DataLife Engine > Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 > Чемерис І.Е. Необхідність державного регулювання фінансового ринку України

Чемерис І.Е. Необхідність державного регулювання фінансового ринку України


24-10-2012, 01:33. Разместил: Чемерис І.Е.
УДК 336
© Чемерис І.Е., 2012
ЛНУ імені Івана Франка Екф-41с, 24.10.2012

Необхідність державного регулювання фінансового ринку України

Сучасні фінансові ринки – це механізм для торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку і розвиненої ринкової інфраструктури, що забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність угод (операцій). Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливо собі уявити без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку [2]. Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підтримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх «свободи» державним контролем – лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль. Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі: 1)допуск цінних паперів до публічних торгів; 2)розкриття інформації емітентами; 3)функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно- інформаційних систем); 4)регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами; 5)реклама на ринку цінних паперів; 6)заборона маніпулювання цінами.
Добре відрегульований фінансовий ринок, по-перше, знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною; по-друге, це незамінний інструмент залучення до процесу економічного розвитку сумарного обсягу заощаджень населення; по-третє, високорозвинений фінансовий ринок підвищує динамічність економічної системи, що дуже важливо для схвалення населенням поступового переходу до ринкової економіки.
Таким чином, фінансовий ринок — це сфера економіки, де відчувається найжорстокіший політичний тиск, адже фінансове законодавство регулює гігантські потоки капіталу. При цьому користувачі капіталу можуть бути зацікавлені в тому, щоб приховати свої справжні наміри і рішення й деякою мірою дезінформувати ринок. На фінансовому ринку навіть репутація учасника має свою ціну. Водночас інвестори намагаються віднайти можливість заробити і докладають багато зусиль, щоб отримати угоду чи інформацію, недоступну іншим інвесторам. Вони намагаються також обмежити конкуренцію між тими, кому надали капітал. І як часто трапляється, страждають найбільш беззахисні — дрібні, індивідуальні інвестори. Будь-яка з подібних дій ставить під сумнів цілісність фінансового ринку і потребує втручання органів контролю. Тому для регулювання фінансового ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави має бути обов'язковим [1].
Роль фінансового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні надзвичайно важлива. Фінансовий ринок дає необмежені можливості для інвестицій і тому постійно перебуває в центрі уваги Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів та інших владних структур. В Україні фінансовий ринок лише формується, на ньому ще не встановилися традиції та правила роботи, саме ця причина, в першу чергу обумовлює необхідність приведення в дію системи ефективного регулювання фінансового ринку з боку державних структур.
Державне регулювання фінансового ринку та його складових — це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.
Мета державного регулювання фінансових ринків в Україні:
1) проведення єдиної й ефективної державної політики в сфері фінансових послуг;
2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;
3) створення сприятливих умов для розвитку і функціонування ринків фінансових послуг;
4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фі¬нансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з ураху¬ванням інтересів суспільства;
5) забезпечення рівних можливостей доступу на ринок і захист прав його учасників;
6) дотримання учасниками вимог законодавства;
7) запобігання монополізації і створення умов розвитку чесної конкуренції;
8) контроль за прозорістю і відкритістю фінансових ринків;
9) сприяння інтеграції в європейський і світовий фінансові ри¬нки.
В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання фінансового ринку в будь-якій країні є не стільки впорядкування діяльності позичальників капіталу і фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування фінансового ринку в цілому, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених [4]. Отже, розвиток ефективно діючого фінансового ринку здатного мобілізувати та перерозподіляти інвестиційні ресурси є найважливішим завданням регулювання національної економіки [5]. Це пов'язано з наступними причинами. По-перше, на фінансовому ринку працює величезна кількість його учасників, тих, хто має надлишкові фінансові активи і тих, хто їх потребує. Інтереси цих учасників, в першу чергу - професіоналів, тобто тих, які мають професійні фінансові знання, часто діаметрально протилежні, антагоністичні і тому державою повинна бути впроваджена відповідна система регулювання. По-друге, найбільш численною категорією інвесторів на фінансовому ринку є населення, яке має надлишкові кошти, хоче надати їх на ринкових умовах у користування, але фаховими фінансовими знаннями не володіє. Без створення надійної системи захисту прав та інтересів цих інвесторів фінансовий ринок взагалі не буде працювати. По-третє, на фінансовому ринку реалізуються державні інтереси з приводу втілення макроекономічної політики, яка забезпечує комплекс економічних і політичних пріоритетів і держава повинна бути переконана, що фінансовий ринок з його інструментами буде працювати в контексті цих пріоритетів [3].

Список використаних джерел.
1. Еш С.М. Фінансовий ринок : Навчальний посібник. – К. Центр учбової літератури, 2009. – 528с.
2. Фінанси (теоретичні основи) : Підручник / М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.; Під кер – вом і за наук. Ред. М.В. Грідчіної, В.Б. Захожая – 2–ге вид., випр.. і допов. – К.: МАУП, 2004.- 312с.
3. Лондар С. Л. Фінанси : навч. посібник / С. Л. Лондар, О. В. Терещенко. – Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384с.
4. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: Навч. посібник / Ходаківська В.П., Данілов О.Д. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.
5. Школьник І.О. Фінансовий ринок України в контексті розвитку світової фінансової системи: Монографія. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 98с.

Вернуться назад