Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Худа О. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 3771
  • Автор: orisya
  • Дата: 15-03-2012, 17:45
 (голосов: 0)
15-03-2012, 17:45

Худа О. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

Худа Оля, 2012
ЕКФм-61з
ЛНУ імені І. Франка
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ
Результативність заходів щодо стабілізації економіки країни в часи кризи, забезпечення повернення до сталого розвитку багато в чому визначається надійністю банківської системи та адекватністюїї діяльності реальним економічним умовам. Ефективність основного виду банківської діяльності – кредитування – визначається мірою наукової обґрунтованості положень, на яких базуються кредитні відносини банків із позичальниками, методів формування та інструментів реалізації кредитної політики.
Дослідження банківської системи показує, що стрімке погіршення фінансового стану багатьох банків за останні роки було спричинено проблемами у кредитній діяльності. Значні збитки по даному напрямку діяльності зумовлюються невчасною сплатою відсотків за надані кредити, неповерненням самих боргів, а часто й залученням занадто дорогих кредитних ресурсів та нерентабельним їхнім розміщенням. У роки кризи з 2008 р. зростала питома вага прострочених кредитів, застосовувалась практика багаторазової їхньої пролонгації, а також спостерігалася затримка повернення позик клієнтами банку.
Зазначені проблеми знайшли відображення в сучасній економічній теорії, теорії фінансів та банківської справи. Питання економічної природи кредитної політики та окремі аспекти кредитних відносин банків досліджувалися такими вченими, як: Н.Г. Антонов, О.В. Васюренко, О.М. Гриценко, А.О. Єпіфанов, Г.Г. Коробова, Л.П. Кролівецька, О.І. Лаврушин, В.Д. Лагутін, І.Д. Мамонова, А.М. Мороз, Р.М. Набок, В. Полякова, Г.С. Панова, М.І. Савлук, В.Т. Севрук, І.В. Сало, М.І. Сивульський, І.В. Шамова та ін.
Дослідження сучасних наукових підходів до визначення економічної сутності кредитної політики банку дало змогу констатувати, що науковці традиційно виділяють банківську кредитну політику – зовнішню по відношенню до комерційного банку, зміст якої реалізується у межах єдиної грошово-кредитної політики держави, і кредитну політику банку – внутрішню, що формується власне банком. Внутрішню кредитну політику банку можна розглядати у відповідності до основних цілей управління, з одного боку, як кредитна політика банку, що направлена на управління кредитним потенціалом та внутрішніми кредитними процесами, та, з іншого боку, – як кредитна політика банку, що направлена на управління діяльністю його клієнтів 1.
Слід зазначити, що основні положення кредитної політики банку визначаються місією і стратегією розвитку банку і при цьому вона, у свою чергу, є основою для розробки тактики, процедур, правил і механізмів її реалізації. Саме на стадії розробки кредитної політики банку повинні вирішуватися завдання, пов’язані із створенням базових принципів, критеріїв, стандартів і лімітів кредитування для ухвалення управлінських рішень, обов’язкових для всіх структурних підрозділів банку. Таким чином, кредитна політика банку як базовий елемент процесу управління кредитним портфелем визначає довгострокові цілі банку в кредитній діяльності, враховуючи загальну спрямованість його функціонування.
Кредитна політика як складова загальної політики банку виконує специфічні функції, до яких слід віднести:
– формування системи цілей управління кредитною діяльністю банку;
– забезпечення узгодженості інтересів різних кредиторів та позичальників;
– оптимізацію окремих кредитних продуктів та кредитного портфеля банку загалом.
Кредитна політика банку пов’язана як з економічними, так і з адміністративно-управлінськими інструментами, важелями та методами, які складають основу механізму формування та реалізації кредитної політики (далі МФРКП).
При визначенні сутності МФРКП банку було встановлено наступне:
1) основним призначенням МФРКП банку є організація процесу кредитування, який набуває певної спрямованості та цільових орієнтирів у зв’язку з функціонуванням даного механізму;
2) МФРКП включає в себе як організацію процесу кредитування, так і дії суб’єктів управління через економічні й управлінські методи і важелі, що впливають на реалізацію кредитних відносин;
3) МФРКП банку не є статичним, а постійно розвивається, проходячи ряд стадій від простої функціональної до складної комбінованої управлінської системи;
4) ефективне функціонування МФРКП банку, у тому числі його інструменти, важелі та методи впливу на процес кредитування, залежать від повноти забезпечення економічних інтересів суб’єктів кредитних відносин;
5) забезпечуючи реалізацію процесу кредитування, МФРКП банку охоплює і регулятивні дії, спрямовані на його адаптацію до швидкозмінної господарської ситуації 3.
Отже, МФРКП банку являє собою систему дій та організаційно-економічних прийомів, інструментів впливу, за допомогою яких вводиться в дію процес кредитування, і регулювання якого здійснюється відповідно до визначених принципів. Механізм передбачає, що дані процеси відбуваються на основі інтеграції взаємозалежних і взаємопов’язаних елементів та можуть кількісно і якісно змінюватися під дією різноманітних факторів. Це дало змогу виділити основні елементи у формуванні і реалізації кредитної політики банку:
– Цільові орієнтири кредитної діяльності банку (формування та оптимізація кредитного потенціалу банку; побудова системи ризик-менеджменту у сфері кредитування; підвищення ефективності кредитних операцій; удосконалення структури органів управління банку);
– Принципи організації кредитної діяльності та формування кредитної політики (маневреність; оптимальність; ефективність; правомірність);
– Фактори, що визначають кредитну політику(макроекономічні; фактори, пов’язані з діяльністю позичальників банку; мікроекономічні);
– Кількісні характеристики кредитної діяльності (законодавчо встановлені нормативи; внутрішня система лімітів та інші кредитні обмеження);
Якісні характеристики ( якість кредитного портфеля; якість окремих кредитних продуктів; прийнятність рівня кредитного ризику; розмір отриманих збитків від кредитної діяльності; рівень доходності окремих кредитних продуктів);
Механізм фінансового забезпечення (джерела формування кредитних ресурсів; форми залучення коштів; методи формування кредитного портфеля);
 Механізм банківського кредитування (види банківських продуктів; форми та методи кредитування; процедури процесу кредитування).
Розгляд основних механізмів взаємодії всіх елементів формування кредитної політики банку дав змогу констатувати, що у своїй структурі кредитна політика передбачає наявність двох наступних ланцюгів: по-перше, механізм фінансового забезпечення кредитної політики, основними елементами якого є джерела формування кредитних ресурсів, форми та методи залучення коштів; та, по-друге, механізм банківського кредитування, що реалізується через різноманітні кредитні процедури та види кредитних продуктів.

Проте, слід зазначи, що поділ всього МФРКП банку на окремі елементи є досить умовним, адже всі складові даного механізму тісно взаємодіють між собою, одночасно виконуючи функції різних за економічною сутністю компонентів.
Суттєвий вплив на процеси формування та успішної реалізації кредитної політики в банку має кредитний ризик, що потребує розробки системи управління та його мінімізації. З’ясування основних факторів появи кредитних ризиків дало змогу класифікувати їх за трьома основними групами (зовнішні, внутрішні та ті, що пов’язані із особливостями діяльності позичальників банку), а також визначити основні напрями заходів щодо управління кредитними ризиками, які мають включати певні обмеження, спрямовані на зменшення кредитних ризиків (визначення концентрації та розміру кредитів, кредитування пов’язаних з банком осіб, встановлення лімітів), класифікацію кредитів та резервування.
Сукупність всіх мобілізованих банком джерел фінансування є сукупним кредитним потенціалом банку, але дані кошти не можуть використовуватися на цілі кредитування в повному обсязі.
Ефективність використання коштів кредитного потенціалу досягається при дотриманні комплексу умов, коли:
– забезпечується необхідний мінімум ліквідності;
– використовується вся сукупність коштів кредитного потенціалу;
– досягається максимально високий прибуток на кредитний потенціал за умови прийнятного рівня кредитного ризику.
Кожен банк самостійно визначає величину власних коштів та їх структуру, виходячи із розробленої ним кредитної політики та загальної стратегії розвитку. Величина власного капіталу банку прямо залежить від результатів кредитної діяльності та її ефективності: чим більш стабільні процентні доходи банку і більша величина отриманого прибутку, тим вищим є рівень капіталізації банку. Такий взаємозв’язок дав змогу зробити висновок про те, що кількісні параметри кредитної політики банку знаходяться в прямій залежності від капітальної частини кредитного потенціалу – власного капіталу, величина якого, у свою чергу, прямо пропорційна якісним характеристикам кредитної політики.
Слід зазначити, що невід’ємною складовою МФРКП банку є визначення критеріїв оцінювання кредитоспроможності його потенційних позичальників, на основі яких має формуватися методика визначення класу надійності позичальника. Тому, запропонувати розроблений підхід до оцінки кредитоспроможності позичальника банку – юридичної особи. Даний метод базується на таких положеннях:
– оцінка фінансового стану позичальника – юридичної особи здійснюється з урахуванням його галузевої спеціалізації;
– банк може самостійно встановлювати нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями;
– нормативні значення кожного показника (крім суб’єктивних) визначаються для сегмента малого та середнього бізнесу в залежності від середньогалузевих показників по Україні;
– клас позичальника банку за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.
Запропонований підхід передбачає врахування факторів впливу на фінансово-господарську діяльність суб’єктивного характеру, зокрема, таких, як: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, професіоналізм керівництва, ділова репутація, історія погашення кредитної заборгованості.
Отже, недосконалий механізм формування та реалізації кредитної політики у вітчизняних банках створює суттєву перешкоду на шляху використання нагромадженого в світі досвіду досягнення економічного зростання. Тому сьогодні є актуальною необхідність теоретичного та практичного дослідження проблем формування та реалізації кредитної політики банків та особливостей їхніх кредитних відносин із позичальниками.
Список використаних джерел:
1.Карбівничий І. В. Теоретичні аспекти формування кредитної політики банку /
І. В. Карбівничий // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи
України : збірник наукових праць. – Т. 17. – Суми : УАБС НБУ, 2006. –
С. 264–270.
2.Карбівничий І. В. Механізм формування і реалізації кредитної політики банку [Елекронний ресурс] – Режим доступу:

Посилання: кредитна політика

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
^