Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Бедрило М.О. Перспективи розвитку бюро кредитних історій в Україні
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1301
  • Автор: Marta Bedrylo
  • Дата: 7-05-2012, 15:38
 (голосов: 0)
7-05-2012, 15:38

Бедрило М.О. Перспективи розвитку бюро кредитних історій в Україні

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

УДК 336
Бедрило М.О.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с

Перспективи розвитку бюро кредитних історій в Україні

На сучасному етапі розвитку економіки України надзвичайно динамічно змінюються види банківських послуг, зокрема кредити, ризики за якими повинні бути cпрогнозовані та знижені певними захисними фінансовими інструментами. Опираючись на світовий досвід можна впевнено стверджувати, що основною інституційною структурою зниження ризиків за кредитними операціями є безумовно бюро кредитних історій, яке виконує роль посередника щодо обміну інформацією про платоспроможність
позичальників.
Кредитне агентство вирішує проблему асиметричності інформації, оскільки:
- кредитне агентство підвищує рівень відомостей банків про потенційних позичальників і дає можливість більш точного прогнозування повернення позик. Це дозволяє кредиторам ефективно визначати напрям і ціну позики, зменшуючи ризик виникнення проблеми несприятливого вибору;
- наявність кредитних агентств дозволяє зменшити плату за пошук інформації, яку стягували б банки зі своїх клієнтів. Це веде до вирівнювання інформаційного поля всередині кредитного ринку і примушує кредиторів встановлювати конкурентні ціни на кредитні ресурси. Більш низькі процентні ставки збільшують чистий прибуток позичальників і стимулюють їх діяльність;
- кредитне агентство формує свого роду дисциплінуючий механізм для позичальників. Кожний знає, що у разі невиконання зобов'язань його репутація в очах потенційних кредиторів упаде, відрізаючи його від позикових коштів або роблячи їх набагато дорожче. Цей механізм також підвищує стимул позичальника до повернення кредиту, зменшуючи ризик несумлінної поведінки [4].
Перше кредитне агентство з'явилося на ринку споживчого кредитування. Цей ринок, як і ринок кредитування малого бізнесу, характеризується великою кількістю потенційних позичальників, прагнучих отримати невеликі за обсягами кредити. Тому індивідуальна оцінка кожного з них вимагає додаткових витрат і невигідна кредиторам, особливо враховуючи те, що аналіз, заснований на характеристиках позичальника і його кредитній історії, повинен бути достовірним і об'єктивним.
Незважаючи на те, що вперше про бюро кредитних історій в Україні заговорили в 2003 році [2], діяльність бюро кредитних історій не позбавлена проблем в їх функціонуванні. Головними проблемами при впровадженні широкого вжитку і використання кредитної звітності в Україні є відсутність досвіду застосування послуг кредитного бюро, а також досить високий рівень недовіри, як у кредиторів так і у суб'єктів кредитної історії, щодо неправомірного використання конфіденційної інформації. Також в Україні є проблема, коли комерційні банки за допомогою різних схем намагаються прикрасити реальну ситуацію з рівнем простроченої заборгованості, про що необхідно звітувати Національному банку і, відповідно, створювати обов'язкові резерви. Передавати інформацію в бюро про платежі позичальників по кредитам необхідно не менше одного разу на місяць і це має відбуватися в автоматичному режимі. Банки не хочуть передавати інформацію в бюро тому, що остерігаються зменшення можливостей до маніпулювання рівнем простроченої заборгованості [3]. Хоча ні Національний Банк України, ні жодна інша державна або приватна установа не мають доступу до всієї бази даних кредитного бюро, окрім встановлених згідно з законодавством правил і порядку роботи бюро, які нікому не дозволяють продивитися кредитний портфель будь-якого учасника бюро [1].
З огляду на українські реалії функціонування бюро кредитних історій, науковці пропонують їх вирішити наступним чином:
По-перше, здійснення подальшого розвитку законодавчої бази, шляхом вдосконалення ЗУ "Про організацію формування та обігу кредитних історій. Сюди можна віднести такі пропозиції:
- зобов'язати кредиторів повідомляти споживачам про несприятливі дії, здійснені після отримання кредитного звіту, зокрема про відмову у наданні кредиту, погіршення умов кредитування, терміну, суми, відсоткової ставки;
- заборонити кредиторам, постачальникам інформації , чиї звіти є недостовірними, надалі надавати інформацію до бюро;
- зобов'язати постачальників в автоматичному режимі повідомляти кредитне бюро про факти ідентифікаційного шахрайства з рахунком клієнта;
- законодавчо утвердити вимогу до бюро стосовно розроблення й використання "стандартної" форми кредитного звіту, що зробило б його максимально інформативним, зрозумілим, стандартованим і зручним для розуміння клієнтом;
- зобов'язати всі банки, кредитні спілки та інші фінансові установи, які надають кредити, стати учасниками того чи іншого бюро кредитних історій, які на сьогодні не є такими учасниками. Це дасть змогу акумулювати всю інформацію щодо кредитних історій позичальників і сприятиме значному зменшенню кредитних ризиків у банківській системі України.
По-друге, здійснення банками пізнавальних заходів для позичальників щодо важливості формування ними кредитних історій. Тобто, розміщення інформації щодо важливості формування позичальниками кредитних історій разом з інформацією про умови кредиту на рекламних брошурах того чи іншого банку, в засобах масової інформації, також роз'яснювальні бесіди повинні здійснювати працівники банку, які займаються наданням кредиту.
По-третє, створення кредитними бюро єдиної скорингової системи для комерційних банків. Така скорингова система повинна враховувати пропозиції та досвід усіх банків та фінансових установ, а передусім тих, які мають найменший відсоток неповернених кредитів.
І по-четверте, формування єдиної інформаційної бази у вигляді єдиного центру
кредитних історій,тобто злиття наявних кредитних бюро в єдиний центр.
Слушна думка Невмержицького Є. І. про те, що при будь-яких кредитних відносинах, їх основою є рівень довіри кредитора до позичальника, який визначається кредитоспроможністю клієнта, яка встановлюється на підставі кредитної історії [5]. Коли у кредитора нема ніякої інформації про кредитну історію позичальника, рівень довіри може дорівнювати нулю і в цьому випадку кредитор або не надає кредит або бере забезпечення, вартість якого перевищує суму кредиту.

Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17 , ст. 112 , із змінами, внесеними згідно із Законами. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17
2. Положення про порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року № 279 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1027.408.18&nobreak=1
3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" від 23 грудня 2004 р. N 1734, із змінами, внесеними згідно із Постановами. [Електронний ресурс] ― Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1734-2004-%EF
4. Постанова Національного Банку України "Про встановлення мінімального розміру регулятивного капіталу банків в гривнях на 2009 рік" вiд 04.03.2009 N 116. [Електронний ресурс] ― Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0116500-09
5. Людкевич Г. Практичні аспекти ринку іпотечного кредитування в Україні. [Електронний ресурс] – Режим доступу: realtymagazine.com.ua/ modules.php?Op=modload&name=News&file= article&sid= 461&mode=mode= thread&order=0&thold=0
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^