Стратегічні орієнтири » Стратегічне управління фінансами » Марків М.В. ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1536
  • Автор: mary
  • Дата: 2-03-2012, 10:24
 (голосов: 0)
2-03-2012, 10:24

Марків М.В. ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Категорія: Стратегічне управління фінансами

УДК 336.22
© Марків М.В., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ
НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ


Сучасні глобалізаційні процеси, розвиток ринкових відносин зумовлюють необхідність відкритості економіки держави, що у свою чергу приводить до стрімкого та сталого економічного розвитку одних країн та спад економіки в інших країнах. У зв’язку із обмеженістю ресурсів та зростаючим попитом на капітал зростає і конкуренція на міжнародних фінансових ринках. В таких умовах надзвичайно важливого значення набуває управління таким капіталом з метою максимізації його дохідності.
Одним із способів підвищення віддачі капіталу є мінімізація податкового навантаження на суб’єктів господарювання. Оскільки, з погляду держави, важливим є наповнення державної казни, вона не спішить знижувати ставки оподаткування, а от з погляду підприємця - це можливість збільшити прибуток навіть на 25%.
Для вирішення даної проблеми починаючи з 70-80 рр. ХХ ст., разом із виникненням «вільних економічних зон», компанії почали використовувати можливості «офшорних зон», які відносять до «сервісних економічних зон». З того часу, створення офшорної компанії стало одним із найпоширеніших корпоративних інструментів, що відкриває значні можливості примноження капіталу при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Дослідженням проблематики у сфері визначення сутності поняття «офшор», а також вибору типу офшорної зони займалися: В. Поляков, Е. Шамбост, Дж. К. Ван Хорн, Н. Сулік, А. Якушева та інші.
Актуальність даної проблематики пояснюється саме тим, що «офшорні зони» відкривають значні можливості примноження капіталу для сучасних компаній. Сьогодні суб’єктам господарювання необхідно шукати способи підвищення прибутків. Це основна їхнього функціонування в умовах розвитку інфляційних процесів та динамізму зовнішнього середовища. Важливого значення набувають «офшорні схеми» та розуміння принципу їх дії, оскільки завжди існує ризик неправильного вибору, що може спричинити понесення збитків компанією.
В сучасній науці та практиці не існує єдиного підходу до визначення поняття «офшорна зона». Загалом, дану категорію розглядають з позиції двох таких аспектів:
• Як фінансовий центр, що шляхом надання податкових та інших пільг іноземним компаніям, зареєстрованим в країні розміщення такого центру, заохочує приплив іноземного капіталу;
• Як найефективніший метод податкового планування.
Спільним та незмінним компонентом у цих визначеннях є надання різноманітних пільг, які є ознаками офшорної зони. До основних ознак модна віднести:
• Рівень податкового навантаження та систему податкових пільг та знижок, при цьому такі преференції є вагомими, аж до відсутності податку на прибуток чи мінімальної ставки податку, яка в середньому коливається від нуля до 15%;
• Обмеження або відсутність валютного контролю стосовно нерезидентів країни відносно іноземної валюти, та звичайний контроль по відношенню до національної;
• Наявність жорстких правил захисту як банківської, так і комерційної інформації, навіть при розслідуванні правопорушень органами іноземної держави;
• Легкий доступ до зарубіжної банківської системи, тобто офшорна компанія може розмістити капітал у вільноконвертованій валюті у будь-якому зарубіжному банку.
Таким чином країна чи певна її територія, що відповідає даним критеріям може вважатися «офшорною зоною». При цьому найважливішою ознакою вважається саме податкові пільги, а також не є обов’язковою наявність та чітке дотримання всіх ознак, тим більше наведений перелік не є вичерпним. Це пов’язано з відсутністю чіткого та уніфікованого переліку таких «зон», відсутністю чітких їх кордонів.
Що ж стосується діяльності «офшорних зон», то через значну секретність такої інформації не існує точних даних про її масштаби. За деякими оцінками експертів, половину світових грошових потоків проходять через такі «зони», офшорні компанії контролюють близько 20% вартості світового багатства.
З позиції власника капіталу важливим методом стратегічного управління фінансами може стати саме використання «офшорних схем» з метою зниження податкового тиску. Такі схеми дають можливість йому використовувати легальні способи та методи, що і передбачає існування «офшорних юрисдикцій». Держави усього світу активно борються з таким способом зменшення та ухилення від оподаткування, проте досі такі спроби безрезультатні, появляються нові та більш ефективні схеми. Крім цього, значна концентрація фінансових ресурсів в руках правлячої еліти тільки сприяють розвиткові «офшорних гаваней».
Цікавим нормативно-правовим документом стало Розпорядження Кабінету міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 143-р «Про перелік офшорних зон». Дане Розпорядження було видане для застосування норм Податкового кодексу, а саме пункту 161.2 ст. 161, яка передбачає включення 85% вартості оплати товарів, робіт та послуг на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, за укладеними договорами чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки [1]. Цей факт цікавий тим, що о. Кіпр не увійшов в перелік «офшорних зон», не зважаючи на постійну концентрацію уваги саме на питанні про відплив та виведення фінансових ресурсів в Кіпрську юрисдикцію [2].
Додає ще цікавішого забарвлення Міжнародна угода між Україною та Республікою Кіпр «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна», за якою для Кіпру встановлені ставки оподаткування на дивіденди, проценти, що дорівнюють нулю, тобто звільнені від оподаткування [3].
Не дивним є і той факт, що обсяги прямих іноземних інвестицій з Кіпру на початок 2011 року становили 9 914,6 тис. дол. США, при загальному обсязі 44 707,0 тис. дол. США. Іншими словами, 22,2% сукупних прямих іноземних інвестицій в України здійснювалися саме з Кіпру. При цьому, прямі іноземні інвестиції з України в інші країни світу становили 6 871 128,0 тис. дол. США, що майже в 154 рази більше за вхідні інвестиційні потоки (0,15% повертається в Україну). На Кіпр же припадає 92,3% цих прямих інвестицій [4]. Така ситуація може свідчити тільки про виведення капіталу з України в «офшорну зону» Кіпру, крім цього, значну частину прямих іноземних інвестицій можна розглядати як повернення українського капіталу.
Звичайно, між урядами цих держав неодноразово велися переговори про перегляд даної Угоди, проте, як вважають експерти, в найближчий час таких змін не слід очікувати. Про це свідчить також і те, що 15 червня 2011 року Верховна Рада України відмовилася включити до порядку денного законопроект №8498, яким пропонувалося денонсувати угоду з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування.
Умови, зазначені вище, дають можливість вітчизняним компаніям ефективно, а головне зовсім легально, використовувати такий механізм зниження податкового тиску на їх бізнес та примножувати свій капітал.
Розглянемо основні та найбільш поширені «офшорні схеми» виведення коштів та зменшення податкового навантаження [5, с.102]:
1) Схеми, що використовуються при експортних операціях (рис.1).
В загальному дана схема може бути описана наступним чином, що стосується експорту: українська компанія продає товар своїй компанії, що зареєстрована в «офшорній зоні» за заниженими цінами, потім ця компанія реалізує його в будь-якій країні за вищою ціною. Таким чином через регулювання контрактної ціни весь прибуток від реалізації продукції залишається на балансі «офшорної компанії».
Марків М.В. ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ









Рис. 1. «Офшорна схема» при здійсненні експортних операцій експорті

При імпорті: «офшорна компанія» виступає як представник української, її маркетингові послуги оплачуються певним процентом від загальної вартості проекту, отже кошти акумулюватимуться таким чином на балансі компанії, що зареєстрована в «офшорній зоні» [4, с. 101].
2) Використання ліцензійних компаній.
Існує два варіанти такої схеми:
- операції з нематеріальними активами (правами на інтелектуальну та промислову власність). Пільговими територіями для ліцензійних компаній вважаються Люксембург, Кіпр та деякі інші.
- реалізація схем податкового планування на основі використання «формальних» інтелектуальних цінностей, використовується ця схема виключно з метою податкової економії.
Материнська компанія створює ліцензійну компанію в «офшорній зоні», якій передаються ліцензії на використання прав інтелектуальної власності. Ця ліцензійна компанія передає на основі субліцензійної угоди (продає) такі права іноземній фірмі отримуючи доходи в умовах пільгового оподаткування. .
3) Агентська схема (рис.2).
Марків М.В. ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ










Рис. 2. «Офшорна схема» при здійсненні агентських операцій

Вона передбачає, що «офшорна компанія» наймає фірму, наприклад в Україні, як агента. Тобто українська компанія в такому випадку платитиме податки лише з частини своєї винагороди за агентські послуги, решта осідає на рахунку компанії зареєстрованої в «офшорній зоні».
4) Схема надання послуг.
Ця схема є найпоширенішою в бізнесі. Гроші перераховують прямо на рахунки «офшорної компанії». При цьому, затрати за ці послуги відносять на собівартість. Таким чином зменшується податок на прибуток. Використовуючи цю схему послуги можуть і не
надаватися, зате в такому випадку необхідно доводити, що послуги все таки було надано.
5) Схема реєстрації нових підприємств (рис.3).
Така схема часто використовується закордонними інвесторами, їх метою є створення підприємства з іноземного капіталом (наприклад в Україні). Офшорна материнська компанія створює на території України свою дочірню фірму із значною часткою іноземного капіталу. Якщо «офшорна компанія» зареєстрована на Кіпрі, то відповідно дивіденди не обкладатимуться податком.
Марків М.В. ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ









Рис. 3. «Офшорна схема» при реєстрації нових підприємств

6) Схема укладання зовнішньоекономічного договору, який заздалегідь не буде виконуватися.
За такої схеми здійснюють повну або часткову передплату на рахунок «офшорної компанії», наприклад Кіпрської юрисдикції. Потім українська компанія звертається до суду з позовом про повернення коштів Кіпрської компанії і звичайно отримує необхідне рішення, проте кошти у будь-якому випадку не повертаються.
7) Міжнародний лізинг.
Він широко використовується для законного переведення за кордон фінансових ресурсів. Наприклад, українській компанії необхідно придбати за кордоном певне обладнання. В такому випадку доцільним буде укласти договір лізингу між іноземною офшорною компанією та українською фірмою. Прибуток у вигляді лізингових платежів буде перераховуватися за кордон в «офшорну компанію». Крім цього, української компанії відносять лізингові платежі на собівартість, що істотно знижує базу оподаткування.
8) Інші схеми.
Кількість схем вражає, і це далеко не повний їх перелік. Дані схеми можуть ефективно використовуватися в податковому плануванні, вони дають можливість вивільнені фінансові ресурси вкладати в інші проекти та примножувати капітал.
В Україні в умовах дефіциту таких ресурсів, сильного податкового навантаження, це може стати важливим інструментом не лише стратегічного управління фінансами з метою максимізації вигоди для власників компанії, а й поштовхом для зростання економіки загалом. В цьому контексті важливим є протидія незаконним схемам та відмиванню доходів.
За даними Міжнародного валютного фонду, загальносвітовий обсяг коштів, що відмиваються, становить від 2% до 5% світового ВВП. Сьогодні, за даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), світова система банківського офшору приховує близько 11,5 трлн. доларів США [6, с. 209].
Що стосується використання Кіпрської юрисдикції, існує ряд недоліків у її використанні, що дещо обмежує використання деяких «офшорних схем». Так, Кіпр розкриває усю інформацію про компанії, що розташовані на його території на запити відповідних органів тієї або іншої держави. Саме тому, українські компанії, як правило, користуються послугами корпоративного секретаря та номінальних директорів в «офшорних юрисдикціях». Відбувається ігнорування ризиків, пов’язаних із опосередкованістю (через номінальних директорів) володіння офшорними компаніями. Для повноцінного супроводу компанії та уникнення непорозумінь із державними органами цього недостатньо. Що ж стосується спекулятивних зовнішньоекономічних операцій з цінами, то використання такої схеми, як єдиного способу оптимізації податкового навантаження є помилковим і зазвичай викликає зацікавленість з боку правоохоронних органів.
При створенні «офшорної компанії» на Кіпрі в назві компанії не можна використовувати наступні слова: «National», «Global», «Impererial», «Cooperative», «Commonwealth» та «Worldwide. Назва повинна закінчуватись словом «Limited», що вказує на обмежену відповідальність, проте за організаційно-правовою формою можуть бути акціонерними товариствами, компаніями на гарантіях, партнерствами, а також філіями закордонних фірм. Офшорні компанії, що зареєстровані на Кіпрі, мають на 100% контролюватися нерезидентами та здійснювати усі операції за межами Кіпру [6].
Ставка оподаткування для «офшорних компаній» Кіпрської юрисдикції становить 4,25 %. Офшорні філії закордонних компаній, керування якими здійснюється з іноземних юрисдикцій, звільняються від оподаткування на Кіпрі. Якщо ж органи управління і контролю знаходяться на Кіпрі, то діє ставка податку на прибуток 4,25 % [6].
Реєстрація та діяльність через схеми «офшорних компаній» при здійсненні підприємницької діяльності має низку таких переваг:
- дозволяє оптимізувати рівень податкового навантаження, чим стимулює економічну активність в глобальній економіці;
- забезпечує конфіденційність інформації про володіння активами;
- дає можливість відкриття рахунків в закордонних банках;
- передбачає підвищення конкурентоспроможності компаній, а також можливість побудови гнучких комерційних відносин;
- спрощена процедура реєстрації такої компанії;
- доволі поширене явище лояльності місцевого законодавства стосовно порушення податкових та митних правил;
- є абсолютно законним.
Звичайно існують і недоліки в роботі з «офшорними компаніями», серед яких можна виділити:
- скасування податкових пільг за операціями з такими компаніями, які потрапляють до списку, встановлений Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон» від 23 лютого 2011 р. №143-р;
- операції за офшорними схемами привертають особливу увагу контролюючих органів деяких країн, пов'язане із нормативними вимогами комісії FATF;
- достатньо складно отримати банківський кредит та знайти партнерів на Заході.
Ціни на реєстрацію «офшорної компанії» в трьох основних, для українських компаній, юрисдикціях для здійснення нескладних «офшорних схем» наведені в рис. 1.
Марків М.В. ОФШОРНА ЗОНА ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КАПІТАЛУ КОМПАНІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ








Рис. 4. Реєстраційні витрати при створенні компанії в «офшорних юрисдикціях» Кіпру, Белізу та Сейшельських островів
(За даними компанії, що надає послуги з реєстрації компаній в «офшорних зонах»)

Отож, основним фактором успіху для розвитку міжнародного бізнесу з допомогою «офшорної» діяльності повинна стати вигода, яку отримує як країна-експортер капіталу, так і країна з «офшорною юрисдикцією».
З однієї сторони, прагнення мінімізувати витрати, в тому числі і тих, що пов'язані з сплатою податків, властиво кожному суб'єкту господарювання. З кожним днем все більше й більше компаній, здійснюючи міжнародну діяльність, проводять свої фінансові операції через «офшорні компаній». З іншого боку, це призводить до скорочення розміру податкових надходжень країн-експортерів капіталу, а отже суперечить їхнім інтересам.
Саме тому, здійснення компаніями міжнародного бізнесу через «офшорні зони» повинно стати певним компромісом між владою та суб’єктами господарювання, а в сучасних умовах дана проблема є тільки питанням часу.

Список використаних джерел:


1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17/page.
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон» від 23 лютого 2011 р. №143-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws /show/143-2011-%D1%80.
3. Міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування України та Кіпру [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kyivsta.gov.ua/nerezident/nerezident _zvilnennya.htm.
4. Лист ДПА України від 26.05.2010 р. № 10233/7/12-0117 Щодо застосування міжнародних договорів про надання правової допомоги [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kyivsta.gov.ua/nerezident/nerezident_zvilnennya.htm.
5. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності в 2010 році / Державний комітет статистики України // Статистичний збірник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
6. Лакіза В.В., Ілечко А.П. Фінансові механізми офшору [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Logistyka/2011_706/13.pdf.
7. Москаленко Н.В. Офшорний бізнес, тенденції його функціонування та механізм регулювання // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, - 2009, - №1, - С.206-212.
8. Карлін М.І. Фінанси країн Європейського Союзу: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007. - 300 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^