Стратегічні орієнтири » Стратегічне управління фінансами » Маньковська О.Г. СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
1-03-2012, 23:05

Маньковська О.Г. СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

Категорія: Стратегічне управління фінансами

УДК 336
Маньковська О.Г., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, група ЕкфМ-51с

СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

На сучасному етапі під впливом інтеграційних процесів, які відбуваються у світовому фінансовому просторі, для економіки України як ніколи актуальним є процес розбудови ринкових відносин та створення конкурентного середовища. Для активної інтеграції національної економіки у світове господарство вирішальне значення має стабільність банківської системи. Однією з найважливіших характеристик стабільності банків є показники ліквідності. Вибір оптимальної стратегії управління ліквідністю банків особливо важливе тепер, коли українські банки працюють в умовах складних трансформаційних процесів в країні, що підвищує ризик їх діяльності.
Проблемі управління ліквідністю банків присвячені праці таких авторів, як Б. Пши¬ка, О. Заруби, Н. Хіміча, Б. Івасіва, С. Козьменка, Л. Примостки, А. Мещерякова, М. Савлука, В.Ко¬лесникова, Л. Кроливецької, Т.Корнієнка, О. Лаврушина та ін. Але більшість з них досліджують управління ліквідністю через активи, чи пасиви банку, при цьому, питання збалансованого управління ліквідністю через активи та пасиви банків ще не достатньо досліджені.
Стратегія управління ліквідністю – це розроблена заздалегідь і реалізована на практиці система послідовних заходів і варіантів рішень на випадок різних можливих ситуацій, яка б забезпечує необхідний рівень ліквідності банку. Це одна із складових системи управління банківською ліквідністю. Відповідно до вибраної банком політики управління ліквідністю розрізняють консервативну та агресивну стратегії. Якщо агресивна стратегія, коли банки свідомо йдуть на підвищення ризику задля максимізації прибутків, цілком оправдовувала себе в докризовий період, то під час кризи це призвело до негативних наслідків. Консервативна стратегія має на меті мінімізацію ризику ліквідності при стабілізації прибутків. Успіх банку в основному залежить від чітко визначеної і оптимально продуманої стратегії управління ліквідністю банку. Оскільки банки відрізняються один від одного розмірами, обсягами і специфікою операцій, репутацією, клієнтурою, то відповідно стратегія, обрана ними для управління ліквідністю також буде різнитися. .Але загальні положення цієї стратегії є однаковими для будь-яких банків.
Історично склалося так, що на практиці виокремлюють три основні методи управління ліквідністю банків, а саме: стратегія управління активами (метод накопичення ліквідності); стратегія управління пасивами (метод запозичення ліквідності); стратегія збалансованого управління активами і пасивами (метод збалансованого регулювання) [1, с. 53].
У 60-х роках ХХ століття широко застосовувалася стратегія управління активами. За даним методом ліквідність банків повністю забезпечують шляхом нагромадження високоліквідних активів. У разі виникнення попиту на ліквідні кошти активи банку продають доти, поки не буде задоволено цієї потреби повністю. [2, с. 474].
Стратегія управління пасивами почала широко використовуватись в світовій банківській практиці в 60 – 70-х роках минулого століття. Цей метод передбачає залучення у разі потреби необхідного обсягу ліквідних коштів на грошовому ринку. Ліквідні активи не накопичують, а спрямовують на отримання прибутку.
Характерною особливістю 80-х років стала нестабільність відсоткових ставок, а отже і зростання відсоткового ризику банків. На зміну кредитному ризику в банківській діяльності, прийшов ризик нестабільності відсоткової ставки. Це призвело до розробки стратегії збалансованого управління активами і пасивами, яка і переважає зараз у світовій банківській практиці. Сутність даної стратегії полягає в тому, що частину попиту на ліквідні кошти задовольняють за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а частину – через запозичення коштів.
Умови застосування цих стратегій, що визначаються певними перевагами і недоліками, зображені у Таблиці 1 [3, с. 82].

Таблиця 1.


Маньковська О.Г. СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ


В Україні знайшли застосування усі три методи. Але, оскільки для використання стратегії запозичення ліквідності необхідним є високий рівень розвитку фінансових ринків, що дають змогу у будь-який момент і в будь-якому розмірі позичити ліквідні кошти, а в Україні ці можливості обмежені, то від цього методу українські банки поступово відмовляються. На сьогодні регулювання ліквідності вітчизняних банків здійснюється в основному через накопичення ліквідності, але все більше банківських установ переходять на збалансоване регулювання.
Отже, на зміну традиційному переконанню, що весь прибуток банку створюють активи (кредити та інвестиції), прийшла ідея одночасного збалансованого управління активами і пасивами. Це найефективніша стратегія управління ліквідністю та прибутковістю банків на сучасному етапі [4]. Реалізація цієї стратегії згладжує недоліки двох попередніх стратегій та дає можливість максимально використати їх переваги: зменшення втрат від створення надлишку високоліквідних активів та відсоткового ризику під час залучення ліквідних активів у момент розриву ліквідності.
Комплексний підхід до управління активами і пасивами банку складається з аналізу активів і пасивів, їх узгодження, оцінки наявних ризиків, достатності капіталу та ефективності діяльності. Банк надає цілий пакет фінансових послуг (кредити, депозити, факторинг тощо). При цьому ціна кожної з них має перевищувати витрати банку з її надання. Дохід, отриманий банком у результаті управління пасивами, дає можливість досягти бажаного рівня прибутку так само, як і надходження від активних операцій.
Основною метою збалансованої стратегії є управління структурою балансу банку в комплексі, а не окремими його складовими, що можна схематично зобразити таким чином (рис.1) [5, с. 114].

Маньковська О.Г. СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ


Таким чином банк отримує можливість сформувати оптимальну структуру активів і пасивів та захистити себе від ризиків. В умовах нестабільності економіки при обмеженості попиту на кредити, незбалансована система управління ліквідністю може зумовити значне зниження рівня прибутковості банку та заподіяти збитки.
При впровадженні моделі комплексного управління активами і пасивами банк повинен забезпечити виконання таких важливих цілей [6, с. 152]:
 забезпечення необхідного рівня прибутку;
 відповідність величини власного капіталу встановленим вимогам;
 збереження рівня ліквідності на бажаному рівні;
 підвищення дохідності акцій банку;
 дієвість системи управління ризиками;
 забезпечення ефективного управління фінансовими потоками.
Для досягнення цих цілей в межах підходу збалансованого керування ліквідністю банк розробляє методи та засоби управління, що поширюються не лише на рівень стратегій управління, контролю за всіма банківськими операціями, а й на рівень управління різними центрами прибутку та сферу відносин з клієнтами. Відповідно, основне завдання в умовах даної стратегії є створення певної структури активів і пасивів, яка забезпечувала б отримання прибутку банком при визначеному рівні ліквідності.
Стратегія збалансованого управління активами і пасивами повинна відповідати пев¬ним принципам [7], а саме:
1. Відповідати чинному законодавству, а також державній, економічній, соціальній та міжнародній політиці;
2. Мати наукове підґрунтя, тобто базуватися на економічних законах розвитку, використовувати наукові досягнення ;
3. Бути комплексним, охоплювати усі сторони діяльності банку;
4. Бути точним, неупередженим та системним;
5. Бути систематичним і здійснюватися за визначеним планом;
6. Бути оперативним, здатним швидко оцінити ситуацію і прийняти правильне рішення;
7. Бути ефективним.
З метою забезпечення ефективного управління активами і пасивами банки створюють Комітети з питань управління активами та пасивами (КУАП). КУАП є новою організаційною формою управління, яка забезпечує розробку інструкцій та методик збалансованої стратегії, а також ведення контролю та моніторингу за її реалізацією. Він наглядає за дотриманням встановлених нормативів НБУ, оцінює прогнози стану джерел та напрямів використання коштів, встановлює норми на певні види активів та стежить за їх виконанням, прогнозує коливання процентних ставок, визначає межі допустимих ризиків та приймає рішення про їхнє хеджування, оцінює зміни у доходах і витратах, а також здійснює інші функції. Роботу Комітету забезпечують керівники структурних підрозділів банку, що напряму пов’язані із здійсненням активних і пасивних операцій. КУАП працює не в постійному режимі, а в окремих ситуаціях для координування різних сфер діяльності банку [7].
В межах стратегії збалансованого управління ліквідністю важливо знати не тільки поточний стан ліквідності, а й ситуацію, що складеться в майбутньому. Вирішити це завдання можна за допомогою побудови таблиці розривів (відповідності) активів та пасивів за сумами та термінами. Така таблиця є результатом проведення ГЕП-аналізу. Інформація для ГЕП-аналізу береться зі статистичної форми № 631 "Звіт про структуру активів та пасивів за строками", яка заповнюється згідно Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Саме використовуючи ГЕП-аналіз можна визначити розрив ліквідності в даному банку, невідповідність між термінами погашення активів та зобов’язань банку та оцінити ризик незбалансованої ліквідності, а також розробити заходи щодо покращення рівня ліквідності банку.
Так, наприклад, у Приватбанку, який є лідером банківського ринку країни, для оцінки ризику ліквідності активи та пасиви зіставляються за термінами їх повернення (розрахунок ГЕП), визначаються наступні абсолютні і відносні показники розриву між потоками активів і пасивів [8, с.18]:
«Сукупний розрив» – різниця між активами і пасивами наростаючим підсумком за заданими термінами; дає розуміння про надлишок або недолік коштів на різних термінах у майбутньому, відображає вплив накопиченого ризику за попередні періоди (або його відсутність);
«Чистий розрив» – різниця між активами і пасивами за відповідним терміном;
«Сукупний розрив у відносній величині» – співвідношення потоків активів і пасивів, розрахованих наростаючим підсумком;
«Сукупний розрив/Загальний обсяг активів» відображає у відносній величині незбалансованість сукупних потоків активів та пасивів у вигляді відсоткової долі від загального розміру активів.
За даним показником встановлені нормативні значення, дотримання нижче яких вважається порушенням:
Маньковська О.Г. СТРАТЕГІЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

Щодня у банку проводиться розрахунок і контроль відповідності показників розриву ліквідності встановленим в залежності від виду валюти та терміну погашення допустимим значенням (наведеним вище).
За принципом обережності проводиться зіставлення активів та пасивів по термінам, тобто, активи сумнівного характеру виключаються з потоку надходження коштів або переносяться на далекі терміни, а зобов’язання перед клієнтами з протермінованим терміном повернення відображаються по терміну «до запитання».
Зупинимося докладніше на основних перевагах застосування стратегії збалансованого управління ліквідністю банку [9]:
 максимізація рівня прибутковості в умовах задовільного рівня відсоткового ризику;
 більш раціональний підхід до проблеми управління ліквідністю, що зумовлений здатністю правильно визначати потребу в ліквідних засобах.
Також, до переваг слід віднести гнучкість використання такого підходу, оскільки банк має можливість обирати такі поєднання джерел мобілізації ліквідності, які для нього є найбільш вигідними в межах економічної ситуації, що склалася.
Проте, існують проблеми при застосування стратегії збалансованого управління ліквідністю, зумовлені складністю аналітичної роботи, яка охоплює певну систему завдань:
 аналіз сталості ресурсної основи банку, враховуючи різноманітність джерел фінансування;
 формування прийнятного рівня збалансованості між джерелами фінансування і напрямами розміщення активів;
 визначення необхідного співвідношення між нагромадженням високо¬ліквідних активів та перспективами запозичення їх на ринку;
 прогнозування потреби у ліквідних грошових засобах та стану фінансових ринків;
 розгляд заходів щодо мінімізації ризику незбалансованості ліквідності;
 аналіз шляхів підтримання ліквідного стану банку.
Слід зазначити, для того щоб в межах стратегії збалансованого управління отримати максимальну вигоду, необхідно мати можливість дуже точно передбачати та прогнозувати розміри, напрямки та швидкість зміни відсоткових ставок. Проте, в країнах з нестабільною політичною і економічною ситуацією таке прогнозування значно ускладнюється. Враховуючи це, управління активами і пасивами з використанням даних методів є досить складним.
Отже, система комплексного збалансованого управління активами і пасивами є важливою складовою успіху будь-якого банку. Впровадження якісної системи правил з управління активами і пасивами дуже актуальне сьогодні, у період активного зростання і швидкоплинних ринкових умов. Потреба у збалансованому управлінні активами і пасивами вітчизняних банків зростатиме швидкими темпами особливо в умовах інтеграційних процесів української економіки.

Список використаних джерел

1. Ларионова И. В. Управление активами и пасивами в коммерческом банке / И.В. Ла¬рионова. – М. : Консалтбанкир, 2003. – 213 с.
2. Фалюта А. Удосконалення системи управління ліквідністю банків в Україні /А.Фалюта // Формувагння ринкової економіки в Україні. –2009. –Вип.19. – С.471-476.
3. Хіміч Н.О. Управління ліквідністю комерційних банків в умовах нестабільності фінансових ринків / Н. О. Хіміч // Регіональна економіка. – 2008. – № 3. – С. 76-83.
4. Примостка Л.О. Управління активами і пасивами комерційного банку / Л.О. Примостка // Вісник НБУ. – 2001. – № 2. – С. 39–43.
5. Шварц О.В. Інтегроване управління активами і пасивами банку / О.В. Шварц // Вісник КНЕУ. – 2008. – № 56. – С. 112-116.
6. Савіна Л.О. Комплексне управління активами та пасивами комерційного банку / Л.О. Савіна // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2009. – № 7. – С. 152-155.
7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws.
8. Офіційний сайт ПАТ КБ «Приватбанк» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// privatbank.com.ua.
9. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник / Л.О.Примостка. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (9)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^