УДК 336
© Федчишин К.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-62з
Теоретичні засади здійснення міжбюджетних трансфертів в Україні
Міжбюджетні відносини є важливим інструментом фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, дієвим чинником економічного та політичного розвитку України. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АР Крим та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій.
Регулювання міжбюджетних відносин державного бюджету з місцевими бюджетами здійснюється шляхом надання з державного бюджету дотацій, субвенцій, субсидій, відрахувань від регулюючих податків, а також за рахунок закріпленних за місцевими бюджетами загальнодержавних податків, зборів, бюджетних позика для покриття тимчасових касових розривів.
Бюджетний кодекс (стаття 96) вперше систематизує та визначає субвенцію, дотацію вирівнювання, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів та інші дотації як види міжбюджетних трансфертів. Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи (стаття 96).
І. До першої групи належать: дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету; трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
ІІ. До другої групи належать: субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету; субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету); субвенція на виконання інвестиційних проектів; субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань; інші субвенції.
ІІІ. До третьої групи належать інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації. З державного бюджету можуть надаватися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам: дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; субвенція на здійснення програм соціального захисту; субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; субвенція на виконання інвестиційних проектів; інші види цільових субвенцій.
Дотації – це трансфертні ресурси, що передаються з державного бюджету місцевим чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня нижчим за рівнем місцевим бюджетам для остаточного збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення. Вона може вважатися одним з доходних джерел місцевих бюджетів, які використовують її на цілі, визначені органами місцевого самоврядування.
Субсидії – це трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня нижчим за рівнем місцевим бюджетам на фінансування цільових витрат. Обсяги субсидій, що надаються тій чи іншій території, мають бути пов'язані з обся¬гами їхніх витрат на фінансування делегованих повноважень.
Під субвенцією розуміють трансфертні ресурси, що передаються з державного бюджету місцевим чи з місцевих бюджетів вищого рівня нижчим за рівнем місцевим бюджетам на фінансування цільових витрат і підлягають обов'язковому поверненню в разі нецільового використання. Субвенції необхідно направляти до місцевих бюджетів розвитку, оскільки вони мають стати основною формою державної фінансової підтримки інвестиційної діяльності місцевих органів влади. Обсяги надання субвенцій визначаються для кожної територіальної оди¬ниці з урахуванням цілей державної регіональної фінансової політики, зближення і вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів України.
Розрахунок розміру трансфертів має ґрунтуватися на об'єктивній потребі територій у фінансових ресурсах. Такий підхід до вдосконалення міжбюджетних відносин дасть змогу врахувати об'єктивні фактори, що впливають на потреби територій країни у фінансових ресурсах. Реалізація цього підходу припускає розширення повноважень і відповідальності фінансових структур місцевих державних адміністрацій. Це допоможе формувати потрібні обсяги й напрями міжбюджетних трансфертів.
Обсяг трансфертів визначається на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їхній бюджетній спроможності.
Джерелами виплати бюджетних трансфертів можуть бути відрахування частки надходжень від одного або декількох податків, що сплачуються до Державного бюджету; щорічні асигнування з Державного бюджету.
Нормативи середньодушових видатків встановлюються в межах наявних бюджетних ресурсів для кожного типу делегованих видаткових повнова¬жень і гарантуються державою. Видаткові нормативи коригуються з урахуванням регіональних відмінностей у вартості надання соціальних послуг, а також регіональних відмінностей у соціально-економічних, кліматичних, екологічних та інших умовах.
Сьогодні система міжбюджетних трансфертів вже здійснює загальний перерозподіл фінансових ресурсів всередині бюджетної системи, але її роль у стимулюванні процесу регіонального розвитку та здатність забезпечувати відповідним обсягом бюджетних коштів економічні та соціальні потреби регіонів і територіальних громад залишаються низькими і потребує подальшого дослідження і вдосконалення.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06.2001 №2542-Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37
2. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.
3. Кириленко О.П. Місцеві фінанси. Підручник. – К. “Знання”. 2006.- 671с.
© Федчишин К.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-62з
Теоретичні засади здійснення міжбюджетних трансфертів в Україні
Міжбюджетні відносини є важливим інструментом фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, дієвим чинником економічного та політичного розвитку України. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АР Крим та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій.
Регулювання міжбюджетних відносин державного бюджету з місцевими бюджетами здійснюється шляхом надання з державного бюджету дотацій, субвенцій, субсидій, відрахувань від регулюючих податків, а також за рахунок закріпленних за місцевими бюджетами загальнодержавних податків, зборів, бюджетних позика для покриття тимчасових касових розривів.
Бюджетний кодекс (стаття 96) вперше систематизує та визначає субвенцію, дотацію вирівнювання, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів та інші дотації як види міжбюджетних трансфертів. Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи (стаття 96).
І. До першої групи належать: дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету; трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
ІІ. До другої групи належать: субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету; субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету); субвенція на виконання інвестиційних проектів; субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань; інші субвенції.
ІІІ. До третьої групи належать інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації. З державного бюджету можуть надаватися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам: дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; субвенція на здійснення програм соціального захисту; субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; субвенція на виконання інвестиційних проектів; інші види цільових субвенцій.
Дотації – це трансфертні ресурси, що передаються з державного бюджету місцевим чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня нижчим за рівнем місцевим бюджетам для остаточного збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення. Вона може вважатися одним з доходних джерел місцевих бюджетів, які використовують її на цілі, визначені органами місцевого самоврядування.
Субсидії – це трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня нижчим за рівнем місцевим бюджетам на фінансування цільових витрат. Обсяги субсидій, що надаються тій чи іншій території, мають бути пов'язані з обся¬гами їхніх витрат на фінансування делегованих повноважень.
Під субвенцією розуміють трансфертні ресурси, що передаються з державного бюджету місцевим чи з місцевих бюджетів вищого рівня нижчим за рівнем місцевим бюджетам на фінансування цільових витрат і підлягають обов'язковому поверненню в разі нецільового використання. Субвенції необхідно направляти до місцевих бюджетів розвитку, оскільки вони мають стати основною формою державної фінансової підтримки інвестиційної діяльності місцевих органів влади. Обсяги надання субвенцій визначаються для кожної територіальної оди¬ниці з урахуванням цілей державної регіональної фінансової політики, зближення і вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів України.
Розрахунок розміру трансфертів має ґрунтуватися на об'єктивній потребі територій у фінансових ресурсах. Такий підхід до вдосконалення міжбюджетних відносин дасть змогу врахувати об'єктивні фактори, що впливають на потреби територій країни у фінансових ресурсах. Реалізація цього підходу припускає розширення повноважень і відповідальності фінансових структур місцевих державних адміністрацій. Це допоможе формувати потрібні обсяги й напрями міжбюджетних трансфертів.
Обсяг трансфертів визначається на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їхній бюджетній спроможності.
Джерелами виплати бюджетних трансфертів можуть бути відрахування частки надходжень від одного або декількох податків, що сплачуються до Державного бюджету; щорічні асигнування з Державного бюджету.
Нормативи середньодушових видатків встановлюються в межах наявних бюджетних ресурсів для кожного типу делегованих видаткових повнова¬жень і гарантуються державою. Видаткові нормативи коригуються з урахуванням регіональних відмінностей у вартості надання соціальних послуг, а також регіональних відмінностей у соціально-економічних, кліматичних, екологічних та інших умовах.
Сьогодні система міжбюджетних трансфертів вже здійснює загальний перерозподіл фінансових ресурсів всередині бюджетної системи, але її роль у стимулюванні процесу регіонального розвитку та здатність забезпечувати відповідним обсягом бюджетних коштів економічні та соціальні потреби регіонів і територіальних громад залишаються низькими і потребує подальшого дослідження і вдосконалення.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06.2001 №2542-Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37
2. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.
3. Кириленко О.П. Місцеві фінанси. Підручник. – К. “Знання”. 2006.- 671с.
