DataLife Engine > Фінансовий ринок 2019 > Козак Д.А. Проблеми функціонування фінансового ринку України

Козак Д.А. Проблеми функціонування фінансового ринку України


15-10-2019, 17:28. Разместил: Козак Д. А.
УКД 336
© Козак Д.А., 2019
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-43с

Проблеми функціонування фінансового ринку України

В сучасних умовах розвитку умов господарювання велике значення належить фінансовому ринку, який має бути ефективною та організованою системою загальної економіки України. Він являє собою особливе та необхідне середовище її успішного функціонування, крім того, має значний вплив на розвиток соціальної сфери.
Виникнення фінансового ринку стало результатом появи потреб у додатковій формі мобілізації коштів для забезпечення розвитку державної економіки, в той же час, він являє собою певний фінансовий барометр економічного стану, який може ефективно працювати за умови низького темпу інфляції, за наявності стабільної та розвиненої законодавчо - правової та нормативної бази, якщо в країні сприятливі умови політичного клімату, а також є певний баланс інтересів всіх громадян та суспільства в цілому.
Сучасна економіка більшою мірою має підґрунтям фінансові інструменти, які складають її основу. Цей економічний факт має об’єктивне обґрунтування своєї природи та зумовлений тим, що в суспільстві спостерігаються динамічні характеристики розвитку фінансового ринку.
Фінансовий сектор – це один з найважливіших елементів державної економіки. Аналіз питання розвитку фінансового ринку завжди є важливим та актуальним серед науковців, дослідників, економістів.
Український фінансовий ринок – це невід’ємний атрибут ринкової економіки в сучасних умовах. Політико-економічне значення фінансового ринку полягає в тому, що він являє собою ринок, який визначає попит та пропозицію на всі види фінансових ресурсів.
В сучасних умовах фінансова система потребує вирішення нових проблем. Негативний плив на розвиток національної економіки внутрішніх та зовнішніх шоків, ескалація конфлікту в Донецькій та Луганській областях, анексія Криму, стали причиною зниження довіри та розбалансування фінансового ринку. Загалом, слід говорити про зниження економічної активності фінансового ринку. Наслідком стало знецінення гривні та значне зростання цін [1].
У результаті того, що український державний фінансовий ринок почав своє існування відносно нещодавно та його функціональний термін незначний в порівнянні з періодами функціонування ринків у економічно розвинутих країнах, можна виявити деякі негативні риси та проблеми, які потребують вивчення та усунення. Це обумовлює необхідність ретельного дослідження тенденцій, які складаються на вітчизняному та міжнародному фінансових ринках. Становлення ефективного та фунціонального ринку фінансів потребує застосування системного підходу та вироблення погоджених стратегічних рішень з питань його розвитку.
Ринок фінансових послуг України на даний момент може бути охарактеризований, як дуже фрагментарний, що має низьку капіталізацію, причина чого – нестабільність умов ведення бізнесу, відсутність захищеності права власності, а також дуже низький рівень управління корпоративною власністю. До стримуючих факторів розвитку фінансового ринку слід віднести наступні:
- недосконалий механізм правового захисту споживачів та кредиторів;
- недостатній рівень розвитку інвестиційного права;
- обмежений перелік інструментів на фінансовому ринку;
- складна процедура реструктуризації;
- відсутність довіри дрібних інвесторів;
- відсутність вимог до процесу регулювання сфери позабанківських послуг на ринку фінансів;
- недосконале податкове законодавство;
- обмеженість та недосконалість у сфері законодавства з питань валютного регулювання.
Крім того, для економіки України можна виділити такі характерні риси, як високий рівень доларизації, як у сфері готівкового обороту, так й для нарахування процентних ставок у банках. Це свідчить про непослідовну та неефективну державну економічну політику минулих періодів. Економічні реалії не відображені у національній економічній політиці, проведені заходи не відповідають існуючим вимогам сьогодення. Цей факт призвів до накопичення внутрішнього дисбалансу в усіх сферах державної економіки.
Надання бюджетної підтримки неефективним галузям економіки, невиваженість цінової політики стосовно встановлення енергоносіїв для домогосподарств, штучні процеси стримання фіксованого курсу валют – це фактори, які стали причиною втрати конкурентоспроможності українськими виробниками, зріс дефіцит рахунків з поточних операцій, наявний досить значний рівень фіскального дефіциту та поступове нарощування боргу держави.
Недостатній економічний розвиток та недосконалість фінансової системи України зумовлена складною фінансово-економічною ситуацією в країні, що стало причиною низького рівня капіталізації українських банків, наслідком чого є їхня низька конкурентоздатність по відношенню до іноземних банків, які присутні на фінансовому ринку України в значній кількості. В той же час, структурно-технологічна незбалансованість національної економіки, значний рівень монополізації виробничого сектору, катастрофічна зношеність основних фондів на українських підприємствах, інфляція національної валюти є причиною активної диференціації попиту, через те, що основний обсяг накопичень сконцентрований саме в секторі фінансів української економіки та на підприємствах нефінансового сектору, які проводять діяльність у сфері обміну [3].
Таким чином, щоб вирішити основні проблеми фінансового ринку, слід здійснювати постійний моніторинг діяльності фінансових установ, ліквідувати неплатоспроможні фінансові установи, оздоровити фінансову систему, забезпечити функціонування системи ефективного нагляду, що дасть змогу ефективно працювати всій фінансовій системі загалом.

Література:
1. Звєряков М. І. Теоретична парадигма сталого розвитку та українські реалії // Економіка України. – 2018. – №10. – С.10-31.
2. Офіційний веб-сайт Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]: [Веб-сайт]. – Режим доступу: http://www.sdfp.gov.ua
3. Шишпанова Н.О., Іванов А.О. Фінансовий ринок: сучасний стан, проблеми на перспективи розвитку. Modern Economics. 2017. № 1. C. 66 –72.

Вернуться назад