Фрицька А.С. Фінансовий лізинг в Україні

На сьогодні деякі підприємства України через брак обігових коштів і складності процесу кредитування не в змозі забезпечити належний рівень технологічного оновлення виробничого процесу. Для вирішення цієї проблеми використовуються лізингові операції, які значно полегшують процес фінансування, сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємства, збільшують його доходи. Використання лізингу в сучасних економічних умовах - це об'єктивна необхідність [3].
На українському ринку переважно надаються послуги фінансового лізингу. Це пояснюється низьким рівнем матеріально-технічної бази українських виробників. Тому на даному етапі вони зацікавлені отримати майно у власність для подальшого використання. Оперативний лізинг в Україні пропонується здебільшого корпоративним клієнтам для задоволення потреб у володінні легковими автомобілями. Він не підлягає лійцензуванню, спеціальному регулюванню, не має спеціалізованої звітності, тому важко визначити обсяг його послуг.
Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу , за яким лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Суб'єктами лізингу є[1]:
-лізингодавець - юридична особа, що надає лізингоодержувачу право володіння та користування предметом лізингу
-лізингоодержувач - особа (як юридична, так і фізична), яка отримує від лізингодавця право володіння та користування предметом лізингу
-продавець (постачальник) - юридична або фізична особа, у якої лізингодавець купує річ, яку в майбутньому передасть лізингоодержувачу в якості предмета лізингу
-інші юридичні та фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Питання вивчення проблем та перспектив розвитку лізингових відносин є особливо актуальними в сучасних умовах.
Роль лізингу в економіці країни зумовлюється впливом ряду факторів, до яких відносяться наявність податкових пільг для лізингу, рівень розвитку банківської системи та фінансової сфери в цілому, галузева структура економіки і рівень зношеності основних засобів.
До головних переваг лізингу слід віднести:
–фінансову безпеку, оскільки, фінансовий лізинг унеможливлює нецільове використання фінансових ресурсів у порівнянні з банківським кредитуванням;
–збільшення пропозицій і асортименту товарів та послуг, за рахунок використання основних засобів, отриманих в лізинг;
–зростання попиту на засоби виробництва, що призводить до виникнення мультиплікативного ефекту і ланцюгової реакції зростання попиту на продукцію багатьох як виробничих, так і інфраструктурних галузей;
–мінімальний обсяг вкладень на інвестиційній стадії, можливість реалізації проекту від розробки технічного завдання до передачі готового об’єкта, введеного в експлуатацію.
Фінансовий лізинг є досить актуальним інструмент як джерело інвестування для підприємств України. Для розвитку фінансового лізингу України сприяють такі умови[2]:
1)українська економіка характеризується високим ступенем зношеності основних фондів.
2)в країні є недостатньо розвинутим сектор малих та середніх підприємств, насамперед через ускладнений доступ до фінансування.
Основними користувачами лізингових послуг є юридичні особи (90%), і лише 10% – це фізичні особи. Біля 70% активних клієнтів лізингу – це малий та середній бізнес[5].
Популярні галузі – це транспорт і сільське господарство, а також будівництво, видобувна промисловість, металургія, сфера послуг, зокрема медицина. Це основні напрямки роботи фінансового лізингу.
Розкриттю потенціалу перешкоджає, перш за все, низький рівень обізнаності щодо суті фінансового лізингу, його можливостей і переваг.
Ще одним обмеженням для розвитку лізингу є відсутність внутрішніх ринків капіталу як дуже поширеного джерела отримання фінансування у місцевій валюті. Ресурси, які можна інвестувати фінансовим установам у ринки капіталу, обмежено системою державного регулювання (обмеження щодо ризиковості інвестицій), що також має негативний вплив на зростання ринків капіталу.
Характерним для Українського бізнесу стримуючим фактором розвитку не тільки в лізинговій галузі є криза та корупція. Як стверджують самі лізингові компанії їх бізнес надійний та безпечний.
Пенетрація українського лізингу (рівень проникнення в капітальні інвестиції) становить всього 6% в той час, коли в європейських країнах цей показник сягає 40% , а в країнах-лідерах ЄС понад 80%[4].
Для досягнення значного зростання лізингової галузі доцільно спрямувати зусилля на наступне[5]:
1.Пошук нових джерел фінансування лізингових компаній, оскільки в Україні майже немає внутрішніх ринків капіталу, а отримання фінансових ресурсів через короткострокові та дорогі банківські кредити є малоефективним. Позитивними буде робота з міжнародними організаціями та фінансовими компаніями.
2.Необхідно оновити нормативно-правову базу лізингу. Новий закон повинен містити норми, що посилюють захист прав як лізингодавців, так і лізингоодержувачів, а також для приведення лізингової діяльності в Україні у відповідність до міжнародної практики.
3.Пріоритетом галузі повинна стати кампанія щодо підвищення рівня обізнаності споживачів та державних службовців щодо лізингу як інструмента доступу до фінансування бізнесу, зокрема малого та середнього.
4.Проводити роботу з міжнародними фінансовими групами щодо популяризації українського лізингового ринку з метою зацікавити їх у інвестуванні в лізингову галузь України.
5.Створення державних програм стимулювання лізингу.
6.Зниження вартості лізингових послуг до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій.
7.Підвищення платоспроможності споживачів лізингових послуг.
Отже, лізинг – це один найбільш зручних фінансових інструментів, що дають можливість фірмі оновити основні засоби або придбати обладнання для розвитку нових напрямків бізнесу.
Лізингові відносини сприяють піднесенню виробництва, залученню капіталу в важливі галузі економіки, забезпеченню реальної підтримки малому бізнесу і підприємцям-початківцям, розширенню сфери діяльності підприємств, як способів зменшення підприємницьких ризиків і можливості отримання доходу від вкладення коштів.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80.
2. Лізингові відносини в Україні: проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.onu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/13742/1/46-49.pdf.
3. Про лізинг в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.astraleasing.com/ua/leasing.html.
4. Фінансовий лізинг в Україні: поточний стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uul.com.ua/2019/finansovyj-lizyng-v-ukrayini-potochnyj-stan-ta-perspektyvy-rozvytku-pres-reliz-za-rezultatamy-kruglogo-stolu/.
5. Дученко М. М. Стан та перспективи розвитку лізингової галузі в Україні // Ефективна економіка. -2019. - №1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/55.pdf.