Гойняк О.Р.
ЛНУ імені Івана Франка, група ЕкфМ-51с
Стратегічний підхід до управління фінансовою безпекою суб'єкта господарювання
Постановка проблеми. Проблема забезпечення фінансової безпеки підприємств є надзвичайно актуальною в сучасних умовах розвитку економіки. Постійні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, наявність різноманітних факторів, які перешкоджають досягненню стратегічних цілей доводить, що суб'єкт господарювання повинен постійно перебувати у пошуку та реалізації ефективних управлінських рішень для управління фінансовою безпекою. Для підвищення рівня фінансової безпеки та забезпечення ефективного функціонування підприємства у довгостроковій перспективі необхідна правильно розроблена стратегія. Питання стратегічного забезпечення фінансової безпеки є безперервним процесом, а тому повинне постійно бути об'єктом уваги та управління.
Питанню фінансової безпеки, зокрема розробки стратегії та створення ефективного механізму її управління присвячені роботи таких авторів: Ареф'єф В.О., Бланк І.А., Горячева К.С, Демченко І.В., Судакова О.І.. Проте питання фінансової безпеки є відносно новим та методологічне її забезпечення знаходиться на стадії становлення. Існує багато невизначених питань, які потребують подальшого дослідження.
Виклад основного матеріалу. Сучасний етап функціонування підприємств характеризується нестабільністю зовнішнього середовища, податкового законодавства та фінансово-грошової політики, що значно знижує рівень фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Процес успішного функціонування підприємств багато в чому залежить від ступеня забезпечення їх фінансової безпеки.
Як зазначає І.Бланк фінансова безпека – це кількісний та якісно детермінований рівень фінансового стану підприємства, що забезпечує стабільну захищеність його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних і потенційних загроз зовнішнього та внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого зростання в поточному та перспективному періоді [2, с.24].
Ефективне управління фінансовою безпекою можливе лише за наявності обгрунтованої стратегії, яка повинна постійно піддаватись контролю, оцінюватись та коригуватись у процесі її реалізації. Підприємство повинно завжди бути готовим адаптувати стратегію до умов та обставин, які можуть виникнути в майбутньому.
Стратегічний підхід до управління фінансовою безпекою передбачає визначення цілей діяльності підприємства, завдань, напрямів їх вирішення та етапів реалізації стратегії. При виборі стратегії підприємства також необхідно визначити, на основі яких принципів, якими методами та інструментами вони будуть користуватись при її реалізації.
До основних принципів стратегічного забезпечення фінансової безпеки можна віднести принципи автономності, єдності, самостійності, комплексності, системності, інформативності, багатоваріантності напрямів розвитку, економічності.
При розробці стратегії необхідно враховувати велику кількість зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на підприємство. Оскільки середовище в Україні постійно змінюється, то керівники підприємств змушені діяти в умовах невизначеності та браку інформації, що збільшує ризик неврахування деяких факторів та може призвести до прийняття неправильних управлінських рішень. Зважаючи на це, працівники підприємства або при наявності відділ фінансової безпеки підприємства повинен проводити постійний моніторинг ринку та швидко реагувати на зміну ситуації, що дозволить вчасно коригувати стратегію управління фінансовою безпекою та уникнути ймовірності настання кризових явищ. Адже саме від виконавців в більшості залежить впровадження заходів щодо забезпечення певного рівня фінансової безпеки.
Стратегія управління фінансовою безпекою повинна ґрунтуватись на об’єктивних закономірностях розвитку фінансових відносин. Вона повинна орієнтуватись на послідовне розроблення та здійснення заходів щодо закріплення позитивних процесів на підприємстві на усунення негативних тенденцій. Розробляючи стратегію необхідно дотримуватись певних вимог [4], які наведено на рисунку 1.
Стратегічне забезпечення фінансової безпеки базується на таких основних елементах: стратегічний аналіз, статегічне планування, контролінг, бюджетування, аудит [3].
Для стратегічного аналізу можемо використовувати такі методи як PEST-аналіз, SWOT-аналіз, SWN-аналіз, аналіз розробки сценаріїв. На даному етапі відбувається ідентифікація небезпек та загроз підприємству, комплексна оцінка рівня фінансової безпеки на підприємстві.
Результатом стратегічного планування є стратегічний план (стратегія) забезпечення фінансової безпеки. У складі стратегії необхідно задавати складову корпоративної місії і цілі підприємства, що стосуються фінансової безпеки, результати внутрішнього та зовнішнього середовища, якісні та кількісні параметри використання фінансових ресурсів, відповідальних за реалізацію запланованих заходів, обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення фінансової безпеки суб’єкта господарювання.
На цьому етапі відбувається розробка заходів, направлених на зміцнення фінансово-економічної безпеки суб’єкта господарювання як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді.
Стратегічний план повинен бути гнучким, швидко реагувати на зміни середовища як внутрішнього, так і зовнішнього, чітким та легким для сприйняття та відповідним за строками.
В основі контролінгу лежить поєднання функцій контролю, планування, зворотнього зв’язку та інформаційного забезпечення. Контролінг фінансової безпеки – система, яка забезпечує інтеграцію, організацію та координацію всіх фаз управління фінансовою безпекою підприємства.
Бюджетування передбачає розробку бюджетів вцілому по підприємству та окремих структурних одиницях. Результатом бюджетування є фінансовий план, в якому зазначено необхідний для реалізації запланованих заходів обсяг фінансових ресурсів, а також джерела їх надходження. В межах стратегічного плану управління фінансовою безпекою слід розробляти два види бюджету: перший – на поточний рік, другий – сам стратегічний бюджет на весь період дії стратегічного плану, який носить прогнозний характер.
Аудит – комплексна незалежна, періодична перевірка правильності визначення та реалізації фінансових інтересів, цілей, стратегії фінансової безпеки як по підприємству вцілому так і по окремих підрозділах. Метою такого аудиту є своєчасна ідентифікація загроз фінансовій безпеці, наявних ризиків, чинників, які спричинили наявний рівень фінансової безпеки, розробка рекомендацій та заходів щодо підвищення рівня фінансової безпеки підприємства та коректування індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей та завдань підприємства.
Біломістна І.І. та Грохольська Є.І. виділяють п’ять станів фінансової безпеки підприємств, які визначаються з фінансової стійкості підприємств (табл. 1)
Можна зробити висновок, що підприємство може знаходитись у п’яти основних станах тау перехідному між зазначеними станами. Ситуація може змінюватись під впливом певних заходів. Можливі напрями зміни фінансової безпеки можна представити у вигляді графіка станів фінансової безпеки (рис.2).
У наведеному графіку ФБ1 означає нормальну фінансову безпеку підприємства, ФБ2 – нестійкий рівень фінансової безпеки, ФБ3 – критичний рівень фінансової безпеки, ФБ4 – кризовий рівень фінансової безпеки, АФБ – абсолютна фінансова безпека підприємства. Поля 1,3,9,7,5 відповідають зазначеним станам, а поля 2,4,6,8 є зонами перехідних станів.
Розглянемо варіанти розвитку подій при переході з одного поля в інше[1]:
• 1 → 2 – перехід відбувається у випадку неефективного управління фінансовою безпекою підприємства і означає перехід з нормального стану у нестійкий;
• 1 → 6 – відсутність управління та контролю фінансової безпеки;
• 1 → 5 – позитивні зміни щодо фінансової безпеки, які досягаються завдяки ефективному управлінню та попередженню причин погіршення стану фінансової безпеки;
• 3 → 2 – запровадження певних заходів щодо покращення стану фінансової безпеки;
• 3 → 4 – негативна динаміка факторів, що характеризують рівень фінансової безпеки суб’єкта господарювання;
• 3 → 5 – запровадження ефективних заходів для підвищення рівня фінансової безпеки;
• 9 → 4 – рівень фінансової безпеки дещо покращився, але залишається на нестійкому рівні;
• 9 → 8 – перехід означає, що на підприємстві кризовий стан стійкості і воно не спроможне забезпечити фінансування ні за рахунок власних коштів, ні за рахунок позикових;
• 9 → 5 – різка зміна фінансової безпеки в позитивну сторону, чому могло сприяти розроблення нового стратегічного плану по забезпеченню фінансової безпеки;
• 7 → 8 – рівень фінансової безпеки дещо покращився, але залишається в нестійкому стані,
• 7 → 6 – перехід стану фінансової безпеки до нормального стану, що є позитивною тенденцією.
• 7 → 5 – різка зміна рівня фінансової безпеки у позитивну сторону, що означає організацію ефективного управління фінансовою безпекою.
Отже, існують різні сценарії переходу фінансової безпеки з одного стан в інший залежно від заходів, які здійснює підприємство. Перехід з одної зони в іншу є сигналом для суб’єкта господарювання про результати прийняття управлінських рішень, дає можливість вчасно відреагувати на зниження рівня фінансової безпеки або навпаки проаналізувати що саме стимулює її підвищення.
Висновки. На основі проведеного аналізу виявлено, що розробка обгрунтованої та ефективної стратегії управління фінансовою безпекою суб’єкта господарювання є складним та комплексним процесом, який вимагає постійного оцінювання власних можливостей, поточного розвитку підприємства та впливу на нього факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
Графік станів фінансової безпеки дозволить керівництву підприємства вчасно і правильно відреагувати на негативні явища, за допомогою методів фінансового аналізу виявляти слабкі сторони в управлінні фінансовою безпекою та розробляти стратегію для їх усунення.
Лише наявність комплексної системи і функціональних характеристик стратегічного підходу до управління фінансової безпекою дозволяє сподіватись на стабільний та довгостроковий розвиток в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
Список використаних джерел:
1. Біломістна І.І. Стратегія забезпечення фінансової безпеки промислових підприємств України / І.І. Біломістна, Є.І.Грохольська. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
2. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр; Єльга, 2004. – 784 с.
3. Горячева К.С. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 [Електронний ресурс] / К. С. Горячева; Київ. нац. ун-т технологій та дизайну. – К., 2006. – 16с. – укр.
4. Семенов Г.А. Стратегія розвитку підприємста в сучасних умовах на прикладі КП “НВК “Іскра” (м.Запоріжжя) / Г. А. Семенов, Ю. М. Богдан. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
ЛНУ імені Івана Франка, група ЕкфМ-51с
Стратегічний підхід до управління фінансовою безпекою суб'єкта господарювання
Постановка проблеми. Проблема забезпечення фінансової безпеки підприємств є надзвичайно актуальною в сучасних умовах розвитку економіки. Постійні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, наявність різноманітних факторів, які перешкоджають досягненню стратегічних цілей доводить, що суб'єкт господарювання повинен постійно перебувати у пошуку та реалізації ефективних управлінських рішень для управління фінансовою безпекою. Для підвищення рівня фінансової безпеки та забезпечення ефективного функціонування підприємства у довгостроковій перспективі необхідна правильно розроблена стратегія. Питання стратегічного забезпечення фінансової безпеки є безперервним процесом, а тому повинне постійно бути об'єктом уваги та управління.
Питанню фінансової безпеки, зокрема розробки стратегії та створення ефективного механізму її управління присвячені роботи таких авторів: Ареф'єф В.О., Бланк І.А., Горячева К.С, Демченко І.В., Судакова О.І.. Проте питання фінансової безпеки є відносно новим та методологічне її забезпечення знаходиться на стадії становлення. Існує багато невизначених питань, які потребують подальшого дослідження.
Виклад основного матеріалу. Сучасний етап функціонування підприємств характеризується нестабільністю зовнішнього середовища, податкового законодавства та фінансово-грошової політики, що значно знижує рівень фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Процес успішного функціонування підприємств багато в чому залежить від ступеня забезпечення їх фінансової безпеки.
Як зазначає І.Бланк фінансова безпека – це кількісний та якісно детермінований рівень фінансового стану підприємства, що забезпечує стабільну захищеність його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних і потенційних загроз зовнішнього та внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого зростання в поточному та перспективному періоді [2, с.24].
Ефективне управління фінансовою безпекою можливе лише за наявності обгрунтованої стратегії, яка повинна постійно піддаватись контролю, оцінюватись та коригуватись у процесі її реалізації. Підприємство повинно завжди бути готовим адаптувати стратегію до умов та обставин, які можуть виникнути в майбутньому.
Стратегічний підхід до управління фінансовою безпекою передбачає визначення цілей діяльності підприємства, завдань, напрямів їх вирішення та етапів реалізації стратегії. При виборі стратегії підприємства також необхідно визначити, на основі яких принципів, якими методами та інструментами вони будуть користуватись при її реалізації.
До основних принципів стратегічного забезпечення фінансової безпеки можна віднести принципи автономності, єдності, самостійності, комплексності, системності, інформативності, багатоваріантності напрямів розвитку, економічності.
При розробці стратегії необхідно враховувати велику кількість зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на підприємство. Оскільки середовище в Україні постійно змінюється, то керівники підприємств змушені діяти в умовах невизначеності та браку інформації, що збільшує ризик неврахування деяких факторів та може призвести до прийняття неправильних управлінських рішень. Зважаючи на це, працівники підприємства або при наявності відділ фінансової безпеки підприємства повинен проводити постійний моніторинг ринку та швидко реагувати на зміну ситуації, що дозволить вчасно коригувати стратегію управління фінансовою безпекою та уникнути ймовірності настання кризових явищ. Адже саме від виконавців в більшості залежить впровадження заходів щодо забезпечення певного рівня фінансової безпеки.
Стратегія управління фінансовою безпекою повинна ґрунтуватись на об’єктивних закономірностях розвитку фінансових відносин. Вона повинна орієнтуватись на послідовне розроблення та здійснення заходів щодо закріплення позитивних процесів на підприємстві на усунення негативних тенденцій. Розробляючи стратегію необхідно дотримуватись певних вимог [4], які наведено на рисунку 1.
Рис.1 Вимоги до стратегії
Стратегічне забезпечення фінансової безпеки базується на таких основних елементах: стратегічний аналіз, статегічне планування, контролінг, бюджетування, аудит [3].
Для стратегічного аналізу можемо використовувати такі методи як PEST-аналіз, SWOT-аналіз, SWN-аналіз, аналіз розробки сценаріїв. На даному етапі відбувається ідентифікація небезпек та загроз підприємству, комплексна оцінка рівня фінансової безпеки на підприємстві.
Результатом стратегічного планування є стратегічний план (стратегія) забезпечення фінансової безпеки. У складі стратегії необхідно задавати складову корпоративної місії і цілі підприємства, що стосуються фінансової безпеки, результати внутрішнього та зовнішнього середовища, якісні та кількісні параметри використання фінансових ресурсів, відповідальних за реалізацію запланованих заходів, обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення фінансової безпеки суб’єкта господарювання.
На цьому етапі відбувається розробка заходів, направлених на зміцнення фінансово-економічної безпеки суб’єкта господарювання як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді.
Стратегічний план повинен бути гнучким, швидко реагувати на зміни середовища як внутрішнього, так і зовнішнього, чітким та легким для сприйняття та відповідним за строками.
В основі контролінгу лежить поєднання функцій контролю, планування, зворотнього зв’язку та інформаційного забезпечення. Контролінг фінансової безпеки – система, яка забезпечує інтеграцію, організацію та координацію всіх фаз управління фінансовою безпекою підприємства.
Бюджетування передбачає розробку бюджетів вцілому по підприємству та окремих структурних одиницях. Результатом бюджетування є фінансовий план, в якому зазначено необхідний для реалізації запланованих заходів обсяг фінансових ресурсів, а також джерела їх надходження. В межах стратегічного плану управління фінансовою безпекою слід розробляти два види бюджету: перший – на поточний рік, другий – сам стратегічний бюджет на весь період дії стратегічного плану, який носить прогнозний характер.
Аудит – комплексна незалежна, періодична перевірка правильності визначення та реалізації фінансових інтересів, цілей, стратегії фінансової безпеки як по підприємству вцілому так і по окремих підрозділах. Метою такого аудиту є своєчасна ідентифікація загроз фінансовій безпеці, наявних ризиків, чинників, які спричинили наявний рівень фінансової безпеки, розробка рекомендацій та заходів щодо підвищення рівня фінансової безпеки підприємства та коректування індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей та завдань підприємства.
Біломістна І.І. та Грохольська Є.І. виділяють п’ять станів фінансової безпеки підприємств, які визначаються з фінансової стійкості підприємств (табл. 1)
Таблиця 1
Можна зробити висновок, що підприємство може знаходитись у п’яти основних станах тау перехідному між зазначеними станами. Ситуація може змінюватись під впливом певних заходів. Можливі напрями зміни фінансової безпеки можна представити у вигляді графіка станів фінансової безпеки (рис.2).
У наведеному графіку ФБ1 означає нормальну фінансову безпеку підприємства, ФБ2 – нестійкий рівень фінансової безпеки, ФБ3 – критичний рівень фінансової безпеки, ФБ4 – кризовий рівень фінансової безпеки, АФБ – абсолютна фінансова безпека підприємства. Поля 1,3,9,7,5 відповідають зазначеним станам, а поля 2,4,6,8 є зонами перехідних станів.
Розглянемо варіанти розвитку подій при переході з одного поля в інше[1]:
• 1 → 2 – перехід відбувається у випадку неефективного управління фінансовою безпекою підприємства і означає перехід з нормального стану у нестійкий;
• 1 → 6 – відсутність управління та контролю фінансової безпеки;
• 1 → 5 – позитивні зміни щодо фінансової безпеки, які досягаються завдяки ефективному управлінню та попередженню причин погіршення стану фінансової безпеки;
• 3 → 2 – запровадження певних заходів щодо покращення стану фінансової безпеки;
• 3 → 4 – негативна динаміка факторів, що характеризують рівень фінансової безпеки суб’єкта господарювання;
• 3 → 5 – запровадження ефективних заходів для підвищення рівня фінансової безпеки;
• 9 → 4 – рівень фінансової безпеки дещо покращився, але залишається на нестійкому рівні;
• 9 → 8 – перехід означає, що на підприємстві кризовий стан стійкості і воно не спроможне забезпечити фінансування ні за рахунок власних коштів, ні за рахунок позикових;
• 9 → 5 – різка зміна фінансової безпеки в позитивну сторону, чому могло сприяти розроблення нового стратегічного плану по забезпеченню фінансової безпеки;
• 7 → 8 – рівень фінансової безпеки дещо покращився, але залишається в нестійкому стані,
• 7 → 6 – перехід стану фінансової безпеки до нормального стану, що є позитивною тенденцією.
• 7 → 5 – різка зміна рівня фінансової безпеки у позитивну сторону, що означає організацію ефективного управління фінансовою безпекою.
Рис. 2 Графік станів фінансової безпеки
Отже, існують різні сценарії переходу фінансової безпеки з одного стан в інший залежно від заходів, які здійснює підприємство. Перехід з одної зони в іншу є сигналом для суб’єкта господарювання про результати прийняття управлінських рішень, дає можливість вчасно відреагувати на зниження рівня фінансової безпеки або навпаки проаналізувати що саме стимулює її підвищення.
Висновки. На основі проведеного аналізу виявлено, що розробка обгрунтованої та ефективної стратегії управління фінансовою безпекою суб’єкта господарювання є складним та комплексним процесом, який вимагає постійного оцінювання власних можливостей, поточного розвитку підприємства та впливу на нього факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
Графік станів фінансової безпеки дозволить керівництву підприємства вчасно і правильно відреагувати на негативні явища, за допомогою методів фінансового аналізу виявляти слабкі сторони в управлінні фінансовою безпекою та розробляти стратегію для їх усунення.
Лише наявність комплексної системи і функціональних характеристик стратегічного підходу до управління фінансової безпекою дозволяє сподіватись на стабільний та довгостроковий розвиток в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
Список використаних джерел:
1. Біломістна І.І. Стратегія забезпечення фінансової безпеки промислових підприємств України / І.І. Біломістна, Є.І.Грохольська. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
2. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр; Єльга, 2004. – 784 с.
3. Горячева К.С. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 [Електронний ресурс] / К. С. Горячева; Київ. нац. ун-т технологій та дизайну. – К., 2006. – 16с. – укр.
4. Семенов Г.А. Стратегія розвитку підприємста в сучасних умовах на прикладі КП “НВК “Іскра” (м.Запоріжжя) / Г. А. Семенов, Ю. М. Богдан. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
