у роботі проаналізовано динаміку основних макроекономічних показників Фінляндії за 1980-2010 роки. Дана оцінка діяльності державних органів, а також наведений сучасний стан економіки Фінляндії.
Фінляндія – високорозвинена iндустріально-агрaрна країна. (ВВП на душу населення у 2011 році склав 35 559 тис. доларів США). Крaїна займає перше місце в списку «Найкрaщi крaїни світу» за версією журналу Newsweek (2010 рік), а також друге місце у списку «Найщасливіші країни світу» за версією журналу Forbs (2010 рік). З 1995 року Фінляндіє є членом ЄС, з 1999 року входить до єврозoни.
Провідними галузями промислoвості є: метaлургійна, мaшинoбудівна (суднoбудівнa, електрoнне oбладнaння та ін.), целюлознo-паперова, деревообрoбна, чoрна та кольорова металургія, хімiчна, текстильна, швейна, харчова промислoвiсть. Оснoвні прирoдні багатствa країни – ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Рoзвинені всі види сучасного транспорту.
Перевагами Фінляндії є пoлiтична стабiльність, вiдкритість еконoміки, високорoзвиненa інфрaструктура та нaдійність телекомунікацій, а також високий рівень взaємoдії між підприємствaми, наукoво-технічними центрами та університетами. Окрім тогo, в зaбеспеченні конткурентoздатності Фінляндії важливими є такі фaктoри, як дуже швидке освоєння нoвих технологій, високий освітній рiвень населення, сприятливий для бізнесу діловий клімат.
Недоліками Фiнляндії в міжнaродній конкуренції є високі податки (до 36% на прибуток привaтних осіб та 29% корпоративний податок) та значний державний борг.
Основою економіки Фінляндії є приватне підприємництво.
Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-iндустрiaльною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гiрничодобувна промислoвість. Упрoдовж перших пiслявoєнних десятилiть еконoміка була переoрієнтована зі сфери вирoбництва на сферу послуг. Крaїна сталa своєрідним торговельним мостом між країнами Західної та Східної Європи.
1. Дослідження розвитку фінської економіки я розпочну з аналізу динаміки реального ВВП (1975-2010 роки).
*ВВП(реальний) поданий у млн. доларів США
Як видно з графіка, ВВП Фінляндії з 1975 року зростав. Це означає, що до цього часу уряд країни зумів подолати післявонну розруху та відновити економіку країни. Суворий контроль заробітної плати і цін допоміг стримати інфляцію і збалансувати дефіцит зовнішньої торгівлі. Цьому сприяли також торгівельні угоди, укладені з ЄЕС у 1973 р. Найсильніше зростання економіки відбувалося в 1980-ті роки, коли були знижені податки на фізичних осіб і компанії, і Фінляндія відкрила свої ринки для іноземних інвестицій. На початку 90-х років бачимо падіння виробництва, що було пов’язано насамперед з розпадом СРСР. Розпад СРСР – головного торгівельного партнера – спричинив у Фінляндії економічну кризу. У 1992 році Фінлядія звернулася з проханням про прийом в ЄС, а в 1995 році країна стала учасником ЄС та СОТ. Переорієнтація фінської економіки на нових партнерів та нові ринки позитивно вплинула на зростання виробництва всередині країни. Так, бачимо зростання реального ВВП Фінляндії з 1993 до 2008 року. Падіння виробництва на 7% у 2009 році зумовлене світовою економічною кризою, проте уряд Фінляндії зумів швидко відреагувати на зміни і вивести країну з кризи. Вже у 2010 році спостерігалося зростання ВВП у розмірі 4,2%.
*ВВП на душу населенн поданий у тисячах доларів США
ВВП на душу населення показує рівень життя в країні. За класифікацією Світового банку Фінляндія належить до високорозвинутих країн. Навіть під час кризових явищ в економіці Фінляндії (1991, 1992, 2009 роки) уряду вдавалося утримувати досить високий рівень виробництва і високий рівень добробуту громадян.
Важливим показником економічного розвитку країни є рівень безробіття.
Проаналізувавши графік, можна сказати, що з 1980 року рівень безробіття був більш-менш сталим і зберігався на рівні близько 5%. Можна припустити, що для фінської економіки такий рівень безробіття є природним, що включає сезонне та фрикційне безробіття. Різке зростання безробіття, яке розпочалося в 1991 році має ознаки циклічного, оскільки воно спричинене спадом виробництва через зменшення сукупного попиту. Починаючи з 1995 року рівень бузробіття у Фінляндії почав зменшуватися, проте докризового рівня він так і не досягнув.
*Рівень безробіття поданий у відсотках від загальної робочої сили
Безробіття у країні залишалось на досить високому рівні (більше 10%) до 2000 року. Можливо під впливом світового циклічного спаду, що розпочався у 2001 році, та світової економічної кризи 2008 року, а можливо через недосконалу соціальну політику уряду і у новому тисячолітті не вдалося суттєво скоротити рівень безробіття в країні. Проте у 2009 році спостерігаємо скорочення безробіття майже до 6%. За даними фінського Статистичного центру, рівень безробіття в жовтні 2011 року становив в країні 7% від працездатного населення.
Інфляція є одним з найважливіших показників стабільності фінансової системи держави. Вона показує стабільність цін, національної валюти, ефективність діяльності Центрального банку країни.
На графіку видно загальну тенденцію до зниження рівня інфляції з 1980 року. З помірної (12%) вона перетворилась на повзучу (менше 5%). Можна побачити, що навіть у кризові 1991, 1992 роки темпи інфляції знижувалися, що свідчить про ефективну антиінфляційну політику Центрального банку. З входом Фінляндії до єврозони функцію здійснення монетарної політики частково перебрав на себе Європейський центральний банк.
*Інфляція подана у відсотках
Розглянемо реальну процентну ставку. З графіка, поданого нижче, бачимо, що у 1980-1982 роках реальні процентні ставки були від’ємними, тобто інфляція перевищувала номінальні процентні ставки. Справді на початку 1980-х років у Фінляндії була найбільша інфляція (мова йде про період з 1980-го по 2010 роки). Реальна процентна ставка показує приріст доходів інвестора. Тобто чим вона вища, тим привабливішою є країна для інвестора. Але високі процентні ставки свідчать також про значний ризик при інвестуванні. Як видно з графіка, високими процентні ставки у Фінляндії були тільки під час кризи на початку 1990-х (10-11%). Далі Центральний банк зумів знизити процентні ставки до рівня 6-3% і утримував їх на цьому рівні. Такі низькі відсоткові ставки вказують на стабільність фінської економіки та незначний ризик для інвесторів.
Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості держави. Обслуговування і погашення державного боргу - одна з найвагоміших статей державного бюджету. Як можна бачити з графіка, державний борг Фінляндії різко зріс у 1990-1992 роки. Це звичайне явище для кризової ситуації. Виробництво падає, кількість безробітних зростає, збільшуються і видатки з бюджету на як на виведення країни з економічної кризи, так і на соціальні виплати. Після виходу Фінляндії з кризи, вступу в ЄС, розмір державного боргу дещо зменшився, але все ж залишається на високому рівні і є тягарем для державного бюджету.
*Державний борг поданий у відсотках від ВВП
2. Перевіримо модель Кейнса на прикладі Фінляндії. Використаємо для цього показники економічного розвитку країни за 1982-2010 роки. Допустима похибка – 5%.
Як відомо, теоретична модель Кейнса має вигляд: Y=C+G+I+X-M де:
Y – ВВП
C – споживчі видатки
G – державні видатки
I – інвестиції
X – експорт
M – імпорт
Для оцінки параметрів рівняння використаємо економетричний пакет Eviews.
Отримуємо такий результат:
Y=1,26C+0,56G+0,79I+0,76X-0,71M
Усі коефіцієнти рівняння є значущими, автокореляція залишків та гетероскедастичність похибок відсутні. Незалежні змінні визначають зміну залежної змінної на 100%. Регресія в загальному значима.
Отримані результати слід інтерпретувати так: при збільшенні споживчих видатків на 1 млн. доларів США ВВП зросте на 1,26 млн. доларів США; при збільшенні державних видатків на 1 млн. доларів США ВВП зросте на 0,56 млн. доларів США; і т. д.
Але використовувати абсолютні величини не завжди зручно, тому я прологарифмую модель, щоб отримати зміни у відсотках. Отримаємо нове рівняння:
Y=1,07C-1,4G+0,18I+0,32X-0,37M
Це означає: при збільшенні споживчих видатків на 1% ВВП збільшиться на 1,07%; при збільшенні імпорту на 1% ВВП зменшиться на 0,37%.
У цьому рівнянні ми бачимо негативну залежність між ВВП та державними видатками. Це суперечить теорії Кейнса. Причиною цього може бути проблема ендогенності, тобто взаємозалежності всередині рівняння. Так, держава може збільшувати свої видатки, коли вона спостерігає стабільне економічне зростання – збільшення ВВП, і навпаки – збільшення державних видатків стимулює сукупний попит, а отже, і виробництво в країні. Методом найменших квадратів, який ми використовуємо для визначення залежності між змінними, таку залежність правильно оцінити не можна. Для оцінки таких регресій використовують метод інструментальних змінних або метод моментів.
Перша модель все ж є значущою, тому можна прийняти її:
ВВП = 1,26*(споживчі видатки) + 0,56*(державні видатки) + 0,79*(інвестиції) + 0,76*(експорт) - 0,71*(імпорт)
Тепер оцінимо вплив на ВВП країни рівня безробіття, інфляції та дежавного боргу. Оцінка буде базуватися на макроекономічних показниках Фінляндії з 1980 по 2010 рік. Для цього знову ж таки використаємо економетричний пакет Eviews.
Допустима похибка – 5%.
Оцінимо рівняння регресії, прологарифмувавши ВВП та державний борг (ці змінні побані в абсолютних величинах, інші – у відсотках). Отримаємо:
ВВП = 0,1*(інфляція) – 0,01*(безробіття) + 0, 76*(державний борг)
Ми не можемо прийняти це рівняння, бо коефіцієнт С2=0,01 є незначущим, тобто існує велика ймовірність того, що він дорівнює нулю і тоді рівень безробіття взагалі не впливає на розмір ВВП. Перевіримо це за допомогою тесту на зайву змінну. Отриманий результат – ця змінна справді зайва, тобто її вплив на розмірр ВВП якщо і не відсутній зовсім, то дуже незначний.
Тепер оцінимо нову модель: ВВП = С1*(інфляція) + С2*(державний борг)
Отримуємо такі результати: С1 = 0,11; С2 = 0,75;
Коефіцієнти Акаіке і Шварца зменшилися, що вказує на те, що ця модель є кращою за попередні. Бачимо також, що зміна незалежних змінних визначає зміну залежної змінної на 76%(коефіцієнт детермінації). У цій моделі також вдалося усунути автокореляцію залишків, яка була присутня у попередній моделі.
Отож ми можемо прийняти таку модель:
ВВП = 0,11*(інфляція) + 0,75*(державний борг)
Тобто при збільшенні інфляції на 1% ВВП зросте на 0,11%. Зауважу, що у моделі використаний номінальний ВВП. І при збільшенні державного боргу на 1% ВВП збільшиться на 0,75%.
Як видно з результатів, і інфляція, і державний борг позитивно впливають на розмір ВВП. Звичайно, інфляція має такий вплив. Адже навіть якщо реальна кількість вироблених у країні благ не зміниться, то інфляція – зростання цін – спричинить збільшення їхньої сукупної вартості.
А ось позитивний вплив державного боргу сумнівний. Але такі результати можна пояснити тим, що з 1982 року у Фінляндії зростали і ВВП і державний борг, тому між ними виявлена така нібито позивна залежність. Адже комп’ютерні програми опрацьовують цифри, незалежно від того, що вони позначають.
Висновки
Проаналізувавши динаміку макроекономічних показників Фінляндії, можна стверджувати, що уряд країни та Центральний банк проводили ефективну державну політику. Так, бачимо стабільне зростання реального ВВП, стабільно високий ВВП на душу населення, незначний рівень інфляції, досить невисокий рівень безробіття. Деякі труднощі Фінляндія переживала під час кризи 1990-1992 років, яка була спричинена розпадом СРСР – головного торгівельного партнера, тобто криза була спричинена зовнішнім чинником, запобігти цьому ні уряд, ні центральний банк країни не могли. Проте після кризи напрям економічних зв’язків Фінляндії змінився, і як показують блискучі економічні результати, у правильну сторону. Фінляндія стала членом ЄС і СОТ, тепер її головними торгівельними партнерами є країни-члени ЄС. Як країна зі стабільною фінансовою системою, висококваліфікованою робочою силою та новітніми науковими розробками, Фінляндія створила сприятливе середовище для бізнесової діяльності національних та міжнародних компаній. Звичайно через високі податкові та невисокі процентні ставки її інвестиційна привабливість дещо зменшується, але, на мою думку, саме ці фактори і дозволили країні швидко подолати кризу 2008-2009 років (держава мала у своєму розпорядженні значні кошти для стимулювання виробництва а також не була залежною від іноземних інвесторів , як багато країн з перехідною економікою).
Звичайно важко порівнювати Фінляндію та Україну, оскільки країни дуже відрізняються за рівнем еконономічного розвитку. У країнах різні податкові системи, різний рівень довіри громадян до уряду. Все ж, українському керівництву є чого повчитися у їхніх фінських колег, які продемонстрували всьому світові, що вони – висококласні спеціалісти. Обдумані та ефективні кризові та щоденні рішення фінських урядовців та фінансистів забезпечують їм популярність серед населення, гордість громадян за свою країну та високі місця Фінлядії у різноманітних рейтингах якості життя.
Фінляндія – високорозвинена iндустріально-агрaрна країна. (ВВП на душу населення у 2011 році склав 35 559 тис. доларів США). Крaїна займає перше місце в списку «Найкрaщi крaїни світу» за версією журналу Newsweek (2010 рік), а також друге місце у списку «Найщасливіші країни світу» за версією журналу Forbs (2010 рік). З 1995 року Фінляндіє є членом ЄС, з 1999 року входить до єврозoни.
Провідними галузями промислoвості є: метaлургійна, мaшинoбудівна (суднoбудівнa, електрoнне oбладнaння та ін.), целюлознo-паперова, деревообрoбна, чoрна та кольорова металургія, хімiчна, текстильна, швейна, харчова промислoвiсть. Оснoвні прирoдні багатствa країни – ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Рoзвинені всі види сучасного транспорту.
Перевагами Фінляндії є пoлiтична стабiльність, вiдкритість еконoміки, високорoзвиненa інфрaструктура та нaдійність телекомунікацій, а також високий рівень взaємoдії між підприємствaми, наукoво-технічними центрами та університетами. Окрім тогo, в зaбеспеченні конткурентoздатності Фінляндії важливими є такі фaктoри, як дуже швидке освоєння нoвих технологій, високий освітній рiвень населення, сприятливий для бізнесу діловий клімат.
Недоліками Фiнляндії в міжнaродній конкуренції є високі податки (до 36% на прибуток привaтних осіб та 29% корпоративний податок) та значний державний борг.
Основою економіки Фінляндії є приватне підприємництво.
Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-iндустрiaльною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гiрничодобувна промислoвість. Упрoдовж перших пiслявoєнних десятилiть еконoміка була переoрієнтована зі сфери вирoбництва на сферу послуг. Крaїна сталa своєрідним торговельним мостом між країнами Західної та Східної Європи.
1. Дослідження розвитку фінської економіки я розпочну з аналізу динаміки реального ВВП (1975-2010 роки).
*ВВП(реальний) поданий у млн. доларів США
Як видно з графіка, ВВП Фінляндії з 1975 року зростав. Це означає, що до цього часу уряд країни зумів подолати післявонну розруху та відновити економіку країни. Суворий контроль заробітної плати і цін допоміг стримати інфляцію і збалансувати дефіцит зовнішньої торгівлі. Цьому сприяли також торгівельні угоди, укладені з ЄЕС у 1973 р. Найсильніше зростання економіки відбувалося в 1980-ті роки, коли були знижені податки на фізичних осіб і компанії, і Фінляндія відкрила свої ринки для іноземних інвестицій. На початку 90-х років бачимо падіння виробництва, що було пов’язано насамперед з розпадом СРСР. Розпад СРСР – головного торгівельного партнера – спричинив у Фінляндії економічну кризу. У 1992 році Фінлядія звернулася з проханням про прийом в ЄС, а в 1995 році країна стала учасником ЄС та СОТ. Переорієнтація фінської економіки на нових партнерів та нові ринки позитивно вплинула на зростання виробництва всередині країни. Так, бачимо зростання реального ВВП Фінляндії з 1993 до 2008 року. Падіння виробництва на 7% у 2009 році зумовлене світовою економічною кризою, проте уряд Фінляндії зумів швидко відреагувати на зміни і вивести країну з кризи. Вже у 2010 році спостерігалося зростання ВВП у розмірі 4,2%.
*ВВП на душу населенн поданий у тисячах доларів США
ВВП на душу населення показує рівень життя в країні. За класифікацією Світового банку Фінляндія належить до високорозвинутих країн. Навіть під час кризових явищ в економіці Фінляндії (1991, 1992, 2009 роки) уряду вдавалося утримувати досить високий рівень виробництва і високий рівень добробуту громадян.
Важливим показником економічного розвитку країни є рівень безробіття.
Проаналізувавши графік, можна сказати, що з 1980 року рівень безробіття був більш-менш сталим і зберігався на рівні близько 5%. Можна припустити, що для фінської економіки такий рівень безробіття є природним, що включає сезонне та фрикційне безробіття. Різке зростання безробіття, яке розпочалося в 1991 році має ознаки циклічного, оскільки воно спричинене спадом виробництва через зменшення сукупного попиту. Починаючи з 1995 року рівень бузробіття у Фінляндії почав зменшуватися, проте докризового рівня він так і не досягнув.
*Рівень безробіття поданий у відсотках від загальної робочої сили
Безробіття у країні залишалось на досить високому рівні (більше 10%) до 2000 року. Можливо під впливом світового циклічного спаду, що розпочався у 2001 році, та світової економічної кризи 2008 року, а можливо через недосконалу соціальну політику уряду і у новому тисячолітті не вдалося суттєво скоротити рівень безробіття в країні. Проте у 2009 році спостерігаємо скорочення безробіття майже до 6%. За даними фінського Статистичного центру, рівень безробіття в жовтні 2011 року становив в країні 7% від працездатного населення.
Інфляція є одним з найважливіших показників стабільності фінансової системи держави. Вона показує стабільність цін, національної валюти, ефективність діяльності Центрального банку країни.
На графіку видно загальну тенденцію до зниження рівня інфляції з 1980 року. З помірної (12%) вона перетворилась на повзучу (менше 5%). Можна побачити, що навіть у кризові 1991, 1992 роки темпи інфляції знижувалися, що свідчить про ефективну антиінфляційну політику Центрального банку. З входом Фінляндії до єврозони функцію здійснення монетарної політики частково перебрав на себе Європейський центральний банк.
*Інфляція подана у відсотках
Розглянемо реальну процентну ставку. З графіка, поданого нижче, бачимо, що у 1980-1982 роках реальні процентні ставки були від’ємними, тобто інфляція перевищувала номінальні процентні ставки. Справді на початку 1980-х років у Фінляндії була найбільша інфляція (мова йде про період з 1980-го по 2010 роки). Реальна процентна ставка показує приріст доходів інвестора. Тобто чим вона вища, тим привабливішою є країна для інвестора. Але високі процентні ставки свідчать також про значний ризик при інвестуванні. Як видно з графіка, високими процентні ставки у Фінляндії були тільки під час кризи на початку 1990-х (10-11%). Далі Центральний банк зумів знизити процентні ставки до рівня 6-3% і утримував їх на цьому рівні. Такі низькі відсоткові ставки вказують на стабільність фінської економіки та незначний ризик для інвесторів.
Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості держави. Обслуговування і погашення державного боргу - одна з найвагоміших статей державного бюджету. Як можна бачити з графіка, державний борг Фінляндії різко зріс у 1990-1992 роки. Це звичайне явище для кризової ситуації. Виробництво падає, кількість безробітних зростає, збільшуються і видатки з бюджету на як на виведення країни з економічної кризи, так і на соціальні виплати. Після виходу Фінляндії з кризи, вступу в ЄС, розмір державного боргу дещо зменшився, але все ж залишається на високому рівні і є тягарем для державного бюджету.
*Державний борг поданий у відсотках від ВВП
2. Перевіримо модель Кейнса на прикладі Фінляндії. Використаємо для цього показники економічного розвитку країни за 1982-2010 роки. Допустима похибка – 5%.
Як відомо, теоретична модель Кейнса має вигляд: Y=C+G+I+X-M де:
Y – ВВП
C – споживчі видатки
G – державні видатки
I – інвестиції
X – експорт
M – імпорт
Для оцінки параметрів рівняння використаємо економетричний пакет Eviews.
Отримуємо такий результат:
Y=1,26C+0,56G+0,79I+0,76X-0,71M
Усі коефіцієнти рівняння є значущими, автокореляція залишків та гетероскедастичність похибок відсутні. Незалежні змінні визначають зміну залежної змінної на 100%. Регресія в загальному значима.
Отримані результати слід інтерпретувати так: при збільшенні споживчих видатків на 1 млн. доларів США ВВП зросте на 1,26 млн. доларів США; при збільшенні державних видатків на 1 млн. доларів США ВВП зросте на 0,56 млн. доларів США; і т. д.
Але використовувати абсолютні величини не завжди зручно, тому я прологарифмую модель, щоб отримати зміни у відсотках. Отримаємо нове рівняння:
Y=1,07C-1,4G+0,18I+0,32X-0,37M
Це означає: при збільшенні споживчих видатків на 1% ВВП збільшиться на 1,07%; при збільшенні імпорту на 1% ВВП зменшиться на 0,37%.
У цьому рівнянні ми бачимо негативну залежність між ВВП та державними видатками. Це суперечить теорії Кейнса. Причиною цього може бути проблема ендогенності, тобто взаємозалежності всередині рівняння. Так, держава може збільшувати свої видатки, коли вона спостерігає стабільне економічне зростання – збільшення ВВП, і навпаки – збільшення державних видатків стимулює сукупний попит, а отже, і виробництво в країні. Методом найменших квадратів, який ми використовуємо для визначення залежності між змінними, таку залежність правильно оцінити не можна. Для оцінки таких регресій використовують метод інструментальних змінних або метод моментів.
Перша модель все ж є значущою, тому можна прийняти її:
ВВП = 1,26*(споживчі видатки) + 0,56*(державні видатки) + 0,79*(інвестиції) + 0,76*(експорт) - 0,71*(імпорт)
Тепер оцінимо вплив на ВВП країни рівня безробіття, інфляції та дежавного боргу. Оцінка буде базуватися на макроекономічних показниках Фінляндії з 1980 по 2010 рік. Для цього знову ж таки використаємо економетричний пакет Eviews.
Допустима похибка – 5%.
Оцінимо рівняння регресії, прологарифмувавши ВВП та державний борг (ці змінні побані в абсолютних величинах, інші – у відсотках). Отримаємо:
ВВП = 0,1*(інфляція) – 0,01*(безробіття) + 0, 76*(державний борг)
Ми не можемо прийняти це рівняння, бо коефіцієнт С2=0,01 є незначущим, тобто існує велика ймовірність того, що він дорівнює нулю і тоді рівень безробіття взагалі не впливає на розмір ВВП. Перевіримо це за допомогою тесту на зайву змінну. Отриманий результат – ця змінна справді зайва, тобто її вплив на розмірр ВВП якщо і не відсутній зовсім, то дуже незначний.
Тепер оцінимо нову модель: ВВП = С1*(інфляція) + С2*(державний борг)
Отримуємо такі результати: С1 = 0,11; С2 = 0,75;
Коефіцієнти Акаіке і Шварца зменшилися, що вказує на те, що ця модель є кращою за попередні. Бачимо також, що зміна незалежних змінних визначає зміну залежної змінної на 76%(коефіцієнт детермінації). У цій моделі також вдалося усунути автокореляцію залишків, яка була присутня у попередній моделі.
Отож ми можемо прийняти таку модель:
ВВП = 0,11*(інфляція) + 0,75*(державний борг)
Тобто при збільшенні інфляції на 1% ВВП зросте на 0,11%. Зауважу, що у моделі використаний номінальний ВВП. І при збільшенні державного боргу на 1% ВВП збільшиться на 0,75%.
Як видно з результатів, і інфляція, і державний борг позитивно впливають на розмір ВВП. Звичайно, інфляція має такий вплив. Адже навіть якщо реальна кількість вироблених у країні благ не зміниться, то інфляція – зростання цін – спричинить збільшення їхньої сукупної вартості.
А ось позитивний вплив державного боргу сумнівний. Але такі результати можна пояснити тим, що з 1982 року у Фінляндії зростали і ВВП і державний борг, тому між ними виявлена така нібито позивна залежність. Адже комп’ютерні програми опрацьовують цифри, незалежно від того, що вони позначають.
Висновки
Проаналізувавши динаміку макроекономічних показників Фінляндії, можна стверджувати, що уряд країни та Центральний банк проводили ефективну державну політику. Так, бачимо стабільне зростання реального ВВП, стабільно високий ВВП на душу населення, незначний рівень інфляції, досить невисокий рівень безробіття. Деякі труднощі Фінляндія переживала під час кризи 1990-1992 років, яка була спричинена розпадом СРСР – головного торгівельного партнера, тобто криза була спричинена зовнішнім чинником, запобігти цьому ні уряд, ні центральний банк країни не могли. Проте після кризи напрям економічних зв’язків Фінляндії змінився, і як показують блискучі економічні результати, у правильну сторону. Фінляндія стала членом ЄС і СОТ, тепер її головними торгівельними партнерами є країни-члени ЄС. Як країна зі стабільною фінансовою системою, висококваліфікованою робочою силою та новітніми науковими розробками, Фінляндія створила сприятливе середовище для бізнесової діяльності національних та міжнародних компаній. Звичайно через високі податкові та невисокі процентні ставки її інвестиційна привабливість дещо зменшується, але, на мою думку, саме ці фактори і дозволили країні швидко подолати кризу 2008-2009 років (держава мала у своєму розпорядженні значні кошти для стимулювання виробництва а також не була залежною від іноземних інвесторів , як багато країн з перехідною економікою).
Звичайно важко порівнювати Фінляндію та Україну, оскільки країни дуже відрізняються за рівнем еконономічного розвитку. У країнах різні податкові системи, різний рівень довіри громадян до уряду. Все ж, українському керівництву є чого повчитися у їхніх фінських колег, які продемонстрували всьому світові, що вони – висококласні спеціалісти. Обдумані та ефективні кризові та щоденні рішення фінських урядовців та фінансистів забезпечують їм популярність серед населення, гордість громадян за свою країну та високі місця Фінлядії у різноманітних рейтингах якості життя.
