DataLife Engine > Державні фінанси 2018 > Майдан Ю.А. Зарубіжний досвід організації контролю у сфері оподаткування та оцінка можливості його застосування в умовах економіки України

Майдан Ю.А. Зарубіжний досвід організації контролю у сфері оподаткування та оцінка можливості його застосування в умовах економіки України


5-11-2018, 23:19. Разместил: julia96
Зарубіжний досвід організації контролю у сфері оподаткування та оцінка можливості його застосування в умовах економіки України

Майдан Ю.А.
студентка економічного факультету
Львівського національного університету імені Івана Франка
м. Львів, Україна

У статті досліджено досвід розвинутих країн, зокрема країн ЄС та США, щодо організації адміністрування податків і досягнення високого рівня фіскальної ефективності податкової системи, який доцільно вивчити та врахувати у процесі побудови системи податкового адміністрування в Україні. Запропоновано можливості застосування зарубіжного досвіду контролю у сфері оподаткування в України.
Ключові слова: податки, адміністрування податків, податкові органи, фіскальна ефективність, податкове порушення, об’єкт оподаткування.
Постановка проблеми. В умовах нестачі фінансових ресурсів на рівні держави, суб’єктів господарювання і домогосподарств, незадовільного наповнення державного і місцевих бюджетів, бюджетів загальнодержавних спеціалізованих фондів, низької податкової культури особливої уваги потребує вдосконалення організації податкового контролю. Питанням податкового контролю присвячено роботи Л. Черномордова, О. Жигаленко, Т. Кравцової, І. Литвинчук, С. Богачова О. Ногіної,Л. Сибагатуліної, Ю. Соловйової, Д. Французова, А. Чередніченко, , Т. Шашкової та ін. Однак проблематика податкового контролю розглядається дослідниками неоднозначно. Стосовно цього існують діаметрально протилежні погляди. Одні дослідники вважають, що податковий контроль є неодмінною складовою державного фінансового контролю, інші – самостійним видом контролю. Крім того, одні автори ототожнюють податкову перевірку і податковий контроль, інші зазначають підпорядкований характер цих понять. Ось чому подальших досліджень потребують питання організації податкового контролю.
Мета статті полягає в аналізі підходів до організації податкового контролю в зарубіжних країнах та розробці пропозицій щодо можливості їх застосування в Україні.
Виклад основного матеріалу. Прагнення до побудови в нашій країні ефективної податкової системи спонукає до вивчення іноземного досвіду організації податкового контролю для пошуку найраціональніших ідей, підходів, методів його здійснення та виявлення перспектив їх застосування у вітчизняній податковій практиці. Це дасть можливість не тільки прийняти до використання вже перевірений часом цінний досвід побудови механізму податкового контролю, але й дозволить уникнути помилок у цій сфері та запобігти таким негативним наслідкам, як порушення прав і свобод платників податків, недоїмки до бюджету, корупція тощо.
Необхідними ознаками будь-якої високорозвиненої системи контролю за дотриманням податкового законодавства є:
- створення структури податкового відомства з орієнтацією на визначення категорій платників податків, а також чітка і прозора відповідальність по вертикалі усередині відомства;
- ефективна робота з населенням, пов’язана з ознайомленням з податковим законодавством, допомога із заповнення декларацій тощо;
- наявність ефективної системи відбору платників податків для проведення контрольних перевірок, що дає можливість вибрати найоптимальніший напрям використання обмежених кадрових і матеріальних ресурсів податкових органів;
- ефективність податкових перевірок при мінімальних витратах зусиль і коштів на їхнє проведення;
- застосування ефективних форм, прийомів і методів податкових перевірок, що ґрунтуються на розробленій податковим відомством єдиній комплексній стандартній процедурі організації контрольних перевірок та міцній законодавчій базі, що надає податковим органам широкі повноваження у сфері податкового контролю для впливу на недобросовісних платників податків.
Податкові системи різних країн світу формувалися під впливом різних економічних, політичних і соціальних умов. Однією з найдавніших є податкова система Франції, Податковий кодекс якої регламентує організацію податкового контролю, передбачає необхідні методи та механізми для боротьби з ухиленням від оподаткування.
Згідно з французьким законодавством, для великих підприємств застосовуються загальна перевірка та перевірка правильності систем обліку, а малим підприємствам надається допомога при складанні балансу.
Відбір матеріалів для проведення податкових перевірок у Франції здійснюється на основі вивчення податкових декларацій платників податків чи отриманої зовнішньої інформації.
За несвоєчасне подання декларації з платника стягується податок у повній сумі з одночасним накладанням штрафу. Якщо дохід прихований навмисне з метою ухилення, то штраф складає від 40 до 80% від суми нарахованого податку. У разі регулярного зменшення доходів податки стягують у безспірному порядку з рахунків платника. При серйозних порушеннях податкового законодавства (фальсифікація документів тощо) передбачається кримінальна відповідальність, аж до тюремного ув’язнення.
Податкове і митне управління Великобританії в межах своєї компетенції здійснює контроль за правильністю сплати податків до бюджету, облік податкових донарахувань, розслідування податкових злочинів і правопорушень, а також контроль взаємовідносин між податківцями та платниками податків.
Контроль за правильністю адміністрування податків і зборів здійснюють податкові інспектори, посадові обов’язки яких полягають у розсиланні платникам нагадувань і бланків податкових декларацій, перевірці декларацій та іншої податкової звітності, нарахуванні податкових зобов’язань у випадках неподання належної декларації або неточності даних. У підпорядкуванні податкового інспектора перебувають помічники і клерки.
У Великій Британії для поліпшення відносин між великими платниками податків і податковими органами створено Центр з обслуговування великого бізнесу. У країні широко використовується метод горизонтального моніторингу, умовою для впровадження якого на підприємстві є підписання заяви про контроль за податками. Варто зазначити, що завдяки підписанню цієї заяви керівники компаній мають можливість контролювати власні податкові ризики.
Загальні принципи організації податкового контролю Польщі регламентовані Податковим правом, чинним з 1998 р. Контролем у сфері оподаткування в країні займаються спеціальні органи податкових служб. Зокрема, на центральному рівні діє Міністерство фінансів, до складу якого входять Департаменти податків і зборів, Головний інспекторат фінансового контролю та Адміністративно-бюджетне бюро [1].
До податкових інспекторів у Польщі ставляться дуже високі вимоги щодо професіоналізму: обов’язкова вища економічна, юридична чи інша освіта за профілем контрольної роботи, стаж роботи у податковому органі не менше 5 років, або практика в казначейському контролі не менше 3 років, здача кваліфікаційного іспиту перед комісією, що призначається Генеральним інспектором казначейського контролю.
Однією з найефективніших систем податкового контролю вважається шведська. Високий рівень податкової свободи тут супроводжується і найвищим у світі рівнем свободи від корупції. Питома вага бюджетних витрат на утримання апарату податкової служби Швеції становить близько 0,04% податкових надходжень. Повноваженнями зі збору податків, контролю правильності їх нарахування та стягнення податкових недоїмок в країні покладені на Агентство зі сплати податків. В країні існує тенденція жорсткої централізації податкового контролю, зокрема, у питаннях збору декларацій і управління засобами платежу, примусового стягнення й контролю великих підприємств. На противагу цьому, планування податкового контролю залишається децентралізованим, адже шведські податкові органи здійснюють контроль за групами платників податків. Поряд з іншим, це дозволило Швеції увійти в п’ятірку лідерів за рівнем свободи від корупції [3].
Шведське законодавство регламентує застосування камерального та документального податкового контролю. Характерним є те, що обмежень щодо терміну здійснення виїзних податкових перевірок немає. Якщо у процесі контролю виявляються порушення, то податкові органи мають право вимагати у платника податків, який виявився боржником, будь-які необхідні відомості. Податкова служба постійно і на високому рівні проводить широку роз’яснювальну роботу з платниками податків, у тому числі і через комп’ютерну мережу. Зокрема, уповноваженими на це особами надають консультативні послуги з питань: які податки сплачувати, як розрахувати суму податку, коли її сплачувати тощо. Запитання можуть надходити через мережу Інтернет, поштою або телефоном. Крім того, можна призначити безпосередню зустріч із податковим інспектором.
Загалом шведські податкові органи керуються постулатом, що добровільна сплата податків досягається за рахунок: – налагодженого апарату контролю, що характеризується точністю та передбачуваністю, а також широким використанням профілактичних (превентивних) заходів; – довіри платників податків, впевнених у правомірній роботі податкової системи та виконанні податковими органами своїх завдань; – введення доступних для розуміння правил оподаткування. Як наслідок, у Швеції до категорії добросовісних платників належать 80% платників податків.
Організація податкового контролю в Сполучених Штатах Америки дуже складна, що зумовлено насамперед федеративним устроєм держави. Контроль за дотриманням податкового законодавства та збором федеральних податків (прибуткового податку, податку на нерухомість, податку на дарування, деяких акцизів) у США здійснює Служба внутрішніх доходів (СВД). На рівні штатів існують податкові служби, що здійснюють контроль за сплатою податків і зборів, які введені в цих штатах, на місцях – місцеві податкові органи, що контролюють сплату податків, які вводяться місцевими органами влади. Працівники цих рівнів тісно контактують між собою [2].
У структурі СВД створено спеціальний підрозділ, що безпосередньо здійснює податковий контроль великого та середнього бізнесу. Існування такого підрозділу зумовлено особливостями здійснення податкового контролю цієї категорії платників податків, громіздкістю і заплутаністю податкового законодавства, фінансово-бухгалтерської звітності у США, а також активною міжнародною діяльністю великих корпорацій. Крім того, у структурі СВД діє спеціалізований підрозділ, головним завдання якого є відбір (здебільшого шляхом використання автоматизованих систем) платників податків для проведення податкового контролю.
Органи податкового контролю США здійснюють такі види перевірок:
1. Заочна – здійснюється шляхом направлення документів у Контрольне управління СВД поштою.
2.Камеральна – проводиться податковими аудиторами за місцем знаходження СВД. Варто зазначити, що камеральній перевірці підлягають всі податкові декларації.
3.Виїзна – здійснюється податковими інспекторами за місцезнаходженням платника податків для оцінки найскладніших податкових декларацій суб’єктів господарювання. Така перевірка передбачає комплексний аналіз повноти і своєчасності сплати податкових зобов’язань.
Підставами для податкових перевірок у США є порушення термінів сплати податків, заниження податкового зобов’язання тощо. Окрім цього, інспектором-контролером може ініціюватися податковий контроль у випадку отримання ним інформації від платного інформатора. У вітчизняному податковому менеджменті такі перевірки реалізуються лише в межах оперативно-розшукової роботи. Інформатору при цьому жодної винагороди не виплачується. При здійсненні податкових перевірок суб’єкти контролю мають право аналізувати документи бухгалтерського обліку і звітності, а при необхідності викликати для дачі показань будь-кого із працівників об’єкта контролю. Позитивним моментом у роботі інспекторів-контролерів СВД США є те, що для кожного виду перевірки, що проводить податковий інспектор, розроблено спеціальну докладну інструкцію для регламентації перевірок288. Такі інструкції розроблені для всіх галузей економіки і практично для кожної професії.
В Україні на сьогодні відсутній такий системний підхід до проведення податкових перевірок. Податковою службою США раз у рік організовується податковий практикум, що транслюється по громадських телеканалах і кабельних мережах по всій країні. В Україні такий досвід був би особливо актуальним під час прийняття змін до законодавства, що регламентує здійснення податкового контролю, а також щороку у січні.
У Федеративній Республіці Німеччина до 1918 р. контролю над оподаткуванням майже не було – податкова політика більше спрямовувалася на підвищення доходів громадян і зниження соціальної напруженості та використовувалася як стимул для створення нових робочих місць і зниження безробіття. Особливістю сучасної системи податкового контролю Німеччини є те, що контрольними повноваженнями наділені і консультанти з податків, які не є працівниками державних органів, проте яким Міністерство фінансів видає ліцензію на право здійснювати таку діяльність. Основною формою контрольної діяльності податкових інспекторів Німеччини є податкова перевірка, що здійснюється з метою встановлення та оцінювання якості адміністрування податкових платежів. При цілеспрямованому відборі платників податків для перевірки вибираються такі суб’єкти бізнесу, податкова перевірка яких визначається пріоритетною. Зокрема, це:
- великі підприємства;
- підприємства, що не перевірялись протягом тривалого періоду;
- підприємства з численними змінами у структурі податкового балансу порівняно з балансом на момент останньої перевірки;
- підприємства щодо яких надійшла інформація від інших контролюючих організацій про порушення податкового законодавства;
- суб’єкти бізнесу, які отримують фінансові дотації від держави, що обумовлює необхідність здійснення контролю за дотриманням умов державного субсидування;
- підприємства, що реорганізовуються тощо.
Для німецьких виїзних перевірок характерним є те, що податкові органи мають право здійснювати їх без попередження платника податків. Обмеження термінів проведення таких перевірок – відсутні. Документальні перевірки в Німеччині охоплюють відносно невелику кількість суб’єктів господарювання, більшу частину з яких становлять великі підприємства. Порядок відбору платників податків для проведення цих перевірок регламентований нормами податкового законодавства. Зокрема, передбачено два способи відбору платників податків для проведення документальних перевірок:
1.Випадковий – вибір об’єктів для проведення контрольних перевірок на основі використання методів статистичної вибірки.
2.Спеціальний – забезпечує цілеспрямований вибір платників податків, про яких є інформація щодо високої вірогідності податкових порушень.
Середня тривалість податкових перевірок у Німеччині складає:
- на великих підприємствах – 25-30 днів;
- на середніх підприємствах – 15 днів;
- на малих і дрібних підприємствах – 6-8 днів.
Для порівняння, в Україні аналогічний показник становить:
- для великих підприємств: при проведенні документальної планової перевірки – 30 днів, документальної позапланової – 15 днів;
- для малих підприємств: при проведенні документальної планової перевірки – 10 днів, документальної позапланової – 5 днів;
- для інших платників: при проведенні документальної планової перевірки – 20 днів, документальної позапланової – 10 днів.
Німеччина підтримує жорстку політику у відносинах між платниками податків і податковими органами. Ефективність податкового контролю істотно підвищує наявність в країні податкової поліції – «штойфи», працівники якої наділені правами правоохоронних органів. Цю структуру було створено в 1922 р. у часи Веймарської республіки та реформовано в 1934 р. Сьогодні діяльність податкової поліції регламентує «Закон про загальний порядок оподаткування». Разом з тим у країні існує інститут податкових суддів, які, діючи в загальних рамках системи юстиції, займаються виключно розглядом позовів з податкових питань [4].
Загалом податкова система Німеччини пройшла чималий етап розвитку та вдосконалення. Законодавство, що визначає засади податкового контролю, тут є досить сталим і стабільним, хоча періодично вносяться поправки, що стосуються переважно зміни податкових ставок. Таким чином, німецька система податкового контролю в її сучасному стані може слугувати взірцем для інших країн.
Аналізуючи особливості застосування відповідальності за податкові правопорушення у зарубіжних країнах, можна виділити два основні підходи:
1. Західний (американський) – характеризується жорсткістю санкцій за податкові правопорушення, що передбачають кримінальну відповідальність, тюремне ув’язнення, застосування комбінованих штрафних санкцій. У США порушення термінів сплати податків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від несплаченої суми і 50% від суми, яку платник податків отримав би у випадку розміщення цих грошей у банку. Доволі значними порушеннями вважаються і ненадання податкової звітності (штраф може сягнути до 100 тис. дол. США з позбавленням волі до одного року); надання неправильної податкової інформації (штраф для фізичних осіб – до 100 тис. дол. США, для юридичних – 500 тис. дол. США).
2. Європейський підхід – більш демократичний, превентивний, спрямований на гармонізацію взаємовідносин між платниками податків і контролюючими податковими органами. За такого підходу кримінальні покарання можуть замінюватись у вигляді різних доплат до податків, розмір яких встановлюється адміністративними органами. При цьому, Швейцарія, Німеччина та Великобританія встановлюють фіксовані суми штрафів залежно від величини порушення і наявності наміру. У Франції штрафні санкції встановлені у відсотковому співвідношенні від суми заниженого, або такого, який не надійшов, податку. При цьому, розмір санкцій також залежить від наявності наміру при здійсненні податкових правопорушень. Максимальний розмір штрафу у Франції становить 80%.
Певними особливостями, порівняно із зарубіжними країнами, характеризується й вітчизняна процедура застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства [1]:
1. Високий розмір штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань, окрім пені, – 20% при простроченні платежу більше ніж на 30 днів.
2. Відсутність поняття наміру в адміністративній відповідальності юридичних осіб; невисокий розмір штрафу за заниження податкових зобов’язань (25%) і високі штрафи за порушення правил готівкових розрахунків та виробництва, торгівлі алкогольними і тютюновими виробами.
3.Штраф за ненадання (затримку) податкової звітності не залежить від сум податкових зобов’язань за цією звітністю і становить 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
4. За порушення ведення бухгалтерського і податкового обліку не передбачена відповідальність юридичних осіб.
Висновки. Проаналізувавши податкові системи зарубіжних країн, можна зробити висновок – процеси інтеграції та глобалізації, синхронні податкові реформи, як вимога часу, роблять їх все більше схожими одна на одну. Аналіз організації податкового контролю дозволяє окреслити основні його напрями та використати досвід провідних держав світу для вдосконалення контрольно-перевірочної роботи вітчизняних податкових органів. Зокрема, це:
- гармонізація податкового законодавства, скасування підстав для різних тлумачень та інтерпретацій. Важливим кроком України на цьому шляху стало прийняття Податкового кодексу України, однак його норми, зокрема щодо превентивного контролю та застосування обмеження податкового тиску шляхом спрощення процедур адміністрування податків і зборів, активізації просвітницької роботи тощо;
- вдосконалення контрольно-перевірочних заходів шляхом приведення вітчизняного податкового законодавства у відповідність з міжнародними стандартами, затвердження інструкцій, що детально регламентують порядок проведення кожного виду податкової перевірки;
- формування електронної бази даних для накопичення, обробки та зберігання інформації щодо обліку кожного платника податків, його податкових зобов’язань (в т.ч. за окремими податками), постійного моніторингу показників діяльності;
- створення постійно діючого інформаційно-довідкового центру для надання платникам податків консультативних послуг і роз’яснень з питань податкового законодавства. На цьому шляху вітчизняним податковим органам доцільно було б, зокрема, розширити функції сервісу «Електронний кабінет платника податків» шляхом включення до них можливості платника податків самостійно за допомогою спеціально створених програм здійснювати доперевірочний аналіз власної господарської діяльності та податкової звітності; користуватися персональним «календарем платника», що нагадає про граничні терміни подання документів та сплати податків;
- використання різного роду непрямих методів у контрольній роботі податкових органів, зокрема: фіскального рескрипту – у США, Франції, Швеції, Великобританії, інституту попередніх податкових рішень – в Ізраїлі, горизонтального моніторингу – у Нідерландах, Німеччині тощо.
Стосовно останнього, то його активне впровадження в Україні є актуальним, особливо для здійснення податкового контролю великих платників податків. Впровадження у вітчизняний контрольно-перевірочний процес популярної у Європі процедури фіскального рескрипту допоможе, зокрема, знизити ймовірність податкових правопорушень, особливо у сфері трансферного ціноутворення, уникнути подвійного оподаткування платників податків, частково мінімізувати перешкоди та ризики для надходження прямих іноземних інвестицій і розвитку зовнішньої торгівлі, що в довгостроковій перспективі допоможе мінімізувати тягар податкового контролю на бізнес;
- налагодження уніфікованої та прозорої системи відшкодування заподіяної державі фінансової шкоди внаслідок ухилення від сплати податків і зборів;
- використання системи бальної оцінки якості виконання службових обов’язків суб’єктами податкового контролю (зокрема, у Німеччині), за результатами якої здійснюється атестація рішень податкових органів;
- впровадження у процесі контрольно-перевірочної роботи програм антикорупційних заходів для усунення можливості проявів корупції та зловживань службовим становищем суб’єктами контролю, особливо під час виїзних перевірок.

Література
1. Мельник М.І., Лещух І.В. Податковий контроль в Україні: проблеми та пріоритети підвищення ефективності : монографія / М.І. Мельник, І.В. Лещух. – Львів : ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України», 2015. – 330 с.
2. Проскура К.П. Зарубіжний досвід організації податкового адміністрування / К.П. Проскура // Економічний часопис - ХХІ. - 2012. - № 7/8. - С. 30- 33.
3. Лещух І. В. Податковий контроль великих платників податків: іноземний досвід та вітчизняна практика //Облік і фінанси. – 2014. – №. 1. – С. 82-88.
4. Жигаленко О. В. Ефективність податкового контролю в Україні : дис. – К. : ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00. 08–гроші, фінанси і кредит/ОВ Жигаленко, 2009.

Вернуться назад