Шевчук Є.В. Удосконалення законодавчої бази України у сфері фінансових послуг для управління кредитним та ліквідним ризиками

Шевчук Є.В., 2012

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 08.12.2012 року № 2664-14 кожна фінансова група або ж її підгрупа повинна виконати вимогу: «наявності ефективної системи управління ризиками» .
Також фінансові основи, зокрема банки, керуються і іншими законодавчими актами у сфері управління ризиків.
Кредитний ризик
Одним з головних актів є Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» затвердженою постановою Правління НБУ № 279 від 6 липня 2000 р. із останніми змінами та доповненнями.
Але згідно постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» №23 від 25 січня 2012 року, Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» затвердженою постановою Правління НБУ № 279 від 6 липня 2000 р. із останніми змінами та доповненнями втрачає чинність від 1січня 2013 року. І відповідно нова Постанова набуде чинності від 1 січня 2013 року.
Це Положення розроблено на підставі Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, нормативно-правових актів Національного банку України, з урахуванням основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою забезпечення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.
Це Положення є результатом співпраці фахівців Національного банку України, банківського співтовариства, а також провідних аудиторських компаній.
У НБУ зазначили, що підготовка Положення є черговим кроком на шляху адаптації нормативно-правових актів Національного банку з положеннями міжнародних стандартів фінансової звітності. У той же час Положення забезпечує відповідність принципам Базельського комітету з банківського нагляду.
Положення є кодифікованим документом, який передбачає застосування єдиних підходів до оцінки активних операцій, а саме: кредитів; коштів, розміщених в інших банках; дебіторської заборгованості; цінних паперів фінансових зобов'язань.
Норми цього Положення передбачають здійснення оцінки активу цілісно, а не за окремими його складовими.
У Положенні збережені чинні підходи до розрахунку резервів на підставі аналізу фінансового стану боржника, своєчасності та повноти погашення ним боргу, наявності та ліквідності забезпечення.
Також удосконалено методологію оцінки фінансового стану позичальників - юридичних осіб шляхом застосування математичної моделі для розрахунку показника їхньої платоспроможності, яка заснована на фінансовій звітності та враховує вид економічної діяльності позичальників.
Крім того, істотно підвищено вплив стану обслуговування боргу на класифікацію активу, змінені підходи до обліку вартості забезпечення при розрахунку резерву.
Для адаптації банків до запроваджуваних Положенням підходів передбачено період до кінця поточного року.
У НБУ зазначають, що введення Положення забезпечить застосування загальноприйнятої міжнародної практики формування резервів, отримання користувачами фінансової звітності більш повної і достовірної інформації про фінансовий стан банків і результати їхньої діяльності.
Ліквідний ризик
В розділі 5 Інструкції НБУ "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (Постанова № 368 від 28.08.2001р. з урахуванням змін) є представленні три нормативи ліквідності :
1. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку.
Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.
Норматив миттєвої ліквідності розраховується з урахуванням сальдо за кореспондентськими рахунками,що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків.
Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.
2. Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно).
Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця.
Норматив поточної ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:
 за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;
 за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.
Нормативне значення нормативу (Н5) має бути не менше ніж 40 відсотків.
3. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.
Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.
Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:
за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;
за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.
Нормативне значення нормативу (Н6) має бути не менше ніж 60 відсотків.
Згідно постановами Нацбанку від 8 лютого 2012 року (№47) і від 16 лютого 2012 року (№56) як відзначає пан Сергій Черненко – перший заступник голови правління – фінансовий директор Першого українського міжнародного банку (ПУМБ), НБУ з 1 липня 2012 року приводить у відповідність зі світовою практикою МСФЗ розрахунки нормативів ліквідності: активи банка будуть зменшуватися на суму сформованих під них резервів. "Таким чином, підсилюється захист інтересів кредиторів, оскільки можливості банків щодо прийняття невиправданих кредитних ризиків на баланс – зменшуються", – сказав банкір. Отже, можна вважати, ці зміни дозволять покращити законодавчу базу у правління ризиками на ринку фінансових послуг.

Список використаної літератури:
1.Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 08.12.2012 року № 2664-14
2.Інструкції НБУ "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (Постанова № 368 від 28.08.2001р. з урахуванням змін)
3.Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» №23 від 25 січня 2012 року