Вступ
Специфіка існуючої МС ЗПВД полягає у тому, що її функції не обмежуються регулюванням міжнародного співробітництва у вказаній сфері між компетентними органами різних країн, а передбачають в першу чергу забезпечення формування відповідних НС ЗПВД у кожній країні світу. При цьому, приймається до уваги той суттєвий факт, що в якості безпосередніх учасників МС ЗПВД виступають не тільки держави та їх компетентні органи, але й широке коло національних і транснаціональних фінансових установ та інших господарюючих суб’єктів, які надають послуги у сфері забезпечення доступу до національної і глобальної фінансової системи. В даному контексті, НС ЗПВД є підсистемою МС ЗПВД. МС ЗПВД має ряд специфічних ознак, які стали відображенням комплексного характеру завдань, що постали перед міжнародним співтовариством у процесі створення цієї системи. ЗПВД, з самого початку актуалізації відповідної проблематики, розглядалось не як самоціль, а як один із найбільш ефективних засобів боротьби із серйозними видами злочинів, включаючи організовану злочинність в цілому і корупцію зокрема. Виходячи з такого бачення, була сформована ціль МС ЗПВД – нівелювати фінансову базу всієї транснаціональної організованої злочинності, а також запобігти проникненню кримінального капіталу у фінансові установи і, відповідно, забезпечити стабільність і безпеку фінансових установ і всієї фінансово-економічної системи.[4]
Інституціональні основи міжнародної системи протидії відмиванню злочинних доходів
На критерії вибору стратегії і конкретних механізмів функціонування МС ЗПВД суттєво вплинули наступні чинники:
− традиційні заходи кримінально-правового характеру, не могли забезпечити необхідного ефекту, зокрема, через невирішену проблему обмеженого доступу правоохоронних органів до інформації, яка містилабанківську, комерційну та інші види професійної таємниці;
− обов’язкова умова щодо активної участі фінансових установ в заходах із запобігання використанняфінансової системи у злочинних цілях;
− результати таких сучасних процесів, як глобалізація фінансових і товарних ринків, лібералізація руху капіталу, розвиток інформаційних технологій, які сприяють прискоренню і здешевленню здійсненняміжнародних трансфертів та актуалізують проблему анонімності клієнта;
− необхідність універсалізації (стандартизації) сукупності захисних механізмів та синхронізації їх впровадження і використання у межах всіх без винятку країн і територій в контексті ЗПВД.
З урахуванням вищевказаних чинників, в основу формування МС ЗПВД був покладений комплексний підхід, який побудований на поєднанні кримінально-правових і фінансово-правових механізмів. Поєднання зазначених механізмів в значній мірі визначило комбіновану структуру, як міжнародної, так і фрактальних (подібних до міжнародної) національних систем ЗПВД, які поєднують у собі традиційні організаційно-правові механізми боротьби із злочинністю з новими інститутами та інструментами фінансово-превентивного характеру.
Суб’єктами (учасниками) відносин у МС ЗПВД є держави, компетентні державні органи, національні підрозділи фінансових розвідок, фінансові установи і представники визначених нефінансових видів діяльності та професій.
Інституційна база міжнародної системи ЗПВД охоплює:
− міжнародні органи і організації, які приймають участь у розробці та впровадженні відповідних норм і стандартів, а також у забезпеченні взаємодії між суб’єктами даної системи за допомогою відповідних методів і засобів правового та політичного регулювання;
− національні системи ЗПВД, які відповідні норми та стандарти імплементують у внутрішнє законодавство країн та розробляють і впроваджують механізми виконання законодавчо закріплених норм у сфері ЗПВД.[1]
Рис.1 Інституційна база відносин у сфері ЗПВД
Група з розробки фінансових заходів (FATF) – ці міжурядовий орган, створений у 1989 році Міністрами країн-членів FATF. FATF не має чітко визначеної структури та необмеженого терміну функціонування. FATF періодично переглядає свою діяльність. Чинний мандат FATF (на 2004-2012 роки) був схвалений і переглянутий у квітні 2008 року. Відповідно до мандату, FATF розробляє стандарти та сприяє ефективній імплементації правових, регуляторних та оперативних заходів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та інших загроз цілісності фінансової системи. [5]
Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (FATF) була створена у ході Саміту “Великої сімки”, який проходив у Парижі в 1989 році. FATF стала відповідальною за перевірку методів та тенденцій відмивання коштів, перегляд заходів, здійснених на національному чи міжнародному рівнях, а також встановлення заходів, які все ще є необхідними для боротьби з відмиванням коштів. Протягом 1991-1992 років, FATF збільшила своє членство з 16 до 28 членів. У 2000 році кількість членів FATF збільшилась до 31, на даний момент становить 36 членів.
Рекомендації FATF представляють вичерпну та послідовну систему заходів, які повинні бути імплементовані країнами з метою боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, а також фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.
Оригінальні Сорок Рекомендацій FATF були розроблені в 1990 році як ініціатива по боротьбі з незаконним використанням фінансових систем особами, які відмивають кошти від продажу наркотиків. У 1996 році Рекомендації були вперше переглянуті для відображення розвитку тенденцій і технік відмивання грошей, та для розширення їх сфери за межі відмивання коштів від продажу наркотиків. У жовтні 2001 року FATF розширила свій мандат для розгляду питань щодо фінансування терористичних актів та терористичних організацій, і зробили важливий крок щодо створення восьми (пізніше розширених до дев'яти) Спеціальних Рекомендацій по фінансуванню тероризму. Рекомендації FATF були переглянуті вдруге в 2003 році і разом зі Спеціальним Рекомендаціям були схвалені більш ніж 180 країнами. Ці Рекомендації є загальновизнаними міжнародними стандартами протидії відмиванню коштів та протидії фінансуванню тероризму (ПВК/ФТ).
Відповідно до висновків Третього раунду взаємної оцінки своїх членів FATF переглянув і оновив Рекомендації FATF в тісній співпраці з регіональні групами за типом FATF та організаціями-спостерігачами, в тому числі Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Організацією Об'єднаних Націй. Перегляд усуває нові загрози та загрози, що виникають, роз’яснює та посилює багато існуючих зобов'язань при збереженні необхідної стабільності та суворості Рекомендацій.
FATF також видає Керівництво, Кращі практики та інші поради для надання сприяння країнам в імплементації Стандартів FATF. Ці інші документи не є обов'язковими при оцінці виконання Стандартів, але вони можуть бути цінними для країн з точки зору розгляду методів кращої імплементації Стандартів FATF. Асоційованими членами FATF є Азійсько-Тихоокеанська група з запобігання відмиванню доходів, спеціальний комітет з експертів Ради Європи з питань оцінки заходів запобігання відмивання доходів, група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів у Південній Америці.
При здійсненні самооцінки кожна країна член FATF надає інформацію про стан реалізації 40+9 рекомендацій відповідаючи щороку на стандартний заздалегідь визначений перелік запитань. Потім ця інформація зводиться і аналізується. Вона є основою для оцінки ступеня реалізації 40+9 рекомендацій як в окремих країнах, так і в групі в цілому.
Як спостерігачі у роботі FATF беруть участь такі організації та органи:
- група країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону з відсивання грошей (APG),
- Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF)
- Азійський банк розвитку
- Секретаріат співдружності
- Рада Європи
- Європейський банк реконструкції і розвитку(EBDR)
- Міжнародний валютний фонд(IMF)
- Банк розвитку країн Південної та Північної Америки(IDB)
- Комісія з контролю за обігом наркотиків Організації країн Північної та Південної Америки(OAS/CICAD)
- Інтерпол
- Міжнародна організація комісії з цінних паперів(IOSCO)
- Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS)
- Комітет ООН з контролю за обігом наркотичних речовин та запобігання злочинності(UNODCCP)
- Світовий банк
- Всесвітня митна організація(WCO)[2]
На даний час FATF надала статус спостерігача і офіційно визнала вісім регіональних груп за типом FATF :
1. Карибська група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (KFATF) – перша РГТФ, рішення про створення якої було прийняте у листопаді 1992 р. на конференції міністрів країн Карибського басейну у м. Кінгстон (Ямайка), які підписали Декларацію про боротьбу з відмиванням доходів, та остаточно формалізоване прийняттям на міністерській зустрічі у Сан Хосе у жовтні 1996 р. відповідного Меморандуму про взаєморозуміння. До цього на Карибській конференції по відмиванню доходів від незаконного обігу наркотиків, яка відбулася у червні 1990 р. на Арубі, були представлені 21 рекомендація щодо боротьби з відмиванням доходів, які доповнювали Сорок рекомендацій FATF з урахуванням регіональної специфіки, 19 з яких були потім схвалені Карибською конференцією.
Членами KFATF є 30 держав Карибського басейну та Латинської Америки: Антигуа і Барбуда, Ангілла, Аруба, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Бермудські острови, Британські Віргінські острови, Кайманські острови, Коста - Ріка, Домініка, Домініканська Республіка, Сальвадор, Гренада, Гватемала, Гайана, Республіка Гаїті, Гондурас, Ямайка, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, Нікарагуа, Панама, Сент – Кітс і Невіс, Сент – Люсія, Сент – Вінсент і Гренадіни, Суринам, Острови Теркс і Кайкос, Тринідад і Тобаго, Венесуела.
Статус «країн, що співпрацюють та підтримують» мають 7 держав: Канада, Франція, Мексика, Нідерланди, Іспанія, Великобританія та США.
Спостерігачами є 18 організацій, включаючи, зокрема, Європейську Комісію, FATF, Інтерпол, МВФ, СБ, УНП ООН, ГАФІСУД, АПГ та ін.
Секретаріат КФАФТ розміщується у Порт-оф-Спейн (Тринідад і Тобаго).
Здійснює наступні заходи:
-самооцінка рівня імплементації рекомендацій ФАТФ та КФАТФ
-взаємна оцінка держав-членів
-координація та участь у програмах технічної допомоги
- двічі на рік пленарні зустрічі технічних представників і щорічні зустрічі міністрів.
2. Азійсько-Тихоокеанська група з боротьби з відмиванням доходів (APG) заснована на конференції у Бангкоку (Таїланд) у лютому 1997 р., яка прийняла відповідні Питання компетенції.
Статус члена АПГ має 31 країна: Австралія; Афганістан, Бангладеш; Бруней (Дар-ес-Салам); Камбоджа; Китайський Тайбей; Острови Кука; Острови Фіджи; Гонконг, Китай; Індія; Індонезія; Японія; Республіка Корея; Макау, Китай; Малайзія; Маршалові острови; Монголія; М’янма; Непал, Нова Зеландія; Ніуе; Пакістан; Палау; Філіппіни; Сомоа; Сінгапур; Шрі-Ланка; Таїланд; Тонга; США; Вануату.
Особливістю організаційної структури АПГ є наявність двох Співголів, один з яких представляє на постійній основі Австралію, а інше місце займають по черзі на два роки представники інших юрисдикцій-членів.
Місце розміщення Секретаріату АПГ – Сідней (Австралія).
3. Спеціальний експертний комітет Ради Європи по оцінці заходів боротьби у сфері боротьби з відмиванням доходів («MONEYVAL») створений у вересні 1997 р. за рішенням Комітету Міністрів Ради Європи, який затвердив та періодично (зазвичай раз на три роки) переглядає питання його компетенції. Основна ціль Експертного комітету – проведення оцінок ефективності систем ПВД у країнах-членах Ради Європи, які не входять до FATF. У 2002 р. мандат комітету був розповсюджений на боротьбу з фінансуванням тероризму, а його скорочена офіційна назва змінена з «PC-R-EV» на «MONEYVAL».
Постійними членами «MONEYVAL» є 27 країн: Албанія, Андорра, Вірменія, Азербайджан, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Естонія. Грузія, Угорщина, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Молдова, Мальта, Монако, Польща, Румунія, Сан-Маріно, Сербія та Чорногорія, Словаччина, Словенія, Македонія, Росія та Україна.
Звичайними спостерігачами у «MONEYVAL» є всі країни-члени FATF і Ватикан, а також 12 міжнародних організацій та структур, включаючи, зокрема, FATF, Групу «Егмонт», МВФ, СБ, КТК ООН, ЄАГ та ін. На відміну від інших РГТФ, «MONEYVAL» фактично є структурним підрозділом міжнародної організації - Ради Європи, у зв’язку з чим його діяльність регламентується та фінансується згідно з правилами цієї організації. Зокрема, витрати на участь у роботі цього Комітету національних експертів (включаючи транспортні та на відрядження) компенсуються за рахунок бюджету Ради Європи. Вищим (керівним) органом для «MONEYVAL» є Європейський комітет з проблем злочинності, а Секретаріат «MONEYVAL» функціонує у рамках Департаменту з проблем злочинності Ради Європи.
4. Група Східної та Південної Африки по боротьбі з відмиванням доходів () заснована на конференції в Аруші (Танзанія) у серпні 1999 р.
Членами ESAAMLG є 11 держав, які підписали Меморандум про взаєморозуміння: Ботсвана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Сейшельські острови, Уганда, Танзанія. Спостерігачі: Великобританія, США, КФАФТ, Секретаріат Співдружності, FATF, МВФ, СБ та Управління ООН з питань наркотиків та злочинності.
Секретаріат розташований у Дар-ес-Саламі (Танзанія). Робоча мова – англійська.
5. Група Південної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (GAFISUD) створена на основі міжурядового Меморандуму про взаєморозуміння, підписаного у грудні 2000 р. Членами GAFISUD є 9 держав: Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.
Спостерігачі: Німеччина, Іспанія, Мексика, Португалія, Франція, США, а також 7 організацій та структур, включаючи Групу «Егмонт», FATF, МВФ, СБ та ін.. Президент GAFISUD призначається Пленарним засіданням на 2-річний період.
Секретаріат розташований у Буенос-Айресі (Аргентина). Робочі мови – іспанська та португальська.
6. Євразійська група по протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму (EAG) створена на основі Декларації та Питань компетенції, прийнятих установчою конференцією у жовтні 2004 р. у Москві. Членами EAG є 7 держав: Білорусь, Казахстан, Китай, Киргистан, Росія, Узбекистан та Таджикистан.
Статус спостерігача мають 11 країн: Великобританія, Німеччина, Грузія, Італія, Молдова, Туреччина, Україна, Франція, США, Японія, Афганістан, а також 9 організацій, включаючи FATF, СБ, МВФ, СНД, Інтерпол, Рада Європи «MONEYVAL», ЄврАзЕС, ШОС, УНП ООН.
Основні завдання:
-сприяння розповсюдженню міжнародних стандартів у сфері запобіганню та протидії відмиванню злочинних доходів та боротьби з тероризмом і впровадженні державами-членами рекомендацій
- розробка і проведення спільних заходів, направлених на запобігання та протидію відмиванню злочинних доходів в межах компетенції підрозділів фінансової розвідки
7. Група Близького Сходу та Північної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (MENAFATF) створена на установчій конференції у листопаді 2004 р. у м. Манама (Бахрейн), на якій був підписаний Меморандум про взаєморозуміння.
Членами MENAFATF є 17 держав: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Кувейт, Ліван, Марокко, Оман, Катар, Саудівська Аравія, Сирія, Туніс, ОАЕ, Ємен, Ірак, Мавританія та Судан.
Спостерігачі: Великобританія, США та Франція, Палестина, а також 6 організацій, включаючи Групу «Егмонт», FATF, МВФ, СБ, УНП ООН та Раду співробітництва Перської затоки.
MENAFATF має Голову та заступника Голови.
Секретаріат MENAFATF розташований у Манамі, при цьому Королівство Бахрейн прийняло на себе на 5-річний період фінансування витрат по його утриманню.
8. Міжурядова група по боротьбі з відмиванням доходів в Західній Африці (GIABA) була створена у 1999 р., а її Статут був прийнятий у листопаді 2000 р., а потім переглянутий у січні 2006 р. Перегляд Статуту знадобився для приведення його згідно загальних критеріїв РГТФ (включаючи формальне визнання Рекомендацій FATF та наявність необхідної організаційної структури) та дозволив Пленуму FATF у червні 2006 р. позитивно вирішити питання про надання GIABA статусу РГТФ.
Членами GIABA є 15 країн: Бенін, Буркіна Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея Бісау, Кабо Верде, Кот-Д’Івуар, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, С’єрра Леоне, Того.
Організаційна структура складається з Тимчасового міністерського комітету, Технічної комісії та Секретаріату.
Секретаріат у складі 5 співробітників розташований у Дакарі (Сенегал). 9. Офшорна група банківських наглядів (ОГБС) була створена у 1980 р. за ініціативою Базельського комітету з банківського нагляду, з яким ця група працює у тісному контакті.
Членами ОГБС є 19 країн (15 з яких входять до інших РГТФ): Аруба, Багами, Бахрейн, Барбадос, Гібралтар, Гернсі; Гонконг; Китай; Острів Мен; Джерсі; Лабуан, Малайзія; Макау, Китай; Маврикій; Нідерландські Антильські острови; Панама; Сінгапур; Вануату.
Спостерігачі: 8 юрисдикцій (Антигуа і Барбуда, Британські Віргінські острови, Острови Кука, ЄССВ, Самоа, Острови Теркс та Кайкос, Великобританія та США) і 10 міжнародних організацій (АПГ, Базельський комітету з банківського нагляду, FATF, МВФ, КФАТФ, «MONEYVAL» та ін.). Робоча мова – англійська.
10. До групи по боротьбі з відмиванням доходів у Центральній Африці (GABAK) входять 6 країн: Камерун, Центральна Африканська Республіка, Чад, Конго (Браззавіль), Екваторіальна Гвінея і Габон. Для визнання в якості регіональної групи заінтересовані структури повинні відповідати наступним вимогам:
- членами групи повинно бути не менше п’яти країн. В якості спостерігачів у групу повинні входити FATF, заінтересовані члени FATF та міжнародні організації;
- група повинна бути затверджена на основі письмової згоди, такої як меморандум про взаєморозуміння або питання компетенції, яка встановлює її цілі та обов’язки урядів держав-учасниць виконувати принципи і програми групи у сфері ПВД/ФТ;
- група повинна схвалити/визнати 40+9 рекомендацій FATF, а її члени повинні погодитись реалізувати ці Рекомендації у розумний термін.;
- група повинна здійснити або прийняти зобов’язання здійснювати у розумний термін взаємні оцінки своїх членів на основі Рекомендацій FATF та методології FATF.;
- група повинна мати Президента/Голову (або Співголів) та належним чином оснащений Секретаріат;
- група повинна проводити регулярні зустрічі не рідше одного разу на рік, хоча переважно – двічі на рік. Такі зустрічі повинні включати зустрічі офіційних осіб та експертів;
- група повинна підтримувати регулярні контакти з FATF, у тому числі через секретаріат, та брати участь у всіх зустрічах FATF.
Міжнародний валютний фонд та світовий банк як провідні міждержавні фінансові установи відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку та поширенні системи заходів з метою запобігання відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму. Оскільки довіра суспільства до фінансової системи своє держави вимагає її належної репутації, а високий ризик відмивання доходів, одержанних злочинним шляхом, та фінансування тероризму є одним із свідчень слабкості фінансової системи, МВФ та СБ здійсненює перевірки країн з метою оцінки стабільності їх фінансових систем. Звіт про результати оцінки МВФ/СБ фінансового сектора країни з питань ЗВД/ФТ може бути прийнятий ФАТФ чи регіональним органом, створеним за його зразком.
Едмондська група. У червні 1995 р. у Брюсселі (Бельгія) відбулась зустріч представників 24 країн та ряду міжнародних органів, включаючи FATF, Інтерпол, Європол, Європейську комісію, Всесвітню митну організацію та ін., на якій було прийняте рішення про створення неформального об’єднання національних відомств, які виконують функції фінансової розвідки. Це об’єднання стало називатись Групою підрозділів фінансової розвідки «Егмонт» (по назві палацу Егмонт-Аренберг, де проходило її перше засідання). Відповідно до Заяви про цілі, прийнятої 24 червня 1997 р. у Мадриді, основними задачами Групи «Егмонт» є сприяння створенню нових ПФР та розвиток співробітництва між ними, перед усім в частині інформаційного обміну.
Мета Групи Егмонт є забезпечення форуму для ПФР по всьому світу для покращення співпраці в боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму та сприяння здійсненню національних програм в цій галузі. Ця підтримка включає в себе:
- розширення і систематизація міжнародного співробітництва в галузі взаємного обміну інформацією;
- підвищення ефективності ПФР, пропонуючи навчання і розвиток персоналу для поліпшення обміну знаннями і можливостями персоналу, зайнятого на ПФР;
- сприяння кращою і безпечного зв'язку між ПФР шляхом застосування технології, такі як Егмонт Secure Web (ESW);
- сприяння поліпшенню координації та підтримки з боку оперативних підрозділів членів ПФР;
-cприяння оперативної автономії ПФР, а також
-сприяння створенню ПФР у зв'язку з юрисдикціях з ПІД / ФТ програми на місці, або в районах з програмою на ранніх стадіях розвитку. [7]
Базельський комітет банківського нагляду — міждержавна організація — коорди¬натор діяльності органів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ. Створений наприкінці 1974 р. керуючими центральними бан¬ками восьми європейських країн (Бельгії, Велико¬британії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеч¬чини, Швейцарії і Швеції), а також США, Канади та Японії. У цьому комітеті окремі країни представлені центральними банками чи іншими органами, які відповідно до національного законодавства здійснюють нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ. Базель-ський комітет підзвітний Комітетові керуючих цент¬ральними банками, які щомісяця проводять засідання в Банку міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія); звідси і його назва — Базельський. Тут же на постійних засадах діє секретаріат Комі¬тету. Базельський комітет забезпечує співпрацю країн світу з питань нагляду і регулювання діяль¬ності банків, розробляє основні принципи, нормативи і директиви щодо здійснення банківського нагляду, поширює досвід окремих країн щодо найефектив¬нішої практики банківського нагляду. Базельський комітет тісно пов’язаний із професійними організа¬ціями банківського нагляду, зокрема з групою банківського нагляду країн Центральної і Східної Європи, до складу якої входить Україна. Секрета¬ріат цієї групи знаходиться в Будапешті.
Міжнародна асоціація органів страхового нагляду була заснована у 1994 році та складається з органів страхового нагляду із 140 країн, що охоплює 97% страхових премій у світі. Також ця організація налічує більше 120 спостерігачів. Основними цілями цієї організації є:
- співпрацювати з метою покращення нагляду за страховою галуззю на національному та міжнародному рівнях для забезпечення ефективного, безпечного, стабільного та конкурентного ринку страхування, який сприятиме захисту страхувальників;
- забезпечення розвитку та ефективного регулювання страхових ринків;
- сприяння світовій фінансовій стабільності.
Міжнародна асоціація органів страхового нагляду здійснює розробку стандартів, принципів та керівних положень у сфері страхування, забезпечує підготовку та підтримку з питань, що стосуються страхового нагляду, а також організовує зустрічі та семінари для регуляторів страхового ринку.
Міжнародна організація комісій з цінних паперів (International Organisation of Securities Commissions — IOSCO). Це міжнародна спеціалізована організація, що об'єднує більше 170 членів з понад 80 країн світу. Вона є провідним наднаціональним органом регулювання міжнародного ринку цінних паперів.
Мета її створення:
• об'єднання державних органів країн світу для забезпечення кращого регулювання ринків цінних паперів;
• обмін досвідом у відповідних галузях економіки для сприяння розвитку внутрішніх ринків;
• об'єднання зусиль, спрямованих на визначення стандартів щодо ефективності здійснення міжнародних операцій з цінними паперами;
• взаємодопомога у забезпеченні інтеграції ринків цінних паперів;
• введення стандартів з ефективного правозастосування проти зловживань на фондовому ринку.
Рішення IOSCO оформляються у вигляді резолюцій, які мають рекомендаційний характер для постійних членів організації щодо приєднання до них. Резолюції визначають світові стандарти, які прийняті у практиці роботи на фондовому ринку багатьма країнами світу.
Висновок
На завершення слід наголосити на тому, що проблема легалізації (відмивання) злочинних доходів, давно перестала бути проблемою певної окремої країни. Дане глобальне і системне явище, масштаб якого оцінюється
в сумі 2,8 трлн. доларів США щорічно, є міжнародною проблемою, яка вимагає створення і розвитку принципово нового, інтелектуального механізму та інституційної інфраструктури запобігання та протидії криміналізації економіки шляхом легалізованих (відмитих) у ній злочинних доходів. [3].
Список використаної літератури
1. Глущенко О.О Критерії вибору елементів і структури міжнародної та національної систем запобігання і протидії відмиванню злочинних доходів//Вісник Львів. УН-ТУ Серія екон. 2008. Вип. 39. С.110-114
2. Коваленко В.В., Дмитров С.О., Єжов А.В. Міжнародний досвід у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму. Монографія – Суми: УАБС НБУ, 2007 – 140 с.
3. Walker, J., How Big is Global Money Laundering? Journal of Money Laundering Control, 1999, 3 (1).
4. Basel Committee on Banking Supervision Statement: Prevention of criminal use of the banking system for he purpose of money laundering. – http://www.bis.org/publ/bcbsc137.pdf?noframes=1
5. http://www.fatf-gafi.org – Офіційний сайт ФАТФ.
6. http://www.sdfm.gov.ua/ - офіційний сайт Державної служби фінансового моніторингу
7. http://www.efgi.com/ - сайт Edmond Financial Group
Специфіка існуючої МС ЗПВД полягає у тому, що її функції не обмежуються регулюванням міжнародного співробітництва у вказаній сфері між компетентними органами різних країн, а передбачають в першу чергу забезпечення формування відповідних НС ЗПВД у кожній країні світу. При цьому, приймається до уваги той суттєвий факт, що в якості безпосередніх учасників МС ЗПВД виступають не тільки держави та їх компетентні органи, але й широке коло національних і транснаціональних фінансових установ та інших господарюючих суб’єктів, які надають послуги у сфері забезпечення доступу до національної і глобальної фінансової системи. В даному контексті, НС ЗПВД є підсистемою МС ЗПВД. МС ЗПВД має ряд специфічних ознак, які стали відображенням комплексного характеру завдань, що постали перед міжнародним співтовариством у процесі створення цієї системи. ЗПВД, з самого початку актуалізації відповідної проблематики, розглядалось не як самоціль, а як один із найбільш ефективних засобів боротьби із серйозними видами злочинів, включаючи організовану злочинність в цілому і корупцію зокрема. Виходячи з такого бачення, була сформована ціль МС ЗПВД – нівелювати фінансову базу всієї транснаціональної організованої злочинності, а також запобігти проникненню кримінального капіталу у фінансові установи і, відповідно, забезпечити стабільність і безпеку фінансових установ і всієї фінансово-економічної системи.[4]
Інституціональні основи міжнародної системи протидії відмиванню злочинних доходів
На критерії вибору стратегії і конкретних механізмів функціонування МС ЗПВД суттєво вплинули наступні чинники:
− традиційні заходи кримінально-правового характеру, не могли забезпечити необхідного ефекту, зокрема, через невирішену проблему обмеженого доступу правоохоронних органів до інформації, яка містилабанківську, комерційну та інші види професійної таємниці;
− обов’язкова умова щодо активної участі фінансових установ в заходах із запобігання використанняфінансової системи у злочинних цілях;
− результати таких сучасних процесів, як глобалізація фінансових і товарних ринків, лібералізація руху капіталу, розвиток інформаційних технологій, які сприяють прискоренню і здешевленню здійсненняміжнародних трансфертів та актуалізують проблему анонімності клієнта;
− необхідність універсалізації (стандартизації) сукупності захисних механізмів та синхронізації їх впровадження і використання у межах всіх без винятку країн і територій в контексті ЗПВД.
З урахуванням вищевказаних чинників, в основу формування МС ЗПВД був покладений комплексний підхід, який побудований на поєднанні кримінально-правових і фінансово-правових механізмів. Поєднання зазначених механізмів в значній мірі визначило комбіновану структуру, як міжнародної, так і фрактальних (подібних до міжнародної) національних систем ЗПВД, які поєднують у собі традиційні організаційно-правові механізми боротьби із злочинністю з новими інститутами та інструментами фінансово-превентивного характеру.
Суб’єктами (учасниками) відносин у МС ЗПВД є держави, компетентні державні органи, національні підрозділи фінансових розвідок, фінансові установи і представники визначених нефінансових видів діяльності та професій.
Інституційна база міжнародної системи ЗПВД охоплює:
− міжнародні органи і організації, які приймають участь у розробці та впровадженні відповідних норм і стандартів, а також у забезпеченні взаємодії між суб’єктами даної системи за допомогою відповідних методів і засобів правового та політичного регулювання;
− національні системи ЗПВД, які відповідні норми та стандарти імплементують у внутрішнє законодавство країн та розробляють і впроваджують механізми виконання законодавчо закріплених норм у сфері ЗПВД.[1]
Рис.1 Інституційна база відносин у сфері ЗПВД
Група з розробки фінансових заходів (FATF) – ці міжурядовий орган, створений у 1989 році Міністрами країн-членів FATF. FATF не має чітко визначеної структури та необмеженого терміну функціонування. FATF періодично переглядає свою діяльність. Чинний мандат FATF (на 2004-2012 роки) був схвалений і переглянутий у квітні 2008 року. Відповідно до мандату, FATF розробляє стандарти та сприяє ефективній імплементації правових, регуляторних та оперативних заходів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та інших загроз цілісності фінансової системи. [5]
Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (FATF) була створена у ході Саміту “Великої сімки”, який проходив у Парижі в 1989 році. FATF стала відповідальною за перевірку методів та тенденцій відмивання коштів, перегляд заходів, здійснених на національному чи міжнародному рівнях, а також встановлення заходів, які все ще є необхідними для боротьби з відмиванням коштів. Протягом 1991-1992 років, FATF збільшила своє членство з 16 до 28 членів. У 2000 році кількість членів FATF збільшилась до 31, на даний момент становить 36 членів.
Рекомендації FATF представляють вичерпну та послідовну систему заходів, які повинні бути імплементовані країнами з метою боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, а також фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.
Оригінальні Сорок Рекомендацій FATF були розроблені в 1990 році як ініціатива по боротьбі з незаконним використанням фінансових систем особами, які відмивають кошти від продажу наркотиків. У 1996 році Рекомендації були вперше переглянуті для відображення розвитку тенденцій і технік відмивання грошей, та для розширення їх сфери за межі відмивання коштів від продажу наркотиків. У жовтні 2001 року FATF розширила свій мандат для розгляду питань щодо фінансування терористичних актів та терористичних організацій, і зробили важливий крок щодо створення восьми (пізніше розширених до дев'яти) Спеціальних Рекомендацій по фінансуванню тероризму. Рекомендації FATF були переглянуті вдруге в 2003 році і разом зі Спеціальним Рекомендаціям були схвалені більш ніж 180 країнами. Ці Рекомендації є загальновизнаними міжнародними стандартами протидії відмиванню коштів та протидії фінансуванню тероризму (ПВК/ФТ).
Відповідно до висновків Третього раунду взаємної оцінки своїх членів FATF переглянув і оновив Рекомендації FATF в тісній співпраці з регіональні групами за типом FATF та організаціями-спостерігачами, в тому числі Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Організацією Об'єднаних Націй. Перегляд усуває нові загрози та загрози, що виникають, роз’яснює та посилює багато існуючих зобов'язань при збереженні необхідної стабільності та суворості Рекомендацій.
FATF також видає Керівництво, Кращі практики та інші поради для надання сприяння країнам в імплементації Стандартів FATF. Ці інші документи не є обов'язковими при оцінці виконання Стандартів, але вони можуть бути цінними для країн з точки зору розгляду методів кращої імплементації Стандартів FATF. Асоційованими членами FATF є Азійсько-Тихоокеанська група з запобігання відмиванню доходів, спеціальний комітет з експертів Ради Європи з питань оцінки заходів запобігання відмивання доходів, група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів у Південній Америці.
При здійсненні самооцінки кожна країна член FATF надає інформацію про стан реалізації 40+9 рекомендацій відповідаючи щороку на стандартний заздалегідь визначений перелік запитань. Потім ця інформація зводиться і аналізується. Вона є основою для оцінки ступеня реалізації 40+9 рекомендацій як в окремих країнах, так і в групі в цілому.
Як спостерігачі у роботі FATF беруть участь такі організації та органи:
- група країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону з відсивання грошей (APG),
- Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF)
- Азійський банк розвитку
- Секретаріат співдружності
- Рада Європи
- Європейський банк реконструкції і розвитку(EBDR)
- Міжнародний валютний фонд(IMF)
- Банк розвитку країн Південної та Північної Америки(IDB)
- Комісія з контролю за обігом наркотиків Організації країн Північної та Південної Америки(OAS/CICAD)
- Інтерпол
- Міжнародна організація комісії з цінних паперів(IOSCO)
- Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS)
- Комітет ООН з контролю за обігом наркотичних речовин та запобігання злочинності(UNODCCP)
- Світовий банк
- Всесвітня митна організація(WCO)[2]
На даний час FATF надала статус спостерігача і офіційно визнала вісім регіональних груп за типом FATF :
1. Карибська група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (KFATF) – перша РГТФ, рішення про створення якої було прийняте у листопаді 1992 р. на конференції міністрів країн Карибського басейну у м. Кінгстон (Ямайка), які підписали Декларацію про боротьбу з відмиванням доходів, та остаточно формалізоване прийняттям на міністерській зустрічі у Сан Хосе у жовтні 1996 р. відповідного Меморандуму про взаєморозуміння. До цього на Карибській конференції по відмиванню доходів від незаконного обігу наркотиків, яка відбулася у червні 1990 р. на Арубі, були представлені 21 рекомендація щодо боротьби з відмиванням доходів, які доповнювали Сорок рекомендацій FATF з урахуванням регіональної специфіки, 19 з яких були потім схвалені Карибською конференцією.
Членами KFATF є 30 держав Карибського басейну та Латинської Америки: Антигуа і Барбуда, Ангілла, Аруба, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Бермудські острови, Британські Віргінські острови, Кайманські острови, Коста - Ріка, Домініка, Домініканська Республіка, Сальвадор, Гренада, Гватемала, Гайана, Республіка Гаїті, Гондурас, Ямайка, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, Нікарагуа, Панама, Сент – Кітс і Невіс, Сент – Люсія, Сент – Вінсент і Гренадіни, Суринам, Острови Теркс і Кайкос, Тринідад і Тобаго, Венесуела.
Статус «країн, що співпрацюють та підтримують» мають 7 держав: Канада, Франція, Мексика, Нідерланди, Іспанія, Великобританія та США.
Спостерігачами є 18 організацій, включаючи, зокрема, Європейську Комісію, FATF, Інтерпол, МВФ, СБ, УНП ООН, ГАФІСУД, АПГ та ін.
Секретаріат КФАФТ розміщується у Порт-оф-Спейн (Тринідад і Тобаго).
Здійснює наступні заходи:
-самооцінка рівня імплементації рекомендацій ФАТФ та КФАТФ
-взаємна оцінка держав-членів
-координація та участь у програмах технічної допомоги
- двічі на рік пленарні зустрічі технічних представників і щорічні зустрічі міністрів.
2. Азійсько-Тихоокеанська група з боротьби з відмиванням доходів (APG) заснована на конференції у Бангкоку (Таїланд) у лютому 1997 р., яка прийняла відповідні Питання компетенції.
Статус члена АПГ має 31 країна: Австралія; Афганістан, Бангладеш; Бруней (Дар-ес-Салам); Камбоджа; Китайський Тайбей; Острови Кука; Острови Фіджи; Гонконг, Китай; Індія; Індонезія; Японія; Республіка Корея; Макау, Китай; Малайзія; Маршалові острови; Монголія; М’янма; Непал, Нова Зеландія; Ніуе; Пакістан; Палау; Філіппіни; Сомоа; Сінгапур; Шрі-Ланка; Таїланд; Тонга; США; Вануату.
Особливістю організаційної структури АПГ є наявність двох Співголів, один з яких представляє на постійній основі Австралію, а інше місце займають по черзі на два роки представники інших юрисдикцій-членів.
Місце розміщення Секретаріату АПГ – Сідней (Австралія).
3. Спеціальний експертний комітет Ради Європи по оцінці заходів боротьби у сфері боротьби з відмиванням доходів («MONEYVAL») створений у вересні 1997 р. за рішенням Комітету Міністрів Ради Європи, який затвердив та періодично (зазвичай раз на три роки) переглядає питання його компетенції. Основна ціль Експертного комітету – проведення оцінок ефективності систем ПВД у країнах-членах Ради Європи, які не входять до FATF. У 2002 р. мандат комітету був розповсюджений на боротьбу з фінансуванням тероризму, а його скорочена офіційна назва змінена з «PC-R-EV» на «MONEYVAL».
Постійними членами «MONEYVAL» є 27 країн: Албанія, Андорра, Вірменія, Азербайджан, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Естонія. Грузія, Угорщина, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Молдова, Мальта, Монако, Польща, Румунія, Сан-Маріно, Сербія та Чорногорія, Словаччина, Словенія, Македонія, Росія та Україна.
Звичайними спостерігачами у «MONEYVAL» є всі країни-члени FATF і Ватикан, а також 12 міжнародних організацій та структур, включаючи, зокрема, FATF, Групу «Егмонт», МВФ, СБ, КТК ООН, ЄАГ та ін. На відміну від інших РГТФ, «MONEYVAL» фактично є структурним підрозділом міжнародної організації - Ради Європи, у зв’язку з чим його діяльність регламентується та фінансується згідно з правилами цієї організації. Зокрема, витрати на участь у роботі цього Комітету національних експертів (включаючи транспортні та на відрядження) компенсуються за рахунок бюджету Ради Європи. Вищим (керівним) органом для «MONEYVAL» є Європейський комітет з проблем злочинності, а Секретаріат «MONEYVAL» функціонує у рамках Департаменту з проблем злочинності Ради Європи.
4. Група Східної та Південної Африки по боротьбі з відмиванням доходів () заснована на конференції в Аруші (Танзанія) у серпні 1999 р.
Членами ESAAMLG є 11 держав, які підписали Меморандум про взаєморозуміння: Ботсвана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Сейшельські острови, Уганда, Танзанія. Спостерігачі: Великобританія, США, КФАФТ, Секретаріат Співдружності, FATF, МВФ, СБ та Управління ООН з питань наркотиків та злочинності.
Секретаріат розташований у Дар-ес-Саламі (Танзанія). Робоча мова – англійська.
5. Група Південної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (GAFISUD) створена на основі міжурядового Меморандуму про взаєморозуміння, підписаного у грудні 2000 р. Членами GAFISUD є 9 держав: Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.
Спостерігачі: Німеччина, Іспанія, Мексика, Португалія, Франція, США, а також 7 організацій та структур, включаючи Групу «Егмонт», FATF, МВФ, СБ та ін.. Президент GAFISUD призначається Пленарним засіданням на 2-річний період.
Секретаріат розташований у Буенос-Айресі (Аргентина). Робочі мови – іспанська та португальська.
6. Євразійська група по протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму (EAG) створена на основі Декларації та Питань компетенції, прийнятих установчою конференцією у жовтні 2004 р. у Москві. Членами EAG є 7 держав: Білорусь, Казахстан, Китай, Киргистан, Росія, Узбекистан та Таджикистан.
Статус спостерігача мають 11 країн: Великобританія, Німеччина, Грузія, Італія, Молдова, Туреччина, Україна, Франція, США, Японія, Афганістан, а також 9 організацій, включаючи FATF, СБ, МВФ, СНД, Інтерпол, Рада Європи «MONEYVAL», ЄврАзЕС, ШОС, УНП ООН.
Основні завдання:
-сприяння розповсюдженню міжнародних стандартів у сфері запобіганню та протидії відмиванню злочинних доходів та боротьби з тероризмом і впровадженні державами-членами рекомендацій
- розробка і проведення спільних заходів, направлених на запобігання та протидію відмиванню злочинних доходів в межах компетенції підрозділів фінансової розвідки
7. Група Близького Сходу та Північної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (MENAFATF) створена на установчій конференції у листопаді 2004 р. у м. Манама (Бахрейн), на якій був підписаний Меморандум про взаєморозуміння.
Членами MENAFATF є 17 держав: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Кувейт, Ліван, Марокко, Оман, Катар, Саудівська Аравія, Сирія, Туніс, ОАЕ, Ємен, Ірак, Мавританія та Судан.
Спостерігачі: Великобританія, США та Франція, Палестина, а також 6 організацій, включаючи Групу «Егмонт», FATF, МВФ, СБ, УНП ООН та Раду співробітництва Перської затоки.
MENAFATF має Голову та заступника Голови.
Секретаріат MENAFATF розташований у Манамі, при цьому Королівство Бахрейн прийняло на себе на 5-річний період фінансування витрат по його утриманню.
8. Міжурядова група по боротьбі з відмиванням доходів в Західній Африці (GIABA) була створена у 1999 р., а її Статут був прийнятий у листопаді 2000 р., а потім переглянутий у січні 2006 р. Перегляд Статуту знадобився для приведення його згідно загальних критеріїв РГТФ (включаючи формальне визнання Рекомендацій FATF та наявність необхідної організаційної структури) та дозволив Пленуму FATF у червні 2006 р. позитивно вирішити питання про надання GIABA статусу РГТФ.
Членами GIABA є 15 країн: Бенін, Буркіна Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея Бісау, Кабо Верде, Кот-Д’Івуар, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, С’єрра Леоне, Того.
Організаційна структура складається з Тимчасового міністерського комітету, Технічної комісії та Секретаріату.
Секретаріат у складі 5 співробітників розташований у Дакарі (Сенегал). 9. Офшорна група банківських наглядів (ОГБС) була створена у 1980 р. за ініціативою Базельського комітету з банківського нагляду, з яким ця група працює у тісному контакті.
Членами ОГБС є 19 країн (15 з яких входять до інших РГТФ): Аруба, Багами, Бахрейн, Барбадос, Гібралтар, Гернсі; Гонконг; Китай; Острів Мен; Джерсі; Лабуан, Малайзія; Макау, Китай; Маврикій; Нідерландські Антильські острови; Панама; Сінгапур; Вануату.
Спостерігачі: 8 юрисдикцій (Антигуа і Барбуда, Британські Віргінські острови, Острови Кука, ЄССВ, Самоа, Острови Теркс та Кайкос, Великобританія та США) і 10 міжнародних організацій (АПГ, Базельський комітету з банківського нагляду, FATF, МВФ, КФАТФ, «MONEYVAL» та ін.). Робоча мова – англійська.
10. До групи по боротьбі з відмиванням доходів у Центральній Африці (GABAK) входять 6 країн: Камерун, Центральна Африканська Республіка, Чад, Конго (Браззавіль), Екваторіальна Гвінея і Габон. Для визнання в якості регіональної групи заінтересовані структури повинні відповідати наступним вимогам:
- членами групи повинно бути не менше п’яти країн. В якості спостерігачів у групу повинні входити FATF, заінтересовані члени FATF та міжнародні організації;
- група повинна бути затверджена на основі письмової згоди, такої як меморандум про взаєморозуміння або питання компетенції, яка встановлює її цілі та обов’язки урядів держав-учасниць виконувати принципи і програми групи у сфері ПВД/ФТ;
- група повинна схвалити/визнати 40+9 рекомендацій FATF, а її члени повинні погодитись реалізувати ці Рекомендації у розумний термін.;
- група повинна здійснити або прийняти зобов’язання здійснювати у розумний термін взаємні оцінки своїх членів на основі Рекомендацій FATF та методології FATF.;
- група повинна мати Президента/Голову (або Співголів) та належним чином оснащений Секретаріат;
- група повинна проводити регулярні зустрічі не рідше одного разу на рік, хоча переважно – двічі на рік. Такі зустрічі повинні включати зустрічі офіційних осіб та експертів;
- група повинна підтримувати регулярні контакти з FATF, у тому числі через секретаріат, та брати участь у всіх зустрічах FATF.
Міжнародний валютний фонд та світовий банк як провідні міждержавні фінансові установи відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку та поширенні системи заходів з метою запобігання відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму. Оскільки довіра суспільства до фінансової системи своє держави вимагає її належної репутації, а високий ризик відмивання доходів, одержанних злочинним шляхом, та фінансування тероризму є одним із свідчень слабкості фінансової системи, МВФ та СБ здійсненює перевірки країн з метою оцінки стабільності їх фінансових систем. Звіт про результати оцінки МВФ/СБ фінансового сектора країни з питань ЗВД/ФТ може бути прийнятий ФАТФ чи регіональним органом, створеним за його зразком.
Едмондська група. У червні 1995 р. у Брюсселі (Бельгія) відбулась зустріч представників 24 країн та ряду міжнародних органів, включаючи FATF, Інтерпол, Європол, Європейську комісію, Всесвітню митну організацію та ін., на якій було прийняте рішення про створення неформального об’єднання національних відомств, які виконують функції фінансової розвідки. Це об’єднання стало називатись Групою підрозділів фінансової розвідки «Егмонт» (по назві палацу Егмонт-Аренберг, де проходило її перше засідання). Відповідно до Заяви про цілі, прийнятої 24 червня 1997 р. у Мадриді, основними задачами Групи «Егмонт» є сприяння створенню нових ПФР та розвиток співробітництва між ними, перед усім в частині інформаційного обміну.
Мета Групи Егмонт є забезпечення форуму для ПФР по всьому світу для покращення співпраці в боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму та сприяння здійсненню національних програм в цій галузі. Ця підтримка включає в себе:
- розширення і систематизація міжнародного співробітництва в галузі взаємного обміну інформацією;
- підвищення ефективності ПФР, пропонуючи навчання і розвиток персоналу для поліпшення обміну знаннями і можливостями персоналу, зайнятого на ПФР;
- сприяння кращою і безпечного зв'язку між ПФР шляхом застосування технології, такі як Егмонт Secure Web (ESW);
- сприяння поліпшенню координації та підтримки з боку оперативних підрозділів членів ПФР;
-cприяння оперативної автономії ПФР, а також
-сприяння створенню ПФР у зв'язку з юрисдикціях з ПІД / ФТ програми на місці, або в районах з програмою на ранніх стадіях розвитку. [7]
Базельський комітет банківського нагляду — міждержавна організація — коорди¬натор діяльності органів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ. Створений наприкінці 1974 р. керуючими центральними бан¬ками восьми європейських країн (Бельгії, Велико¬британії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеч¬чини, Швейцарії і Швеції), а також США, Канади та Японії. У цьому комітеті окремі країни представлені центральними банками чи іншими органами, які відповідно до національного законодавства здійснюють нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ. Базель-ський комітет підзвітний Комітетові керуючих цент¬ральними банками, які щомісяця проводять засідання в Банку міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія); звідси і його назва — Базельський. Тут же на постійних засадах діє секретаріат Комі¬тету. Базельський комітет забезпечує співпрацю країн світу з питань нагляду і регулювання діяль¬ності банків, розробляє основні принципи, нормативи і директиви щодо здійснення банківського нагляду, поширює досвід окремих країн щодо найефектив¬нішої практики банківського нагляду. Базельський комітет тісно пов’язаний із професійними організа¬ціями банківського нагляду, зокрема з групою банківського нагляду країн Центральної і Східної Європи, до складу якої входить Україна. Секрета¬ріат цієї групи знаходиться в Будапешті.
Міжнародна асоціація органів страхового нагляду була заснована у 1994 році та складається з органів страхового нагляду із 140 країн, що охоплює 97% страхових премій у світі. Також ця організація налічує більше 120 спостерігачів. Основними цілями цієї організації є:
- співпрацювати з метою покращення нагляду за страховою галуззю на національному та міжнародному рівнях для забезпечення ефективного, безпечного, стабільного та конкурентного ринку страхування, який сприятиме захисту страхувальників;
- забезпечення розвитку та ефективного регулювання страхових ринків;
- сприяння світовій фінансовій стабільності.
Міжнародна асоціація органів страхового нагляду здійснює розробку стандартів, принципів та керівних положень у сфері страхування, забезпечує підготовку та підтримку з питань, що стосуються страхового нагляду, а також організовує зустрічі та семінари для регуляторів страхового ринку.
Міжнародна організація комісій з цінних паперів (International Organisation of Securities Commissions — IOSCO). Це міжнародна спеціалізована організація, що об'єднує більше 170 членів з понад 80 країн світу. Вона є провідним наднаціональним органом регулювання міжнародного ринку цінних паперів.
Мета її створення:
• об'єднання державних органів країн світу для забезпечення кращого регулювання ринків цінних паперів;
• обмін досвідом у відповідних галузях економіки для сприяння розвитку внутрішніх ринків;
• об'єднання зусиль, спрямованих на визначення стандартів щодо ефективності здійснення міжнародних операцій з цінними паперами;
• взаємодопомога у забезпеченні інтеграції ринків цінних паперів;
• введення стандартів з ефективного правозастосування проти зловживань на фондовому ринку.
Рішення IOSCO оформляються у вигляді резолюцій, які мають рекомендаційний характер для постійних членів організації щодо приєднання до них. Резолюції визначають світові стандарти, які прийняті у практиці роботи на фондовому ринку багатьма країнами світу.
Висновок
На завершення слід наголосити на тому, що проблема легалізації (відмивання) злочинних доходів, давно перестала бути проблемою певної окремої країни. Дане глобальне і системне явище, масштаб якого оцінюється
в сумі 2,8 трлн. доларів США щорічно, є міжнародною проблемою, яка вимагає створення і розвитку принципово нового, інтелектуального механізму та інституційної інфраструктури запобігання та протидії криміналізації економіки шляхом легалізованих (відмитих) у ній злочинних доходів. [3].
Список використаної літератури
1. Глущенко О.О Критерії вибору елементів і структури міжнародної та національної систем запобігання і протидії відмиванню злочинних доходів//Вісник Львів. УН-ТУ Серія екон. 2008. Вип. 39. С.110-114
2. Коваленко В.В., Дмитров С.О., Єжов А.В. Міжнародний досвід у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму. Монографія – Суми: УАБС НБУ, 2007 – 140 с.
3. Walker, J., How Big is Global Money Laundering? Journal of Money Laundering Control, 1999, 3 (1).
4. Basel Committee on Banking Supervision Statement: Prevention of criminal use of the banking system for he purpose of money laundering. – http://www.bis.org/publ/bcbsc137.pdf?noframes=1
5. http://www.fatf-gafi.org – Офіційний сайт ФАТФ.
6. http://www.sdfm.gov.ua/ - офіційний сайт Державної служби фінансового моніторингу
7. http://www.efgi.com/ - сайт Edmond Financial Group
