Візер Ю.В. Необхідність і особливості державного регулювання фінансового ринку в Україні.

В даний час фінансова система країни є основою національної економіки. Враховуючи це, важливим є створення ефективного механізму державного регулювання фінансового ринку, який покликаний забезпечити стабільність та розвиток даної сфери [2] Розвиток ефективно діючого фінансового ринку, здатного мобілізувати та перерозподіляти інвестиційні ресурси і є найважливішим завданням регулювання національної економіки. Враховуючи те, що розвиток фінансового ринку в Україні останнім часом набирає все більше обертів, виникає об’єктивна необхідність в чіткому регулюванні та контролі діяльності його учасників.
Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.
По-перше, високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною. Завжди знайдуться ті, хто буде проти жорстких мір і норм, що регулюють ринок цінних паперів. Але кожного разу, коли якась фірма надає неправильну і не таку інформацію, або коли хтось здійснює тиск з метою змінити інформацію, не оголошені раніше зміни в системі продажу цінних паперів, падає престиж держави на світових ринках капіталу, що приносить збитки всім підприємствам і користувачам капіталу в країні. Тому потрібен якісний контроль над фінансовим ринком, який починається на ранніх етапах його розвитку і з часом завойовує повагу як з боку користувачів капіталу, так і з боку інвесторів.
По-друге,якісний, добре відрегульований ринок - це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Сьогодні іноземні джерела капіталу складають значну долю в загальному обсязі інвестуючих заощаджень. Та внутрішні заощадження можуть і повинні відігравати важливу позитивну роль в економіці.
По-третє, висока якість фінансового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки. Справа в тому, що пайова форма фінансування, використання акцій для забезпечення економічного зростання створюють враження економічного плюралізму і закріплюють ідеологічну основу змін. Населення бачить, що перехід до ринкової економіки створює шляхи для розвитку особистості та росту благополуччя. Але сам контроль над фінансовим ринком не в змозі вирішити соціальні проблеми, коріння яких сягають в історію [3]
Виходячи із вітчизняного та світового досвіду розвитку фінансового ринку, при побудові організаційно-економічного механізму його регулювання необхідно виділити три основні рівні, а саме: рівень законодавчих органів; рівень державних регулюючих органів; рівень саморегулюючих організацій.
Стосовно рівня законодавчих органів, то їх функціонування в складі організаційноекономічного механізму регулювання фінансового ринку проявляється в законодавчій діяльності Верховної ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України. Роль фінансового ринку у фінансово-економічному розвитку країни досить важлива і тому постійно перебуває в центрі уваги головних гілок влади. Законодавче регулювання повинно поступово призводити до законодавчого закріплення нормативно-інструктивних матеріалів, які підтвердили свою ефективність на практиці.
На рівні державних регулюючих органів, які безпосередньо здійснюють регуляторні функції на фінансовому ринку необхідно виділити Національний банк України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Але крім того, на даному рівні необхідно також розглядати і діяльність Міністерства фінансів України, як органу, що фактично відповідальний за ринок державних облігацій та інших державних цінних паперів, Національного депозитарію як центрального інституту Національної депозитарної системи, що відповідає за формування, розвиток та функціонування єдиної системи депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів в Україні, Рахункової палати, яка є контролюючим органом, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, а також Державного комітету фінансового моніторингу України.
Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою економікою, функції регулювання фінансового ринку повинні мати не лише органи державного управління, але і саморегулівні організації. В Законі України “Про цінні папери та фондовий ринок” зазначається, що регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулівні організації. [1] Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку як неприбуткове об’єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Режим регулювання повинен повністю використовувати потенціал саморегулівних організацій, які здійснюють нагляд за відповідними секторами, інтенсивність контролю залежить від розміру та складності структур ринків в цілому. Саморегулівні організації підлягають контролю з боку регулятора і повинні дотримуватись стандартів справедливості та конфіденційності, користуючись делегованими їм повноваженнями та обов’язками[4]
Основні принципи державного регулювання та функціонування фінансового ринку в Україні повинні відповідати принципам, що розроблені міжнародними організаціями в сфері контролю з нагляду за фінансовими ринками
Суть цих принципів зводиться до забезпечення прозорості, фінансової стійкості, платоспроможності та відповідальності. За умови, що зазначені принципи будуть дотримані національними фінансовими системами, світовий фінансовий ринок буде стабільно функціонувати
Принцип прозорості означає, що, з одного боку, діяльність учасників фінансового ринку повинна бути максимально прозорою, а з іншого боку і діяльність відповідних органів, що здійснюють державне регулювання, контроль та нагляд, також повинна бути прозорою.
Принцип фінансової стійкості повинен бути забезпечений різними інструментами, зокрема – ліцензуванням банківської діяльності. Крім того, необхідно відстежувати, чи банківські установи мають достатньо можливостей для управління проблемними активами
Стосовно принципу платоспроможності необхідно зазначити, що він безпосередньо пов’язаний з дотриманням принципу фінансової стійкості
Принцип відповідальності означає, що кожен орган несе відповідальність за покладені на нього функції, а стосовно ринку цінних паперів даний принцип передбачає, що регулюючий орган повинен бути в достатній мірі незалежним та відповідальним при виконанні своїх функцій, діяти незалежно від галузевих інтересів, нести публічну відповідальність і при цьому має існувати система судового перегляду рішень регулюючого органу[4]
На сьогоднішній день,в Україні створено фінансовий ринок з достатньо високим рівнем державного регулювання, яке побудоване за функціональним принципом на основі змішаного регулювання діяльності його
учасників, що в цілому відповідає рівню розвитку фінансового ринку та стану фінансової системи країни. Водночас аргументовано, що для ефективного функціонування фінансового ринку необхідно гармонійно поєднувати два напрями регулювання – державне та ринкове.


1.Закон України “ Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. № 3480-IV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
2.Сьомченков О.А., Кузьменко А.В. Необхідність та шляхи реформування механізму державного регулювання фінансового ринку / Сьомченков О.А., Кузьменко А.В.//Журнал «Наукові конференції».-2012
3.Куліш О. Основні напрямки державного регулювання фондового ринку України / О. Куліш // Схід. - 2010. - №5 (105). - с. 42-45.
4.Школьник І. Особливості державного регулювання фінансового ринку в Україні / І. Школьник // Науковий журнал : фінансова політика і фінансовий механізм.- 2017 – с.86-93