Вступ
1. Поняття «відмивання» доходів і їх легалізації, небезпека пов’язана з «відмиванням» доходів.
2. Україна в боротьбі з відмиванням «брудних» грошей
3. Соціальні наслідки відмивання нелегальних коштів
4. Чинники та ознаки відмивання "брудних грошей"Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Глобалізація світових фінансових ринків має як позитивні ,так і негативні тенденції для людства. Однією з останніх є загострення проблеми боротьби з легалізацією доходів. Отриманих кримінальним шляхом,Що вийшла за національні межі.
Актуальність обраної теми визначається передусім потребою розуміння цієї безсумнівно складної та багатоаспектної проблеми людства 21 століття – «відмивання» грошей та фінансування тероризму. Адже будь-яка боротьба неможлива без попереднього вивчення та розуміння самої проблеми.
Світова спільнота почала боротися з цим негативним явищем на міжнародному рівні порівняно нещодавно - в 1988р. ООН розробила Конвенцію «Про боротьбу з незаконними оборотам наркотичних засобів і психологічних речовин»,яка зобов’язала країни що підписали її, боротись з відмиванням доходів,отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні географічна експансія діяльності більшості транснаціональних кримінальних організацій пов’язана не лише з акумулюванням доходів від незаконного обігу наркотичних речовин,а і від інших значних транснаціональних злочинів.
При цьому зберігається зростання професіоналізму діяльності та гнучкості схем «відмивання» доходів від цієї діяльності ,а також виокремлення «відмивання» грошей як кримінальної галузі.
Мета глобальної цивілізації — створення наднаціональної людини світу, громадянина планети Земля, єдиної людської громади. Але глобальний світовий дім «без стін» може виявитись нездатним забезпечити головні права людини, бо окремі люди й угруповання можуть утратити свою локальну (етнічну, конфесіональну, традиційну) само ідентифікацію і не витримати конкурен¬ції в глобалізованому світі. Крім того, прискорений процес глобалізації неминуче тягне за собою в нову цивілізацію старі соціальні хвороби (бідність, безробіття, злочинність, тероризм, корупцію, епідемії, демографічну кризу, неконтрольовану міграцію тощо).
1. Поняття «відмивання» доходів і їх легалізації, небезпека пов’язана з «відмиванням» доходів.
У міжнародному праві вперше поняття легалізації ("відмивання") доходів від злочинної діяльності було визначено у Віденській конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19 грудня 1988 року. Згідно зі статтею 3 зазначеної Конвенції легалізацією ("відмиванням") доходів від злочинної діяльності вважають конверсію або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень або внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях з метою приховування незаконного джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення або правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії; приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень чи внаслідок участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях; придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях; участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби скоїти таке правопорушення або такі правопорушення, а також посібництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні. "Відмивання" грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків, Конвенція визнала як злочин.
Віденська конвенція була ратифікована Україною 27 листопада 1991 року. Крім визнання відмивання грошей міжнародним злочином, ця Конвенція вимагала від країн, що її ратифікували, введення в національні законодавчі акти статей про екстрадицію осіб, винних у здійсненні такого злочину, а також конфіскацію майна злочинців.
У липні 1989 року на економічній нараді семи європейських країн було створено Спеціальну групу з фінансової діяльності. Вона опрацьовує і поширює заходи, спрямовані на боротьбу з відмиванням "брудних грошей". Група відома як FATF (ФАТФ). Назва англійською мовою - Financial Action Task Force. До групи входять понад 30 країн та дві міжнародні організації.
ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси запровадження таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє запобіжні заходи, сприяє загальноосвітній імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.
Спочатку пріоритетом ФАТФ була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Нині діяльність ФАТФ має три головних напрями:
1. Розширення дії прийнятих нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі.
2. Перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвомдо дії.
3. Відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів.
Ключовими документами ФАТФ є рекомендації, які викладаються у формі щорічних звітів організації.
Відповідно до звіту, наприклад, за 2006-2007 роки, критерії боротьби з відмиванням можна поділити на такі групи:
o визнання державами відмивання грошей злочином;
o встановлення кримінальної відповідальності за такі протиправні дії, а також за неповідомлення про них;
o конфіскація отриманих злочинних доходів, а також сприяння іншим країнам у конфіскації таких доходів;
o створення спеціального органу фінансового контролю за сумнівними фінансовими операціями (так званої фінансової розвідки);
o запровадження обов'язкових вимог до всіх фінансових організацій щодо ідентифікації своїх клієнтів, виявлення, облік та повідомлення спеціальному органу про сумнівні фінансові операції;
o звільнення від кримінальної відповідальності осіб за умов подання контролюючому органу інформації про сумнівні фінансові операції;
o співпраця з відповідними міжнародними органами та організаціями в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі видача злочинців (екстрадиція).
В Україні легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р., вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих з порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.
2. Україна в боротьбі з відмиванням «брудних» грошей.
Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985—1991 рр.). У результаті зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор, в якому містилося досить вагоме кримінальне ядро. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору.
За підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі — 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23—29 % внутрішнього валового продукту Для зниження рівня тінізації економіки Україна використовувала такі інструменти:
• удосконаленням чинного законодавства, лібералізацією правового поля для підприємства;
• зниженням рівня (з 42,4 % у 1997 р. до 2,3 % у 2003 р.) бартерних операцій;
• підвищенням якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження не грошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій;
• подоланням гіперінфляції та забезпеченням надійної грошової стабілізації, позитивних змін у структурі грошової маси зокрема зменшенням кількості грошей, що обертаються поза банками, з 48,9 % у 1997 р. до 35,7 % від грошової маси у 2003 р.;
• здійснення заходів щодо впорядкування системи зайнятості населення, надання субсидій населенню на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо.
Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність». В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.
Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених «Сорока рекомендаціями ФАТФ». Але через зволіканням з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до «чорного списку» ФАТФ. Причини щодо включення України були такі:
• Повна відповідність критеріям
o №4 – обов’язковий моніторинг усіх фінансових систем,
o №8 – відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів,
o №10 – не надання фінансової звітності, щодо підозрілих фінансових операцій,
o №11 – не бажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей,
o №14 – фіктивні компанії,
o №15 - складність визначення власників компаній, їхню особу, тощо,
o №16 - складність визначення керівного складу компаній,
o №23 – участь злочинних угруповань у відмиванні грошей,
Підставою для виключення України з «чорного списку» стало
• прийняття Верховною Радою України законів України
o «Про внесення змін до Закону України по запобіганню протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом» від 24 грудня 2002 р. (набув чинності в червні 2003 р.),
o «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України» від 16 січня 2003 р.,
o «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом» від 6 лютого 2003 р.,
• постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення у складі Міністерства фінансів України Державного департаменту фінансового моніторингу» від 10 січня 2002 р. № 35, а також затвердженої постановою Кабінету Міністрів України Програми протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2003 р. від 29 січня 2003 р. № 140
Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію додаткових заходів протидії (санкцій) щодо України.
А у тексті заключного документа чергового пленарного засідання ФАТФ у Берліні (16—20 червня 2003 р.) зазначається, що «ФАТФ вітає триваючий прогрес України щодо поліпшення системи боротьби з відмиванням коштів та підтримує Уряд України в його зусиллях у цьому напрямку. Якщо Україна триматиме поточний темп реформування, то її можуть запросити подати Імплементаційний план найближчим часом». Подання Імплементаційного плану боротьби з відмиванням «брудних» грошей в Україні було надіслано на розгляд ФАТФ уже у вересні 2003 р.
На черговій сесії ФАТФ, що відбулася 25—28 лютого 2004 р. в Парижі, Україну було виключено зі списку країн, що не сприяють боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Експерти цієї міжнародної організації дали позитивну оцінку діям законодавчої та виконавчої влади України щодо контролю за фінансовими потоками в національній банківській і страховій системах.
Водночас рівень тінізації української економіки і фінансів все ще залишається надто високим. Він суттєво перевищує рівень тінізації економіки країн Центральної Європи. За оцінками Світового банку, в Угорщині рівень тінізації економіки не перевищує 25 % , у Чехії та Словаччині — 18- 19, у Польщі — 27,6 %.
Кримінальний кодекс України, ухвалений Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ, містив дві статті, спрямовані на боротьбу з "брудними грошима":
o стаття 209 "Легалізація (відмивання)грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом";
o стаття 306 "Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів".
Кримінальне законодавство України визнає за злочин, кваліфікований за ст. 209 Кримінального кодексу України, вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Вчинення таких дій карається штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
Організація Об’єднаних Націй у листопаді 1993 р. розробила Типовий закон про відмивання грошей, отриманих від наркотиків, який, ґрунтуючись на новому законодавстві різних країн, містить рекомендації щодо запобігання “відмивання” грошей, виявлення подібних дій та встановлення відповідних санкцій. У Типовому законі, як і у Віденській конвенції 1988 р., визначаються два основні склади правопорушень, пов’язаних з “відмиванням” грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків. Згідно з вищеназваним Законом відповідальність несуть:
1) особи, які конвертують або переводять гроші чи власність, отримані прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, з метою укриття чи утаювання незаконного джерела цієї власності або коштів, чи надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні одного з правопорушень, з тим, щоб вона могла уникнути юридичної відповідальності за свої дії;
2) особи, які надають допомогу в прихованні характеру, джерела, місцезнаходження, способу розповсюдження, переміщення або дійсних прав стосовно коштів, власності, отриманих прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Крім того, у Типовому законі йдеться про настання відповідальності за замах на правопорушення, причетність або змову з метою скоєння правопорушень, також — за допомогу в їх здійсненні. Типовий закон визначає за кримінальні правопорушення різні дії працівників кредитно-фінансових установ, осіб, котрі професійно займаються операціями з обміну готівкової валюти, та інших осіб, які порушують встановлений порядок здійснення фінансових операцій, та інші вимоги з метою попередження і виявлення “відмивання брудних” грошей. Зокрема, повинні притягуватися до відповідальності керівник, службовці і будь-які інші особи кредитно-фінансових установ, які під час виконання своїх професійних обов’язків здійснюють, контролюють операції, пов’язані з рухом фінансових коштів, або надають консультації у цій галузі, якщо вони умисно розголошують власнику грошових сум чи особі, що здійснює фінансові операції, інформацію стосовно заяв або інших заходів, що підлягають вирішенню. Йдеться про заяви стосовно тих коштів, відносно яких існують підозри щодо їх отримання від незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин. Злочинами, відповідно до Типового закону, визнаються дії, які вчиняють також особи, що умисно знищують реєстраційні книги чи документи, зберігання яких передбачено Типовим законом, або вилучають з них інформацію, також — особи, які здійснюють замах на проведення під чужим іменем певних операцій, зазначених у Типовому законі.
Вчені-правники, визначаючи поняття "відмивання грошей", спираються на визначення доходів, дане у Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (1990), згідно з яким, під "доходами" розуміється будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися з матеріальної власності чи власності, вираженної в правах, рухомого або нерухомого майна і правових документів або документів, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній.
Нагальною є потреба адекватно розуміти поняття "відмивання грошей". Відсутність останнього спричиняє виникнення багатьох проблем стосовно ефективності боротьби з "відмиванням" коштів, а також з вибором сил, засобів та заходів протидії, запропонованих державою для запобігання цьому явищу, а також їх організаційних і правових форм реалізації та використання.
Для оцінювання масштабів відмивання "брудних" грошей розроблено декілька підходів.
Один з них, - це так званий підхід "Палермо" (відомий ще й як італійський). Він заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і одержання платних послуг в масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки він не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого надлишку готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.
Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.
Ще одним підходом визнано метод, який беспосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн.
У зарубіжному законодавстві зустрічаємо і поняття "доходи від незаконної діяльності" та "доходи, отримані від злочинної діяльності".
Злочинцем вважалася особа, яка вчинила кримінальний злочин, використала або намагалася використати надходження від будь-якої незаконної діяльності у фінансовій операції з наміром продовжити незаконну діяльність, або була залучена до заходів щодо маскування чи приховування місцезнаходження, джерела, права власності чи управління зазначеними коштами.
При цьому в поняття терміну "операція" включається придбання, продаж, застава, дарування, переміщення, доставка або інше відчуження, а у відношенні грошових документів - депонування, зняття з рахунку, переказ між рахунками, обмін валюти, позика, надання кредиту, придбання чи продаж акцій, облігацій, сертифікатів вкладу чи інших грошових документів, використання особистого банківського сейфа або будь-які інші виплати, перекази чи доставка в фінансову організацію будь-яким способом.
3. Соціальні наслідки відмивання нелегальних коштів
Соціальні наслідки відмивання "брудних" грошей у сконцентрованому вигляді були викладені на Конференції країн - членів Ради Європи з проблем відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страсбург, 1 грудня 1994 року). Зокрема, воно призводить до виникнення таких небезпек:
1) невдалі спроби властей щодо припинення відмивання грошей створюють у злочинців відчуття безкарності; це робить злочини привабливим заняттям, що підриває засади цивілізованого суспільства;
2) недоліки в боротьбі з відмиванням грошей дають можливість злочинним організаціям фінансувати свою подальшу діяльність;
3) неконтрольоване використання злочинцями банківських установ завдає шкоди усій фінансовій системі;
4) зосередження фінансової влади в руках злочинних організацій у кінцевому результаті може підірвати економіку цих країн і основи демократії, оскільки гроші, отримані злочинним шляхом, не йдуть на розвиток виробництва та задоволення соціальних потреб, а використовуються для вчинення нових злочинів і збагачення олігархів.
Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно можуть зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, створюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів з економічної системи ставить під загрозу не лише стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародну фінансову систему в цілому.
Основною метою злочинних організацій є одержання надприбутків, які слід якось легалізувати (відмити). Інакше зникає сенс у їх діяльності. Визначення поняття відмивання коштів запропоновано спеціальною групою фінансової дії (ОЛИ) на Конгрес ООН у Гавані в 1990 році. Воно зводиться до:
- зміни передачі власності, якщо при цьому відомо, що вона виникла в результаті злочинної діяльності з метою приховування її незаконного походження або надання допомоги будь - якій особі, втягнутій у вчинення таких злочинів, з тим щоб уникнути правових наслідків її дій;
- приховування або маскування справжнього характеру, джерела й місцезнаходження власності або права на неї, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинної діяльності;
- придбання чи використання власності, якщо на момент її одержання відомо, що вона виникла в результаті злочину або участі в такому злочині.
Аналіз сучасної практики попередження, розслідування і покарання за злочини, пов'язані з легалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що цілком чітко визначилося коло проблем, від вирішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодія правоохоронних органів на міжнародному рівні.
Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять "легалізація" (чи "відмивання"), "незаконний доход", "злочиний доход" і багато інших понять.
Вирішення цієї проблеми, насамперед, пов'язане з опрацюванням методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають досить точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються у правозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять у договорах про правову допомогу з кримінальних справ.
Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування і покарання за злочини відповідної категорії.
Вирішення цієї проблеми в основі відповідає вище сформульованим підходам. Разом з тим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими належить до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише у випадку прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.
Третя проблема. Відсутність ефективної стабільної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навики пошуку та ідентифікації коштів, розташованих в офшорних зонах.
Вирішення проблеми передбачає визначення мережі базових закладів освіти; розробку спеціалізованого навчального курсу, учбово-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання з використанням глобальної комп'ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення каліф
4. Чинники та ознаки відмивання "брудних грошей"
До ряду основних чинників, що сприяють відмиванню грошей, одержаних незнаним шляхом, фахівці зараховують наступні.
o недосконалість механізму контролю та моніторингу за діяльністю фінансових інститутів, а також недотримання міжнародних стандартів регулювання фінансової діяльності, що їх опрацювали авторитетні, спеціалізовані, міжнародні організації;
o високий рівень корупції у середовищі державних виконавчих, правоохоронних та судових органів влади;
o існування у країні "Зон вільної торгівлі", щодо яких відповідні держави встановлюють ліберальний режим регулювання операцій та контролю за діяльністю структур цих зон;
o відсутність або недостатність обміну інформацією з іноземними правоохоронними органами;
o відсутність законодавчого закріплення фінансових операцій та недостатньо жорсткі вимоги до прозорості фінансових операцій та власності на активи;
o висока частка неофіційних доходів населення та бізнесових структур з огляду на існування у країні тіньової економіки ( інакше кажучи - чорного ринку);
o навмисні чи ненавмисні прорахунки у регулюванні золотовалютних операцій з готівковими коштами;
o широке використання банками та підприємствами операцій із залученням офшорних компаній;
o виплата коштів "за принципом" на пред'явника за анонімними грошовими рахунками, а також за такими анонімними фінансовими інструментами як акціями і облігаціями;
o доступ фінансових закладів до міжнародних центрів торгівлі золотими злитками, коштовним камінням та металами;
o неналежна процедура заснування фінансових і не фінансових закладів, відкриття філіалів за межами країни та ліцензування фінансової діяльності (за такої процедури взагалі не враховується або ж враховується лише частково потреба в ідентифікації справжніх власників компаній особливо у тих випадках, коли володіння може здійснюватись шляхом номінального тримання титулу власності). Відомо, що хворобу часто виявляють за її симптомами. Не є винятком з цього правила і діяльність у сфері відмивання грошей. Далі будуть зазначені основні ознаки легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Зрозуміло, що описані дії автоматично не означають спроб легалізації "брудних грошей". Дії можуть стосуватися і "незабруднених грошей" . Все ж таки підозри можуть мати підстави. Отже, на легалізацію можуть вказувати такі операції:
o придбання значної кількості банківських чеків, акредитивів та інших цінних паперів;
o інтенсивні перекази грошей за допомогою пошт та інших інститутів;
o використання підпільних банківських систем "хунді" (Пакистан), "хавала" Індія та "фей чієн" (Китай);
o використання професійних фінансистів та їх підставних рахунків з метою придбання акцій та інших активів власності за дорученням осіб, що підозрюються у надбанні незаконно зароблених грошей;
o здійснення різних масштабних майнових операцій особою, яка раніше не опікувалася банком;
o наявність індивідуальних або корпоративних рахунків, які використовуються не для ділових операцій, а як тимчасова схованка грошей, отриманих злочинним шляхом.
o погашення корпоративних чеків у комерційних фінансових закладах;
o наявність великої кількості внесків, які не можна вважати спів рівномірними з типом бізнесу, яким опікується вкладник, а також, значної кількості переказу грошей з рахунку на рахунок;
o використання великої кількості "поточних вкладів", з яких можна знімати кошти без їх декларування;
o застосування так званих "компаній з обслуговування грошей" для переказу за кордон значних грошових сум;
o організація підставних компаній і так званих "одноденних фірм", які мають розгалужену закордонну мережу філіалів і банківських рахунків.
ікації викладачів з юридичних та економічних дисциплін.
Способи відмивання "брудних грошей"
Існує велике різноманіття способів відмивання грошей, одержаних незаконним шляхом. Фінансовими установами, що здійснюють ці операції, можуть бути депозитарні, обмінні контори, корпорації з продажу нерухомого майна. При цьому застосовуються різноманітні методи: використання кількох рахунків, кур'єрів, які мають фальшиві документи для перевезення грошей і відкриття рахунків; створення підставних компаній для прикриття здійснюваних операцій; придбання цінних паперів через підставні фірми, сертифікатів на володіння акціями, випущеними на ім'я пред'явника, переказ коштів через корпорації у вигляді здійснення нібито законної діяльності тощо. Кінцевою метою цих операцій є прагнення повернути гроші під виглядом "чистих".
Способи відмивання "брудних" грошей характеризуються великою витонченістю. Так, організовані злочині групи:
o використовують недоліки національних фінансових систем; проводять гнучкі та швидкі операції з переказами і переміщенням активів через державні кордони;
o вміло використовують розходження в режимах регулювання підприємницької діяльності у різних країнах;
o користуються послугами посадовців, які порушують правові та етичні норми.
Щодо каналів походження "брудних" грошей, то у світовій практиці виділяють такі основні генератори грошових потоків:
o організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отриманні внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;
o терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;
o так званні корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів з державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у рамках фінансової допомоги.
Готівка може вивозитись з країни за допомогою кур'єрів. Гроші можуть приховуватися у вантажі. Такі перевезення - не що інше як контрабанда валюти. Для її міжнародного транспортування використовуються різноманітні ємності. Вони влаштовуються у валізах, транспортних засобах, а також у предметах, що уможливлюють розміщення великої суми грошової готівки. Зовнішні ознаки зміни початкового вигляду сховок приховуються настільки це можливо. Контрабандно вивезені кошти потім вкладаються на завчасно відкритий поточний або депозитний рахунок. Згодом за довіреністю клієнта ці гроші переводяться на рахунки інших банків. У подальшому через іноземні банки вивезені кошти можуть репатрійовуватися . Рахунками можуть проходити такі грошові суми, які значно перевищують реальні можливості бізнесової діяльності відповідного клієнта.
Широко використовуються такий спосіб як "структурування". Він означає штучне подрібнення фінансової операції на кілька одиничних. У кожній з них зазвичай фігурують невеликі суми. Грошові суми при цьому переказування з використанням не лише банківських закладів, а і різноманітних поштових відділень, ломбардів та інших фінансових закладів. У кінцевому рахунку кошти накопичуються на одному або кількох рахунках. Звідти вони переказуються під законним приводом до іншої країни.
Поширеним способом незаконного переміщення коштів є також конвертація грошових коштів.
Використовуються електронні розрахунки, цінні папери, ф'ючерсні і похідні фінансові угоди, які часто зовсім не пов'язані з реальним товаром.
У процесі відмивання "брудних грошей" важливу роль відіграють міжбанківські кореспондентські зв'язки.
У легалізації коштів отриманих незаконним шляхом, значне місце посідають фіктивні підприємства. Їх державна реєстрація зазвичай відбувається за загубленими і втраченими паспортами. Реєстрація може відбуватися на так званих "номінальних власників". Вони - щось на кшталт "весільних генералів". Реальними власниками у такому випадку є інші особи. Згодом готується пакет документів. Він надається банківському закладу. Заклад відкриває поточний рахунок. На ньому впродовж певного часу накопичуються банківські кошти. Згодом вони переказуються на рахунок іншої фіктивної фірми. Ці кошти можуть видаватися і готівкою за чеком.
У процесі відмивання грошей використовуються також:
o багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами;
o укладання договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру;
o укладання договорів щодо купівлі - продажу товарів, яких фактично не існує;
o псевдо страхування - тобто передання неіснуючих ризиків перестраховикам.
Вище у підрозділі згадувалося китайська підпільна банківська система "фей ч'єн". У перекладі поняття означає "політ грошей".
Система заснована на довірі, сімейних зв'язках, місцевих соціальних структурах та загрозі неминучої і жорстокої розправи щодо будь якого порушника мафіозних правил. Ця система відома ще і як "система нотатки". Система уможливлює, здавши гроші за нотаткою підпільному банкіру у певній країні, одержати їх в іншій країні. Записка за цією схемою відіграє роль своєрідного чека. Цей спосіб переміщення "брудних" грошей вважається швидким й зручним. Дозволяє уникати транспортування готівкових грошей. Спосіб не залишає слідів для правоохоронних органів. Затрати є мінімальними, оскільки комісійні виплачуються лише банкіру.
З метою відмивання "брудних грошей" використовується і система "хавала". Система, зокрема діє у так званому "золотому трикутнику". Він знаходиться на стику Таїланду, М'янми і Лаосу. Там діє складна система довірених осіб. Цей бізнес передається від покоління до покоління. Бізнес функціонує на принципах сімейності та усталених зв'язків між мафіозними групами. Паперових слідів ця діяльність не залишає. Операції виконуються конфіденційно. Встановлені жорстокі покарання щодо порушників неписаних правил. Кошти, що переміщуються в рамках системи "хавала", взагалі не потрапляють до офіційної банківської системи.
У міжнародному відмиванні "брудних грошей" вже склалися певні правила. Найважливішими з них є наступні:
o чим меншою є частка коштів, отриманих злочинним шляхом, то тим меншою є ймовірність його виявлення;
o чим меншою є частка коштів, отриманих злочинним шляхом, у легальних фінансових потоках, тим складніше її виявити;
o чим вище у країні ступінь фінансового саморегулювання законних угод, тим важче відслідковувати незаконні грошові потоки;
o чим меншою є частка незаконних потоків у обсязі фінансових надходжень до країни, тим важче їх виявити;
o чим глибша незаконна діяльність проникає у легальну економіку, тим менше можливостей для її інституційного і фінансового регулювання;
o чим вищою є питома вага сфери послуг в економіці країни, тим простіше у такій країні відмивати гроші;
o чим більше бізнесова і фінансова діяльність країни залежить від дрібних фірм, тим важче вирізнити законні угоди від незаконних
o чим меншою є можливість використання кредитних карто-чок та інших безготівкових інструментів оплати для здійснення незаконних фінансових операцій, тим складніше виявити факт відмивання "брудних грошей".
У процесі відмивання грошей виділяють кілька стадій, На першій прибутки у вигляді наявних коштів запускаються у фінансову систему через банки або інші фінансові установи. У тих країнах, де потрібно подавати декларації про доходи, процес відмивання, як правило, здійснюється за допомогою численних дрібних угод, тобто шляхом так званого "роздрібнення" грошових сум. Застосовується також вивіз контрабандним шляхом значних коштів у ті країни, де вимоги до декларування прибутків не є такими жорсткими. Друга стадія відмивання грошей - "відшарування". Тут кошти відокремлюються від їх джерела, з тим щоб приховати їх походження та ускладнити проведення аудиторської перевірки. Третя стадія знаменує собою легалізацію, тобто вкладення отриманих злочинним шляхом прибутків у легальну економіку з наданням видимості їхнього законного походження.
У матеріалах ООН вказуються стадії відмивання грошей .
Перша стадія - це звільнення готівки і перерахування її на рахунки підставних осіб. Зустрічаються випадки, коли роль таких осіб відіграють родичі винних. При цьому посередники повинні мати власні рахунки в банках. Друга стадія - розподіл наявних коштів. Вони реалізуються за допомогою скупки банківських платіжних документів та інших цінних паперів. На цій стадії слід створювати мережу інформаторів, які можуть повідомляти про незаконний обіг грошової маси. Як показує досвід, розподіл коштів здійснюється часто в пунктах обміну валют, казино та нічних клубах. Третя стадія - "замітання слідів" злочинну. Це може бути відкриття рахунків в банках, розташованих далеко від місцезнаходження злочинців; переказ за кордон на рахунки підставних фірм, або використання нелегальних конвертаційних центрів тощо. Четверта стадія - інтеграція грошової маси. Відомо, що злочинці в бізнесі діють дуже витончено. Якщо ринки тієї чи іншої країни можуть бути джерелами високих прибутків, злочинці вкладають значні суми коштів у відповідні структури. Для цього зручні, наприклад, спільні підприємства. У такі фірми влаштовують на роботу своїх довірених осіб, які вже легально переправляють гроші за кордон. Йдеться, насамперед, про офшорні зони, які вважаються нині досить прибутковими вкладеннями капіталу. Офшорні зони привертають до себе увагу з двох причин: з одного боку, тут сприятливіший податковий режим, а з іншого, - правова система забезпечує конфіденційність походження капіталів.
Висновки
Низький рівень матеріальної забезпеченості населення, безробіття суттєво впливають на зростання економічної злочинності. Особливо незадовільні економіко-правові умови для цивілізованого розвитку легального бізнесу призводять до криміналізації господарських структур.
Тому гострою виявилася потреба у здійсненні суттєвих соціальних та економічних перетворень, формуванні ефективної національної економіки як основи підвищення добробуту народу.
Для цього необхідно:
Розробити та прийняти систему забезпечення економічної безпеки від проявів організованої злочинності та корупції;
Провести загальноекономічну стабілізацію за рахунок повного ринкового реформування та демонополізації економіки;
Створити сприятливі правові та економічні умови для внутрішнього інвестування легальної економіки;
Сформувати чіткий механізм контролю за ефективним використанням державних коштів та майна;
Звести до мінімуму готівковий обіг коштів шляхом розширення сучасних електронних засобів розрахунків та впровадження сучасних форм звітності, які дадуть змогу забезпечити чіткий контроль за грошовим обігом;
Розробити та впровадити систему економічних засобів контролю за легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом;
Прийняти Закон України "Про декларування майна та доходів", що надасть можливість встановити цивілізований контроль за рухом капіталів відповідно до вимог міжнародного права;
Розробити та законодавчо врегулювати доступ правоохоронних органів до банківської інформації;
Нормативно забезпечити захист прав власності у постприватизаційних процесах;
Список використаної літератури
1. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси. - К.: Знання, 2006. -309 с.
2. Боротьба з відмиванням грошей. Міжнародний досвід для Росії: Аналітична записка від 12 вересня 2000 р. // http: opec. ru.
3. Про боротьбу з "відмиванням" коштів, отриманих злочинним шляхом // Матеріали Центру правової реформи і законопро-ектних робіт при Міністерстві юстиції України. - К., 1998.
4. Arrastia J. Money Laundering - the US Perspective // Money Laundering Control/ Ed. By B. Ride and M. Ache. - Dublin, 1996. -P.228-260.
5. Легализация доходов, полученных преступным путем и борьба с ней.
6. NCCT Annual Report 2006-2007 (Eighth Reviev).
7. Варналій З. С. Формування системи державної протидії відмиванню "брудних грошей" в Україні: стан, проблеми та перспективи. с. 384-389 в книзі "Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою".- Т. 29. // Гол. ред. А. І. Комаров. - К.: НДІ "Проблеми людини", 2004 . - 725 с.
9. Доля Л. М. Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом як міжнародна проблема с. 575-581 в книзі
"Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою". - Т. 29. // Гол. ред. А. І. Комаров. - К.: НДІ "Проблеми людини", 2004. - 725 с.
10. Савіна В. С. Здійснення міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (Роль органів юстиції) с. 378-383 в книзі "Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою" - Т. 29. // Гол. ред . А. І. Комаров. - К.: НДІ "Проблеми людини", 2004. - 725 с.
1. Поняття «відмивання» доходів і їх легалізації, небезпека пов’язана з «відмиванням» доходів.
2. Україна в боротьбі з відмиванням «брудних» грошей
3. Соціальні наслідки відмивання нелегальних коштів
4. Чинники та ознаки відмивання "брудних грошей"Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Глобалізація світових фінансових ринків має як позитивні ,так і негативні тенденції для людства. Однією з останніх є загострення проблеми боротьби з легалізацією доходів. Отриманих кримінальним шляхом,Що вийшла за національні межі.
Актуальність обраної теми визначається передусім потребою розуміння цієї безсумнівно складної та багатоаспектної проблеми людства 21 століття – «відмивання» грошей та фінансування тероризму. Адже будь-яка боротьба неможлива без попереднього вивчення та розуміння самої проблеми.
Світова спільнота почала боротися з цим негативним явищем на міжнародному рівні порівняно нещодавно - в 1988р. ООН розробила Конвенцію «Про боротьбу з незаконними оборотам наркотичних засобів і психологічних речовин»,яка зобов’язала країни що підписали її, боротись з відмиванням доходів,отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні географічна експансія діяльності більшості транснаціональних кримінальних організацій пов’язана не лише з акумулюванням доходів від незаконного обігу наркотичних речовин,а і від інших значних транснаціональних злочинів.
При цьому зберігається зростання професіоналізму діяльності та гнучкості схем «відмивання» доходів від цієї діяльності ,а також виокремлення «відмивання» грошей як кримінальної галузі.
Мета глобальної цивілізації — створення наднаціональної людини світу, громадянина планети Земля, єдиної людської громади. Але глобальний світовий дім «без стін» може виявитись нездатним забезпечити головні права людини, бо окремі люди й угруповання можуть утратити свою локальну (етнічну, конфесіональну, традиційну) само ідентифікацію і не витримати конкурен¬ції в глобалізованому світі. Крім того, прискорений процес глобалізації неминуче тягне за собою в нову цивілізацію старі соціальні хвороби (бідність, безробіття, злочинність, тероризм, корупцію, епідемії, демографічну кризу, неконтрольовану міграцію тощо).
1. Поняття «відмивання» доходів і їх легалізації, небезпека пов’язана з «відмиванням» доходів.
У міжнародному праві вперше поняття легалізації ("відмивання") доходів від злочинної діяльності було визначено у Віденській конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19 грудня 1988 року. Згідно зі статтею 3 зазначеної Конвенції легалізацією ("відмиванням") доходів від злочинної діяльності вважають конверсію або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень або внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях з метою приховування незаконного джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення або правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії; приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень чи внаслідок участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях; придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях; участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби скоїти таке правопорушення або такі правопорушення, а також посібництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні. "Відмивання" грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків, Конвенція визнала як злочин.
Віденська конвенція була ратифікована Україною 27 листопада 1991 року. Крім визнання відмивання грошей міжнародним злочином, ця Конвенція вимагала від країн, що її ратифікували, введення в національні законодавчі акти статей про екстрадицію осіб, винних у здійсненні такого злочину, а також конфіскацію майна злочинців.
У липні 1989 року на економічній нараді семи європейських країн було створено Спеціальну групу з фінансової діяльності. Вона опрацьовує і поширює заходи, спрямовані на боротьбу з відмиванням "брудних грошей". Група відома як FATF (ФАТФ). Назва англійською мовою - Financial Action Task Force. До групи входять понад 30 країн та дві міжнародні організації.
ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси запровадження таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє запобіжні заходи, сприяє загальноосвітній імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.
Спочатку пріоритетом ФАТФ була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Нині діяльність ФАТФ має три головних напрями:
1. Розширення дії прийнятих нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі.
2. Перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвомдо дії.
3. Відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів.
Ключовими документами ФАТФ є рекомендації, які викладаються у формі щорічних звітів організації.
Відповідно до звіту, наприклад, за 2006-2007 роки, критерії боротьби з відмиванням можна поділити на такі групи:
o визнання державами відмивання грошей злочином;
o встановлення кримінальної відповідальності за такі протиправні дії, а також за неповідомлення про них;
o конфіскація отриманих злочинних доходів, а також сприяння іншим країнам у конфіскації таких доходів;
o створення спеціального органу фінансового контролю за сумнівними фінансовими операціями (так званої фінансової розвідки);
o запровадження обов'язкових вимог до всіх фінансових організацій щодо ідентифікації своїх клієнтів, виявлення, облік та повідомлення спеціальному органу про сумнівні фінансові операції;
o звільнення від кримінальної відповідальності осіб за умов подання контролюючому органу інформації про сумнівні фінансові операції;
o співпраця з відповідними міжнародними органами та організаціями в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі видача злочинців (екстрадиція).
В Україні легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р., вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих з порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.
2. Україна в боротьбі з відмиванням «брудних» грошей.
Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985—1991 рр.). У результаті зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор, в якому містилося досить вагоме кримінальне ядро. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору.
За підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі — 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23—29 % внутрішнього валового продукту Для зниження рівня тінізації економіки Україна використовувала такі інструменти:
• удосконаленням чинного законодавства, лібералізацією правового поля для підприємства;
• зниженням рівня (з 42,4 % у 1997 р. до 2,3 % у 2003 р.) бартерних операцій;
• підвищенням якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження не грошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій;
• подоланням гіперінфляції та забезпеченням надійної грошової стабілізації, позитивних змін у структурі грошової маси зокрема зменшенням кількості грошей, що обертаються поза банками, з 48,9 % у 1997 р. до 35,7 % від грошової маси у 2003 р.;
• здійснення заходів щодо впорядкування системи зайнятості населення, надання субсидій населенню на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо.
Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність». В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.
Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених «Сорока рекомендаціями ФАТФ». Але через зволіканням з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до «чорного списку» ФАТФ. Причини щодо включення України були такі:
• Повна відповідність критеріям
o №4 – обов’язковий моніторинг усіх фінансових систем,
o №8 – відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів,
o №10 – не надання фінансової звітності, щодо підозрілих фінансових операцій,
o №11 – не бажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей,
o №14 – фіктивні компанії,
o №15 - складність визначення власників компаній, їхню особу, тощо,
o №16 - складність визначення керівного складу компаній,
o №23 – участь злочинних угруповань у відмиванні грошей,
Підставою для виключення України з «чорного списку» стало
• прийняття Верховною Радою України законів України
o «Про внесення змін до Закону України по запобіганню протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом» від 24 грудня 2002 р. (набув чинності в червні 2003 р.),
o «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України» від 16 січня 2003 р.,
o «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом» від 6 лютого 2003 р.,
• постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення у складі Міністерства фінансів України Державного департаменту фінансового моніторингу» від 10 січня 2002 р. № 35, а також затвердженої постановою Кабінету Міністрів України Програми протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2003 р. від 29 січня 2003 р. № 140
Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію додаткових заходів протидії (санкцій) щодо України.
А у тексті заключного документа чергового пленарного засідання ФАТФ у Берліні (16—20 червня 2003 р.) зазначається, що «ФАТФ вітає триваючий прогрес України щодо поліпшення системи боротьби з відмиванням коштів та підтримує Уряд України в його зусиллях у цьому напрямку. Якщо Україна триматиме поточний темп реформування, то її можуть запросити подати Імплементаційний план найближчим часом». Подання Імплементаційного плану боротьби з відмиванням «брудних» грошей в Україні було надіслано на розгляд ФАТФ уже у вересні 2003 р.
На черговій сесії ФАТФ, що відбулася 25—28 лютого 2004 р. в Парижі, Україну було виключено зі списку країн, що не сприяють боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Експерти цієї міжнародної організації дали позитивну оцінку діям законодавчої та виконавчої влади України щодо контролю за фінансовими потоками в національній банківській і страховій системах.
Водночас рівень тінізації української економіки і фінансів все ще залишається надто високим. Він суттєво перевищує рівень тінізації економіки країн Центральної Європи. За оцінками Світового банку, в Угорщині рівень тінізації економіки не перевищує 25 % , у Чехії та Словаччині — 18- 19, у Польщі — 27,6 %.
Кримінальний кодекс України, ухвалений Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ, містив дві статті, спрямовані на боротьбу з "брудними грошима":
o стаття 209 "Легалізація (відмивання)грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом";
o стаття 306 "Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів".
Кримінальне законодавство України визнає за злочин, кваліфікований за ст. 209 Кримінального кодексу України, вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Вчинення таких дій карається штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
Організація Об’єднаних Націй у листопаді 1993 р. розробила Типовий закон про відмивання грошей, отриманих від наркотиків, який, ґрунтуючись на новому законодавстві різних країн, містить рекомендації щодо запобігання “відмивання” грошей, виявлення подібних дій та встановлення відповідних санкцій. У Типовому законі, як і у Віденській конвенції 1988 р., визначаються два основні склади правопорушень, пов’язаних з “відмиванням” грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків. Згідно з вищеназваним Законом відповідальність несуть:
1) особи, які конвертують або переводять гроші чи власність, отримані прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, з метою укриття чи утаювання незаконного джерела цієї власності або коштів, чи надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні одного з правопорушень, з тим, щоб вона могла уникнути юридичної відповідальності за свої дії;
2) особи, які надають допомогу в прихованні характеру, джерела, місцезнаходження, способу розповсюдження, переміщення або дійсних прав стосовно коштів, власності, отриманих прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Крім того, у Типовому законі йдеться про настання відповідальності за замах на правопорушення, причетність або змову з метою скоєння правопорушень, також — за допомогу в їх здійсненні. Типовий закон визначає за кримінальні правопорушення різні дії працівників кредитно-фінансових установ, осіб, котрі професійно займаються операціями з обміну готівкової валюти, та інших осіб, які порушують встановлений порядок здійснення фінансових операцій, та інші вимоги з метою попередження і виявлення “відмивання брудних” грошей. Зокрема, повинні притягуватися до відповідальності керівник, службовці і будь-які інші особи кредитно-фінансових установ, які під час виконання своїх професійних обов’язків здійснюють, контролюють операції, пов’язані з рухом фінансових коштів, або надають консультації у цій галузі, якщо вони умисно розголошують власнику грошових сум чи особі, що здійснює фінансові операції, інформацію стосовно заяв або інших заходів, що підлягають вирішенню. Йдеться про заяви стосовно тих коштів, відносно яких існують підозри щодо їх отримання від незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин. Злочинами, відповідно до Типового закону, визнаються дії, які вчиняють також особи, що умисно знищують реєстраційні книги чи документи, зберігання яких передбачено Типовим законом, або вилучають з них інформацію, також — особи, які здійснюють замах на проведення під чужим іменем певних операцій, зазначених у Типовому законі.
Вчені-правники, визначаючи поняття "відмивання грошей", спираються на визначення доходів, дане у Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (1990), згідно з яким, під "доходами" розуміється будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися з матеріальної власності чи власності, вираженної в правах, рухомого або нерухомого майна і правових документів або документів, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній.
Нагальною є потреба адекватно розуміти поняття "відмивання грошей". Відсутність останнього спричиняє виникнення багатьох проблем стосовно ефективності боротьби з "відмиванням" коштів, а також з вибором сил, засобів та заходів протидії, запропонованих державою для запобігання цьому явищу, а також їх організаційних і правових форм реалізації та використання.
Для оцінювання масштабів відмивання "брудних" грошей розроблено декілька підходів.
Один з них, - це так званий підхід "Палермо" (відомий ще й як італійський). Він заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і одержання платних послуг в масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки він не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого надлишку готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.
Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.
Ще одним підходом визнано метод, який беспосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн.
У зарубіжному законодавстві зустрічаємо і поняття "доходи від незаконної діяльності" та "доходи, отримані від злочинної діяльності".
Злочинцем вважалася особа, яка вчинила кримінальний злочин, використала або намагалася використати надходження від будь-якої незаконної діяльності у фінансовій операції з наміром продовжити незаконну діяльність, або була залучена до заходів щодо маскування чи приховування місцезнаходження, джерела, права власності чи управління зазначеними коштами.
При цьому в поняття терміну "операція" включається придбання, продаж, застава, дарування, переміщення, доставка або інше відчуження, а у відношенні грошових документів - депонування, зняття з рахунку, переказ між рахунками, обмін валюти, позика, надання кредиту, придбання чи продаж акцій, облігацій, сертифікатів вкладу чи інших грошових документів, використання особистого банківського сейфа або будь-які інші виплати, перекази чи доставка в фінансову організацію будь-яким способом.
3. Соціальні наслідки відмивання нелегальних коштів
Соціальні наслідки відмивання "брудних" грошей у сконцентрованому вигляді були викладені на Конференції країн - членів Ради Європи з проблем відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страсбург, 1 грудня 1994 року). Зокрема, воно призводить до виникнення таких небезпек:
1) невдалі спроби властей щодо припинення відмивання грошей створюють у злочинців відчуття безкарності; це робить злочини привабливим заняттям, що підриває засади цивілізованого суспільства;
2) недоліки в боротьбі з відмиванням грошей дають можливість злочинним організаціям фінансувати свою подальшу діяльність;
3) неконтрольоване використання злочинцями банківських установ завдає шкоди усій фінансовій системі;
4) зосередження фінансової влади в руках злочинних організацій у кінцевому результаті може підірвати економіку цих країн і основи демократії, оскільки гроші, отримані злочинним шляхом, не йдуть на розвиток виробництва та задоволення соціальних потреб, а використовуються для вчинення нових злочинів і збагачення олігархів.
Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно можуть зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, створюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів з економічної системи ставить під загрозу не лише стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародну фінансову систему в цілому.
Основною метою злочинних організацій є одержання надприбутків, які слід якось легалізувати (відмити). Інакше зникає сенс у їх діяльності. Визначення поняття відмивання коштів запропоновано спеціальною групою фінансової дії (ОЛИ) на Конгрес ООН у Гавані в 1990 році. Воно зводиться до:
- зміни передачі власності, якщо при цьому відомо, що вона виникла в результаті злочинної діяльності з метою приховування її незаконного походження або надання допомоги будь - якій особі, втягнутій у вчинення таких злочинів, з тим щоб уникнути правових наслідків її дій;
- приховування або маскування справжнього характеру, джерела й місцезнаходження власності або права на неї, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинної діяльності;
- придбання чи використання власності, якщо на момент її одержання відомо, що вона виникла в результаті злочину або участі в такому злочині.
Аналіз сучасної практики попередження, розслідування і покарання за злочини, пов'язані з легалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що цілком чітко визначилося коло проблем, від вирішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодія правоохоронних органів на міжнародному рівні.
Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять "легалізація" (чи "відмивання"), "незаконний доход", "злочиний доход" і багато інших понять.
Вирішення цієї проблеми, насамперед, пов'язане з опрацюванням методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають досить точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються у правозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять у договорах про правову допомогу з кримінальних справ.
Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування і покарання за злочини відповідної категорії.
Вирішення цієї проблеми в основі відповідає вище сформульованим підходам. Разом з тим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими належить до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише у випадку прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.
Третя проблема. Відсутність ефективної стабільної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навики пошуку та ідентифікації коштів, розташованих в офшорних зонах.
Вирішення проблеми передбачає визначення мережі базових закладів освіти; розробку спеціалізованого навчального курсу, учбово-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання з використанням глобальної комп'ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення каліф
4. Чинники та ознаки відмивання "брудних грошей"
До ряду основних чинників, що сприяють відмиванню грошей, одержаних незнаним шляхом, фахівці зараховують наступні.
o недосконалість механізму контролю та моніторингу за діяльністю фінансових інститутів, а також недотримання міжнародних стандартів регулювання фінансової діяльності, що їх опрацювали авторитетні, спеціалізовані, міжнародні організації;
o високий рівень корупції у середовищі державних виконавчих, правоохоронних та судових органів влади;
o існування у країні "Зон вільної торгівлі", щодо яких відповідні держави встановлюють ліберальний режим регулювання операцій та контролю за діяльністю структур цих зон;
o відсутність або недостатність обміну інформацією з іноземними правоохоронними органами;
o відсутність законодавчого закріплення фінансових операцій та недостатньо жорсткі вимоги до прозорості фінансових операцій та власності на активи;
o висока частка неофіційних доходів населення та бізнесових структур з огляду на існування у країні тіньової економіки ( інакше кажучи - чорного ринку);
o навмисні чи ненавмисні прорахунки у регулюванні золотовалютних операцій з готівковими коштами;
o широке використання банками та підприємствами операцій із залученням офшорних компаній;
o виплата коштів "за принципом" на пред'явника за анонімними грошовими рахунками, а також за такими анонімними фінансовими інструментами як акціями і облігаціями;
o доступ фінансових закладів до міжнародних центрів торгівлі золотими злитками, коштовним камінням та металами;
o неналежна процедура заснування фінансових і не фінансових закладів, відкриття філіалів за межами країни та ліцензування фінансової діяльності (за такої процедури взагалі не враховується або ж враховується лише частково потреба в ідентифікації справжніх власників компаній особливо у тих випадках, коли володіння може здійснюватись шляхом номінального тримання титулу власності). Відомо, що хворобу часто виявляють за її симптомами. Не є винятком з цього правила і діяльність у сфері відмивання грошей. Далі будуть зазначені основні ознаки легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Зрозуміло, що описані дії автоматично не означають спроб легалізації "брудних грошей". Дії можуть стосуватися і "незабруднених грошей" . Все ж таки підозри можуть мати підстави. Отже, на легалізацію можуть вказувати такі операції:
o придбання значної кількості банківських чеків, акредитивів та інших цінних паперів;
o інтенсивні перекази грошей за допомогою пошт та інших інститутів;
o використання підпільних банківських систем "хунді" (Пакистан), "хавала" Індія та "фей чієн" (Китай);
o використання професійних фінансистів та їх підставних рахунків з метою придбання акцій та інших активів власності за дорученням осіб, що підозрюються у надбанні незаконно зароблених грошей;
o здійснення різних масштабних майнових операцій особою, яка раніше не опікувалася банком;
o наявність індивідуальних або корпоративних рахунків, які використовуються не для ділових операцій, а як тимчасова схованка грошей, отриманих злочинним шляхом.
o погашення корпоративних чеків у комерційних фінансових закладах;
o наявність великої кількості внесків, які не можна вважати спів рівномірними з типом бізнесу, яким опікується вкладник, а також, значної кількості переказу грошей з рахунку на рахунок;
o використання великої кількості "поточних вкладів", з яких можна знімати кошти без їх декларування;
o застосування так званих "компаній з обслуговування грошей" для переказу за кордон значних грошових сум;
o організація підставних компаній і так званих "одноденних фірм", які мають розгалужену закордонну мережу філіалів і банківських рахунків.
ікації викладачів з юридичних та економічних дисциплін.
Способи відмивання "брудних грошей"
Існує велике різноманіття способів відмивання грошей, одержаних незаконним шляхом. Фінансовими установами, що здійснюють ці операції, можуть бути депозитарні, обмінні контори, корпорації з продажу нерухомого майна. При цьому застосовуються різноманітні методи: використання кількох рахунків, кур'єрів, які мають фальшиві документи для перевезення грошей і відкриття рахунків; створення підставних компаній для прикриття здійснюваних операцій; придбання цінних паперів через підставні фірми, сертифікатів на володіння акціями, випущеними на ім'я пред'явника, переказ коштів через корпорації у вигляді здійснення нібито законної діяльності тощо. Кінцевою метою цих операцій є прагнення повернути гроші під виглядом "чистих".
Способи відмивання "брудних" грошей характеризуються великою витонченістю. Так, організовані злочині групи:
o використовують недоліки національних фінансових систем; проводять гнучкі та швидкі операції з переказами і переміщенням активів через державні кордони;
o вміло використовують розходження в режимах регулювання підприємницької діяльності у різних країнах;
o користуються послугами посадовців, які порушують правові та етичні норми.
Щодо каналів походження "брудних" грошей, то у світовій практиці виділяють такі основні генератори грошових потоків:
o організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отриманні внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;
o терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;
o так званні корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів з державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у рамках фінансової допомоги.
Готівка може вивозитись з країни за допомогою кур'єрів. Гроші можуть приховуватися у вантажі. Такі перевезення - не що інше як контрабанда валюти. Для її міжнародного транспортування використовуються різноманітні ємності. Вони влаштовуються у валізах, транспортних засобах, а також у предметах, що уможливлюють розміщення великої суми грошової готівки. Зовнішні ознаки зміни початкового вигляду сховок приховуються настільки це можливо. Контрабандно вивезені кошти потім вкладаються на завчасно відкритий поточний або депозитний рахунок. Згодом за довіреністю клієнта ці гроші переводяться на рахунки інших банків. У подальшому через іноземні банки вивезені кошти можуть репатрійовуватися . Рахунками можуть проходити такі грошові суми, які значно перевищують реальні можливості бізнесової діяльності відповідного клієнта.
Широко використовуються такий спосіб як "структурування". Він означає штучне подрібнення фінансової операції на кілька одиничних. У кожній з них зазвичай фігурують невеликі суми. Грошові суми при цьому переказування з використанням не лише банківських закладів, а і різноманітних поштових відділень, ломбардів та інших фінансових закладів. У кінцевому рахунку кошти накопичуються на одному або кількох рахунках. Звідти вони переказуються під законним приводом до іншої країни.
Поширеним способом незаконного переміщення коштів є також конвертація грошових коштів.
Використовуються електронні розрахунки, цінні папери, ф'ючерсні і похідні фінансові угоди, які часто зовсім не пов'язані з реальним товаром.
У процесі відмивання "брудних грошей" важливу роль відіграють міжбанківські кореспондентські зв'язки.
У легалізації коштів отриманих незаконним шляхом, значне місце посідають фіктивні підприємства. Їх державна реєстрація зазвичай відбувається за загубленими і втраченими паспортами. Реєстрація може відбуватися на так званих "номінальних власників". Вони - щось на кшталт "весільних генералів". Реальними власниками у такому випадку є інші особи. Згодом готується пакет документів. Він надається банківському закладу. Заклад відкриває поточний рахунок. На ньому впродовж певного часу накопичуються банківські кошти. Згодом вони переказуються на рахунок іншої фіктивної фірми. Ці кошти можуть видаватися і готівкою за чеком.
У процесі відмивання грошей використовуються також:
o багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами;
o укладання договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру;
o укладання договорів щодо купівлі - продажу товарів, яких фактично не існує;
o псевдо страхування - тобто передання неіснуючих ризиків перестраховикам.
Вище у підрозділі згадувалося китайська підпільна банківська система "фей ч'єн". У перекладі поняття означає "політ грошей".
Система заснована на довірі, сімейних зв'язках, місцевих соціальних структурах та загрозі неминучої і жорстокої розправи щодо будь якого порушника мафіозних правил. Ця система відома ще і як "система нотатки". Система уможливлює, здавши гроші за нотаткою підпільному банкіру у певній країні, одержати їх в іншій країні. Записка за цією схемою відіграє роль своєрідного чека. Цей спосіб переміщення "брудних" грошей вважається швидким й зручним. Дозволяє уникати транспортування готівкових грошей. Спосіб не залишає слідів для правоохоронних органів. Затрати є мінімальними, оскільки комісійні виплачуються лише банкіру.
З метою відмивання "брудних грошей" використовується і система "хавала". Система, зокрема діє у так званому "золотому трикутнику". Він знаходиться на стику Таїланду, М'янми і Лаосу. Там діє складна система довірених осіб. Цей бізнес передається від покоління до покоління. Бізнес функціонує на принципах сімейності та усталених зв'язків між мафіозними групами. Паперових слідів ця діяльність не залишає. Операції виконуються конфіденційно. Встановлені жорстокі покарання щодо порушників неписаних правил. Кошти, що переміщуються в рамках системи "хавала", взагалі не потрапляють до офіційної банківської системи.
У міжнародному відмиванні "брудних грошей" вже склалися певні правила. Найважливішими з них є наступні:
o чим меншою є частка коштів, отриманих злочинним шляхом, то тим меншою є ймовірність його виявлення;
o чим меншою є частка коштів, отриманих злочинним шляхом, у легальних фінансових потоках, тим складніше її виявити;
o чим вище у країні ступінь фінансового саморегулювання законних угод, тим важче відслідковувати незаконні грошові потоки;
o чим меншою є частка незаконних потоків у обсязі фінансових надходжень до країни, тим важче їх виявити;
o чим глибша незаконна діяльність проникає у легальну економіку, тим менше можливостей для її інституційного і фінансового регулювання;
o чим вищою є питома вага сфери послуг в економіці країни, тим простіше у такій країні відмивати гроші;
o чим більше бізнесова і фінансова діяльність країни залежить від дрібних фірм, тим важче вирізнити законні угоди від незаконних
o чим меншою є можливість використання кредитних карто-чок та інших безготівкових інструментів оплати для здійснення незаконних фінансових операцій, тим складніше виявити факт відмивання "брудних грошей".
У процесі відмивання грошей виділяють кілька стадій, На першій прибутки у вигляді наявних коштів запускаються у фінансову систему через банки або інші фінансові установи. У тих країнах, де потрібно подавати декларації про доходи, процес відмивання, як правило, здійснюється за допомогою численних дрібних угод, тобто шляхом так званого "роздрібнення" грошових сум. Застосовується також вивіз контрабандним шляхом значних коштів у ті країни, де вимоги до декларування прибутків не є такими жорсткими. Друга стадія відмивання грошей - "відшарування". Тут кошти відокремлюються від їх джерела, з тим щоб приховати їх походження та ускладнити проведення аудиторської перевірки. Третя стадія знаменує собою легалізацію, тобто вкладення отриманих злочинним шляхом прибутків у легальну економіку з наданням видимості їхнього законного походження.
У матеріалах ООН вказуються стадії відмивання грошей .
Перша стадія - це звільнення готівки і перерахування її на рахунки підставних осіб. Зустрічаються випадки, коли роль таких осіб відіграють родичі винних. При цьому посередники повинні мати власні рахунки в банках. Друга стадія - розподіл наявних коштів. Вони реалізуються за допомогою скупки банківських платіжних документів та інших цінних паперів. На цій стадії слід створювати мережу інформаторів, які можуть повідомляти про незаконний обіг грошової маси. Як показує досвід, розподіл коштів здійснюється часто в пунктах обміну валют, казино та нічних клубах. Третя стадія - "замітання слідів" злочинну. Це може бути відкриття рахунків в банках, розташованих далеко від місцезнаходження злочинців; переказ за кордон на рахунки підставних фірм, або використання нелегальних конвертаційних центрів тощо. Четверта стадія - інтеграція грошової маси. Відомо, що злочинці в бізнесі діють дуже витончено. Якщо ринки тієї чи іншої країни можуть бути джерелами високих прибутків, злочинці вкладають значні суми коштів у відповідні структури. Для цього зручні, наприклад, спільні підприємства. У такі фірми влаштовують на роботу своїх довірених осіб, які вже легально переправляють гроші за кордон. Йдеться, насамперед, про офшорні зони, які вважаються нині досить прибутковими вкладеннями капіталу. Офшорні зони привертають до себе увагу з двох причин: з одного боку, тут сприятливіший податковий режим, а з іншого, - правова система забезпечує конфіденційність походження капіталів.
Висновки
Низький рівень матеріальної забезпеченості населення, безробіття суттєво впливають на зростання економічної злочинності. Особливо незадовільні економіко-правові умови для цивілізованого розвитку легального бізнесу призводять до криміналізації господарських структур.
Тому гострою виявилася потреба у здійсненні суттєвих соціальних та економічних перетворень, формуванні ефективної національної економіки як основи підвищення добробуту народу.
Для цього необхідно:
Розробити та прийняти систему забезпечення економічної безпеки від проявів організованої злочинності та корупції;
Провести загальноекономічну стабілізацію за рахунок повного ринкового реформування та демонополізації економіки;
Створити сприятливі правові та економічні умови для внутрішнього інвестування легальної економіки;
Сформувати чіткий механізм контролю за ефективним використанням державних коштів та майна;
Звести до мінімуму готівковий обіг коштів шляхом розширення сучасних електронних засобів розрахунків та впровадження сучасних форм звітності, які дадуть змогу забезпечити чіткий контроль за грошовим обігом;
Розробити та впровадити систему економічних засобів контролю за легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом;
Прийняти Закон України "Про декларування майна та доходів", що надасть можливість встановити цивілізований контроль за рухом капіталів відповідно до вимог міжнародного права;
Розробити та законодавчо врегулювати доступ правоохоронних органів до банківської інформації;
Нормативно забезпечити захист прав власності у постприватизаційних процесах;
Список використаної літератури
1. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси. - К.: Знання, 2006. -309 с.
2. Боротьба з відмиванням грошей. Міжнародний досвід для Росії: Аналітична записка від 12 вересня 2000 р. // http: opec. ru.
3. Про боротьбу з "відмиванням" коштів, отриманих злочинним шляхом // Матеріали Центру правової реформи і законопро-ектних робіт при Міністерстві юстиції України. - К., 1998.
4. Arrastia J. Money Laundering - the US Perspective // Money Laundering Control/ Ed. By B. Ride and M. Ache. - Dublin, 1996. -P.228-260.
5. Легализация доходов, полученных преступным путем и борьба с ней.
6. NCCT Annual Report 2006-2007 (Eighth Reviev).
7. Варналій З. С. Формування системи державної протидії відмиванню "брудних грошей" в Україні: стан, проблеми та перспективи. с. 384-389 в книзі "Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою".- Т. 29. // Гол. ред. А. І. Комаров. - К.: НДІ "Проблеми людини", 2004 . - 725 с.
9. Доля Л. М. Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом як міжнародна проблема с. 575-581 в книзі
"Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою". - Т. 29. // Гол. ред. А. І. Комаров. - К.: НДІ "Проблеми людини", 2004. - 725 с.
10. Савіна В. С. Здійснення міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (Роль органів юстиції) с. 378-383 в книзі "Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою" - Т. 29. // Гол. ред . А. І. Комаров. - К.: НДІ "Проблеми людини", 2004. - 725 с.
