DataLife Engine > Фінансовий ринок 2018 > Андрушків С. Особливості державного регулювання сегментів фінансового ринку

Андрушків С. Особливості державного регулювання сегментів фінансового ринку


3-11-2018, 22:09. Разместил: Андрушків С.
Андрушків С. О.
ЛНУ ім. І. Франка, ЕКф-46с

Особливості державного регулювання сегментів фінансового ринку

Під державним регулюванням сегментів фінансового ринку будемо розуміти комплексний вплив держави на них, включаючи вплив на суттєві елементи ринку (попит, пропозицію, ціну, конкуренцію тощо). Попит пожвавлює фінансовий ринок, стимулюється запровадженням державою соціально важливих видів фінансових послуг. Пропозиція базується на єдиних для всіх суб’єктів фінансового сектору умовах (правилах) за сегментами досліджуваного ринку. Ціна контролюється на предмет запобігання побудові фінансових пірамід. Моніторинг економічної конкуренції слід здійснювати за сегментами ринку, а її захист на ринку слід проводити з врахуванням цінового рівня.
Розвиток діяльності суб’єктів фінансового сектору визначається ефективністю державних методів її регулювання. На даний час рівень державного регулювання діяльності суб’єктів фінансового сектору не можна назвати ефективним. Відсутність ефективного регулювання такої діяльності обумовлена галузевими, територіальними диспропорціями фінансового ринку, практичною відсутністю надійних інструментів довгострокового розміщення ресурсів, недосконалістю законодавчої бази тощо. Питання побудови ефективного державного регулювання сегментів фінансового ринку є важливими на сучасному етапі економічного розвитку.
Основні принципи державного регулю вання та функціонування фінансового ринку в Україні повинні відповідати принципам, що розроблені міжнародними організаціями в сфері контролю з нагляду за фінансовими ринками, а саме, Базельським комітетом по нагляду за банківською діяльністю, Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions – IOSCO) та Міжнародною асоціацією страхових наглядів (International Association of Insurance Supervisors – IAIS), Фінансовою комісією з проблем відмивання капіталів (FATF) та Комітетом з питань платіжних і розрахункових систем (CPSS). Суть цих принципів зводиться до забезпечення прозорості, фінансової стійкості, платоспроможності та відповідальності.
Контроль державою діяльності суб’єктів фінансового сектору є важливим явищем, що визначає напрями та ефективність їх діяльності. Держава створює умови для покращення якості фінансових послуг, дотримання прав споживачів, сприяє інтеграції вітчизняного фінансового ринку в світовий простір та впровадженню законів ринку у фінансовій сфері, забезпеченню вільного доступу до фінансово- економічної інформації.
Нацкомфінпослуг як основний державний регуляторний орган у фінансовій сфері приймає активну участь у вдосконаленні законодавчої бази функціонування суб’єктів фінансового сектору, здійснює контроль та регулювання за наданням ними фінансових послуг в межах своїх повноважень, визначених законодавчо. Комісія має право видавати та відзивати ліцензії суб’єктів фінансового сектору, формувати базу Державного реєстру таких суб’єктів, слідкувати за дотриманням нормативно– правової бази суб’єктами фінансового ринку, сприяти прозорості надання інформації споживачам фінансових послуг, вдосконалювати правову базу для ефективного функціонування фінансового ринку та його комплексного розвитку.
Тип економіки, що характерній для нашої держави підвищує ризикованість функціонування суб’єктів фінансового сектору і вимагає надійного фінансового ринку, який в свою чергу, потребує дієвого, але виваженого втручання держави. Держава повинна відреагувати, зробивши фінансовий сектор більш привабливим для окремих суб’єктів економіки. Таким чином, ситуація вимагає дослідити цей сектор, розглянути проблеми, які виникають між його суб’єктами. Для того, щоб дослідити даний сектор, Нацкомфінпослуг потрібно дослідити проблеми окремих суб’єктів фінансової системи, та розробити рекомендації щодо покращення їх функціонування. Найкраще це можна зробити за допомогою інспектування, перевірки звітності окремих суб’єктів з урахуванням вимог законодавства. Якщо у процесі перевірки було виявлено порушення, Нацкомфінпослуг повинен використати засоби впливу чи покарання. Але окрім цього, необхідно розробити рекомендації для окремих суб’єктів фінансового сектору, щодо подальшої їх роботи на ринку. Це дасть змогу в перспективі покращити ефективність функціонування фінансового ринку в цілому. Але для цього необхідна ще одна складова, необхідно вдосконалити законодавство у рамках всього ринку, для покращення, узгодження роботи як суб’єктів фінансового сектору між собою та суб’єктами підприємництва, так і узгодження їх роботи з державою.
Список використаних джерел:
1.Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 p. № 2664–ІІІ // ВР України: за станом на 02 листопада 2012 р.
2. Плиса В. Й. Державне регулювання страхового ринку в економічній системі України / В. Й. Плиса // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2007. – № 30. – С. 324–331.
3. Ігнатюк А.І. Державне регулювання ринку страхових послуг в Україні / А.І Ігнатюк // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія „Економіка”. – 2007. – № 94–95. – С. 39–42.

Вернуться назад