Вовянка О.Р., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61з
ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Ефективне функціонування ринкової економіки, незважаючи на властиві їй самоорганізацію та саморегулювання, неможливе без державного регулювання економічних та соціальних процесів на рівні суспільства, регіонів та суб’єктів господарювання.
Однією з найважливіших і найбільш ефективних складових державного регулювання є податкове регулювання, яке ґрунтується на функціях податків, до яких, крім фіскальної, слід віднести регулюючу, стимулюючу, перерозподільчу, та здійснюється за допомогою зміни окремих елементів податкової системи – кола суб’єктів податкового регулювання, об’єктів оподаткування, податкових ставок, податкових шкал, податкових пільг.
Запровадження спеціальних інструментів податкового регулювання покликане стимулювати підприємницьку діяльність, а тому доцільне лише у контексті загального реформування податкової системи країни. Таке реформування передбачено Податковим кодексом України.[1]
Сутність та принципи державного податкового регулювання розглядались у роботах В.Т. Александрова, Ф.Ф. Бутинця, Н.С. Вітвіцької, П.К. Германчука, М.М. Коцупатрого, Н.М. Малюги, О.І. Назарчука, О.А. Ногіної, Н.І. Петренко, Н.І. Рубана, І.Б. Стефанюка, М.Т. Фенченко, І.Ю. Чумакової. Однак, до теперішнього часу недостатньо уваги приділяється принципам податкового регулювання.
Податкове регулювання - цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів та інструментів податкової політики. В основі використання оподаткування як одного з найважливіших важелів економічної політики держави лежить властива податкам і системі оподаткування в цілому регулювальна функція.
Податкове регулювання за допомогою притаманних йому методів і важелів, дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, центральних і регіональних рівнів державного управління.[2]
Податкова політика держави може істотно впливати на ефективність господарювання, умови реалізації суспільного продукту, пропорції відтворення, розвиток продуктивних сил, темпи нагромадження капіталу, соціальну стабільність у суспільстві.
За допомогою регулюючої функції податків формуються противаги зайвому фіскальному тиску, тобто створюються соціальні механізми, що забезпечують баланс корпоративних, особистих і загальнодержавних економічних інтересів.
Кінцева мета податкового регулювання – забезпечити ріст фінансових результатів бізнесу, безперервність інвестиційних процесів, чим сприяти росту загальнонаціонального доходу. В Україні податкове регулювання здійснюється різними методами і способами, переслідуючи, насамперед, мету збалансувати доходи і витрати бюджету.[3]
Стимулювання або стримування являють собою напрямки податкового регулювання, тобто, по суті, є проявами (або підфункціями) регулюючої функції, складовими одного й того ж процесу податкового регулювання.
Заходи податкового стимулювання (податкова підтримка), як правило, знижують податкове навантаження на платника, в результаті чого скорочуються непродуктивні витрати у вигляді податкових платежів і збільшуються власні його оборотні кошти. Виникає реальна економічна зацікавленість такого суб’єкта господарювання у виконанні всіх умов, передбачених нормами податкового законодавства, що регламентують застосування конкретного інструмента податкового регулювання. В свою чергу, виконання таких умов, якщо, звичайно, вони сформульовані коректно і достатньо повно, повинно націлювати платника на вирішення завдань соціально-економічного розвитку, в яких безпосередньо зацікавлена держава.
Для визачення рівня податкового навантаження та здійснення його аналізу в Україні проведемо дослідження макроекономічних показників надходжень до зведеного бюджету та величини валового внутрішнього продукту (табл. 1).
Таблиця 1
Макроекономічні показники
Назва показника Роки
2000 2002 2004 2006 2008 2009 2011 2012* 2013*
Валовий внутрішній продукт, млрд. грн. 170,07 225,81 345,11 544,15 948,06 913,35 1384 1637,6 1891,7
Додходи зведеного бюджету (млрд. грн.) 49,1 61,96 91,53 171,81 297,89 272,97 358,4 412,12 463,57
з них податкові надходжен, млрд.грн. 31,3 45,39 63,16 125,74 227,17 208,07 296,84 346,45 395,15
Питома вага податкових надходжень у зведеному бюджеті, % 63,75 73,26 69,00 73,19 76,26 76,22 82,83 84,07 85,24
Питома вага податкових надходжень у ВВП, % 18,40 20,10 18,30 23,11 23,96 22,78 21,44 21,16 20,89
* - прогнозні показники.[3]
Аналізуючи розрахунки в табл. 1, необхідно зхазначити, що податки становлять значну частину надходжень до зведеного бюджету України. Їх питома вага протягом досліджуваного періоду з врахуванням прогнозних даних коливається в межах від 63,75% до 85,24%, а це вказує на пряму залежність наповнення бюджету країни від податків.
Аналіз вищевказаних макроекономічних показників свідчить про відсутність збалансованості валовим внутрішнім продуктом та системою оподаткування за період 2002-2008 роки. Так, за період 2002-2004 роки зростають темпи приросту валового внутрішнього продукту 32,77% до 52,83% і темпи приросту доходів зведеного бюджету з 26,19% до 47,72%, в той час як приріст податкових надходжень знижується з 45,02% до 39,15%. Таким чином, в економіці спостерігається падіння рівня податкового навантаження на суб’єктів господарювання. Як висновок, темпи зростання валового продукту виші темпи зростання податкових надходжень. В цьому випадку податковий тиск на економіку країни знижується при зростанні виробництва, що є по¬зитивним явищем.
Податкове регулювання здійснюється на загальнодержавному і на місцевому рівні. Заходи податкового регулювання, залежно від цілей, обраного інструменту й порядку його застосування, можуть мати як довгостроковий (стратегічний), так і оперативний (тактичний) характер. Довгострокове регулювання передбачає використання таких механізмів, результатом дії яких є досягнення стратегічних цілей у той період, у якому вони були застосовані. При оперативному регулюванні мова йде про заходи, які забезпечують отримання необхідного результату одразу після їх використання. [4]
Таким чином, широке використання заходів податкового регулювання може призводити до викривлення дії ринкових механізмів, створення нерівних умов конкуренції та невиправданих переваг для окремих платників. Тому вони повинні бути рівними по відношенню до всіх суб’єктів господарювання. Отже, дослідження сучасного стану податкової системи свідчить, що на сьогодні залишаються відкритими питання переорієнтації чинної податкової системи на стимулювання процесів соціально-економічного розвитку країни, вирішення яких може стати кроком до підвищення конкурентоспроможності держави та сприяти розвитку економіки України. [5]
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, №13-14, ст.112). - http://zakon.rada.gov.ua
2. Єфименко Т.І. Податкове регулювання економічного розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з орг. управл./ Т.І. Єфименко. – К.: НАДУ, 2003. – 37 с.
3. Іванов Ю.Б. Світові тенденції антикризового податкового регулювання //Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2010. - №1(48). – с.10-15.
4. Новицький В.Є. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 60–73.
5. Панченко В.І. Податкова політика як засіб впливу на фінансово-економічні процеси в Україні / В.І. Панченко // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №9. – С.94-100.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61з
ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Ефективне функціонування ринкової економіки, незважаючи на властиві їй самоорганізацію та саморегулювання, неможливе без державного регулювання економічних та соціальних процесів на рівні суспільства, регіонів та суб’єктів господарювання.
Однією з найважливіших і найбільш ефективних складових державного регулювання є податкове регулювання, яке ґрунтується на функціях податків, до яких, крім фіскальної, слід віднести регулюючу, стимулюючу, перерозподільчу, та здійснюється за допомогою зміни окремих елементів податкової системи – кола суб’єктів податкового регулювання, об’єктів оподаткування, податкових ставок, податкових шкал, податкових пільг.
Запровадження спеціальних інструментів податкового регулювання покликане стимулювати підприємницьку діяльність, а тому доцільне лише у контексті загального реформування податкової системи країни. Таке реформування передбачено Податковим кодексом України.[1]
Сутність та принципи державного податкового регулювання розглядались у роботах В.Т. Александрова, Ф.Ф. Бутинця, Н.С. Вітвіцької, П.К. Германчука, М.М. Коцупатрого, Н.М. Малюги, О.І. Назарчука, О.А. Ногіної, Н.І. Петренко, Н.І. Рубана, І.Б. Стефанюка, М.Т. Фенченко, І.Ю. Чумакової. Однак, до теперішнього часу недостатньо уваги приділяється принципам податкового регулювання.
Податкове регулювання - цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів та інструментів податкової політики. В основі використання оподаткування як одного з найважливіших важелів економічної політики держави лежить властива податкам і системі оподаткування в цілому регулювальна функція.
Податкове регулювання за допомогою притаманних йому методів і важелів, дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, центральних і регіональних рівнів державного управління.[2]
Податкова політика держави може істотно впливати на ефективність господарювання, умови реалізації суспільного продукту, пропорції відтворення, розвиток продуктивних сил, темпи нагромадження капіталу, соціальну стабільність у суспільстві.
За допомогою регулюючої функції податків формуються противаги зайвому фіскальному тиску, тобто створюються соціальні механізми, що забезпечують баланс корпоративних, особистих і загальнодержавних економічних інтересів.
Кінцева мета податкового регулювання – забезпечити ріст фінансових результатів бізнесу, безперервність інвестиційних процесів, чим сприяти росту загальнонаціонального доходу. В Україні податкове регулювання здійснюється різними методами і способами, переслідуючи, насамперед, мету збалансувати доходи і витрати бюджету.[3]
Стимулювання або стримування являють собою напрямки податкового регулювання, тобто, по суті, є проявами (або підфункціями) регулюючої функції, складовими одного й того ж процесу податкового регулювання.
Заходи податкового стимулювання (податкова підтримка), як правило, знижують податкове навантаження на платника, в результаті чого скорочуються непродуктивні витрати у вигляді податкових платежів і збільшуються власні його оборотні кошти. Виникає реальна економічна зацікавленість такого суб’єкта господарювання у виконанні всіх умов, передбачених нормами податкового законодавства, що регламентують застосування конкретного інструмента податкового регулювання. В свою чергу, виконання таких умов, якщо, звичайно, вони сформульовані коректно і достатньо повно, повинно націлювати платника на вирішення завдань соціально-економічного розвитку, в яких безпосередньо зацікавлена держава.
Для визачення рівня податкового навантаження та здійснення його аналізу в Україні проведемо дослідження макроекономічних показників надходжень до зведеного бюджету та величини валового внутрішнього продукту (табл. 1).
Таблиця 1
Макроекономічні показники
Назва показника Роки
2000 2002 2004 2006 2008 2009 2011 2012* 2013*
Валовий внутрішній продукт, млрд. грн. 170,07 225,81 345,11 544,15 948,06 913,35 1384 1637,6 1891,7
Додходи зведеного бюджету (млрд. грн.) 49,1 61,96 91,53 171,81 297,89 272,97 358,4 412,12 463,57
з них податкові надходжен, млрд.грн. 31,3 45,39 63,16 125,74 227,17 208,07 296,84 346,45 395,15
Питома вага податкових надходжень у зведеному бюджеті, % 63,75 73,26 69,00 73,19 76,26 76,22 82,83 84,07 85,24
Питома вага податкових надходжень у ВВП, % 18,40 20,10 18,30 23,11 23,96 22,78 21,44 21,16 20,89
* - прогнозні показники.[3]
Аналізуючи розрахунки в табл. 1, необхідно зхазначити, що податки становлять значну частину надходжень до зведеного бюджету України. Їх питома вага протягом досліджуваного періоду з врахуванням прогнозних даних коливається в межах від 63,75% до 85,24%, а це вказує на пряму залежність наповнення бюджету країни від податків.
Аналіз вищевказаних макроекономічних показників свідчить про відсутність збалансованості валовим внутрішнім продуктом та системою оподаткування за період 2002-2008 роки. Так, за період 2002-2004 роки зростають темпи приросту валового внутрішнього продукту 32,77% до 52,83% і темпи приросту доходів зведеного бюджету з 26,19% до 47,72%, в той час як приріст податкових надходжень знижується з 45,02% до 39,15%. Таким чином, в економіці спостерігається падіння рівня податкового навантаження на суб’єктів господарювання. Як висновок, темпи зростання валового продукту виші темпи зростання податкових надходжень. В цьому випадку податковий тиск на економіку країни знижується при зростанні виробництва, що є по¬зитивним явищем.
Податкове регулювання здійснюється на загальнодержавному і на місцевому рівні. Заходи податкового регулювання, залежно від цілей, обраного інструменту й порядку його застосування, можуть мати як довгостроковий (стратегічний), так і оперативний (тактичний) характер. Довгострокове регулювання передбачає використання таких механізмів, результатом дії яких є досягнення стратегічних цілей у той період, у якому вони були застосовані. При оперативному регулюванні мова йде про заходи, які забезпечують отримання необхідного результату одразу після їх використання. [4]
Таким чином, широке використання заходів податкового регулювання може призводити до викривлення дії ринкових механізмів, створення нерівних умов конкуренції та невиправданих переваг для окремих платників. Тому вони повинні бути рівними по відношенню до всіх суб’єктів господарювання. Отже, дослідження сучасного стану податкової системи свідчить, що на сьогодні залишаються відкритими питання переорієнтації чинної податкової системи на стимулювання процесів соціально-економічного розвитку країни, вирішення яких може стати кроком до підвищення конкурентоспроможності держави та сприяти розвитку економіки України. [5]
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, №13-14, ст.112). - http://zakon.rada.gov.ua
2. Єфименко Т.І. Податкове регулювання економічного розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з орг. управл./ Т.І. Єфименко. – К.: НАДУ, 2003. – 37 с.
3. Іванов Ю.Б. Світові тенденції антикризового податкового регулювання //Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2010. - №1(48). – с.10-15.
4. Новицький В.Є. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 60–73.
5. Панченко В.І. Податкова політика як засіб впливу на фінансово-економічні процеси в Україні / В.І. Панченко // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №9. – С.94-100.
