Стратегічні орієнтири » Стратегічне управління фінансами » Коваленко А.А. Стратегічна сегментація ринку фінансових ресурсів суб’єктами господарювання у кризовий та посткризовий періоди
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
2-03-2012, 22:10

Коваленко А.А. Стратегічна сегментація ринку фінансових ресурсів суб’єктами господарювання у кризовий та посткризовий періоди

Категорія: Стратегічне управління фінансами

УДК 336
© А. А. Коваленко
ЛНУ імені Івана Франка, ЕКфМ- 52с

Стратегічна сегментація ринку фінансових ресурсів суб’єктами господарювання у кризовий та посткризовий періоди

У сучасному посткризовому середовищі розвитку національної економіки актуальною є проблема формування фінансових ресурсів підприємства та стратегічне управління ними. Стратегія управління фінансовими ресурсами підприємств – одна з найважливіших видів функціональної стратегії, що забезпечує раціональне використання фінансових ресурсів з врахуванням фінансової глобалізації та альтернативних прогнозів зовнішнього фінансового середовища. Сегментація формування фінансових ресурсів вітчизняних підприємств у докризовий та посткризовий періоди дещо відрізнялась, що було зумовлено нестабільністю макросередовища, значними коливаннями на ринку позикових коштів, відсутністю державної підтримки.
Недостатня забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами, як правило, супроводжується низьким рівнем ефективності їх використання, що вимагає нових підходів до вибору оптимального варіанту стратегії управління фінансовими ресурсами підприємств за умов сучасних глобалізаційних процесів.
Процес стратегічної сегментації ринку фінансових ресурсів підприємствами в кризовий період був непростим, що було спричинено тодішнім впливом зовнішніх чинників. Основним фактором утруднення стратегічного формування фінансових ресурсів було припинення банківського кредитування.
Опісля висхідної тенденції, яка була у кредитуванні економіки, пік якої відбувся у 2008 році, у 2009 році ринок надання кредитів різко скоротився. Якщо ж у 2008 році обсяг кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, збільшився на 70,3%, то вже у 2009 році відбулось стрімке зниження, і приріст становив лише 4,2%. Це стало одним з найбільних наслідків світової економічної кризи, та, одночасно, фактором її поглиблення. Підприємствам було важко формувати стратегію сегментації фінансових ресурсів, через стрімке зниження їх доступу до позикових коштів.
Коваленко А.А. Стратегічна сегментація ринку фінансових ресурсів суб’єктами господарювання у кризовий та посткризовий періоди

Ця ситуація була спровокована тим, що підприємства не були надійними платоспроможними позичальниками. «Автономність» банківської системи і її зосередження на вирішеннях власних проблем гальмує розвиток малого і середнього бізнесу. Велика частка малих підприємств в 2009 р. не мали змоги отримати кредит під реальні відсотки для того щоб започаткувати та розвивати власну справу. З настанням кризи малий бізнес втратив можливість отримати кредитні ресурси для розвитку своїх проектів. Якщо у 2008 році малий та середній бізнес отримував позикові кошти за рахунок споживчих кредитів, то у період кризи банки майже припинили надання кредитів малому та середньому бізнесу, або ж значно збільшили кредитні ставки за діючими програмами.
Коваленко А.А. Стратегічна сегментація ринку фінансових ресурсів суб’єктами господарювання у кризовий та посткризовий періоди

Стагнацію у сфері кредитування можна пояснити такими факторами як: небажання банків одержувати додаткові ризики у умовах великої частки проблемної заборгованості, необхідність підтримки ліквідності на належному рівні, брак надійних позичальників у умовах падіння прибутковості – це все спричинило неспроможність підприємств реального сектору брати позики під високі проценти. Через це основний обсяг кредитів спрямували на рефінансування наявної заборгованості суб’єктів господарювання та населення: у 2009 році загальний обсяг нових кредитів, що було видано, зменшився з 1100 до 800 млрд грн (кумулятивно), що у сукупності відповідало обсягові погашення кредитів, що раніше були отримані суб’єктами господарювання. Та лише з ІІ кварталу 2010 р. розпочалося повільне зростання обсягів нових кредитів, наданих нефінансовим організаціям.
Окрім того, активні запозичення уряду на внутрішньому ринку позбавили суб’єктів господарювання можливості успішно розмістити власні цінні папери і створили конкурентну альтернативу корпоративному кредитуванню, зменшуючи можливості фінансування реального сектору.
Комерційні банки надають перевагу не корпоративним цінним паперам, а менш ризиковим і високодохідним ПДВ-облігаціям. Таким чином спостерігається ефект витіснення приватних інвестицій державними запозиченнями [2].
Не зважаючи на те, що обсяг кредитування у період кризи знизився, прибутки банків від надання кредитів зросли. Отже, практично не кредитуючи економіку, комерційні банки переклали основний обсяг втрат від фінансової кризи на своїх позичальників шляхом підвищення вартості обслуговування кредитів.
У період кризи підприємства України опинилися у невизначених умовах зовнішнього середовища, що змушувало їх докорінно переглядати власну стратегію сегментації фінансових ресурсів. В умовах відсутності доступу до довгострокових ринків позикових коштів підприємства змушені були надавати перевагу самофінансуванню.
У 2010 р. ситуація значним чином поліпшилася: приріст залишків кредитів становив аж 12,4% у корпоративному секторі, у трьох кварталах 2011 року ситуація продовжує покращуватись, і приріст кредитування бізнесу становить 13,7 %.
Важливим чинником у формуванні стратегічної сегментації ринків фінансових ресурсів є також те, що вітчизняним підприємствам важко залучати іноземний капітал. У 2008 році приріст прямих іноземних інвестицій в Україну становив 6,1 млрд. дол. США, у кризовому 2009 році цей показник значно зменшився – на 27,4%, що було зумовлено економічним спадом, у 2010 році ситуація дещо покращилася, і приріст іноземних інвестицій в Україну збільшився на 4,9% [3]. 2011 рік став переломним для залучення іноземного капіталу в Україну, цьому не сприяв ряд чинників:
вітчизняні підприємства все ще досі залишаються не надто привабливими для інвесторів;
існують високі ризики інвестиційної діяльності, спричинені нестабільною вартістю грошей в умовах високої інфляції та невизначеної курсової динаміки;
погіршило ситуацію запровадження Податкового кодексу, що посилило несприятливий податковий режим для підприємництва;
Але у 2011 році вітчизняний бізнес все-таки почав відчув пожвавлення: у 2011 році в економіку України іноземні інвестори вклали 6 млрд. 473,1 млн. дол. прямих інвестицій, що на 8,13% більше показника за 2010 рік (5 млрд. 986 млн. дол.) [4]. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій за 1– 3 квартали 2011 року становив 4,74 млрд. дол., і в порівнянні з аналогічним періодом виріс у 1,5 рази; згідно із повідомленням НБУ, спрямування інвестицій було "насамперед у реальний сектор економіки".
Коваленко А.А. Стратегічна сегментація ринку фінансових ресурсів суб’єктами господарювання у кризовий та посткризовий періоди

Один із вагомих факторів, який впливає на формування стратегічної сегментації ринків фінансових ресурсів є відсутність державного регулювання та чітко сформованої державної політики щодо антикризової фінансово-кредитної підтримки підприємництва, а також несприятливий режим оподаткування щодо кредиторів та позичальників. Важливим у формуванні стратегії сегментації фінансових ресурсів є те, що у кризовому та посткризовому періоді майже відсутня державна підтримка підприємництва: низький рівень пільгового кредитування підприємництва, інвестиційних проектів, або компенсації відсотків за банківськими кредитами. У 2009 році обсяг фінансової підтримки бізнесу був у 2 рази меншим ніж у 2008 році, під час 2010 – 2011 рр. ця ситуація покращилась, але зараз підтримка підприємництва – це зазвичай усунення криз [2].
Недостатнє фінансування змушувало суб’єктів господарювання згортати свою діяльність, або взагалі ліквідовувати. Зменшення обсягів фінансування програм, особливо у регіонах з недостатньо розвиненим підприємництвом, посилює диспропорції розвитку регіонів,наслідком є уповільнення подолання кризових явищ у економіці регіонів.
Нестабільність конкурентного середовища та потреба у значних фінансових ресурсах змушують до виходу вітчизняних суб'єктів господарю¬вання на світовий фінансовий ринок. Але в умовах кризи та посткризового періоду для вітчизняних підприємств цей процес значним чином гальмується. Недостатній розвиток українського фондового ринку змінює акценти на формуванні фінансових ресурсів на міжнародному фінансовому ринку. Головними інструментами за цих умов є банківські кредити, єврооблігації, синдиковані кредити, приватні та публічні випуски акцій.
Однак, зростаюча динаміка залучення боргових фінансових інструментів на зовнішніх ринках наштовхує на висновки про зростання ризику боргової безпеки України. Значна частка валового зовнішнього боргу, у випадку збереження даної моделі зовнішніх запозичень і інвестиційної пасивності, може спричинити нову фінансову кризу.
Таким чином, на шляху до розвитку, задля формування адекватної стратегії залучення фінансових ресурсів необхідно реалізувати ряд заходів, які будуть підтримувати вітчизняні підприємства. Врахування досвіду зарубіжних країн сприятиме удосконаленя механізмів формування фінансових ресурсів підприємств у економіці України та забезпечення зростання їхніх конкурентних переваг на світовому ринку. Важливим є також посилення контролю Національним банком України стосовно зовнішніх запозичень та ускладнення залучення боргових фінансових інструментів у формуванні фінансових ресурсів. Наслідком стане необхідність переміщення акцентів зі залучення позичкового капіталу на користь акціонерного, пошуків механізму, здатного забезпечувати залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел .
Проаналізувавши досвід формування фінан¬сових ресурсів суб'єктами підприємництва зарубіжних країн, надзвичайно важливим є впровадження насамперед державних заходів, спрямованих на відновлення вітчизняного фінансового ринку та створення сприятливих умов для відновлення економіки України, зокрема:
1) Здійснення перетворень у сфері банківського кредитуваня.
• підтримання ліквідності банківської системи;
• створення санаційних банків, які здійснюватимуть захист прав суб'єктів підприємництва-клієнтів фінансових установ;
• законодавче закріплення переліку пріоритетних напрямків економіки та галузей, які підлягають державній підтримці;
• розробка механізму довгострокового рефінансування банків із метою кредитування підприємств, які займаються інвестиційно-інноваційною діяльністю;
• зниження розміру обов’язкових резервів банків із урахуванням частки мікрокредитів і кредитів, які надані малим підприємствам, в загальному обсязі кредитних портфелів банків;
• розвиток механізму фінансової співпраці банків із Українським фондом підтримки підприємництва;
• зменшення вимог щодо відкриття філій в малих населених пунктах, чи створенням дочірніх мікрофінансових організацій;
• створення посади кредитного контролера, який контро¬лює використання банками державної допомоги і дотримання прозорості проце¬дур доступу ділових одиниць до кредитів;
• формування механізмів надання пільгових інвестиційних кредитів суб’єктам господарювання, які працюють в пріоритетних для економіки України галузях, реалізують інноваційні проекти, здійснюють свою діяльність на територіях із складними умовами господарювання. Ці кредити банки можуть надавати за рахунок ресурсів регіональних фондів підтримки малого підприємництва, підтримуючи інвестиційні цілі (купівля устаткування, транспорту; купівля, будівництво або капітальний ремонт нерухомості);
• розробка стратегій розвитку фінансового лізингу і програми заходів щодо їх реалізації;
• усунення суперечностей у нормативно-правовії базі, зокрема між ЗУ «Про лізинг», Господарським та Цивільним кодексами України, а також законодавствами України і зарубіжних країн;
• розвиток мікрокредитування, він є особливо необхідним суб’єктам господарювання на початку своєї діяльності, коли можливість доступу до банківських ресурсів обмежена [2].
2) Державного регулювання.
• створення спеціального інституту регулювання фінансових ринків в цілому;
• надання державної підтримки фінан¬совим посередникам з обов'язковим обумовленням видів та обсягів кредитування суб'єктів підприємництва;
• удосконалення законодавчої бази;
• запровадження ефективних та дієвих механізмів щодо легалізації тіньових капіталів та стимулювання кінцевого споживання [5, с.14].
Для адекватного формування та стратегічної сегментації ринку фінансових ресурсів в умовах посткризового розвитку економіки підприємствам необхідно досліджувати сферу дії чинників внутрішнього та зовнішнього фінансового середовища та визначити напрями вдосконалення стратегії управління фінансовими ресурсами, їх стратегічного фінансового розвитку в умовах глобалізації.
Для стратегічного формування фінансових ресурсів ресурсами підприємств фінансовий менеджмент має бути вільним від національних обмежень та розглядати світові фінансові ринки, враховувати рух світових фінансових потоків, а не лише ринки і фінансові ресурси окремої країни ізольовано. Стратегія управління фінансовими ресурсами підприємств має бути націлена на максимізацію фінансових результатів на багатонаціональній основі, а не на відношенні до міжнародної фінансової діяльності як до сукупності фінансових операцій в кожній окремій країні [6].
Розроблення та вибір оптимальних варіантів стратегій управління фінансовими ресурсами є фундаментальним фактором для забезпечення життєздатності суб’єкта господарювання у довгостроковому періоді, а також прийняття рішень про доцільне для підприємства формування та сегментацію ринків фінансових ресурсів та капіталу.

Список використаних джерел:
1. Камашева Н. В. Статистичний аналіз кредитування реального сектора економіки та регіональний розподіл вартості цих кредитів. [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/7004/1/Kamasheva_1.pdf
2. Механізм розвитку підприємництва в умовах посткризового відновлення розвитку економіки України. За ред.. Я. А. Жаліла [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Pokryshka_m_r-47e13.pdf
3. Іноземні інвестиції в Ураїну за 2005-2011 рр.[Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://pynzenyk.com.ua/Analytic/detail.php?ID=477
4. РБК Україна. Іноземні інвестиції в економіку України за 9 місяців збільшилися до 4,7 млрд дол.. [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://www.rbc.ua/ukr/top/show/inostrannye-investitsii-v-ekonomiku-ukrainy-za-9-mesyatsev-15112011123300
5. ЛНУ імені Івана Франка. Петик Марта Ігорівна. Механізм формування фінансових ресурсів суб’єктами підприємництва економіці України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Львів 2010.
6. Хмельницький національний університет. Даценко Ганна Василівна. Формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Хмельницький 2011. С. 5 –15.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^