ФІНАНСОВА АНАЛІТИКА - ЗАПОРУКА СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
В сучасних умовах господарювання дедалі важливішого значення набуває фінансова аналітика сучасного бізнесу. Актуальність даного дослідження полягає у тому, що розвиток ринкових відносин, нестабільність середовища, зростання вартості капіталу зумовлюють потребу такого аналізу з метою ефективного управління компанією.
Дослідженнями у сфері фінансового аналізу суб’єктів господарювання займалися І.О. Бланк, Ю.С. Цал-Цалко, Є.В. Мних, К.В. Ізмайлова, Л.А. Лахтіонава, В.В Ковальов, О.О. Шеремет, А.Д. Шеремет та інші. Не зважаючи на численність проведених досліджень, деякі питання досі залишаються не вирішеними.
Отже, метою даного дослідження є узагальнення теорії та практики здійснення фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах.
В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства можна використовувати традиційні (логічні) методи, графічні, експертні, економіко-математичні методи та моделі та інші.
Не зважаючи на велику кількість таких методів, існує проблема їх адаптації та застосування для окремого суб’єкта господарювання та в галузях народного господарства. Тобто проблема полягає у забезпеченні єдиною методикою для можливості порівняння отриманих результатів. Фінансовий аналіз на підприємстві зводиться до оцінки його фінансового стану за такими основними напрямами: аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, фінансових результатів та рентабельності.
Вітчизняні дослідники пропонують різні методи оцінки. Так, щодо оцінки
фінансової стійкості підприємства, більшість авторів пропонують розраховувати наступні коефіцієнти: автономії, фінансового ризику, довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт маневрування власного капіталу [1]. Аналіз за цими показниками дає лише загальне уявлення про фінансову стійкість підприємства, що зумовлює необхідність додаткового аналізу в залежності від специфіки ведення бізнесу.
Аналіз абсолютних показників доцільно проводити за методикою А.Д. Шеремета та Р.С. Сайфулина [2]. Дана модель побудована на оцінці покриття власним оборотним капіталом (ВОК), власним та довгостроковим капіталом (ВДП) та загальним об’ємом капіталу (ЗВДП) підприємства вартості запасів та витрат (ЗЗ) (див. рис. 1).
Стосовно аналізу ліквідності, то усі автори виділяють три показники: коефіцієнт абсолютної, поточної та загальної ліквідності. Передує аналізу відносних показників групування активів за ступенем ліквідності (А1 – абсолютно ліквідні, А2 – високоліквідні, А3 – середньо ліквідні активи, А3 – неліквідні активи), зобов’язань за термінами погашення (П1 – найбільш строкові зобов’язання, П2 – короткострокові, П3 – довгострокові зобов’язання та П4 – постійні пасиви) та їх зіставлення в таких співвідношеннях [3]:
А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4
У випадку їх виконання баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо вони усі не виконуються – неліквідним, а якщо ж не виконуються лише деякі співвідношення, оцінка доповнюється коефіцієнтним аналізом ліквідності.
На нашу думку, така методика аналізу ліквідності балансу дає можливість оцінити здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов’язаннями в конкретні проміжки часу та достатньо повно характеризує забезпеченість ліквідними коштами.
Оцінювати фінансові результати пропонуємо поетапно (див. рис. 2)
Спочатку аналізується їх структура та динаміка за видами діяльності, проводиться факторний аналіз валового прибутку, аналіз операційних витрат та доходів. Другим етапом такого аналізу є розрахунок та оцінка основних показників рентабельності, що дають змогу оцінити прибутковість власного капіталу, реалізованої продукції чи підприємства загалом.
Отже, в умовах сьогодення, необхідно забезпечити керівництво компанії фінансово-аналітичною інформацією в процесі прийняття рішень. Саме глибина та системність оцінки стану фінансів підприємства, можливостей та загроз для бізнесу, становлять основу бачення місця компанії в економічній системі країни та можливостей розвитку в майбутньому. Існуючі підходи цілком можуть бути застосовані на практиці, проте потребують доповнення в залежності від особливостей діяльності зацікавленої компанії.
Список використаної літератури:
1. Гнєушева І., Русих Д. Сучасні підходи до визначення та оцінки фінансової стійкості підприємства // Економічний аналіз.–2011.–Випуск 8,Ч. 2.–С. 86–89.
2..Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа.–М.: ИНФРА-М, 2000.–208 с.
3. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник.–К.: Центр учбової літератури, 2008.–566 с.
В сучасних умовах господарювання дедалі важливішого значення набуває фінансова аналітика сучасного бізнесу. Актуальність даного дослідження полягає у тому, що розвиток ринкових відносин, нестабільність середовища, зростання вартості капіталу зумовлюють потребу такого аналізу з метою ефективного управління компанією.
Дослідженнями у сфері фінансового аналізу суб’єктів господарювання займалися І.О. Бланк, Ю.С. Цал-Цалко, Є.В. Мних, К.В. Ізмайлова, Л.А. Лахтіонава, В.В Ковальов, О.О. Шеремет, А.Д. Шеремет та інші. Не зважаючи на численність проведених досліджень, деякі питання досі залишаються не вирішеними.
Отже, метою даного дослідження є узагальнення теорії та практики здійснення фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах.
В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства можна використовувати традиційні (логічні) методи, графічні, експертні, економіко-математичні методи та моделі та інші.
Не зважаючи на велику кількість таких методів, існує проблема їх адаптації та застосування для окремого суб’єкта господарювання та в галузях народного господарства. Тобто проблема полягає у забезпеченні єдиною методикою для можливості порівняння отриманих результатів. Фінансовий аналіз на підприємстві зводиться до оцінки його фінансового стану за такими основними напрямами: аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, фінансових результатів та рентабельності.
Вітчизняні дослідники пропонують різні методи оцінки. Так, щодо оцінки
фінансової стійкості підприємства, більшість авторів пропонують розраховувати наступні коефіцієнти: автономії, фінансового ризику, довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт маневрування власного капіталу [1]. Аналіз за цими показниками дає лише загальне уявлення про фінансову стійкість підприємства, що зумовлює необхідність додаткового аналізу в залежності від специфіки ведення бізнесу.
Аналіз абсолютних показників доцільно проводити за методикою А.Д. Шеремета та Р.С. Сайфулина [2]. Дана модель побудована на оцінці покриття власним оборотним капіталом (ВОК), власним та довгостроковим капіталом (ВДП) та загальним об’ємом капіталу (ЗВДП) підприємства вартості запасів та витрат (ЗЗ) (див. рис. 1).
Стосовно аналізу ліквідності, то усі автори виділяють три показники: коефіцієнт абсолютної, поточної та загальної ліквідності. Передує аналізу відносних показників групування активів за ступенем ліквідності (А1 – абсолютно ліквідні, А2 – високоліквідні, А3 – середньо ліквідні активи, А3 – неліквідні активи), зобов’язань за термінами погашення (П1 – найбільш строкові зобов’язання, П2 – короткострокові, П3 – довгострокові зобов’язання та П4 – постійні пасиви) та їх зіставлення в таких співвідношеннях [3]:
А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4
У випадку їх виконання баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо вони усі не виконуються – неліквідним, а якщо ж не виконуються лише деякі співвідношення, оцінка доповнюється коефіцієнтним аналізом ліквідності.
На нашу думку, така методика аналізу ліквідності балансу дає можливість оцінити здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов’язаннями в конкретні проміжки часу та достатньо повно характеризує забезпеченість ліквідними коштами.
Оцінювати фінансові результати пропонуємо поетапно (див. рис. 2)
Спочатку аналізується їх структура та динаміка за видами діяльності, проводиться факторний аналіз валового прибутку, аналіз операційних витрат та доходів. Другим етапом такого аналізу є розрахунок та оцінка основних показників рентабельності, що дають змогу оцінити прибутковість власного капіталу, реалізованої продукції чи підприємства загалом.
Отже, в умовах сьогодення, необхідно забезпечити керівництво компанії фінансово-аналітичною інформацією в процесі прийняття рішень. Саме глибина та системність оцінки стану фінансів підприємства, можливостей та загроз для бізнесу, становлять основу бачення місця компанії в економічній системі країни та можливостей розвитку в майбутньому. Існуючі підходи цілком можуть бути застосовані на практиці, проте потребують доповнення в залежності від особливостей діяльності зацікавленої компанії.
Список використаної літератури:
1. Гнєушева І., Русих Д. Сучасні підходи до визначення та оцінки фінансової стійкості підприємства // Економічний аналіз.–2011.–Випуск 8,Ч. 2.–С. 86–89.
2..Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа.–М.: ИНФРА-М, 2000.–208 с.
3. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник.–К.: Центр учбової літератури, 2008.–566 с.
