Кравець М. Розвиток інноваційної діяльності у сфері послуг та проблеми її фінансування

Розвиток інноваційної діяльності у сфері послуг та проблеми її фінансування

Інтеграція України до світового економічного простору вимагає побудову чіткої та перспективної інноваційної політики, головним завданням якої є ефективне використання інтелектуальних ресурсів з метою розвитку нових напрямів діяльності, що найкращим чином підвищують якість продукції і послуг.
Загальносвітові тенденції підтверджують ефективність використання результатів інтелектуальної діяльності в інноваційному розвитку підприємств сфери послуг. Основне суспільне багатство розвинених країн інтелектуальна еліта: науковці, підприємці, менеджери, фінансисти, висококваліфіковані інженери. Саме вони, як носії нових знань, виступають основою соціальної стабільності, визначають стратегії науково-технічного лідерства і тенденції розвитку підприємництва. Важливо відзначити, що в Україні поки не використовуються належним чином значні потенційні можливості підприємств сфери послуг для підвищення конкурентоспроможності, не залучаються до економічного обороту наявні активи.
Інноваційна діяльність у сфері послуг повинна не лише охоплювати сферу виробництва послуг і сферу їх споживання в цілому, але й відстежувати особливості конкретних споживачів, що, зрештою, зумовлює необхідність програмного підходу, який передбачає прогнозування, вибірковість, адресність, раціональність використання всіх типів ресурсів, врахування специфічних особливостей послуг:
- невідчутність послуги. Полягає в складності для виробника послуги пояснити і специфікувати послугу, а також оцінити її з боку покупця;
- покупець часто бере безпосередньо участь у виробництві послуг;
- надання послуг - це діяльність (процес), і тому послуга не може бути
протестованою перш, ніж покупець її купить;
- якість і привабливість надання послуг залежать від здатності покупця оцінити їхні результати[2].
На даний момент держава не приділяє достатньої уваги розвитку інноваційної діяльності, її фінансуванню,що є неприпустимим,оскільки результати інноваційної діяльності є одним з найважливіших показників розвитку країни, тому необхідно створити ефективний механізм фінансування інноваційних проектів, адже залучення коштів є дуже складним процесом.
Для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність на ринку послуг, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення. Окрім таких загальновідомих методів, як встановлення податкових знижок, надання пільгових кредитів, використання прискорених методів амортизації обладнання тощо, доцільно впровадити систему державних гарантій і страхування інноваційної діяльності, грантів, розробити та задіяти механізми технічної підтримки і передачі у користування приватних підприємств державних технологій і ноу-хау (що призведе до зниження витрат). Особлива увага має бути приділена залученню коштів приватних інвесторів для фінансування інноваційної діяльності.
Підтримка постійних підприємств – інноваторів , які надають різноманітні послуги, більш складна, тому що профіль їх виробництв та інноваційної діяльності визначається досягнутим успіхом і ринковими позиціями. З огляду на це, державна підтримка й організація фінансового забезпечення інноваційного процесу на таких підприємствах повинна бути специфічною та реалізовуватися через інститути інноваційної інфраструктури (технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри), з якими пов'язане чи може бути пов'язане підприємство.
Таким чином, для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності на ринку послуг необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності (насамперед, державними установами); спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо.
Саме на вирішення цих проблем повинна бути спрямована державна політика у сфері інноваційної діяльності підприємств.
Список використаних джерел:
1. О.В. Ареф’єва, С.В. Зарубанний Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг // Актуальні проблеми економіки.- 2008.- № 6(84).- С. 120-126.
2.М.П. Денисенко, Т.Є. Воронкова, С.В. Ладика Проблеми формування національної інноваційної системи України // Актуальні проблеми економіки.- 2008.- № 4(82).- С.72-80.
3. Т.Й.Товт Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки.- 2003.-№3(81).-С.102-108.