базового, оптимістичного та песимістичного) і визначення прогнозу, який найбільше відповідає макроекономічній ситуації в країні.
3. Визначення пріоритетів у видатковій політиці органу місцевого самоврядування на середньострокову перспективу. При цьому особливу увагу слід приділити бюджету розвитку.
4. Проведення оцінки існуючих бюджетних програм з метою виявлення неефективних програм за допомогою аналізу витрат.
5. Здійснення оптимізації бюджетних програм шляхом оптимізації бюджетних установ та витрат на реалізацію програм.
6. Розподіл бюджетних ресурсів на дві частини: перша – на продовження реалізації існуючих бюджетних програм, друга – на нові бюджетні програми.
7. Формування бюджетних програм та визначення обсягів видатків за програмами на плановий період та на середньострокову перспективу. [7; с.32]
Після здійснення стратегічного планування наступає потреба в стратегічному управлінні. Стратегічне управління соціально-економічного розвитку територій повинно поступово подолати диспропорції між рівнями розвитку виробничої та соціальної інфраструктури. Для досягнення цієї мети необхідним є:
1) Cформувати нові підходи до системи управління.
2) Чітко розподілити повноваження і відповідальність з управління комунальним та державним майном, земельними ресурсами, фінансовими і матеріальними активами, акціями підприємств, між органами представницької та виконавчої влади, узгодження інтересів міської влади.
3) Співпраця органів місцевої влади, підприємців та населення в напрямі створення спільної політики в тих сферах, де найбільше пересікаються їх інтереси, особливо щодо ефективного користування майном та земельних ресурсів, з метою перешкоджання неефективній забудові міст, продажу земельних ділянок, недоотриманню коштів при неправильному оцінюванні об’єктів продажу.
4) Консолідація зусиль територіальної громади та органів виконавчої влади в реформуванні провідних галузей економіки міста, модернізації ключових інфраструктурних об’єктів, реалізації перспективних інвестиційних проектів, реалізації єдиних підходів у бюджетній і податковій політиці, містобудуванні, екології.
5) Використання можливостей міст для саморозвитку на основі наявних ресурсів,тобто ефективного використання потенціалу. Пріоритетами при цьому мають стати: активізація розвитку житлово-комунального господарства, розвиток освітньої галузі, раціональне використання коштів бюджету, випуск муніципальних облігацій, ефективне використання земельних ресурсів, покращання якості життя населення.
Планування політики у сфері бюджетних видатків на макрорівні здійснює Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади, відповідальний за формування пропозицій проекту бюджету на наступний період.
На початку бюджетного циклу Міністерство економіки України розробляє посередній прогноз макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні три роки.
Розвиток середньострокового бюджетного планування в Україні перебуває на початковому етапі. У бюджетному процесі на центральному рівні застосовуються окремі фрагменти середньострокового бюджетного планування і прогнозування. Розроблення середньострокових бюджетних оцінок має радше робочий характер і внутрішнє, у межах Міністерства фінансів, застосування. При формуванні річного бюджету на плановий період середньострокові бюджетні оцінки, що розроблені у попередньому бюджетному циклі, не використовуються, тобто вони не мають динамічного характеру. Таким чином, цей інструмент, що, крім усього іншого, призначений для полегшення прийняття і розроблення річного бюджету, у цій частині своєї функції не виконує.

Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : Затверджений ВРУ 8 липня 2010 року № 2456-VІ.- Режим доступу: http://www. rada.gov.ua.
2. Місцеві фінанси: практикум: навчальний посібник / Мирослав Кульчицький. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011.-301с.
3. Планування місцевих бюджетів на основі програмно-цільового методу: Навчальний посібник / [Під заг. ред. І.Ф. Щербини]; ІБСЕД, Проект «зміцнення місцевої ініціативи», USAID. - К., 2011, - 108с.
4. Місцеві фінанси / П.О. Омелянович, В.С. Левченко, О.В. Хістаєва, Д.В. Фірсов, О.О. Якубовська / М-во освіти і науки У-ни, Донец. нац. ун-т ек. і торгівлі ім. Т-Баран. – Донецьк: [Дон НУЕТ], 2011-252с.
5. Аналіз системи управління державними видатками: методичні аспекти реформи фінансування соціальних послуг. Серпень 2006 р. - Режим доступу: www.fisco-id.com/download.php?m=an&l=ua&id=51.
6. Демянишин В.Г. бюджетне планування та його особливості в умовах демократичних перетворень.//Світ фінансів. Випуск І, - 2004.
7. Місцеве самоврядування в Україні: сиан та перспективи розвитку. [аналітична доповідь/ керівник авторського колективу С. О. Біла]; Аналітична доповідь. – К.: НІСД, 2009.

Вернуться назад