Стратегічні орієнтири » Фінанси підприємств 2012 » Чайківська М.Б. Теоретичні аспекти визначення сутності поняття "фонди підприємства"
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
18-04-2012, 22:06

Чайківська М.Б. Теоретичні аспекти визначення сутності поняття "фонди підприємства"

Категорія: Фінанси підприємств 2012

Чайківська М.Б., 2012
ЕКФм-62з
ЛНУ імені І. Франка

Теоретичні аспекти визначення сутності поняття "фонди підприємства"

Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів. Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає основа. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства. Без неї немає основної ланки національного господарства. Без неї немає і власності, тому що спочатку потрібний об'єкт привласнення.
Науковці не дають чіткого визначення фондам. Аналіз літературних джерел, а також нормативної бази дає підставу стверджувати про відсутність єдності у термінології щодо фондів. Тому важливо уточнити природу термінів фонди підприємства, засоби підприємства, капітал підприємства, кошти підприємства також визначити їх економічну сутність.
В економічній літературі часто уподібнюються поняття "основні засоби" та "основні фонди", а в науковій сфері немає єдиної думки щодо змісту цих понять, що призводить до значних ускладнень у їх дослідженні та використанні. Першим хто дав наукове визначення основним фондам вважається А. Сміт. Він вважав, що фондом є будь-яке нагромадження продуктів землі та праці. Фонд стає капіталом лише в тому випадку, якщо він приносить власнику дохід чи прибуток . Сміт визначає фонди як матеріальне підґрунтя для утворення капіталу. В економічній літературі найчастіше основні засоби розглядаються, як матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію.
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства, рівень техніко-техногогічної відповідності виробництва вимогам, які висуває ринкове середовище до якості й надійності продукції.
Деякі економісти замість поняття «фонди» вживають поняття «капітал». Обидві категорії мають право на існування, тим більше, що вони не є тотожними.
Можна погодитись з тими вченими, котрі розглядають капітал у матеріалізованому вигляді, тобто у вигляді будівель, споруд, верстатів, машин, устаткування, сировини, комплектуючих деталей, що функціонують у процесі виробництва (А. Сміт, Дж. С. Мілль та ін.). При цьому такому капіталу дають назви «основний капітал» (засоби праці) і «оборотний капітал» (предмети праці) [5, с. 347].
Отже, не всі засоби виробництва є капіталом. Однак усі засоби виробництва можна розглядати як фонди підприємства.
Фонди підприємства не обмежуються засобами виробництва. Вони містять і грошові ресурси, які потрібні для відновлення спожитих засобів і предметів праці, виплати заробітної плати тощо [2, с. 347].
Фонди підприємства — це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг).
Багато вчених-економістів ототожнюють поняття оборотний капітал з оборотними коштами чи оборотними активами [3].
Так А. Поддєрьогін дає наступне визначення оборотних коштів: “...оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку” [4, с. 187]. Таке визначення, на нашу думку, розкриває глибокий зміст цього поняття, враховуючи те, що кошти можуть авансуватись з метою отримання економічного блага. Проте одним із елементів фондів обігу є грошові кошти на поточному рахунку підприємств, тому недоцільним є авансування коштів у кошти. Також ототожнення оборотного капіталу з оборотними коштами є невиправданим, враховуючи, що гроші мають вартісну форму, а капітал за своєю природою має не тільки вартісну, але й натурально-речову форму.
Капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства, незалежно від специфіки виробничої діяльності – у цьому і полягає двоїстість природи капіталу.
Подібної думки щодо визначення оборотних коштів дотримується проф. С. Покропивний, який вважає, що “...оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу” [1, с. 149].
На думку Роштейна Л.О., “...оборотні кошти – це грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні об'єднання для створення запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних цінностей” [3].
Розглянуте визначення не є доцільним, враховуючи, що матеріальні цінності включають будь-які предмети, товари, майно, продукцію, а також обладнання, устаткування, транспортні засоби, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час (більше одного року), зберігаючи при цьому натуральну форму. У нашому випадку оборотні кошти авансуються у виробництво протягом одного операційного циклу, проте не більше одного року.
Г. Азаренкова та інші вважають, що “...оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції” [3].
В. Ковальов вважає, що оборотний капітал “...належить до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені у них протягом року або одного виробничого циклу” [3].
Якщо вважати, що мобільні активи – це оборотні активи, то представлене визначення не є правильним, оскільки ототожнює мобільні активи підприємства з грошовими коштами, хоча вони є одними із елементів цих активів, а не є ними.
Вітчизняний економіст М. Білик подає таке визначення [4, с. 161]: “...оборотні активи виробничого підприємства – група мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями”.
М. Білик, О. Павловська, Н. Притуляк, Н. Невмержицька визначають оборотний капітал як “...сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу” [4, с. 132].
Подібно таке визначення трактує відомий сучасний економіст І. Бланк: “...оборотні (поточні) активи як сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу” [3].
Останні два визначення мають майже однаковий зміст, проте визначають різні поняття: “оборотні активи – оборотний капітал”.
На думку Є. Брігхема: “...оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей” [3].
Отже, аналізуючи різні визначення оборотних коштів вченими-економістами, необхідно виділити основні три підходи:
1) кошти, які авансуються у виробничі оборотні фонди та фонди обігу;
2) сукупність майнових цінностей;
3) активи, які перетворюються у грошові кошти (готівку) протягом одного року.
Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.
Отже, всі матеріально-речові і грошові ресурси, якими володіє підприємство, становлять фонди підприємства.

Список використаних джерел:

1. Економіка підприємства. Підручник/ за заг. ред. С. Ф. Покропивний, - К. КНЕУ, 2001, - 528 с.
2. Економіка та організація виробництва . Підручник за ред. Герасимчука В.Г./ .-К.: Знання 2007.- 680с.
3. Фаринович І.В. Економічна сутність оборотних коштів та джерела їх формування/ Фаринович І.В. //Вісник Національного університету „Львівська політехніка”, „Менеджмент і підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. формування/ Фаринович – Львів, 2007. – 126с.
4. Фінанси підприємств: Підручник / A.M. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. A.M. Поддєрьогін. — 5-те вид. — К., 2004. – 266с.
5. Янковська В.В. Економічна сутність оборотних активів підприємства./ Янковська В.В. // Міжнародний збірник наукових праць.-2010-вип 1(16)- С.347.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2020 (104)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
^