Поляк Т. Проблеми законодавчої бази реформування системи пенсійного забезпечення в Україні

Поляк Тарас
Екф-42с

Проблеми законодавчої бази реформування системи пенсійного забезпечення в Україні

Серед експертів, які займаються питаннями пенсійного законодавства, постійно обговорюють необхідність впорядкування цього законодавства. Окрім труднощів самої методики розрахунку пенсій, існує багато чинників, які практично унеможливлюють розуміння законів, що регулюють право громадян на пенсійне забезпечення. Таких законів в Україні близько трьох десятків, деякі з них діють частково, багато містять незрозумілі норми. До того ж розуміння документів ускладнюється величезною кількістю внесених до окремих положень змін, подекуди вже визнаних неконституційними. Нещодавно до парламенту було внесено Проект Пенсійного кодексу України, завдання якого – подолати хаос у пенсійному законодавстві, не допустити порушення прав людини в галузі пенсійного забезпечення, усунути необґрунтовано привілейоване пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, встановити гідний та справедливий рівень пенсійного забезпечення для всіх громадян.
Насамперед, варто зазначити, що Проект зберігає трирівневу пенсійну систему, задекларовану чинним законодавством, а саме: перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і третій – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян. Водночас перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні – систему накопичувального пенсійного забезпечення. Також без змін залишились і задекларовані принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування[1].
Разом з тим Проект містить три новації принципового характеру, а саме:
• пропонується скасувати підвищення пенсійного віку для жінок, встановленого відповідно до так званої пенсійної реформи;
• змінюється порядок розрахунку мінімального та максимального розміру пенсій:
• пропонується скасувати підвищення страхового стажу, необхідного для призначення мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, проаналізуємо законодавчі пропозиції. Щодо скасування підвищення пенсійного віку, то ч.1 ст.24 Проекту викладено у формулюванні, чинному до 01.10.2011року, а саме: умовою призначення пенсії за віком є досягнення чоловіками 60 років, жінками – 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років. На сьогодні відповідно до чинного закону громадяни незалежно від статі (без урахування перехідного періоду для жінок) мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Повернення до дореформених параметрів пенсійного віку для жінок є недоречним з трьох причин. По-перше, зниження пенсійного віку, насамперед, призведе до одномоментного виходу на пенсію тих жінок, чий вік перевищив 55 років, але не досяг перехідного значення, встановленого ч.2 ст.26 чинного закону[2]. За оцінками експертів це означатиме щонайменше двократне збільшення навантаження на органи ПФУ. Крім цього може постати питання про грошову компенсацію жінкам, які, починаючи з 2011 року, виходили на пенсію з запізненням згідно з тією ж ч.2. ст.26 чинного закону. Розмір такої компенсації ще доведеться визначити, як і джерела її фінансування. Оскільки рішення про підвищення пенсійного віку для жінок ухвалювалося вищим органом законодавчої влади держави, ПФУ не мусить нести за нього (рішення) відповідальність власними коштами. Отже, компенсація має здійснюватися за кошти держбюджету, який наразі перебуває й перебуватиме найближчим часом у не найкращому стані. По-друге, реформа щодо пенсійного віку для жінок триває вже три роки, а до 2020 року взагалі скінчиться. За цей час відбулася адаптація громадської думки, а повторна зміна «правил гри» може призвести до додаткового суспільного збурення.
Також певні зміни у Проекті торкнулися порядку розрахунку мінімального та максимального розміру пенсій. Ст.26 Проекту наголошує, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі двох з половиною прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність(станом на 01.01.2014 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 949 грн., отже мінімальний розмір пенсії за віком – 2372,5грн.). Зараз згідно з чинним законодавством мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У п.5 ст.25 Проекту наголошується, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати п’яти мінімальних пенсій за віком (тобто 11862,5 грн.). Тоді як чинне законодавство встановлює максимальний розмір пенсії за віком у розмірі десяти прожиткових мінімумів (тобто 9490 грн.). П’ятикратна різниця між мінімальною та максимальною пенсіями, як пропонується Проектом, вважається нормальним рівнем диференціації. Надлишкова диференціація (7-8 разів та вище, як зараз) так само шкодить економіці, як і недостатня (2-3 та менше) [3].
Щодо скасування підвищення страхового стажу, необхідного для отримання мінімальної пенсії за віком. Якщо підвищення пенсійного віку для жінок відбувається поступово, за встановленим графіком, то підвищення страхового стажу відбулося одномоментно. Такий підхід доволі спірний, оскільки трудова біографія людини планується заздалегідь і формується десятиліттями. А отже, й зміни параметрів мають відбуватися поступово, і суспільство має бути попередженим про них також заздалегідь. Доцільно встановити єдине значення страхового стажу для чоловіків та жінок на рівні 30 років.
Пенсійний кодекс окреслює загальні напрями запровадження в Україні пенсійної реформи. Основними є три:
1. Запровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи. Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду запроваджується, починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.
2. Запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи. Ст.40 Проекту «Особливості пенсійного забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та на інших роботах із шкідливими і важчими умовами праці» декларує створення обов’язкової професійної пенсійної системи, що є позитивним фактом.
3. Ревізія пенсійних пільг. У Проекті скасовуються надмірні пільги народних депутатів України та суддів. Це, безперечно, виправданий, але недостатній крок. Ухвала такого масштабного документа, як Пенсійний кодекс України, - чудова нагода для повної ревізії законодавства в частині пільг у пенсійному забезпеченні та затвердження рішення про скасування тих, які є невиправданими. Законопроект розроблено з метою впорядкування законодавчого регулювання правовідносин в галузі пенсійного забезпечення.
Отже, завданнями законопроекту є подолання хаосу в пенсійному законодавстві, подолання правового нігілізму, недопущення порушень прав людини в галузі пенсійного забезпечення, усунення необґрунтовано привілейованого пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, встановлення гідного та справедливого рівня пенсійного забезпечення для всіх громадян.



Список використаної літератури
1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV.
2. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VI.
3. Коваль О. Упорядкований, але недопрацьований // Вісник Пенсійного фонду України.- 2014.- № 10.- с.28-30.