Пуртак З.І. Ринок факторингу в Україні

ЕкфС-51с
Пуртак З.І.

Дослідження розвитку факторингу на світовому ринку фінансових послуг в умовах економічної глобалізації обумовлено появою нових процесів як у світовій економіці в цілому, так і на ринках фінансових послуг зокрема. Міжнародний фінансовий ринок, що значно трансформувався за останні декілька десятиріч, сьогодні набув величезних масштабів і перетворився на одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів. При цьому важливою його рисою стала поява нових фінансових послуг та інструментів, що формують інший рівень взаємозв’язків між учасниками. Процес трансформації влиття України у глобальний економічний простір обумовлює необхідність дослідження та запровадження фінансових послуг, які вже присутні на світовому ринку. Однією з таких послуг є факторинг, який є дієвим механізмом фінансування підприємств малого та середнього бізнесу.
Серед небагатьох українських вчених, які займались дослідженням підходів до визначення терміну «факторинг», історії його виникнення та економічної сутності, потрібно виділити Ю. Попова, В. Смачило, О. Остафіля, Є. Склепового.
Факторинг – комплекс послуг з авансування та інкасування дебіторської заборгованості з можливим наступним інформаційним, страховим, бухгалтерським, консалтинговим та юридичним супроводженням клієнта
В світі існує дві моделі розвитку факторингового бізнесу: європейська та американська. Український ринок факторингу розвивається за європейською моделлю, адже більша частина ринку факторингу в нашій країні контролюється банками, рідше компаніями, що підконтрольні банкам, і зовсім незначний обсяг операцій виконують самостійні компанії. Варто зазначити, що подібна ситуація існує і на світовому ринку факторингу. Незалежні компанії посідають лише біля 20% ринку факторингу, тоді як 80% так або інакше залежить від банків.
На сьогодні більша частина обсягів факторингу надається банками у зв’язку з нерозривністю фінансового ринку в цілому та ринку факторингових послуг зокрема, але з розвитку ринку, зростанням його обсягів, посиленням конкуренції та більш активним розвитком малого та середнього бізнесу, лідерство перехоплять спеціалізовані фінансові компанії, в тому числі підконтрольні банкам. Скоріш за все, банкам раціональніше створити підконтрольну компанію або співпрацювати з вже існуючими, надаючи їй фінансування та отримуючи відсоток, не беручи на себе великі ризики, пов’язані з факторинговою діяльністю.
За факторинговими схемами в Україні працює харчова промисловість, фармацевтика, підприємства тари та пакування, сільського господарства, лізингові компанії. Алкоголь та тютюнові компанії нашої країни не користуються факторингом, адже їх продукція на сьогодні є високорентабельною. Проте за умов насиченості ринку та зменшенні обсягів продажу, вони теж звернуть увагу на даний фінансовий інструмент
Станом на 31.03.2015 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 231 фінансові компанії, які мають право надавати послуги факторингу. Протягом І кварталу 2015 року фінансові компанії уклали 2 725 договори факторингу на загальну суму 3 928,9 млн. грн., виконали 2 616 договорів на суму 5 048,8 млн. грн. Діючими на кінець І кварталу 2015 року залишалося 6 968 договори факторингу.
За результатами I кварталу 2015 року порівняно з відповідним періодом 2014 року відбулося збільшення на 115,1% (2102,7 млн. грн.) операцій факторингу у вартісному виразі, в той час як кількість договорів зменшилась на 27,8 % (на 1048 од.). Важливим показником, який характеризує факторингові послуги, є джерела їх фінансування
Згідно наведених даних можна прийти до висновку, що факторинг в Україні знаходиться на стадії розвитку. Значна частка використання факторингу знизилась після зростання курсу валюти, це можна сказати було «шоком» для більшості підприємств. Факторинг є досить ефективним інструментом управління дебіторської заборгованості підприємств. Його переважно використовують малі та середні підприємства України, хоча часто підприємців стримує висока його вартість.
Для подальшого розвитку ринку факторингових послуг необхідно:
1. Посилити правове регулювання в сфері факторингу, а також розробити нормативну базу для спеціалізованих банківських та небанківських фінансових установ.
2. Прийняти спеціальні закони щодо розвитку факторингу, забезпечити відповідні зміни до законодавства для однозначного розуміння суті факторингових операцій відповідно до Конвенцій ІЖПЖОІТ, закону про дозвільні аспекти щодо регулювання певних типів фінансових послуг, як, наприклад, управління активами.
3. Створити реєстри, що містять консолідовану інформацію про всіх позичальників (бюро кредитних історій). Визначити державні органи для управління реєстрами та механізми збору і обробки даних реєстрів.
4. Розширити та популяризувати факторинговий бізнес не лише в Києві, а і в регіонах, що можна зробити, в тому числі, за рахунок створення національної факторингової компанії.
5. Збільшувати якість факторингового обслуговування шляхом розробки і впровадження наукових програм для підготовки спеціалістів в галузі факторингу та проведення регулярних семінарів та конференцій.
6. Створити автоматизовані системи інформаційної підтримки факторингового бізнесу та інформаційно-консультаційного обслуговування учасників ринку.

1. Іваницька О.М. Державне регулювання розвитку фінансової інфраструктури: монографія / Іваницька О.М. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. -276 с.
2. Пальчук, Олена Ігорівна. Факторинг на ринку фінансових послуг : монографія / Олена Ігорівна Пальчук; В.о. НАН України. Ін-т світової економіки і міжнар. відносин.– К. : Б. в., 2011.– 164 с.
3. Біломістна І.І. Факторинг та його роль в управлінні дебіторською заборгованістю / І.І. Біломістна // [Електронний ресурс]- http://www.rusnauka.com/4_SND_2011/Economics/10_79375.doc.htm
4. Нацкомфінпослуг / Звіт за І квартал 2015 року. // [Електронний ресурс]- http://nfp.gov.ua/content/rzviti-nackomfinposlug.html