Петрів Н.Д. Формування власного капіталу підприємства за допомогою емісії акцій

Актуальність теми. Розвиток підприємницької діяльності у світі супроводжується значними економічними суперечностями. Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються підприємства є недостатня ефективність організації управління їхнім власним капіталом і, зокрема, фінансування власного капіталу.
Відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування певної частини його активів
Вибираючи схему формування структури власного капіталу та вибору джерел його фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства. З метою ефективного здійснення цього завдання важливим є розробити ефективну стратегію фінансування.
Щодо джерел фінансування власного капіталу, то їх поділяють на зовнішні і внутрішні (рис.1).













Рис. 1. Джерела формування власного капіталу підприємства [6, с.163]
Одним з найважливіших джерел фінансування власного капіталу є емісія акцій.
Ціна капіталу з цього джерела залежить не тільки від строку випуску цінних паперів (новий або раніше здійснений випуск), але і від їх типу (прості або привілейовані акції). Оскільки за привілейованими акціями виплачується фіксований дивіденд, вартість капіталу, залученого за рахунок їх емісії, можна визначити за формулою [5, с.58]:
,



де ВКпанв – вартість капіталу за рахунок привілейованих акцій нового випуску;
Дпа – дивіденд за привілейованою акцією (в гр.од.);
РЦпа – ринкова ціна привілейованої акції.
Величина дивідендів за простими акціями наперед не визначається і залежить від ефективності роботи підприємства. Тому вартість цього джерела фінансових ресурсів не можна розрахувати з великою точністю. Існують різні методи оцінювання вартості капіталу, залученого за рахунок простих акцій, серед яких найбільш поширена модель Гордона. Відповідно до моделі Гордона вартість капіталу, залученого за рахунок випуску простих акцій, описується формулою:
,



де ВКпранв – вартість капіталу за рахунок простих акцій нового випуску;
ПДпа – прогнозований дивіденд за простою акцією (в гр.од.);
РЦпра – ринкова ціна простої;
ПТПД – постійний темп приросту дивідендів
До недоліків цієї моделі слід віднести значну чутливість до зміни темпу приросту дивідендів та недоврахування фактору ризику. Крім того, ця формула може застосовуватися лише для тих акціонерних товариств, які виплачують дивіденди у грошовій формі.
З позиції фінансового менеджменту емісійна політика – складова загальної політики формування власними фінансовими ресурсами, основною метою якої є залучення на фондовому ринку необхідного об'єму власних фінансових засобів за рахунок випуску та розміщення на фондовому ринку власних акцій.
Акція – це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування. Акція є неподільною, на основі акції формується акціонерний капітал, оскільки емітентом акцій може бути тільки акціонерне товариство [2].
Акції існують виключно в бездокументарній формі. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів: прості та привілейовані. У розвинених країнах первинне публічне розміщення акцій є одним з найбільш ефективних шляхів залучення коштів, яким фінансується близько 10–15% всіх інвестицій в основний капітал національної економіки [5].
Існує первинне і публічне розміщення акцій.
За офіційним визначенням Нью-Йоркської фондової біржі первинне публічне розміщення акцій (IPO) (Initial Public Offering) – це випуск нових акцій, що здійснюється приватними підприємствами з метою залучення коштів у зовнішніх інвесторів [1].
Вітчизняні вчені виділяють наступні переваги від розміщення акцій над позиковими коштами [8]:
1. Залучення значних фінансових ресурсів на довготерміновій основі.
Фондовий ринок - ринок, де відбувається нагромадження капіталу, що здатне задовольнити будь-які потреби підприємства в грошових коштах, використовуючи при цьому різноманітні фінансові інструменти.
2. Об’єктивне оцінювання вартості підприємства.
Оцінювання ринкової вартості і підвищення капіталізації є особливо актуальним для вітчизняного бізнесу, оскільки більшість національних підприємств мають занижену капіталізацію. Це зможе підвищити рейтинг українських підприємств, відкрити доступ до дешевших фінансових ресурсів, сприяти переходу на якісніший ступінь свого розвитку.
3. Забезпечення підвищеної ліквідності акцій підприємства.
Активна торгівля власними акціями, особливо на міжнародній арені, дозволяє підприємству використовувати їх як запоруку для отримання боргового фінансування, купівлі інших гравців ринку за допомогою злиття і поглинань (оплата частини коштів акціями підприємства), заохочення середнього і вищого менеджменту (так звані опціонні програми) тощо.
4. Відсутність боргового тягаря. Великою перевагою IPO є неборговий характер фінансування, що дозволяє залучати значні кошти, не створюючи додаткового боргового навантаження на підприємство.
5. Підвищення кредитного рейтингу та престижу підприємства. Високий публічний статус дає підприємству безперечні переваги в налагодженні комерційних стосунків з потенційними контрагентами, оскільки підприємство, акції якого котируються на відкритому фондовому ринку, є надійним діловим партнером.
















Рис. 2. Динаміка залученого капіталу за допомогою публічних (IPO) i приватних (PP) розміщень акцій, млрд. дол. [4, с.64].
Приватні розміщення акцій (PP) характеризуються нижчими вимогами до підприємств порівняно з публічними. Наприклад, підприємство не зобов’язане складати баланси згідно з Міжнародними Стандартами Фінансової звітності (IFRS), що i зумовлює менші витрaти. Отже, приватнe розміщення акцій найбільше підходить для середніх за величиною підприємств. Первинне публічне розміщення акцій (ІРО) набуло розповсюдження серед великих корпорацій України. Переважно низька ліквідність українських фондових бірж зумовила проведення підприємствами розміщення своїх акцій на міжнародних фондових ринках. Нa Лондонській фондовій біржі (LSE) було проведено 14 первинних публічних розміщень акцій підприємствами та залучено більш ніж 2,1 млрд. дол. Саме серед великих підприємств України ця біржа набула найбільшої популярності.















У 2005 р. «Укрпродукт Груп», «Cardinal Resources», «21 Століття» стали першими підприємствами, які зробили первинне публічне розміщення акцій на альтернативному майданчику (AIM) Лондонськoї фондовoї біржі i залучили близько 0,17 млрд. дол. У 2007 р. підприємство «Ferrexpo AG» зробило рекорд в історії українських первинних публічних розміщень акцій, залучивши найбільший обсяг капіталу впродовж останніх років – 0,42 млрд. дол. За продаж 25% своїх акцій. У 2007 р. ще такі підприємства, як: «Dragon-Ukrainian Properties & Development (DUPD)» (0,20 млрд. дол. зa 100%) i «Landkom International» (0,11 млрд. дол. зa 54,9%) підтвердили зацікавленість зарубіжних інвесторів в цінних паперах українських підприємств [7, с.76].
Наступні великі розміщення акцій були проведені підприємствами агропромислового комплексу: підприємство «Миронівський Хлібопродукт» (0,32 млрд. дол. зa продаж 19,4% акцій) в 2008 р. та підприємство «Авангард» (0,20 млрд. дол. за продаж 22,5% акцій) в 2010 р.
Існують три типи теорій, що використовуються акціонерними підприємствами при первинному публічному розміщенні акцій: життєвого циклу, вибору моменту виходу на біржу, ціноутворення на акції [Ковалюк].
Перший тип – теорії життєвого циклу, згідно з якими підприємства вирішують провести первинне публічне розміщення своїх акцій на фондовій біржі, коли вони вже знаходяться на певному рівні свого розвитку.
Другий тип – теорії вибору моменту виходу на біржу, в яких стверджується про те, що підприємства проводять первинне публічне розміщення акцій в найбільш сприятливий момент часу. Сприятливі настрої інвесторів можуть мати великий вплив на оцінку вартості підприємств. У випадку, коли інвестори є надмірно оптимістичними та переоцінюють вартість підприємства, воно відповідає на це збільшенням числа емісії своїх акцій на біржі, щоб використати це тимчасове «вікно можливостей». Зміст гіпотези «вікна можливостей» полягає в тому, що насправді підприємства не варті таких оптимістичних оцінок та вкладень грошей інвесторів, оскільки після проведення первинного публічного розміщення акцій показують негативний розвиток і не виправдовують очікувань інвесторів.
Висновки. Емісія акцій в умовах розвитку фондових ринків і глобалізації стає все поширенішим інструментом фінансування власного капіталу. Після проведення розміщення акцій багато підприємств вклали залучений капітал в купівлю нових підприємств та інші інвестиційні проекти з розширення бізнесу.
Однак основними недоліками, які перешкоджають розвитку інституту емісійної діяльності є наступні:
– недосконалість вітчизняного законодавства (відносини між власниками підприємства, права міноритарних акціонерів, закон про акціонерні товариства);
– низька ліквідність цінних паперів;
– низький рівень розвитку українського ринку цінних паперів з високими ризиками для іноземних та українських інвесторів.
Список використаних джерел:
1. How does an IPO work at the NYSE? [Electronic Resource] // NYSE: New York Stock Exchange. – Reference : https://www.nyse.com/publicdocs/nyse/listing/IPO_infographic.pdf
2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : Офіційний веб-портал. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15
3. ПФТС: фондова біржа. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pfts.ua/
4. Стефанишин М. В. Формування акціонерного капіталу у фінансовій системі України/ М. В. Стефанишин. // дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – 2014. – 201 с.
5. Сушко Р. Сучасні тенденції ІРО [Електронний ресурс] / Р. Сушко //Бізнес Україна: Видавничий дім. – 21.02.2012. – Режим доступу : http://www.ukrbizn.com/ finansy/328-suchasn-tendencyi-ro.html
6. Харченко Н.В. Джерела формування власного капіталу акціонерного товариства / Н.В.Харченко // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. - №3. – С. 162-165.
7. Шапран В. IPO от А до Я: Справочник эмитента / Шапран В., Шапран Н. – К. : Компания «Дагда», 2011. – 141 с
8. Шелехов К. В. Переваги первинного публічного розміщення акцій (IPO) як інвестиційного інструменту залучення капіталу виробничим підприємством [Електронний ресурс] / Шелехов К.В., Тарасенко А.О. // Ефективна економіка: Електронне наукове фахове видання – 14.03.2012. – Режим доступу : http://www. economy.nayka.com.ua/?operation= 1&iid=1019