Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції державних фінансів 2012 » Партика Г.М. Основні напрями реформування бюджетної системи, спрямовані на забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
18-04-2012, 21:17

Партика Г.М. Основні напрями реформування бюджетної системи, спрямовані на забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів

Категорія: Сучасні тенденції державних фінансів 2012

Партика Г.М, 2012
ЕКФм-62з
ЛНУ імені І. Франка

Основні напрями реформування бюджетної системи, спрямовані на забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів

Основними напрямками реформування місцевих бюджетів є:
-  розширення доходної бази місцевих бюджетів шляхом  перерозподілу доходів між державним та місцевими бюджетами, перегляду складу доходів І та ІІ кошиків місцевих бюджетів, розширення переліку місцевих податків і зборів;
-   компенсації втрат надходжень місцевих бюджетів, пов’язаних з наданням державою пільг по сплаті податків;
- стимулювання соціально-економічного розвитку  територій шляхом збільшення інвестиційної складової місцевих бюджетів удосконалення порядку та умов надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам.
- формування стабільної нормативно-правової бази з врахуванням вищезазначених напрямків реформування системи міжбюджетних відносин [2].
На сьогодні  Верховною Радою України прийнятий у першому читанні проект Податкового кодексу України та 08.07.2010 року прийнятий Бюджетний кодекс України в новій редакції.
Новий Бюджетний кодекс України передбачає ряд норм, спрямованих на сприяння регіональному економічному зростанню з урахуванням збалансування загальнодержавних і регіональних інтересів, запровадженню нових інструментів стимулювання регіонального розвитку та вдосконаленню міжбюджетних відносин. Але, незважаючи на позитивні надбання, деякі питання залишились невирішеними, тому існує поле для подальшого їх вивчення та вирішення.
Досягнення значного рівня ефективності від проведення бюджетної реформи потребує, перш за все, впорядкування системи адміністративно-територіального устрою, з урахуванням рівня розвитку інфраструктури територій, наявності природно-ресурсного потенціалу тощо.
Як свідчить досвід європейських країн, територіальні громади, здатні забезпечити належну якість управління та розвитку, мають об’єднувати 3-5 тис. мешканців.
Взяти до уваги хоча б той факт, що враховані МФУ видатки на утримання місцевих рад не забезпечується в повному обсязі фінансування навіть заробітної плати. У зв’язку з цим на утримання апаратів рад витрачаються доходи, які повинні спрямовуватись на фінансування регіональних програм. Проведення адміністративно-територіальної реформи сприятиме скороченню чисельності управлінців на місцях, що дасть змогу вивільнити значну частину коштів, які можна буде спрямувати на розвиток регіону.
Бюджетним кодексом у новій редакції передбачений цілий ряд заходів щодо удосконалення міжбюджетних відносин з метою зменшення залежності місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету, створення належних умов для виконання органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади  покладених на них функцій.
Зокрема, з метою збільшення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом подальшої децентралізації управління бюджетними коштами вперше до місцевих бюджетів передаються доходи державного бюджету, а саме: по 50% плати за користування надрами загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; плата за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію (6 видів) тощо.
До видатків місцевих бюджетів, що враховуватимуться при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, включено фінансування заходів з позашкільної освіти, центрів соціальної реабілітації, фінансування яких зараз здійснюється за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів. Тим самим вивільнено ресурс на виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування.
Але, при цьому необхідно звернути увагу на те, що збільшення доходної частини місцевих бюджетів при фінансуванні існуючої мережі бюджетних установ без збільшення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, які застосовуються при формульному обрахунку видатків по відповідних галузях,  призведе до збільшення вилучення надлишку доходів з окремих місцевих бюджетів. Необхідним є збільшення нормативів бюджетної забезпеченості, що дасть змогу забезпечити асигнуваннями не тільки фінансування захищених статей видатків, а і розвиток матеріально-технічної бази бюджетних установ.
Новим Бюджетним кодексом також передбачено збільшення ресурсу місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, розширено джерела формування доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. До таких доходів передбачено в повному обсязі зараховувати: плату за землю, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва (до бюджету розвитку); плату за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності; фіксований податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності; надходження адміністративних штрафів; частину податку на прибуток підприємств (крім комунальних підприємств); податок на нерухоме майно [1].
Поряд із цим, зарахування плати за землю передбачається лише до бюджетів місцевого самоврядування, в обласному та районних бюджетах вказані надходження відсутні.
Крім того, новим Бюджетним кодексом передбачено зменшення відрахувань до обласного бюджету по збору за забруднення навколишнього природного середовища з 50% до 20%, що призведе до зменшення надходжень на 10 млн.грн. в порівнянні з фактичними надходженнями за 2009 рік. Це зменшує фінансовий ресурс на рівні області, який міг би бути спрямований на покращення екологічної ситуації всього регіону. Підприємства, розташовані на території окремої адміністративно-територіальної одиниці і сплачують податок до її бюджету, наносять шкоду навколишньому середовищу і здоров’ю жителів інших територіальних громад. Останні за відсутності відповідних надходжень для здійснення природоохоронних заходів можуть розраховувати тільки на допомогу з обласного бюджету. Отже, отримуємо неможливість концентрації фінансового ресурсу на рівні області, накопичення коштів в одних бюджетах, без урахування реальної потреби в них, незначні обсяги надходжень до окремих бюджетів[1].
Таким чином, зміцнення доходної бази бюджетів сіл, селищ і міст за рахунок послаблення фінансової стабільності обласних бюджетів негативно позначиться на фінансуванні загальнорегіональних програм.
У зв’язку з цим доцільно було б встановити частину відрахувань по платі за землю до обласних бюджетів – 25%, до районних – 15%, міст обласного значення -75%, міст районного значення, сіл, селищ – 60%; зберегти відсоток відрахувань до обласного бюджету по збору за забруднення природного середовища на рівні 50%.
Крім того, для збільшення фінансового ресурсу місцевих бюджетів необхідне закріплення відрахування 10% рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються на території області до загального фонду відповідних місцевих бюджетів за місцем розташування.
Стосовно порядку та умов розподілу надання субвенцій з держбюджету  місцевим бюджетам слід відмітити, що новий Бюджетний кодекс передбачає:
- основні принципи надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів): принцип об’єктивності та відкритості – отримувач субвенції визначається за прозорими процедурами; принцип єдності - розподіл коштів повинен забезпечити реалізацію системи національних цінностей та сприяти зменшенню відмінностей в рівні життя населення різних регіонів країни; принцип цільового використання коштів – субвенція використовується виключно на визначену мету, з урахуванням програм соціально-економічного розвитку країни і відповідної території, державних цільових програм;
- перелік  основних засад надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів): економічної ефективності досягнення цілей із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів;   рівня забезпеченості закладами соціально-культурної сфери; рівня розвитку дорожнього та комунального господарства; спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності та ін.
- здійснення розподілу інвестиційних субвенцій на підставі формалізованих параметрів;
- порядок та умови надання субвенції, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджується Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності[1].
Дотримання вищезазначених принципів на практиці, запровадження формульних розрахунків, формування достатнього ресурсу державного бюджету на надання субвенцій місцевим бюджетам сприятиме забезпеченню поступового соціально-економічного розвитку регіонів.
Для вдосконалення бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її стабільності необхідним є вдосконалення і розширення законодавчої бази з питань бюджету, оподаткування, регіонального розвитку, методологічної бази за всіма напрямками реформування. [3].
Реалізація вищевказаних заходів сприятиме зміцненню фінансових основ діяльності органів місцевого самоврядування, забезпеченню сталого соціально-економічного розвитку територій, підвищенню соціального захисту та добробуту громадян.

Список використаних джерел.
1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р. № 2456 – VI.
2.Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрямки їх реструктуризації / Огонь Ц.Г.// Фінанси України. - 2006. - № 1. - с. 312.
3.Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС. — 2000. — с. 416.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
^