Непіп І.М. Механізми незаконного володіння та користування сільськогосподарською землею в Україні

Сільське господарство — це стратегічно важлива галузь економіки України, зважаючи на природоресурсний потенціал, постійне зростання світового попиту, дешеву робочу силу та близькість до потенційних ринків збуту. В сумі зазначені фактори забезпечують конкурентоспроможність українських виробників на світовому ринку. Проте на відміну від світового ринку, основний ресурс для цієї галузі,земля, перебуває у незвичному для нього становищі, а саме у власності громадян. Земельна реформа 2001 року призвела до передачі 28 млн. гектарів землі 7 млн. громадян України. Але, в той же час, Україна залишається єдиною демократичною державою в світі, де власники землі не мають права вільно розпоряджатися своїм майном. Починаючи з 2002 року в Україні діє заборона на продаж землі сільськогосподарського призначення. Мораторій було ухвалено як тимчасовий акт з метою запобігання зловживанням з боку контрагентів до моменту формування ринку землі.
В таких умовах власники паїв не мають змоги:
■ віддати це майно під заставу та отримати фінансування для фермерської чи будьFякої іншої діяльності;
■ продати свій пай та вкласти гроші в інші активи;
■ обмінятися ділянками, якщо потрібно переїхати до іншої частини країни
У зв’язку із відсутністю ринку сільськогосподарської землі в Україні існує велика кількість проблем, які можна класифікувати на ті, що стосуються незаконних схем “тіньового” відчуження та набуття земель, ті, які стосуються механізмів передачі землі в оренду, а також ті, які стосуються неефективного механізму державного регулювання земельних відносин. В результаті виникли численні механізми незаконного користування та набування прав на володіння сільськогосподарською землею. Серед них найпоширенішими є такі:
1. Обхідні механізми набуття та відчуження землі нерезидентами. Відповідно до ст. 23 ЗК України, землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. В свою чергу, використання землі суб’єктами господарювання повинно здійснюватися за її цільовим призначенням, яке визначається і змінюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
ЗК України встановлює положення, згідно з яким землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Хоча, на практиці іноземні юридичні особи можуть обхідними методами набувати право власності на землю.
Наприклад, спочатку іноземна компанія створює на території України два підприємства з іноземними інвестиціями з великою часткою інвестицій, яке як і іноземне підприємство, не може бути власником землі сільськогосподарського призначення. Але ці два підприємства з іноземними інвестиціями можуть бути засновниками господарського товариства. Таким чином, новостворене сільськогосподарське підприємство у формі господарського товариства створить дочірнє підприємство і буде тим українським сільськогосподарським підприємством, яке має право отримати у власність землю сільськогосподарського призначення.
У інших випадках іноземна юридична особа може обрати простіший шлях — отримати земельну ділянку сільськогосподарського призначення на умовах оренди.
2.Одним з нетипових способів набуття земель сільськогосподарського призначення у власність, зокрема способів обходу мораторію, є застава. Кредитор має право, у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.
3. Маніпулювання статутними документами.ЗК України забороняє бути покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва юридичним особам, установчими документами яких не передбачено ведення такого виробництва. Як зазначають експерти, юридичні особи, які бажають отримати землю сільськогосподарського призначення у власність, але статутними документами яких не передбачається здійснення ними сільськогосподарської діяльності, мають певні шляхи дій. Така юридична особа може вносити зміни до установчих документів. Крім того, ЗК України містить й інші, не пов‘язані з купівлею, способи набуття землі у власність.
Таким чином, виходить, що юридична особа, статутними документами якої не передбачається ведення сільськогосподарського виробництва, може отримати землю у власність за цивільноправовими угодами, крім купівліпродажу, та з інших підстав. Законодавство України не передбачає обов’язкового закріплення господарюючими суб’єктами в установчих документах ведення сільськогосподарського товарного виробництва при користуванні землею на умовах договору оренди та при набутті в деяких випадках земельної ділянки у власність.
4.На даний момент, внаслідок дії мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, землевласники мають обмежене коло варіантів розпорядження власними ресурсами, до яких належить обробка та оренда. Агрохолдинги, як правило, користуються незручним положенням власників земельних ділянок та створюють ціновий тиск на останніх. У зв’язку з відсутністю інших варіантів землевласники часто йдуть на умови оренди, які були запропоновані великими або середніми підприємствами, задовольняючись малим – орендною платою, яка в середньому складає 900 грн/га на рік.
Отже, в результаті дії мораторію на продаж землі та неефективної бази НПА, в Україні існує велика кількість способів набування права незаконного володіння сільськогосподарською землею, що є основним порушенням права громадян на самостійне розпоряджання своєю власністю.
Список використаних джерел
1. Закон України про оренду землі [Електронний ресурс]. – 1998. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14
2. Земельний кодекс України [Електронний ресурс]. – 2002. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.
3. Створення вільного ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.slideshare.net/Easy_Business/ss-84109781
4. Типові зауваження що виникають під час державної експертизи землевпорядної документації [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://land.gov.ua/