Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади.
Ключові слова. Місцевий бюджет, доходи, видатки, самостійність місцевих бюджетів.
Згідно із прийнятим у 2001 році Бюджетним кодексом України та закріплених Конституцією України норм, місцевими бюджетами визнаються: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань) [1, ст. 5].
В Україні, на сьогодні, нараховується 12213 місцевих бюджетів, що включають: 1 бюджет Автономної Республіки Крим, 2 бюджети міст Києва та Севастополя, 24 обласних, 453 міських, 83 районних у містах, 488 районних, 887 селищних, 10275 сільських бюджетів [3, с. 75]. Вони акумулюють від 30% до 40 % бюджетних ресурсів країни, решта зосереджуються у державному бюджеті. Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв’язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. До органів місцевого самоврядування належать:
- сільські, селищні, міські ради;
- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (виконавчі комітети, відділи, управління);
- сільський, селищний, міський голова;
- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Необхідно врахувати, що однією із важливих умов побудови економічно розвиненої держави є фінансова самостійність місцевого самоврядування, яка визначається як “незалежність їх від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем і забезпечення для їх вирішення відповідними коштами ”[3, с. 73]. Питання підвищення фінансової самостійності місцевих органів влади неодноразово розглядалося вітчизняними економістами. Так, О. Василик відзначав, що “самостійність місцевої влади завжди буде формальною, якщо вони залишатимуться фінансово залежними від держави” [2, с.102]. На думку В. Кравченка, “фінансова автономія місцевих органів влади визначається наявністю права прийняття рішень саме у сфері фінансів” [4, с.79]. О. Кириленко зауважила, що “для збільшення ступеня місцевої фінансової незалежності треба змінити співвідношення між окремими групами бюджетних надходжень на користь власних” [3, с.73]. Таким чином, для становлення дійсної самостійності місцевих бюджетів слід чітко розмежовувати витрати між різними бюджетами, перейти до економічної відповідальності кожного рівня управління за свою діяльність коштами підпорядкованих територій. Досягнення цього можливе за умови дотримання наступних принципів:
- достатність власних джерел доходів, що відповідають повноваженням місцевих органів влади;
- націленість на постійну переоцінку і забезпечення балансу між державними та місцевими функціями і доходами;
- обов’язковість фінансового обґрунтування будь-якого рішення;
- оперативність вирішення питань щодо уточнення або зміни обсягів і джерел фінансування.
Реалізацію даних принципів при здійсненні бюджетного процесу покладено на органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Виконавчі органи місцевого самоврядування складають проект бюджету згідно з основними напрямами бюджетної політики, що визначаються відповідно органами місцевого самоврядування. Складання проектів бюджетів областей, міст, районів організовується місцевими фінансовими органами в порядку і відповідно до термінів, встановлених місцевими комітетами Рад народних депутатів.
тези ЕкфМ-62з
Список використаних джерел
1. Бюджетний Кодекс України : Закон [вiд 21.06.2001 р. №2542–III (втратив чинність 01.01.2011)] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544с.
3. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика)/ Київ. Нац.ун-т ім.. Тараса Шевченка. – К.: НІОС, 2000. – 381 с.
4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України : навч. посіб. / В. І. Кравченко. -К. : Знання, 1999. - 487 с.
Ключові слова. Місцевий бюджет, доходи, видатки, самостійність місцевих бюджетів.
Згідно із прийнятим у 2001 році Бюджетним кодексом України та закріплених Конституцією України норм, місцевими бюджетами визнаються: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань) [1, ст. 5].
В Україні, на сьогодні, нараховується 12213 місцевих бюджетів, що включають: 1 бюджет Автономної Республіки Крим, 2 бюджети міст Києва та Севастополя, 24 обласних, 453 міських, 83 районних у містах, 488 районних, 887 селищних, 10275 сільських бюджетів [3, с. 75]. Вони акумулюють від 30% до 40 % бюджетних ресурсів країни, решта зосереджуються у державному бюджеті. Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв’язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. До органів місцевого самоврядування належать:
- сільські, селищні, міські ради;
- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (виконавчі комітети, відділи, управління);
- сільський, селищний, міський голова;
- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Необхідно врахувати, що однією із важливих умов побудови економічно розвиненої держави є фінансова самостійність місцевого самоврядування, яка визначається як “незалежність їх від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем і забезпечення для їх вирішення відповідними коштами ”[3, с. 73]. Питання підвищення фінансової самостійності місцевих органів влади неодноразово розглядалося вітчизняними економістами. Так, О. Василик відзначав, що “самостійність місцевої влади завжди буде формальною, якщо вони залишатимуться фінансово залежними від держави” [2, с.102]. На думку В. Кравченка, “фінансова автономія місцевих органів влади визначається наявністю права прийняття рішень саме у сфері фінансів” [4, с.79]. О. Кириленко зауважила, що “для збільшення ступеня місцевої фінансової незалежності треба змінити співвідношення між окремими групами бюджетних надходжень на користь власних” [3, с.73]. Таким чином, для становлення дійсної самостійності місцевих бюджетів слід чітко розмежовувати витрати між різними бюджетами, перейти до економічної відповідальності кожного рівня управління за свою діяльність коштами підпорядкованих територій. Досягнення цього можливе за умови дотримання наступних принципів:
- достатність власних джерел доходів, що відповідають повноваженням місцевих органів влади;
- націленість на постійну переоцінку і забезпечення балансу між державними та місцевими функціями і доходами;
- обов’язковість фінансового обґрунтування будь-якого рішення;
- оперативність вирішення питань щодо уточнення або зміни обсягів і джерел фінансування.
Реалізацію даних принципів при здійсненні бюджетного процесу покладено на органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Виконавчі органи місцевого самоврядування складають проект бюджету згідно з основними напрямами бюджетної політики, що визначаються відповідно органами місцевого самоврядування. Складання проектів бюджетів областей, міст, районів організовується місцевими фінансовими органами в порядку і відповідно до термінів, встановлених місцевими комітетами Рад народних депутатів.
тези ЕкфМ-62з
Список використаних джерел
1. Бюджетний Кодекс України : Закон [вiд 21.06.2001 р. №2542–III (втратив чинність 01.01.2011)] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544с.
3. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика)/ Київ. Нац.ун-т ім.. Тараса Шевченка. – К.: НІОС, 2000. – 381 с.
4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України : навч. посіб. / В. І. Кравченко. -К. : Знання, 1999. - 487 с.
