DataLife Engine > Фінансова безпека суб'єктів господарювання > Приймак Н.В. Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання

Приймак Н.В. Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання


24-05-2011, 15:59. Разместил: Приймак Н.В.
УДК 336
© Приймак Н.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-39с

Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання

Постановка проблеми. Ефективність функціонування економіки будь–якої країни залежить від стабільного розвитку підприємницької діяльності в ній. Останнім часом, з бурхливим розвитком світової економіки все більш актуальними стають процеси злиття та поглинання компаній. Актуальність проблеми полягає в тому, що для пострадянських країн злиття та поглинання — це засоби нагромадження капіталу, збільшення своєї частки на ринку та здійснення інвестицій. Проте, незважаючи на позитивні аспекти злиттів та поглинань, в Україні більш поширене силове захоплення компанії або « рейдерство ». Однак в Україні це явище набуло надмірного цинізму й агресії. Протягом останніх років рейдерство в Україні перетворилося на справжню суспільну катастрофу, яка не тільки загрожує розвиткові економіки України та спричиняє коллапс правової системи, а й робить сумнівним перспективи існування та розвитку в Україні приватного середнього та малого бізнесу.
Аналіз основних досліджень і публікацій. Тривалий час науковці дискутують над проблемою рейдерства. Проблему корпоративних конфліктів досліджено у працях З.П. Варналія, О.В.Тарасової, С.В. Кравченко, Г. Паламарчука, Л. Венгера та інших економістів.
Постановка завдання. Голова мета даного наукового дослідження — аналіз активності рейдерства в Україні, розкриття сутності рейдерства, визначення масштабів та рівеня рейдерства в Україні, головних негативних наслідків рейдерства та на основі виконаного дослідження вказати основні шляхи подолання його в Україні.
Виклад основного матеріалу. Рейдерство — це нове поняття, що з’явилось в нашому лексиконі зовсім недавно, і ми інколи вживаємо його, не знаючи, що це таке. Юридичного визначення термінів «рейдер» і «рейдерство» в Україні немає, тому визначити, що таке «рейдерство» можна виключно на підставі ознак і в аналогії з тим, що називають «рейдерством» за кордоном [8; с. 126].
Слово «рейдер» має англійське походження. У середині минулого століття за часів військового протистояння Великобританії та Іспанії так називалося одне з англійських морських піратських суден, котре саме здійснювало напад лише на іспанські торгові судна. З того часу поняття «рейдер» увійшло в лексику військово–морської справи, воно означало проведення морських операцій під час військових дій спеціально підготовленими для знищення бойових і торгових суден ворога морськими суднами [6; с. 1].
«Рейдер» (raider) — в перекладі з англійської означає компанію, що поглинає інші компанії, скуповуючи акції компанії–жертви з метою отримання її контрольного пакету. Англійське слово raid означає раптовий напад, наліт. При цьому рейдерство на Заході називають як звичайне і абсолютно законне придбання без згоди фактичного власника і менеджменту, так і силове захоплення з метою зміни власника [8].
Головною метою рейдера є отримання прибутку, але добивається він цього не виробництвом певного виду продукції, а перепродажем підприємства, над яким він отримав контроль шляхом «недружнього поглинання». Чому саме поглинанням, та ще й недружнім? Тому, що це набагато дешевше, ніж шукати з власником підприємства компроміс, і набагато простіше, ніж переконувати бізнесмена продати власну прибуткову справу [8; с. 130].
Рейдерство умовно поділяють на «біле», «сіре» та «чорне». В Україні чітких меж між окремими видами рейдерства не існує. Рейдерські операції можуть початися з «білого» рейдерства, поступово залучаючи інші методи, зокрема — силового характеру .
Поняття «рейдерство» на Заході існує давно, а в Україні — з початку 90-х років минулого століття. Поява рейдерства в Україні пов’язана з переходом країни на ринкові відносини, з численними прогалинами в чинному законодавстві, корумпованістю органів державної влади та іншими чинниками.
На жаль, в Україні склалися обставини, коли стало можливим захоплювати чужі підприємства неправдивим шляхом. Цьому процесові сприяли й незавершеність формування законодавства, відсутність відповідних кадрів. Не можна відкидати з важелів і те, що країні опинилася без роботи та засобів для існування значна частина громадян, а також низькі заробітки. Поява рейдерства обумовлена також незначним досвідом акціонерної форми ведення бізнесу, некоректним проведенням приватизації, наявністю мільйонної армії мінори тарних (таких, що володіють невеликою кількістю акцій) акціонерів, масштабністю корупції в суспільстві і високою рентабельністю цього виду діяльності.
Сьогодні можна говорити про те, що українське суспільство дійшло в притул до тієї межі, коли корупційним проявам, корупційним елементам необхідно дати серйозний бій, щоб їх подолати. [3; с. 53-54].
Серед причин поширення рейдесрста в Україні суттєве значення мають прогалини в законодавстві, які настільки великі, що виникає велика спокуса ними скористатися.
У країнах з такою економікою як наша, умови для рейдерства створюються в той момент, коли суб'єкт господарської діяльності приватизовується незаконним шляхом.
Яскравим прикладом існування проблеми рейдерства в Україні та різних підходів до її вирішення, а можливо і посилення, є проходження у Верховній Раді Закону “Про внесення змін до Закону “Про господарські товариства” (щодо зниження планки кворуму проведення загальних зборів господарськго товариства). Якщо чинне законодавство передбачає прийняття рішень загальними зборами більшістю 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, а на сьогодні при кворумі 60% – це 45% голосуючих акцій, то при кворумі 50%, як на цьому наполягають наші парламентарії, прийняти рішення, наприклад, про додаткову емісію на невигідних для міноритарних акціонерів умовах може власник, пакет якого становить лише 37,5% [2; с. 106].
В України спостерігається тенденця до підвищення їх кількості рейдерський атак в наступних областях — Київській, Дніпропетровській, Полтавській, Львівській, Одеській, Харківській. Тобто, в областях, де промисловість є більш розвиненою. Причому лідером залишається саме Київська область .
Актуальними є невтішні дані експертів інвестиційних компаній, які вказують, що щорічний обсяг сегмента поглинань злиття становить у Україні понад 3 млрд. дол. США. Проблемним є те, що практично 70% з них мають недружній характер рейдерських захоплень. Найгіршим є те, що до рейдерських схем залученні державні та правоохоронні органи, суди, державна виконавча служба тощо[4; С. 37].
Сприяє рейдерству відсутність в Україні нормально працюючого фондового ринку, не публічність більшості власників, не прозорість фінансових потоків підприємства, прагнення приховати прибуток за допомогою заробітної плати « в конвертах » і ручного розподілу дивідендів. І ще одне, але досить суттєве спостереження: захопити бізнес дешевше ніж його купити.
Ще одна цьогорічна тенденція — перехід рейдерів від замкненості до публічності. Якщо раніше вони уникали камер, то зараз відкрито дають коментарі, видаючи себе за ображених співвласників, у яких нечесно відібрали бізнес [10].
Поширене в Україні рейдерське захоплення підприємств спрямоване на неправомірне заволодіння власністю (майновими правами на власність) підприємства: коштами, технікою, продукцією підприємства, зайнятими підприємством територіями, будинками й спорудами, засобами виробництва, бізнесом у цілому тощо.
Багато підприємств, які зазнали рейдерських атак, знаходяться в режимі «бойової готовності» — постійна охорона, колючий дріт, заблоковані входи. Ось неповний перелік найбільших вітчизняних підприємств, яких атакували рейдери протягом останніх років: ВАТ “Броварський завод будівельних конструкцій”, ВАТ “Агрофірма “Провесінь””, АТВТ промислово-торговельна фірма “Сувенір”, ВАТ “Столичний”, ЗАТ “Допсок”, ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”. Цікавить рейдерів і галузь фармацевтики. Про незаконну скупку акцій повідомили ЗАТ НВЦ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”, ЗАТ “Дарниця”, ВАТ “Фармак”. Активні рейдери в галузі машинобудування, якій притаманні великі земельні площі. Силового захоплення зазнали: ЗАТ ”Миколаївський машинобудівний завод”, КП ”Київтрактордеталь”, Чорноморський суднобудівний завод. Рейдерів цікавлять не лише виробничі підприємства, вони проявляють активний інтерес до музеїв, санаторіїв, торгових центрів, зоопарків, кінотеатрів та інших культурних одиниць [9; с. 147].
Про рівень рейдерства в Україні та його вражаючі масштаби свідчать наступні факти:
в Україні діє щонайменше 35–50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів ;
рейдерство набуло в Україні системного характеру. Кількість захоплень сягає 3000 на рік;
результативність рейдерських атак – понад 90 %;
за експертною оцінкою, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить майже 3 млрд. дол. США [3, с. 3];
середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінка ми, становить близько 1000 %;
українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії
чиняться із залученням збройних формувань, а подекуди – навіть співробітників правоохоронної системи тощо.
За оцінками експертів, сьогодні в Україні діє від 35 до 50 професійних рейдерських груп. Спираючись на цілий комплекс засобів — психологічний натиск, шантаж, підробка документів, підкуп силових структур, — вони створюють умови рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності за рамками закону. Під рейдерські атаки в Україні вже потрапили 3,7 тисячі суб’єктів господарювання. Річний обсяг рейдерського перерозподілу власності сягає в середньому від 2 до 3 млрд. дол. США [1; с. 2].
До замовлення та іноді організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються окремі потужні промислово–фінансові групи України. Зокрема, в рамках експертного опитування «Центру дослідження корпоративних відносин» бізнес-групу «Приват» назвали найбільшим українським рейдером 100 % експертів, групу «Фінанси та кредит» – 54,6 %, «Альфа-Груп» – 45,5 % [5; с. 131].
Якщо говорити про Львівщину, то рейдери працюють тут надзвичайно кваліфікованою і зложеною командою, заздалегідь розробивши схему атаки та застосовуючи абсолютно всі межанізми. Вони «піднімають» компромат на підприємство та його менеджерів, знаходять слабкі місця в родинних стосунках керівників, вміло маніпулюють законодавством, використовуючи для досягнення своєї мети прогалини та недолугості окремих правових актів, які дозволяють укладати угоди. А потім на «законних» підставах заволодівають майном або правами підприємства у розрахунку на те, що в результаті довготривалого оскарження таких дій повернути все в попередній стан буде неможливо.
Найчастіше рейдерів цікавлять відкриті акціонерні товариства, які пройшли процес приватизації, з часом накопичили величезні суми кредиторської заборгованості і не мають можливості надалі проводити виробничу діяльність, але володіють цікавою нерухомістю, замлею чи виробничими потужностями [3; 76-77].
Сьогодні для протидії незаконним атакам створений «Антирейдерський союз підприємців України», представництва якого вже відкриті у 8 регіонах. Існує постанова від 21 лютого 2007 року «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств».
Україна — молода держава, яка прагне зайняти стійку нішу в світовій економіці. У зв’язку з цим потрібно приділяти увагу співробітництву з міжнародними організаціями, які займаються питаннями з розвитку конкуренції, а саме: Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародною Мережею з питань конкуренції (ММК) [9; с. 150].
Важливою передумовою виходу із ситуації, що склалася в Україні з рейдерством є забезпечення максимальної прозорості та дієвості процесу боротьби з рейдерськими атаками. Тому необхідно розробити та негайно вжити низку першочергових заходів щодо подолання (як мінімум — значного зменшення) цього негативного явища. Ці заходи можуть бути самостійними, але можуть розроблятися, і найголовніше – реалізовуватися, як складова політики детінізації економіки України. Важливо, щоб ці заходи були не лише задекларовані, не лише на папері, а, зайшовши підтримку в суспільстві – ефективно реалізовувалися на практиці [5; с. 136].
Можна виділити наступні методи боротьби з рейдерством: активна участь громадськості та преси у боротьбі з рейдерством. Про будь-який випадок рейдерства потрібно писати у ЗМІ; боротися з рейдерством ефективніше б було такими самими методами: силою відстоювати свої об’єкти; спільні зусилля спец розділів Служби безпеки України, органів внутрішніх справ та прокуратури, направлені на виявлення, протидію і боротьбу з рейдерством; потрібна боротьба з корупцією не « на папері », а в реальності; посилення відповідальності правоохоронців, суддів, інших державних службовців;вдосконалення чинного корпоративного законодавства. Лише при об’єднанні усіх перелічених факторів може відбуватися боротьба і активне протистояння рейдерству [7; с. 119].
Висновки. Отже, можна зробити узагальнюючий висновок, що в Україні рейдерство дійсно є надзвичайно актуальною проблемою в сучасному суспільстві, яка набирає статусу загрози національної безпеки України. Через нестійкість, корумпованість державних органів, прогалин у законодавстві, несформованих інституцій прав власності такий феномен в Україні не лише виникає, а набирає високих «темпів зростання». І хоча в розвинених країнах рейдерство є ефективним інструментом впливу на неефективні підприємства, у нас це інструмент перерозподілу власності та особистих інтересів. Боротьба з рейдерством має носити комплексний характер. У питанні протидії рейдерству повинні об’єднатися влада, парламент, бізнес, громадкість. Лише таким чином можливо значно скоротити кількість рейдерських захоплень в Україні. Для ефективного подолання рейдерських захоплень потрібно вжити таких заходів: на боці власника має виступати держава і вживати дієві, реальні важелі щодо захисту прав власності; прозорість і ефективність діяльності суб'єктів господарювання, які можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів.

Список використаних джерел.
1. Бабич Т. Рейдерство в Україні – загроза національній безпеці / Т. Бабич // Віче. – 2010. – № 14. – С. 2-5.
2. Беліков О. Рейдерство в Україні – реалії сьогодення / О. Беліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 105-109.
3. Василенко Л. Обережно: рейдери! – К.: знання України, 2007. – 100 с.
4. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2006. – 576 с.
5. Варналій З. С., Мазур І. І. Рейдерство в Україні: передумови та шляхи подолання / З. С. Варналій, І. І. Мазур // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 2 (3). – С. 129-139.
6. Каліцінська К. О. Рейдерство, як ризик впливу на економічну безпеку підприємства: [ Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/19_DSN_2010/Economics/69603.doc.htm].
7. Москаленко С. Рейдерство: загальна характеристика, окреслення проблеми та шляхи боротьби / С. Москаленко // Юридична Україна. – 2007. – № 7/8. – С. 117-119Савельєв Є. В., Гуцайлюк З. В., Козюк В. В. та ін. Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство – Тернопіль: Вид. Терно–граф, 2008. – 424 с.
8. Савельєв Є. В., Гуцайлюк З. В., Козюк В. В. та ін. Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство – Тернопіль: Вид. Терно–граф, 2008. – 424 с.
9. Тивончук І. О., Глинська Г. Я. Особливості рейдерства в Україні: [Режим доступу: http://vlp.com.ua/node/1962 ].
10. Український антирейдерський рух: [Режим доступу: http://www.zahvat.net/6/598/ ].

Вернуться назад