Карнаух А. Вітчизняна та міжнародна практика запровадження єдиного соціального внеску

Вітчизняна та міжнародна практика запровадження єдиного соціального внеску

Карнаух .А.М, Екф-42с
Львівський національний університет ім. Івана Франка

Система соціального страхування виконує провідну роль в розвитку національної економіки та визначає умови для економічного захисту громадян. Стосовно будь-якої країни найважливішою для інтересів сучасного суспільства є соціальна політика держави, яка залежить від пріоритетів її розвитку. Саме в період трансформаційних процесів у економіці змінюється система соціального страхування. З огляду на вагомість соціальної сфери та соціального страхування, питання щодо їх реформування нині у центрі уваги багатьох вчених, економістів.
Система соціального страхування відіграє важливу роль в розвитку національної економіки та створює умови для економічного захисту громадян. Тому актуальним є ухвалений 1 січня 2011 р. Закон України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який вніс кардинальні зміни у систем державного пенсійного та соціального страхування. Правило сплати єдиного соціального внеску діє практично у всіх країнах Євросоюзу, тому його введення наближає податкове законодавство України до світових стандартів.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок. Його сплачують до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування [1].
Єдиний внесок для більшої частини платників встановлено у відсотках залежно від классу професійного ризику. Виділено 67 класів професійного ризику виробництва та визначено ставки
внеску – від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва.
Для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску – 34,7 %. Для працівників, які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємців або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору, встановлено ставку єдиного соціального внеску – 3,6 %. Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, сплачують єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6 %; державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1 %. Для підприємців на загальній системі оподаткування та спрощенців встановлена однакова ставка внеску, що становить 34,7 % бази оподаткування [4].
Страхові платежі розподіляються між роботодавцями, працівниками, державою (державним бюджетом) та місцевими органами влади (місцевими бюджетами). Внески на соціальне страхування в певній пропорції розподіляються між роботодавцями та застрахованими, частка яких 40 – 66% внесків. Наприклад, частка виплат застрахованих осіб стосовно загальної суми страхового внеску у деяких країнах становить: у Чорногорії — 28,1 %, Німеччині — 20,2 %, Австрії — 17,2 %, Люксембурзі — 15 %, Чехії – 12,5 %, Сербії і Угорщині – 11,5 % . Частка роботодавців у загальній сумі внеску коливається від 34 до 60 %. У разі зміни економічних умов ці співвідношення коригують. Незмінним залишається лише принцип паритетної участі в соціальному страхуванні. Стосовно окремих видів страхування зберігається участь підприємств і самих працівників. Так, частка відрахувань для роботодавців і працівників на страхування від безробіття у деяких країнах чітко встановлена: у Німеччині – 3,25% та 3,25 % відповідно; Канаді – 4,13% та 2,9 %; Франції – 5,13% та 3,04 %; США – 6,20% та 0 %; Швеції – 5,42 % (застраховані особи роблять внески у сумі від 35 до 100 крон на місяць, що дорівнює відповідно 4,65 % – 13,3 дол. США); Італії – 4,41% та 0 %; Японії – 0,75% та 0,40 % [13]. Держава також бере участь у формуванні фонду страхування від безробіття. Так, в Швеції частка держави у формуванні цього фонду становить 40,4 %, Японії – 25–30 %, Франції – 34,9 %,Німеччині – 21 %, США – 18 % .
Облік платників єдиного внеску, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов'яз-кового державного соціального страхування виконує Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок сплачують саме на його рахунки. Відтак ці суми розподіляються серед фондів соціального
страхування.
Отже, державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади,діяльність якого спрямовується та координується КМУ через Міністра фінансівУкраїни і який забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Список використаних джерел:
1.Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 – VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2464-17.].
2. Законопроект щодо змін до Податкового кодексу в частині реформування спрощеної системи оподаткування (зареєстрований у Верховній Раді 16 травня 2011 року № 8521). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2464-17.].
3. Наказ Міндоходів від 05.12.13 № 765 "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів"
4. Закон України від 04.07.13 № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи"