DataLife Engine > Державні фінанси 2018 > Руденко В. Зарубіжний досвід соціального страхування: уроки для України

Руденко В. Зарубіжний досвід соціального страхування: уроки для України


14-12-2018, 12:10. Разместил: Руденко Вікторія
Постановка проблеми. В сучасному світі держава виступає головним суб’єктом, який забезпечує соціальний захист громадян в різних життєвих ситуаціях. Галузь соціального страхування зазнає досить великих змін останніми роками, адже постійно проводиться робота, спрямована на вдосконалення соціального захисту працюючого населення. Саме тому, світовий досвід у даній сфері допоміг би виявити позитивні та негативні сторони соціального страхування в Україні, покращити існуючу систему, або розробити нову національну модель соціального захисту.
Аналіз та напрями дослідження. Дослідженню світового досвіду функціонування соціального страхування присвячували свої наукові праці О. О. Гаврилова, О. П. Килимиченко, Ю. С., Конопліна, М. О. Кричевський, А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, О. І. Мелехін, Ю. Є. Міхєєв, О. В., Москаленко, В. Д. Роік, О. Л. Тощак, В. І. Фільев та інші вчені.
Метою даного дослідження є аналіз світових систем соціального страхування та визначення важливого досвіду для України.
Виклад основного матеріалу.
Ефективність дії системи національного соціального страхування залежить від рівня розвитку країни, від історичних передумов та обов’язково вимагає індивідуального підходу.
Для сучасного етапу розвитку систем соціального захисту є характерним значне поширення інститутів обов'язкового соціального страхування у світі, широке охоплення працюючих, надання різноманітних гарантій застрахованим у грошовій і не грошовій формах (медична й реабілітаційна допомога) [3, с.263].
Якщо взяти до прикладу Німеччину, то в цій країні створено більше 110 фондів страхування від нещасних випадків. Підставою для відшкодування шкоди є не вина роботодавця, а сам факт пошкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків, тобто у працівника немає необхідності доводити вину роботодавця, його недбалість. У разі пошкодження здоров'я достатньо лише звернутися у відповідну організацію[3, с.263].
Основні переваги та особливості німецької системи страхування, на наш погляд, полягають в її надійності та високому рівні організації забезпечення всебічної соціальної захищеності осіб, які постраждали на виробництві.
Система, що існує в Німеччині, вважається однією з найефективніших. Вона гарантує спеціальне лікування у медичних закладах фахівцями, які мають відповідну спеціалізацію, тим самим забезпечуючи безперервність процесу реабілітаційних заходів, що, в свою чергу, дає найкращі результати. Основою цього є загальний високий стандарт системи охорони здоров'я в Німеччині, підкріплений також системою страхування від нещасних випадків, яка має власні спеціалізовані медичні заклади [3, с.263].
На відміну від Німеччини в Швеції цей вид страхування здійснюється через єдину страхову компанію, власником якої є профспілки та шведський Союз Роботодавців. Особливістю шведської системи є те що, правові норми, які регулюють оплату компенсацій постраждалим, і правові норми, що регулюють контроль проведення профілактичних заходів, існують окремо один від одного і не пов'язані між собою. Рівень нещасних випадків не впливає на суму внесків, що сплачуються роботодавцями. Відсутній контроль за введенням в дію профілактичних заходів [3, с.263].
Проте головне досягнення цієї системи – це гарантована державою захищеність людини. Шведська модель має ряд позитивних особливостей, зокрема, серед яких велика концентрація функцій у держави, на відміну від Німеччини, що гарантує стабільність та надійність системи.
Соціальне страхування США ґрунтується на законі про соціальне забезпечення, прийнятому Конгресом у 1935 р. На його підставі сформовані програми: підтримки людей похилого віку, соціального захисту у зв'язку з втратою годувальника, страхування у разі інвалідності (непрацездатності). Головною особливістю загальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованість на соціальну підтримку пенсіонерів [1].
Джерелом доходів програм соціального страхування є внески працівників і працедавців. Страхові тарифи встановлюються диференційовано за прогресивною шкалою в рівних розмірах для працівника і працедавця [1].
Вік виходу на пенсію – 62 роки як для чоловіків, так і для жінок, які мають трудовий стаж не менше ніж вісім років і платили внески в фонди державного соціального страхування. З виходом на пенсію не в 62, а в 65 років пенсія збільшується на чверть (у США, як і в більшості країн Заходу, розмір пенсії коливається від 50 до 80% від передпенсійного доходу). Пенсіонери мають право працювати, проте розмір їхніх пенсій зменшуватиметься, якщо заробіток, без врахування пенсії, перевищуватиме гранично встановлене значення [1].
Непрацююча дружина пенсіонера та його неповнолітні діти мають право на одержання додаткової допомоги в розмірі до половини його пенсії кожному. Розлучена жінка, яка прожила з чоловіком понад 10 років і не вийшла більше заміж, отримує пенсію (у разі старості чи як вдова) на правах дружини [1].
Програмами соціального страхування охоплено 90% працюючого населення США, враховуючи осіб, які отримують доход завдяки веденню приватного бізнесу. Допомогу із соціального страхування отримує більше ніж 15% населення. Існують інші пенсійні програми (для державних службовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів) [1].
Взагалі, у світі сформовано три головні моделі соціального страхування – соціал-демократична, консервативна та ліберальна [2, с.50], і прикладів функціонування соціального захисту є досить багато. Для України, головне зрозуміти, яка саме система буде дійсно ефективною в реалізації. Також, варто перейняти досвід в плані підняття довіри українського населення до відшкодування по соціальному страхуванню, адже часто людина не звертається по допомогу, через сумніви у реальній допомозі, значного обсягу документальної роботи чи інші подібні причини.
Висновки.
Аналіз систем соціального страхування в європейських країнах показує, що важливим суб’єктом в даній системі є насамперед держава, яка розробляє законодавчу базу та виконує наглядові функції за їх виконання, а по-друге, це, як правило, трьохстороння участь у фінансуванні соціальних заходів - держава, роботодавці та наймані працівники.
Соціальне страхування охоплює широкий спектр напрямів, пов'язаних із забезпеченням життєвих потреб людей по встановленню прийнятих розмірів доходів, втрачених через непрацездатність. І в будь-якій країні є свої переваги та недоліки існуючої системи. Проте існуючі світові напрацювання дозволять в майбутньому уникнути багатьох помилок, і в найкоротший термін сформувати ефективно функціонуючу систему страхування в Україні шляхом вдосконалення чинного законодавства та прийняттям нових нормативно-правових актів.


Список використаних джерел
1. Благун І. Соціальне страхування [Електронний ресурс] / І. Благун, Ю. Кушнірчук, Р. Підлипна. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/84915/strahova_sprava/sotsialne_strahuvannya
2. Мальований М.І. Соціальне страхування: Навчальний підручник [для студ. вищ. навч. зал.] / М.І.Мальований, П.К. Бечко, В.П. Бечко – Умань: Видавець «Сочінський», 2011 – 476 с.
3. Соловйом О. Світовий досвід соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання / О. Соловйов / European political and law discourse. – 2016 р. - №3(2) – с. 261-266.

Вернуться назад