Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції державних фінансів 2012 » Фукс Х.І. Основні світові тенденції та українська практика роздержавлення та приватизації
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
18-04-2012, 16:00

Фукс Х.І. Основні світові тенденції та українська практика роздержавлення та приватизації

Категорія: Сучасні тенденції державних фінансів 2012

Чи не найвагомішими об’єктами роздержавлення та приватизації у всьому світі розглядаються так звані „стратегічні підприємства”. До них відносять фірми, а той цілі галузі, які мають визначальне значення для функціонування національної економіки та безпеки країни.
В світовій практиці не існує універсального визначення «стратегічні підприємства», стратегічні галузі вирізняються з огляду на стратегічні пріоритети країн.
Існують такі відмінності в ідентифікації стратегічних підприємств:
• у США до стратегічних відносять підприємства оборонної сфери і інфраструктури; їх приватизація вирішується на рівні Міністерства Торгівлі і державних агентств з огляду на національні інтереси;
• в Німеччині до підприємств сфери національної безпеки віднесені виробники продукції ВПК, проте переліку стратегічних підприємств не існує; уряд приймає рішення щодо приватизації у кожному конкретному випадку;
• в Іспанії визначений перелік галузей, підприємства яких віднесені до категорії "спеціального режиму", незалежно від форми власності (електроенергетика, нафтопереробка, телекомунікації, радіо та телебачення, підприємства ВПК, авіабудування, видобуток деяких природних копалин);
• в РФ до стратегічних підприємств віднесені федеральні державні унітарні підприємства, державні відкриті акціонерні товариства, що здійснюють виробництво продукції, яка має стратегічне значення для забезпечення обороноздатності і безпеки держави, захисту здоров'я, прав та законних інтересів громадян РФ;
• до стратегічного сектору Польщі віднесені підприємства по видобутку вугілля і газу, оборонна промисловість, банківський сектор; для їх приватизації потрібний дозвіл Міністерства державної власності та уряду країни.
Отже, у світі використовуються індивідуальні підходи до визначення стратегічного характеру підприємств. Стратегічними підприємствами вважаються підприємства, що належать до стратегічних галузей економіки і оборонного сектору або до затвердженого державними нормативними актами переліку конкретних підприємств.
Окрім виграшу від приватизації (надходження в бюджет, пожвавлення конкуренції, підвищення ефективності менеджменту, залучення іноземних інвестицій) існує низка загроз економічній безпеці держави: проникнення іноземного капіталу в стратегічні галузі, що загрожує знищенням стратегічних підприємств як конкурентів; втручанням у внутрішні справи держави з боку інших країн; втратою обороноздатності і науково-технічного потенціалу, економічної незалежності країни тощо; переведення стратегічних підприємств у приватний сектор загрожує банкрутством підприємств, втечею капіталу; нехтуванням екологічними нормами; скороченням робочих місць; виснаженням природних ресурсів і виробничих потужностей; перепрофілюванням підприємства.
Монополізація приватним інвестором стратегічних підприємств, що забезпечують життєдіяльність держави (підприємства залізничного транспорту, зв’язку, енергетики, нафто- і газопроводів, портів та причалів, водосховищ і каналів) може призвести до нав’язування монопольних цін.
З огляду на зазначені загрози в різних державах варіюються механізми приватизації таких підприємств.
Досі не розкритим залишається важлива проблема, що полягає у науковому обґрунтуванні найефективніших підходів до приватизації стратегічних підприємств з урахуванням міжнародного досвіду приватизації та нагальних проблем сучасного процесу приватизації в Україні. Вивчення міжнародного досвіду приватизації стратегічних підприємств у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються дозволить обрати оптимальні шляхи приватизації стратегічних об’єктів в Україні та запобігти певних загроз, що виникають в ході їх приватизації.
Відповідні державні інституції в Україні, передовсім Фонд державного майна України як безпосередній виконавець політики роздержавлення і приватизації мають об’єктивно оцінювати та реалізувати за реальною ринковою вартістю стратегічні підприємства. Поки що спостерігається протилежне, що можна проілюструвати на прикладі зарубіжних та вітчизняної телекомунікаційних фірм. Так, якщо у 2007 році 5% французької телекомунікаційної компанії France Telecom продано за 2,65 млрд. євро, 8% шведської телекомунікаційної компанії Telia Sonera - за 2,05 млрд. євро, то 92,791% української ВАТ „Укртелеком” у 2011 році продано всього за 10575100000 грн. або приблизно за 1,06 млрд. євро.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^