Бутрин Т.І. Хеджування валютних ризиків

За період зміни вітчизняної економіки на ринкову модель розвитку, Україна стикнулася з низкою фінансово-економічними потрясіннями. У 1998 та 2008 роках у зв’язку із різними зовнішніми та внутрішніми чинниками українська національна валюта була схильна до істотної девальвації по відношенню до провідних світових валют – долара США, євро, англійського фунта стерлінгів тощо. Однак, незважаючи на значні коливання курсу іноземних валют до гривні на внутрішньому валютному ринку протягом усього періоду економічних реформ, проблема хеджування валютних ризиків набула актуальності лише після глобальної фінансово-економічної кризи 2008 р. В процесі зниження курсу гривні до долара США в 1998 р. ніяк не змінило ставлення економічних агентів до валютних ризиків. Ефективні системи управління валютними ризиками з’явилися лише на окремих підприємствах, що спеціалізувалися на експортно-імпортних поставках (в основному з ініціативи керівництва або фінансового відділу цих підприємств). Проте, протягом 2009 – 2012 рр. спостерігалися певні тенденції переходу до більш детальних моделей моніторингу та сценарного аналізу, які давали можливість враховувати зміну макроекономічної обстановки і вплинути на фінансовий результат та стан діяльності підприємства за допомогою інструментів фінансового ринку. Тому як наслідком усього цього, високої популярності набуває такий метод регулювання та управління валютним ризиками як хеджування.
Існує багато термінів трактування значення цього методу, для того щоб розкрити конкретне та правильне його значення. З англ. Hedge – огороджувати, ухиляти) – здійснення фінансових операцій, що дають змогу частково або повністю уникнути збитків внаслідок очікуваної зміни валютних курсів [1].
М.В. Кісельов, зауважує, що хеджування – це перенесення частково або повністю ризику від одного учасника ринку тими чи іншими способами на іншого, вступає з першим в договірні. Інша група вчених трактує хеджування як метод зниження ризиків за допомогою інструментів фінансового ринку . На думку С.М. Еша, хеджування доцільно розглядати як систему укладання термінових контрактів і угод, що враховує ймовірні в майбутньому зміни обмінних валютних курсів і ставить за мету уникнення несприятливих наслідків цих змін[2].
Отож, виходячи із зазначених термінів хеджування - це процес зменшення валютного ризику за допомогою купівлі і продажу ф’ючерсних контрактів,та низки похідних фінансових інструментів[3].
Проаналізувавши сутність хеджування, дозволяється зробити чітке розмежування між ним та значенням страхування ризиків. Тому можна зазначити такі відмінності:
• хеджування на відміну від страхування є методом управління ризиками , яке залежить від низки фінансових інструментів;
• на відміну від страхування, хеджування передбачає відмову від прибутку в процесі зменшення валютних ризиків, а от страхування навпаки;
• хеджування є більш мобільним та ефективним методом управління ризиками що знаходить своє відображення в більш високій привабливості у порівнянні з іншими операціями управління ризиками, зокрема – їх страхуванням;
• хеджування вимагає більшої професійної підготовки.
Хеджування як метод управління валютними ризиками належить до зовнішніх прийомів управління, тобто при використанні даного методу підприємство вдається до послуг сторонніх організацій (банків,фінансових компаній, учасників біржової торгівлі)[1].
Отже, на теперішній час можна спостерігати ситуацію, коли економічні агенти, які зазнали істотних потрясінь через фінансову кризу і девальвацію гривні у 2008 р., прагнуть створити на підприємствах ефективну систему хеджування ризиків, а комерційні банки, які переживають про прихід чергової хвилі девальвації національної валюти, не тільки вимагають і сприяють розвитку цих методів на вітчизняних підприємствах.
Серед основних інструментів при хеджуванні валютних ризиків є: валютний форвард, валютний опціон(американський та європейський), позабіржові опціони, валютний ф’ючерс[4].
Варто зазначити позитивні моменти хеджування за допомогою вище зазначених інструментів:
• доступність невеликого підприємства або приватного інвестора на біржовий ринок;
• можливість проводити хеджування без прийняття значних кредитних ризиків;
• просто регулювання величини хеджування;
Негативними моментами є:
• необхідність здійснення комісійних виплат при укладанні угоди;
• продаж і купівля стандартних контрактів вимагає внесення депозитної маржі;
• відсутність використовувати інформацію довільного розміру;
Отже, спосіб хеджування валютних ризиків за допомогою вибраної грошової одиниці повинен бути поширеним при укладанні довгострокових угод. Розглянуті вище фінансові методи хеджування валютного ризику дозволяють зберігати і підвищувати конкурентоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, оперативно реагувати на зміну валютного курсу. Однак для незміного розвитку підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах необхідно використання нефінансових методів
хеджування, які дозволять усунути негативний вплив при зменшенні валютного курсу чи виникненні різного роду економічних криз, та дозволяють сприяти розвитку підприємства в нових економічних умовах.


Література
1. Вербіцька І.І., Хеджування валютних ризиків/ І.І.Вербіцька// Міжнародний науково-виробничий журнал.- 2013.- №4.
2. Денисенко М.П. Кредитування та ризики : навчальний посібник. / М.П. Денисенко, В.М.Домрачев, В.Г. Кабанов, І.В.Ігнатенко, К.О. Чигирик. – К.: “Видавничий дім «Професіонал»”, 2008. – 480 с.
3. Івасів Б.С., Комар В.В., Міжнародні ринки грошей і капіталів. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: – ТНЕУ, 2008. – 120 с.
4. Галанов В.А. Производные инструменты срочного рынка: фьючерсы, опционы, свопы /В.А. Галанов. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 464 с.