Котович Р.І. Сутність і особливості бартерних та компенсаційних клірингових угод

Котович Р. І. Сутність і особливості бартерних та компенсаційних клірингових угод

З одного боку, здавалося б, зарахування взаємних зобов’язань сторонами можна вважати бартером. Зокрема, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року було зроблено висновок, що поняття «бартерна операція» необхідно тлумачити у широкому розумінні як «господарську операцію, яка передбачає проведення розрахунків за товари (послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)».
Відповідно до частини 4 статті 341 ГК України при безготівкових розрахунках усі платежі проводяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Для того, щоб провести такий платіж, як повірений, так і довіритель, подають до установи банку платіжні доручення з метою здійснити залік взаємних зобов’язань. При цьому ініціатори платежу повинні мати рахунки в установі банку.
Відповідно до пункту 1.16 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", механізм, який включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, є клірингом.
Отже, доцільно говорити про те, що залік взаємних зобов’язань і грошових претензій є по суті способом задоволення вимог обох сторін, які засновані на їх зобов’язаннях один перед одним, а тому його можна вважати способом припинення зобов’язань шляхом виконання.
В цьому випадку залік взаємних зобов’язань і грошових претензій є безготівковим розрахунком, а отже і грошовим, в цілях статті 291 ПК України.
Залік взаємних зобов'язань треба відрізняти від зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, адже це різні способи припинення зобов’язання [6].
Взаємозалік вимог – один із способів припинити взаємні зобов'язання. Такий спосіб є досить розповсюдженим, оскільки дозволяє контрагентам «без грошей» погасити заборгованість за надані послуги, виконані роботи або поставлені товари. Процедура регламентується ст. 601 ЦК та ст. 203 ГК. Зарахувати взаємні вимоги можна тільки за дотримання трьох умов, а саме (ч. 1 ст. 601 ЦК):
• якщо вимоги є зустрічними;
• однорідними;
• якщо настав строк їх виконання або строк їх виконання не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зустрічними є вимоги, коли в кожної зі сторін є одне або декілька зобов'язань перед другою стороною. Наприклад, за одним зобов'язанням перше підприємство є кредитором, а друге – боржником, а за іншим – навпаки. Тобто підприємства можуть сказати один одному: «Я ваш кредитор і боржник».
Згідно з ч. 2 ст. 601 ЦК для взаємозаліку зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони зобов'язання.
Шляхом взаємозаліку можна припинити:
• відразу декілька зустрічних вимог;
• нерівноцінні зустрічні вимоги. У такому разі проводиться частковий взаємозалік, а залишок, не покритий взаємозаліком, продовжує діяти. Наприклад, два підприємства повинні оплатити постачання товарів одне одному. В одного борг – 150 тис. грн., у другого – 120 тис. грн. Взаємозалік проводять на суму 120 тис. грн., після цього в першого підприємства залишається борг у 30 тис. грн., а в другого боргів перед контрагентом немає.
Термін «однорідність» ні в ЦК, ні в ГК, ні в іншому законі не розшифровується. На практиці однорідними вважаються предмети одного роду. Наприклад, кошти, зерно, картопля тощо (ст. 184 ЦК). У постанові Верховного Суду України від 09.12.08 р. зазначено, що однорідність вимог випливатиме з їх матеріального змісту та юридичної природи, тобто вимоги сторін у відношенні один до одного повинні бути виконані однаковим способом.
Звичайно ж, формою розрахунку за договорами найчастіше виступають кошти. Гроші не мають якихось унікальних ознак, їх можна виміряти тільки кількісно. Не можна зарахувати, наприклад, обов'язок надати консультаційні послуги в рахунок зустрічного зобов'язання поставити 5 т апельсинів. Адже предметом зарахування повинні виступати тільки гроші або інші однорідні речі [3].
Але і зарахування зустрічних однорідних вимог, на нашу думку, не має визначатись як бартер, адже відповідно до статті 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. При цьому кожна із сторін такого договору є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Визначення взаємозаліку або зарахування зустрічних однорідних вимог як бартеру не відповідають економічній суті бартерних операцій. Бартером є система розрахунків, в якій товари або послуги напряму обмінюються на інші товари або послуги [6].
Бартерні операції являють собою безвалютний оцінений, збалансований обмін товарами. Під бартером розуміють обмін визначеної кількості одного товару на інший у вигляді натурального обміну без використання механізму валютно-фінансових розрахунків. В такій угоді встановлюється кількість товарів, що взаємно постачатимуться, чи сума, на яку сторони зобов'язуються доставити товари. При визначенні вартості товарів взаємного постачання оцінювання робиться на основі світових цін з урахуванням витрат на товарообіг [2]. Отже, це операції натурального обміну. Недоліком бартеру є те, що при цій операції відсутній валютний розрахунок, що обмежує податкові збори держави [1].
Частіше всього зустрічаються угоди типу "сировина - сировина", "сировина - готові вироби" між розвиненими і тими, що розвиваються країнами. В Україні, як і в інших країнах СНД, бартер складає достатньо велику частину зовнішнього товарообігу. Проте в останні роки спостерігається його зниження [2]. В Україні головна причина використання бартеру в зовнішньоторговому обігу - нестача інвалютних засобів, неплатоспроможність багатьох господарських суб'єктів.
Бартерний контракт включає 2 контракти купівлі - продажу, умови контрактів повинні бути цілком ідентичні. Бартерний контракт носить разовий характер [4].
Прямі компенсаційні угоди так само, як і бартерні, передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розрахунків у грошовій формі. Проте, на відміну від бартерної угоди, вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену продукцію. В даній угоді беруть учать не два товари, а значно більше. Сторони направляють один одному два списки товарів:
один - з переліком товарів, вказівкою їх кількості і цін, другий - з переліком запропонованих в компенсацію товарів. В процесі переговорів сторони виробляють два списки взаємодоставлених товарів і додають їх до компенсаційної угоди [2].
Якщо між сумами товарів, що поставляються, є різниця, то вона повинна зберігатися контрагентом - боржником на спеціальному рахунку в банку країни контрагента, що поставляє товар на велику суму. Ця різниця повинна бути витрачена боржником у країні контрагента, тому вона називається "неконвертованим сальдо" [4]. Такого роду угоди зазвичай укладаються між універсальними торговими фірмами, між експортно-імпортними фірмами, між оптовими і роздрібними фірмами різних країн, які виступають з широкою номенклатурою пропонованих на ринку виробів. Компенсаційні операції застосовуються й у контрактах підряду [5].
Говорячи про переваги та недоліки бартеру, необхідно проводити чітку межу між інтересами окремих фірм та інтересами держави в цілому. З точки зору окремих фірм, до переваг бартеру належить, наприклад, можливість розробки нових ринків збуту продукції та послуг. Деякі фірми використовують бартер для забезпечення більшої гарантованості поставок потрібного їм товару. Бартер дає фірмам можливість подолати нетарифні бар'єри та обмеженості, що позитивно відбивається на конкурентоспроможності фірм на конкретних ринках, і принести їм значну економію на складських та транспортних видатках [4].
Незважаючи на те, що бартер є найдавнішою формою зустрічної торгівлі, серед всіх форм зустрічної торгівлі сумарний річний обсяг бартеру ледь досягає 5%. У бартерні угоди залучаються і державні організації. Так, марокканський уряд уклав бартерну угоду з китайською компанією на поставку партії хімічних засобів захисту рослин вартістю 250 млн дол в обмін на еквівалентну за вартістю партію фосфатів з Марокко. На початку перебудови в СРСР французька фірма вела бартерну угоду повною вартістю 500 млн дол, в рамках якої проводився обмін радянських нафтопродуктів на імпортне продовольство [5].
Отже, всі зустрічні операції, незалежно від форми, об'єднуються одним принципом - принципом компенсації, разом з тим вони відрізняються технологією їх здійснення, що визначається метою і характером цих угод.
Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі визначають оплату поставок в товарній формі, коли продаж одного чи кількох товарів одночасно зв'язується з покупкою іншого товару і розрахунки в іноземній валюті не проводяться.

Список використаних джерел
1. Аналіз механізму клірингових взаєморозрахунків на залізничному транспорті на прикладі Південної залізниці / О. Гулай // Економічний аналіз. - 2012. - Т. 10(4). - С. 63-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/
2. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навчальний посібник [Текст] / Г.М. Дроздова. - К. : ЦУЛ, 2002. - 172 с. - ISBN 966-7938-79-4 : 13.00 р.
3. Припиняємо зобов`язання шляхом взаємозаліку. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://balance.ua/news/archive/prekraschaem-obyazatelstvo-putem-zacheta
4. Специфіка визначення економічної ефективності товарообмінних операцій. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://referat-ok.com.ua/zed-zovnishnya-politika/specifika-viznachennya-ekonomichnoji-efektivnosti-tovaroobminnih-operacii
5. Сущность бартера и кліринговых соглашений. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://be5.biz/ekonomika/m015/19.html
6. Чи є бартером залік зустрічних зобов'язань та зарахування зустрічних однорідних вимог? [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://taxlink.ua/ua/news/chi-barterom-zalik-zustrichnih-zobovjazan-ta-zarahuvannja-zustrichnih-odnoridnih-vimog-.htm