Руднік Т.О. Особливості податкових механізмів на ринку фінансових послуг України

УДК 336
© Руднік Т.О., 2022
ЛНУ імені Івана Франка, Екдм-11с

Особливості податкових механізмів на ринку фінансових послуг України

Податки та система оподаткування як фактор діяльності ринку фінансових послуг, є важливим для розуміння основних тенденцій розвитку фінансового ринку та встановлення переліку можливих загроз, вирішення яких стає передумовою для подальшого піднесення економіки України.
Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активі [1].
Враховуючи, що податки — це атрибут держави, мета податкового регулювання ринку фінансових послуг має корелювати з метою державного регулювання у цій сфері. Основними умовно постійними цільовими установками податкового регулювання можна назвати: запобігання негативному впливу тенденцій на ринку фінансових послуг на розвиток економіки, сприяння розвитку та ефективному функціонуванню ринку фінансових послуг, сприяння ефективній мобілізації і розміщенню фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг, сприяння інтеграції в глобальний фінансовий простір. Серед поточних можна виокремити: недостатність інвестицій в реальний сектор економіки, нерівномірний розподіл індивідуальних доходів в Україні загалом і між учасниками ринку фінансових послуг – зокрема, розвиток схем колективного інвестування [3].
Оскільки споживачами фінансових послуг є юридичні та фізичні особи, їх доходи від участі у фінансових операціях підлягають оподаткуванню відповідно податком на прибуток підприємств або податком на доходи фізичних осіб. Стандартна ставка податку на доходи фізичних осіб, в тому числі для пасивних доходів, складає 18%, як і податку на прибуток. Крім того, з 2014 року доходи фізичних осіб, в тому числі від операцій з фінансовими інструментами, підлягають оподаткуванню військовим збором у розмірі 1,5% [2]. Лише дивіденди оподатковуються за ставкою 5 % (якщо джерело виплати – платник податку на прибуток) або 9 % (якщо джерело – інститут спільного інвестування або інший не платник податку на прибуток). Операції з випуску та обігу цінних паперів і деривативів, а також послуги фінансових посередників, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Інститути спільного інвестування та недержавні пенсійні фонди не є платниками податку на прибуток підприємств. Особливий порядок оподаткування передбачений лише для страхових компаній. Для страховика резидента одночасно з базовою ставкою податку на прибуток 18% сплачується 3 % за договорами страхування від об’єкта оподаткування [2].
Розвиток оподаткування на ринку фінансових послуг завдячує дослідженням та ідеям вчених-економістів, зокрема Дж. Тобіна, який пропонував ввести податок на валютні операції, тобто на операцій з купівлі продажу іноземної валюти. Оподаткування валютних операцій, на думку Дж. Тобіна, мало дати два результати: по-перше, стабілізувати коливання валютних курсів, що виникають через короткострокові спекуляції; по-друге податкові надходження від цього податку збільшили б доходи бюджету [3]. Варто зауважити, що з точки зору впливу на діяльність учасників фінансового ринку, найважливіше значення має регулююча функція податків і системи оподаткування в цілому, оскільки саме за її допомогою держава збалансовує свої інтереси з інтересами платників, впливаючи на останні.
З огляду на сучасний стан економіко-політичної ситуації в Україні Національний банк України виступив на підтримку запровадження податку у розмірі 10% на купівлю валюти для здійснення імпортних операцій. З точки зору Національного банку, додаткові податки на імпорт в поточних умовах мають розглядатися як заходи посилення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, зниження відпливу валюти з країни, врівноваження платіжного балансу та скорочення дефіциту бюджету [4]. Ідея запровадження додаткового податку на імпорт не має одностайної підтримки ні в уряді, ні в парламенті, а розробка податку перебуває у компетенції Міністерства фінансів.
Еволюція поглядів на податок Дж. Тобіна і намагання використати його ідею для протидії негативним ефектам функціонування фінансових ринків привела до появи податку на фінансові операції. Податок на фінансові операції охоплює ширший об'єкт оподаткування оскільки поширюється не лише на валютні, а й на інші види операцій, зокрема купівлю-продаж цінних паперів та похідних фінансових інструментів. Відтак він має ще вищу фіскальну ефективність і можливість регулювати обсяги здійснюваних операцій у розрізі їхніх видів [3].
Розглядаючи систему оподаткування з позиції її впливу на діяльність банків, поряд і в безпосередньому взаємозв'язку з іншими факторами вона здійснює як прямий, так і опосередкований вплив на діяльність банків [4]. Залежно від суб’єкта впливу необхідно виділяти систему оподаткування власне банку, яка прямо впливає на фінансові результати, ліквідність, власні кошти, собівартість продуктів та послуг банку, та систему оподаткування інших суб’єктів господарювання та фізичних осіб — контрагентів банку, яка у свою чергу опосередковано впливає на види продуктів та послуг, що надаються банком, ресурсний потенціал, розвиток напрямків діяльності банку. Банки в системі оподаткування виступають в ролі платників податків, податкових агентів, а також посередників між державою та іншими платниками податків в перерахуванні податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів.
Удосконалення податкового регулювання операцій на вітчизняному ринку фінансових послуг, слід акцентувати на наступних базових засадах:
1. Єдність ринку фінансових послуг з погляду оподаткування.
2. Домінанта інвестора, як ключової фігури сучасного ринку фінансових послуг.
3. Податкові ставки повинні бути спрямованими на розвиток довгострокового інвестування на ринку фінансових послуг, адже саме гострий дефіцит довгострокового капіталу суттєво впливає на економічні тенденції в Україні.
4. Суттєве покращення системи адміністрування податків для фізичних та юридичних осіб з одночасною просвітницькою роботою серед населення щодо оподаткування тих чи інших фінансових послуг.
Отже, фінансовий ринок є найважливішим складником фінансової системи країни, від ефективності розвитку якого залежить економічна стабільність країни загалом, тож саме відповідні дії держави можуть стати поштовхом у напрямку розвитку вітчизняного фінансового ринку з урахуванням сучасних тенденцій у світі. Удосконалення оподаткування на ринку фінансових послуг має відбуватись не на засадах введення нових податків, а через удосконалення оподаткування дивідендів, процентних доходів, доходів від участі у страхуванні на основі запровадження прогресивного підходу, через реалізацію якого стане можливим податкове регулювання рівня доходів населення в Україні загалом і в сфері фінансових послуг зокрема.
Список використаних джерел:
1. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради. 2002.
2. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI.
3. Бірюк. С.О., Шевчук К. Д. Концептуалізація ефективних податкових механізмів на ринку фінансових послуг України. Економічна наука. 2018. № 20. С. 14 — 18.
4. Національний банк України.