Коржена М.В Класифікація шахрайських дій в Україні

Коржена Марія-Марта
ЕКР-31с

Класифікація шахрайських дій в Україні

Останнім часом в Україні шахрайство набуло поширення і характеризується зміною форм, видів і способів. З економічними перетвореннями в країні, розвитком ринкових відносин пов’язано проникнення шахрайства до різних сфер,таких як: підприємницької діяльності, інвестиційної, довірчої, страхової, банківської.
Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК.України). Предметом шахрайства може бути не тільки майно, а й право на таке майно (наприклад, заволодіння шляхом шахрайства такими документами, що надають право вступити у спадщину, одержати майно за заповітом, вимагати виконання майнових зобов’язань та ін.).
З метою відмежування шахрайства від інших видів посягань на власність важливо встановити наявність обману чи зловживання довірою. Під обманом розуміється подача неправдивих відомостей або приховування, умовчування певних обставин, повідомлення про які було обов’язковим у даних ситуаціях. Шахрайський обман — це такий вплив на поведінку власника майна або особи, що відає майном чи охороняє його, який здатний ввести цю особу в оману відносно добровільних дій з передання майна винному. Шахрайський обман передбачає передання злочинцю майна самим потерпілим або іншою особою.
Обманні дії повинні передувати заволодінню майном. За своїм змістом і формами обман буває різноманітним і може стосуватися предмета, подій, дій та фактів. Формою шахрайського обману може бути категорична думка чи припущення про будь-яку обставину. Такий обман може набирати форми письмової або усної мови, руху чи жестів. Важливим при шахрайських діях також є зловживання довірою яке полягає у тому, що злочинець для заволодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довіра може породжуватися службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю потерпілого.
Існують різноманітні способи шахрайства, що можуть бути класифіковані за різними підставами: залежно від спрямованості шахрайського посягання, залежно від сфери соціально-економічної діяльності, залежно від характеру «стосунків», що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами, залежно від тривалості злочину, залежно від характеру локалізації
• Так, залежно від спрямованості шахрайського посягання розрізняють такі основні способи шахрайства:
1) з метою заволодіння державним або колективним майном:
- заволодіння матеріальними цінностями шляхом одержання цього майна за підробленими документами на базах, складах та інших об’ єктах з використанням упущень відповідних службових осіб;
- заволодіння грошовими коштами шляхом незаконного одержання державних пенсій або інших виплат від органів соціального захисту за допомогою підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інші дані, необхідні для одержання пенсії;
- заволодіння майном шляхом придбання тих або інших товарів у кредит за підробленими документами та ухилення від сплати решти суми та ін.
2) з метою заволодіння індивідуальним майном громадян:
- підміна предметів продажу, обміну і грошових коштів, що підлягають передачі контрагенту (використання шахраями грошових і майнових «ляльок»);
- продаж виробів нижчої, ніж передбачено домовленістю, якості (продаж прикрас з міді, латуні чи бронзи як золотих);
- заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов’язання за договором (залишення потерпілого під якимось приводом і зникнення через прохідний двір — «протяг»);
- обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей або при купівлі;
- підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у «розподіл» знахідки і видурювання грошей як частини вартості «знайденого»;
- обман під час азартних ігор;
- проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як форми обману;
- позичання грошей без наміру повернути борг;
- шлюбні афери;
- збирання «пожертвувань»;
- продаж невідчужуваного майна.
• Способи шахрайства можуть бути поділені на види залежно від сфери соціально-економічної діяльності:
- соціальної допомоги (підроблення документів з метою отримання пенсій чи допомог, надання довідки про значно завищену заробітну плату з метою підвищення пенсії та ін.);
- побутового обслуговування (отримання речей, що дорого коштують, за документами своїх родичів, за викраденими чи знайденими документами);
- страхування (завищення суми шкоди, що підлягає сплаті клієнтові внаслідок обумовлених страхових подій);
- туризму (туристичні афери);
- вивезення робочої сили за кордон (афери зі збирання грошей у бажаючих поїхати на заробітки) та ін.
• Способи шахрайства поділяють залежно від характеру «стосунків», що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами:
- фіктивне представництво (використання фіктивних документів про належність до тієї чи іншої фірми з метою укладання договорів і отримання товару без оплати);
- фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють від імені неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприємством на закупівлю в нього сировини, матеріалів тощо для іншого підприємства; від першого підприємства шахрай отримує матеріальні цінності, а від другого — гроші);
- отримання позик під фіктивні проекти (шахрай пред’являє документи, що нібито підтверджують його наміри).
• Залежно від тривалості злочину можна виділити такі способи шахрайства:
- одноразові (отримання товару в кредит без наміру наступної виплати грошей);
- тривалі (незаконне отримання пенсії або грошової допомоги).
• Залежно від характеру локалізації шахрайства можуть бути названі такі способи:
- спрямовані на вузьке коло жертв;
- спрямовані на широке охоплення населення.
Отже, як можна побачити класифікація шахрайства за різними способами є досить значною. Але варто враховувати те що це лише невелика база, оскільки з кожним роком з'являється все інші види злочину пов'язані з шахрайськими діями. Також шахраї стають все досвідчинішими, ніж колись, оскільки ні один злочинець при виконанні злочину не хоче бути покараним. Тому пам'ятаймо про основу.і бережімо своїх рідних,і себе від обману.