УДК 338
© Парфенюк І.П., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, група Екф-45
Особливості стратегічного управління на підприємстві (на прикладі компанії Dell)
В умовах фінансової нестабільності та ситуації, яка склалася на сучасному ринку виникає необхідність у забезпеченні сталого розвитку. Проте це неможливо досягнути не підвищуючи ефективність підприємницького сектору. Відтак, актуалізується проблема вивчення особливостей стратегічного управління, використовуючи досвід міжнародних компаній.
До 1990-х років більшість корпорацій по всьому світі почали перехід від стратегічного планування до стратегічного менеджменту.
Особливості стратегічного управління:
* інформаційне наповнення – в стратегічному менеджменті збільшується міра невизначеності зовнішнього середовища при одночасному послабленні сигналів про зміни, і відповідно, зменшується інформаційне наповнення системи управління.;
* стратегічний менеджмент характеризується швидкою реакцією на зміну зовнішнього середовища всередині планових періодів.
* реакція стратегічного менеджменту на зовнішні зміни є двоякою: довготерміновою та оперативною одночасно;
* в стратегічному менеджменті зовнішнє середовище не розглядається як дещо незмінне, до чого фірма повинна адаптуватися;
* стратегічний менеджмент включає елементи всіх попередніх систем управління, тобто передбачає складання бюджетів, використання екстраполяції для оцінки відносно стабільних факторів, застосування елементів стратегічного планування, а також удосконалення, необхідні для адаптації стратегічних рішень, що реалізуються в реальному масштабі часу[3, с. 52-57].
Стратегічне управління означає також, що процес управління повинен бути попереджувальним, а не реактивним. При попереджувальній стратегії менеджери намагаються впливати на події у зовнішньому оточенні, а не просто реагувати на них.
На думку деяких дослідників, суть стратегічного менеджменту полягає у відповіді на три найважливіших питання:
• де зараз знаходиться організація;
• в якому напрямі, на думку вищого керівництва, вона повинна розвиватися в майбутньому;
• яким чином вона має намір досягти того стану, про який мріє її керівництво[5, с. 79-83].
Термін “стратегічний менеджмент” був введений на межі 60-70-х років для того, щоб відмежувати поточне управління на рівні виробництва та управління, що здійснюється на вищому рівні. Необхідність такого розмежування була викликано в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає суть переходу від оперативного управління до стратегічного, стала ідея необхідності переміщення центру уваги вищого керівництва на оточення, для того щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що в ньому відбуваються.
Отже, стратегічний менеджмент – це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал, як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує та проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають зовнішньому оточенню і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності надає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей [1; 18].
До нових методів, які стали використовуватися в рамках стратегічного управління і планування, відносять передусім побудову сценаріїв, моделювання, розробка планів на основі прогнозних гіпотез, експертні оцінки різних варіантів господарської поведінки, побудова матриць та інші. Однак внутрішньо фірмове планування зіткнулося із значними труднощами при реалізації стратегій, що виникали по причині певного розриву між вищими ланками управління (штабними підрозділами загальнокорпоративного планування) і операційними структурними одиницями корпорації (заводами, науково-дослідними і конструкторськими відділами), тобто тими, хто безпосередньо здійснював реалізацію намічених планів[4, с. 187-195].
Західні експерти вважають, що стратегічний менеджмент 90-х років - це менеджмент в умовах, що швидко змінюються. Висуваються нові цілі і задачі, і, природно, що потрібні адекватні зміни у відповідь всередині самої компанії. У числі таких головних обставин, на які необхідно реагувати організації, потрібно виділити, передусім, посилення глобалізації, більш інтенсивну конкуренцію, високі ціни на сировину і матеріали, скорочення життєвого циклу виробів, труднощі в отриманні коштів на дослідження і розробки, необхідність постійно збільшувати внутріфірмову гнучкість та адаптивність організації, впроваджувати нові форми кооперації, в тому числі міжнародної [3, с. 78-96].
Головні специфічні особливості стратегічного управління:
* орієнтується на раціональну відповідність між минулим, теперішнім станом та майбутнім з наголосом на перспективу;
* стратегічний менеджмент не може бути стихійним, так як на довгострокову перспективу неможливо оцінити результати стихійного впливу на систему;
* він базується на раціональному співвідношенні між створенням та реалізацією персоналу;
* стратегічний менеджмент має направлений, цільовий характер.
Ми пропонуємо розглянути застосування стратегічного управління на прикладі компанії Dell.
Стратегія цієї компанії є нетрадиційним підходом:
• 1984 р. компанія стає першою в своїй сфері, що займається продажем комп’ютерів безпосередньо кінцевим споживачам.
• 1986 р. Dell представила новий швидкісний комп’ютер, а також ввела принцип повернення грошей протягом перших тридцяти днів після придбання.
• 1996 р. компанія пропагує продаж через інтернет, завдяки чому її прибуток перевищив $1 млн. в день. Dell також надає клієнтам можливість безпосереднього контакту з представниками компанії через мережу інтернет.
• 1998 р. Dell запроваджує веб-з'єднання зі своїми постачальниками, аби покращити якість продукції та сервіс обслуговування.
Три Золотих Правила DELL:
-якість, а не кількість
-завжди прислухайтеся до клієнта
-лише прямий продаж.
Стратегія конкуренції компанії передбачає:
• Йти “в ногу” з темпами ринку;
• Поліпшений сервіс;
• Виробництво виключно високоякісної продукції;
Принципи компанії:
- Мобілізація людей навколо спільної мети.
-Допомогти їм відчути себе частиною чогось справжнього, особливого і важливого, - і ви будете надихати своїх працівників віддано на Вас працювати [5, с.164-185].
Бізнес-стратегія DELL має кілька ключових елементів:
1. Вибір клієнтів.
2.Менеджмент попиту.
3.Управління життєвим циклом продукції.
4.Управління доставкою.
5. Прогнозування.
6. Управління ліквідністю [6, с. 289-315].
Отже, стратегічне управління - це програмний спосіб мислення і управління, що забезпечує узгодження цілей, можливостей підприємства і інтересів працівників. Він передбачає не тільки визначення генерального курсу діяльності (поведінки) підприємства та організацію справи на його основі, але і підвищення мотивації, зацікавленості всіх працівників в його реалізації.
Список літератури:
1. Боумзн К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997. - 252 с.
2. Маркова В. Д., Кузнецова С. А. Стратегический менеджмент. Курс лекций. - М.: ИНФРА, 1999.-289с.
3. Метод експрес-аналізу рівня конкурентоспроможності продукції // Економіка України, №2 (лютий) 1998 р., с. 80-82.
4. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки й реализации стратегии: Учебник для вузов/ Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.
5. Michael A. Hitt, R.Duane Ireland, Robert E. Hoskisson – 2009 – Business& Economics – 389p.
6. Charles Hill, Gareth Jones – 2009 – Business&Economics – 528 p.
© Парфенюк І.П., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, група Екф-45
Особливості стратегічного управління на підприємстві (на прикладі компанії Dell)
В умовах фінансової нестабільності та ситуації, яка склалася на сучасному ринку виникає необхідність у забезпеченні сталого розвитку. Проте це неможливо досягнути не підвищуючи ефективність підприємницького сектору. Відтак, актуалізується проблема вивчення особливостей стратегічного управління, використовуючи досвід міжнародних компаній.
До 1990-х років більшість корпорацій по всьому світі почали перехід від стратегічного планування до стратегічного менеджменту.
Особливості стратегічного управління:
* інформаційне наповнення – в стратегічному менеджменті збільшується міра невизначеності зовнішнього середовища при одночасному послабленні сигналів про зміни, і відповідно, зменшується інформаційне наповнення системи управління.;
* стратегічний менеджмент характеризується швидкою реакцією на зміну зовнішнього середовища всередині планових періодів.
* реакція стратегічного менеджменту на зовнішні зміни є двоякою: довготерміновою та оперативною одночасно;
* в стратегічному менеджменті зовнішнє середовище не розглядається як дещо незмінне, до чого фірма повинна адаптуватися;
* стратегічний менеджмент включає елементи всіх попередніх систем управління, тобто передбачає складання бюджетів, використання екстраполяції для оцінки відносно стабільних факторів, застосування елементів стратегічного планування, а також удосконалення, необхідні для адаптації стратегічних рішень, що реалізуються в реальному масштабі часу[3, с. 52-57].
Стратегічне управління означає також, що процес управління повинен бути попереджувальним, а не реактивним. При попереджувальній стратегії менеджери намагаються впливати на події у зовнішньому оточенні, а не просто реагувати на них.
На думку деяких дослідників, суть стратегічного менеджменту полягає у відповіді на три найважливіших питання:
• де зараз знаходиться організація;
• в якому напрямі, на думку вищого керівництва, вона повинна розвиватися в майбутньому;
• яким чином вона має намір досягти того стану, про який мріє її керівництво[5, с. 79-83].
Термін “стратегічний менеджмент” був введений на межі 60-70-х років для того, щоб відмежувати поточне управління на рівні виробництва та управління, що здійснюється на вищому рівні. Необхідність такого розмежування була викликано в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає суть переходу від оперативного управління до стратегічного, стала ідея необхідності переміщення центру уваги вищого керівництва на оточення, для того щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що в ньому відбуваються.
Отже, стратегічний менеджмент – це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал, як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує та проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають зовнішньому оточенню і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності надає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей [1; 18].
До нових методів, які стали використовуватися в рамках стратегічного управління і планування, відносять передусім побудову сценаріїв, моделювання, розробка планів на основі прогнозних гіпотез, експертні оцінки різних варіантів господарської поведінки, побудова матриць та інші. Однак внутрішньо фірмове планування зіткнулося із значними труднощами при реалізації стратегій, що виникали по причині певного розриву між вищими ланками управління (штабними підрозділами загальнокорпоративного планування) і операційними структурними одиницями корпорації (заводами, науково-дослідними і конструкторськими відділами), тобто тими, хто безпосередньо здійснював реалізацію намічених планів[4, с. 187-195].
Західні експерти вважають, що стратегічний менеджмент 90-х років - це менеджмент в умовах, що швидко змінюються. Висуваються нові цілі і задачі, і, природно, що потрібні адекватні зміни у відповідь всередині самої компанії. У числі таких головних обставин, на які необхідно реагувати організації, потрібно виділити, передусім, посилення глобалізації, більш інтенсивну конкуренцію, високі ціни на сировину і матеріали, скорочення життєвого циклу виробів, труднощі в отриманні коштів на дослідження і розробки, необхідність постійно збільшувати внутріфірмову гнучкість та адаптивність організації, впроваджувати нові форми кооперації, в тому числі міжнародної [3, с. 78-96].
Головні специфічні особливості стратегічного управління:
* орієнтується на раціональну відповідність між минулим, теперішнім станом та майбутнім з наголосом на перспективу;
* стратегічний менеджмент не може бути стихійним, так як на довгострокову перспективу неможливо оцінити результати стихійного впливу на систему;
* він базується на раціональному співвідношенні між створенням та реалізацією персоналу;
* стратегічний менеджмент має направлений, цільовий характер.
Ми пропонуємо розглянути застосування стратегічного управління на прикладі компанії Dell.
Стратегія цієї компанії є нетрадиційним підходом:
• 1984 р. компанія стає першою в своїй сфері, що займається продажем комп’ютерів безпосередньо кінцевим споживачам.
• 1986 р. Dell представила новий швидкісний комп’ютер, а також ввела принцип повернення грошей протягом перших тридцяти днів після придбання.
• 1996 р. компанія пропагує продаж через інтернет, завдяки чому її прибуток перевищив $1 млн. в день. Dell також надає клієнтам можливість безпосереднього контакту з представниками компанії через мережу інтернет.
• 1998 р. Dell запроваджує веб-з'єднання зі своїми постачальниками, аби покращити якість продукції та сервіс обслуговування.
Три Золотих Правила DELL:
-якість, а не кількість
-завжди прислухайтеся до клієнта
-лише прямий продаж.
Стратегія конкуренції компанії передбачає:
• Йти “в ногу” з темпами ринку;
• Поліпшений сервіс;
• Виробництво виключно високоякісної продукції;
Принципи компанії:
- Мобілізація людей навколо спільної мети.
-Допомогти їм відчути себе частиною чогось справжнього, особливого і важливого, - і ви будете надихати своїх працівників віддано на Вас працювати [5, с.164-185].
Бізнес-стратегія DELL має кілька ключових елементів:
1. Вибір клієнтів.
2.Менеджмент попиту.
3.Управління життєвим циклом продукції.
4.Управління доставкою.
5. Прогнозування.
6. Управління ліквідністю [6, с. 289-315].
Отже, стратегічне управління - це програмний спосіб мислення і управління, що забезпечує узгодження цілей, можливостей підприємства і інтересів працівників. Він передбачає не тільки визначення генерального курсу діяльності (поведінки) підприємства та організацію справи на його основі, але і підвищення мотивації, зацікавленості всіх працівників в його реалізації.
Список літератури:
1. Боумзн К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997. - 252 с.
2. Маркова В. Д., Кузнецова С. А. Стратегический менеджмент. Курс лекций. - М.: ИНФРА, 1999.-289с.
3. Метод експрес-аналізу рівня конкурентоспроможності продукції // Економіка України, №2 (лютий) 1998 р., с. 80-82.
4. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки й реализации стратегии: Учебник для вузов/ Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.
5. Michael A. Hitt, R.Duane Ireland, Robert E. Hoskisson – 2009 – Business& Economics – 389p.
6. Charles Hill, Gareth Jones – 2009 – Business&Economics – 528 p.
