Корпан Н.В. Сучасний стан та проблеми розвитку факторингу в Україні

Сучасний стан та проблеми розвитку факторингу в Україні

Фінансовий ринок України перебуває на стадії становлення, що супроводжується введенням нових видів фінансових послуг. Однією з таких послуг, що потребує вивчення та надання практичних рекомендацій, є факторинг. Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов’язань. Також, зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах функціонування ринкових відносин неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних взаємозв'язків, аналіз перспектив розвитку факторингу в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.
З-поміж зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у світогосподарські зв'язки, слід назвати насамперед дослідження таких науковців, як Е. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз. Теоретичні концепції методологічних та інституційних аспектів розвитку ринку факторингових послуг в Україні розроблено в роботах вітчизняних науковців В. Батрименка, І. Буценко, М. Лаврик, О. Ляхової, М. Олексієнка, В. Потєхіна, В. Смачило, С. Цокола, І. Ємєльянова.
Про фінансування під відступлення права грошової вимоги в Україні вперше було офіційно заявлено в Цивільному кодексі на початку ХХI ст. У світі ця операція набула широкого загалу ще у 60-х роках минулого сторіччя. Вона витіснила комерційний кредит на основі векселів. У Німеччині послугами факторингу користуються понад 2,5 тисячі клієнтів. В Англії, де починався розвиток факторингу, факторинг використовують близько 35 тис. клієнтів [1].
Умовно становлення ринку факторингових послуг в Україні можна розділити на три етапи. Перший (стартовий або початковий) - з середини 90-х років, коли кілька банків почали надавати факторингові послуги. Для цього етапу притаманно зародження факторингового ринку та вивчення світового досвіду. Другий етап розвитку факторингу в Україні почався з 2000 року і тривав до 2008 року. Його можна назвати етапом становлення та розквіту. Він ознаменувався створенням Східноєвропейської факторингової асоціації (2001 рік). З початком світової фінансової кризи починається третій етап розвитку. Для цього етапу характерна строкатість показників ринку факторингу [2].
Факторинг – це придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з наступним отриманням платежів за них. Як правило, це короткострокові вимоги. Інститут факторингу є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник за певну плату отримує від підприємства право стягнення і надходження на її рахунок належну суму грошей від покупців. Фінансові інститути, які надають факторингові послуги, називають фактор-фірмами, їх створюють потужні банки (або самі банки виконують ці функції) [3].
До основних переваг факторингу належать такі: забезпечення фінансової ліквідності; прискорення обігу капіталу; різні терміни погашення заборгованості; зниження рівня заборгованостями за кредитами, розмір фінансування може збільшуватися в міру зростання обсягів продажу
клієнта, фінансування не потребує надання заставного забезпечення та супрово-джується сервісом, який включає кредитний менеджмент, захист від ризиків, консалтинг.
Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахункі та наявних боргових зобов’язань [4].
Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращення якості товарів і послуг, розширення товарної номенклатури, організації безплатної доставки, бонуси і т.д. – це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Таким чином, товарний кредит сьогодні стає одним із основних інструментів розвитку компаній. Альтернативою самостійному розвитку товарного кредит і є факторинг. Факторинг віднесено до фінансової послуги, та державне регулювання факторингових компаній здійснюється Нацкомфінпослуг [5].
Станом на 01.12.2015 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 378 фінансові компанії, які мають право надавати послуги факторигну. Об’єм факторингових операцій наприкінці 2015 року становить 4 657,5 млн. грн. кількість договорів, укладених на протязі грудня 2015 року становить 3603 на протязі грудня 2015 року компаніями виконано 8548 договорів на загальну суму  894,4 млн. грн. діючими наприкінці 2015 року залишалось 7278 договорів [6].
Відповідно до світової практики у структурі винагороди за факторинг є чотири основних компоненти:
1)фіксований збір за обробку документів щодо поставки;
2)вартість кредитних ресурсів для фінансування позичальника;
3)комісія за фінансовий сервіс;
4)абонентська плата [4].
Отже, факторинг – достатньо новий для України фінансовий інструмент, розвиток якого потребує створення інституційних умов, насамперед, податкового законодавства і нормативно-правової бази, що дозволяє стягувати заборгованість за договорами факторингу.
Факторингові операції є гнучким інструментом функціонування торгівлі, максимально враховуючи інтереси сторін комерційних угод.
В Україні факторинг як самостійна сфера діяльності ще не достатньо розвинутий, тому що багато підприємств ще не повідомлені про цей продукт. Банки використовують його як послугу, розширюючи асортимент кредитних операцій. За підсумками 2015 року лідером з надання факторингових послуг в Україні був «Арма Факторинг». Найбільшим попитом послуги факторингу користуються у підприємств харчової промисловості, поліграфії, фармацевтики, сфери послуг.
Розвитку факторингу на сьогодні заважають нестабільна економічна ситуація, яка призводить до неплатоспроможності підприємств, збільшенню кредиторської та дебіторської заборгованості; висока кількість сумнівних платіжних операцій; недостатня ознайомленість компаній про фінансові послуги. Тому для подальшого інтенсивного розвитку факторингових структур необхідна підтримка держави, створення умов інституційного характеру, які прискорять процес формування і діяльність факторингових структур, а також стабілізація фінансового ринку та економіки країни.
Список використаних джерел:
1. Факторинг в Україні та світі – [Електронний ресурс]:Укрексімбанк – Режим доступу: http://www.eximb.com/ukr/corporate/factoring/place/.
2. . Олександренко О.В. Розвиток факторингових операцій в Україні. – [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=22519.
3. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. – К., 2002. – С.258.
4. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних забав’язансь за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. – 2015. - №9. – С. 6-9.
5. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері фінансових ринків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . http://nfp.gov.ua/.
6. Національне рейтингове агентство «Рюрік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rurik.com.ua/