Вступ. Електронні трансакції – найшвидший і найефективніший шлях по переміщенню коштів, які можуть бути використані в терористичних цілях. Складні схеми електронних грошових переказів можуть використовується для навмисного утруднення бухгалтерського контролю з метою приховати джерело та місце призначення коштів, призначених для терористичних цілей. Сьогодні існує незначна кількість показників за допомогою яких можливо відрізнити потенційно терористичні електронні трансакції, насамперед це – походження коштів, місце їх призначення і імена фізичних осіб, що приймають участь в операції, за умови наявнасті такої інформації. Існує необхідність у додатковій інформації, щоб виявити потенційно підозрілі трансакції.
Основний виклад матеріалу. Терористи використовують електронні перекази грошей, для переміщення коштів, призначених для фінансування їхньої діяльності. Структура фінансової підтримки, розкрита після нападу 11 вересня на Сполучені Штати Америки, продемонструвала важливу роль, що відіграли електронні грошові перекази в забезпеченні “нальотчиків” необхідними фінансовими засобами для планування і здійснення їх нападів.
Коли FATF використовує термін “електронні грошові перекази” чи “переказ коштів”, це відноситься до будь-якої фінансової операції, здійсненої для певної особи через фінансову установу за допомогою електронних засобів з метою зробити певну суму грошей доступною для цієї особи в іншій фінансовій установі. У деяких випадках, відправник і особа, що отримує ці гроші, можуть бути однією і тою ж особою. Електронні грошові перекази включають трансакції, що відбуваються в межах кордонів однієї країни або проходять між країнами. Відомо, що електронні грошові перекази не включають фактичний рух валюти, вони є швидким і безпечним методом переміщення коштів з одного місця до іншого.
Транскордонний переказ означає будь-який електронний переказ, коли установа ініціатор та бенефіціара розташовані в різних країнах. Це поняття також відноситься низки електронних переказів, що мають хоча б один транскордонний елемент.
Внутрішній переказ означає будь-який електронний переказ, коли установа ініціатор та бенефіціара розташовані в одній країні. Це поняття також відноситься до будь-якої низки електронних переказів, о здійснюються в межах кордонів однієї країни, навіть якщо система здійснення електронного переказу знаходиться у іншій країні.
Платіжні системи як на міжбанківському так і роздрібному рівні зараз надають краще покриття і оперативність як для внутрішніх, так і міжнародних електронних грошових переказів. Безперервний розвиток всесвітніх мереж, таких як SWIFT, збільшив надійність і ефективність міжбанківських платіжних систем, дозволяючи щоденно здійснювати велику кількість грошових переказів. В межах роздрібного банківського сектору такі послуги, як телефонне та Інтернет-банківництво дозволяють клієнтам здійснювати переказ грошей з будь-якого місця, де є доступ до телефону чи інтернету.
Вдосконалення технології платіжної системи мало подвійний вплив відносно можливого зловживання цією системою особами, що фінансують тероризм і відмивають гроші за її допомогою. З одного боку, електронні платіжні системи забезпечують більший захист грошових переказів, дозволяючи підвищити здатність відслідкувати кожну окрему операцію через електронні записи, які можуть здійснюватися, зберігатися та/ чи передаватися автоматично. З другого боку, ці вдосконалення також створюють особливості, що можуть стати привабливими для терористів чи осіб, що відмивають гроші. Наприклад, збільшена швидкість і великий обсяг електронних грошових переказів разом з відсутністю послідовного підходу до реєстрації ключової інформації про такі операції, в збереженні цих записів і в передачі необхідної інформації про трансакції, не можуть гарантувати, що кожна окрема трансакція буде відстежена групами розслідування.
Подальше ускладнення представлене грошовими переказами, які здійснюються через небанківські фінансові установи, такі як відправники грошових переказів (money remitters), бюро обміну валют чи інші подібні види бізнес-структур. У деяких країнах, ці види бізнесу здійснюють функції по електронним переказам грошей або безпосередньо з аналогічними партнерами у їх власній країні чи за кордоном, або через традиційні фінансові установи (наприклад, банки). Знову ж таки, відмінності у вимогах щодо ведення записів чи передачі інформації про ініціатора грошового переказу, що проводяться такими бізнес-структурами, можуть бути використані на користь терористів або інших злочинців, які бажають перемістити кошти не будучи легко виявленими відповідними органами. [ 2].
Саме використання електронних грошових переказів мала на увазі FATF, коли опублікувала в жовтні 2001р. Спеціальні Рекомендації VII.
Спеціальна Рекомендація VII (СР VII) була розроблена з метою запобігання вільного доступу терористів та інших злочинців до електронних переказів для переміщення їх коштів, а також для виявлення такого зловживання. Особливо, вона спрямована на гарантування того, що базова інформація про ініціатора електронного переказу є одразу ж доступною для відповідних правоохоронних та/або прокурорських органів з метою надання їм допомоги у виявленні, розслідуванні, обвинуваченні терористів або інших злочинців та відстеження коштів терористів або інших злочинців, підрозділів фінансових розвідок для аналізу підозрілої або незвичної діяльності та її розкриття за необхідності, та фінансових установ бенефіціарів для сприяння ідентифікації та звітування по підозрілим операціям. Приймаючи до уваги потенційну загрозу фінансування тероризму спричинену невеликими електронними переказами, країни повинні спрямовуватись на здатність відстежувати всі електронні перекази та зменшити пороги з метою недопущення проведення операцій на суму, що є нижче порогової. Це не є наміром ФАТФ щодо встановлення жорстких стандартів або регулювання одноразових операційних процесів для негативного впливу на платіжну систему.
Експерти FATF визнали, що електронні грошові перекази є швидким і ефективним шляхом переміщення коштів для терористичних цілей. Наприклад, проста мережа для передачі коштів на фінансування терористів може бути організована просто на основі використання відмінностей в режимах моніторингу в різних країнах. Якщо не збережено записи про ініціатора грошового переказу на вихідному пункті цієї електронної системи, або інформація в потім не передається посередником по всьому ланцюжку проходження переказу, то слідчі не матимуть доступу до інформації, яка може допомогти у встановленні зв’язків терористів.
Досліджувалися і більш ускладнені схеми електронних грошових переказів, можна включати багаторівневі електронні грошові перекази, щоб створити складний і спеціально заплутаний слід фінансових операцій, щоб уникнути їх виявлення.
Також було відмічено кілька загальних особливих рис, як стосуються типологій потенційного фінансування тероризму через електронні грошові перекази. Однією з важливих особливостей є використання фальшивих посвідчень, підставних осіб або юридично зареєстрованих, але недіючих компаній в операціях, щоб забезпечити “чисті” імена і таким чином уникнути викриття. Іншою типовою рисою є “перекачування” коштів через декілька різних фінансових установ, щоб електронні перекази надходили з різних і, на перший погляд, непов’язаних джерел. Схоже, що частина електронних грошових переказів здійснюється терористами через небанківські фінансові установи або альтернативні способи переказу грошей (неофіційні системи переказу грошей або цінностей) з розрахунком на те, що уникання основних фінансових установ допоможе коштам на фінансування терористів (подібно до доходів від нетерористичної злочинної діяльності) залишитися невиявленими системами фінансового моніторингу або слідчими органами.
На відміну від постійних грошових переказів на незначні суми, невелика сума грошового переказу загалом не являється чіткою ознакою того, що він здійснюється для фінансування терористичних цілей. Дійсно, невисока сума електронних переказів порівняно з високим загальним обсягом таких операцій є додатковим чинником, що в подальшому ускладнює виявлення фактів використання терористами фінансової системи.
Рекомендації по запобіганню і виявленню зловживання терористами та іншими нетерористичними кримінальними організаціями системами електронних грошових переказів - сформульовані в VII Спеціальних Рекомендаціях FATF-VII і в Пояснювальній Записці, опублікованій FATF.
Транскордонні електронні перекази
Транскордонні електронні перекази мають супроводжуватись точною та місткою інформацією про їх ініціатора. Однак, країни можуть визначити мінімальний поріг ( що не перевищує суму в 1,000 USD або EUR). Для транскордонних переказів на суму, нижче порогової:
a) Країни не зобов’язані вимагати від фінансових установ відправників проводити ідентифікацію, перевіряти записи або передавати інформацію про ініціатора.
b) Але країни повинні вимагати, щоб вхідні транскордонні електронні перекази містили повну та точну інформацію про ініціатора ( Ініціатор є держателем рахунку, або при відсутності рахунку, особою (фізичною або юридичною), яка надає розпорядження фінансовій установі на здійснення електронного переказу).
Інформація, що супроводжує кваліфікований транскордонний електронний переказ завжди має містити ім’я ініціатора та місцезнаходження рахунку, номер рахунку. У разі відсутності рахунку, має бути зазначено єдиний номер.
В інформації, що супроводжує кваліфікований транскордонний електронний переказ також має міститись адреса ініціатора. Однак, країна може дозволити фінансовій установі замінити адресу на національний ідентифікаційний код, ідентифікаційний код клієнта або дату та місце народження.
Внутрішні електронні перекази
Інформація, що супроводжує внутрішній електронний переказ, повинна містити інформацію про ініціатора, як це передбачено для транскордонних електронних переказів, якщо повна інформація про ініціатора не може бути отримана фінансовою установою бенефіціаром та відповідними органами у інший спосіб. У такому випадку, фінансовій установі необхідно знати номер рахунку або єдиний номер для того що такий номер або ідентифікатор дозволить відправити таку трансакцію назад ініціатору.
Фінансова установа має надавати запитувану інформацію у три робочі дні з моменту отримання запиту від фінансової установи бенефіціара або від відповідних установ. Правоохоронні органи повинні мати змогу вимагати надання такої інформації.
СР VII не покриває наступні види платежів:
a) Будь-які перекази, що здійснюються шляхом використання кредитних або дебетних карток, при умові, що номери кредитних або дебетних карток супроводжують всі перекази по трансакції.
b) Перекази однієї фінансової установи іншій фінансовій установі та розрахунки, коли і ініціатор і бенефіціара є фінансовими установами, що діють від власного імені.[ 6]
Пояснювальна Записка до SR VII, опублікована в лютому 2003, умовно дозволяє мінімальні розміри у 3000 доларів США з врахуванням заходів, запропонованих в Рекомендаціях. Таким чином, хоча країни повинні все ще вимагати збирати і зберігати інформацію від відправника електронних переказів про проведені операції на суму нижчу від зазначеної, передача цієї інформації не є обов’язковою. Експерти обговорювали питання про встановлення «порогу» у зв'язку з заходами по електронним переказам у SR VII. Більшість експертів зазначили, що операції по електронному переказу грошей, що, можливо, мають відношення до тероризму, загалом здійснюються на невеликі грошові суми. Експерти погодились, що існування «порогу», згідно вимог SR VII – з операційної точки зору - може перешкоджати виявленню подібних операцій. Також відзначалося, що відсутність «порогу» також може служити стримуючим засобом використання електронних грошових переказів терористами або злочинцями, збільшуючи ризик викриття.
Експерти також визнали, що за відсутності інших спеціальних індикаторів, відсутність «порогу» могла б призвести до надмірної кількості операцій, про які інформують FIU. Інформація про індивідуальні трансакції мала б, можливо, менше значення, як засіб виявлення випадків фінансування тероризму, хоча все ще залишалася б важливою при визначенні схем фінансових структур, що підтримують тероризм, виявлених через інші канали (наприклад, через донесення розвідки або розслідування, що проводяться іншими агентствами). Як було зазначено вище, на сьогодні найголовнішими елементамии у виявленні пов'язаних з тероризмом електронних грошових переказів є імена задіяних сторін і географічні пункти початку або кінця операції. Тому експерти погодились, що потрібно ще багато зробити, щоб розробити чіткіші індикатори/ показники для виявлення випадків використання терористами електронних переказів. Ці індикатори могли б допомогти фінансовим установам у відслідковуванні трансакцій, які вимагають ретельнішої перевірки, і інформація про які повинна бути доведена до відома компетентних органів як про підозрілі або незвичні.
Можливим вирішенням питання про розробку додаткових індикаторів може стати сприяння розвитку систем інформаційних технологій, які могли б знайти об'єктивні індикатори в самих електронних переказах. Одна з делегацій запропонувала використання системи визначення таких індикаторів за ключовими словами, що трапляються в повідомленнях про електронні перекази. Розробка системи балів, в основу якої покладено різне ранжування значень ключових слів, дозволяє системі вибрати меншу кідькість операцій, що потребуватимуть подальшого аналізу. [ 2].
Аналіз електронних грошових переказів відіграє основну роль у більшості розслідувань фінансових злочинів, починаючи від визначення джерела коштів і закінчуючи встановленням зв'язків між терористами або терористичними організаціями й іншими об'єднаннями, організаціями, або країнами.
Електронні грошові перекази є одним із засобів, які можуть бути використані для тіньового переведення грошей в межах та поза межами державних кордонів. Для протидії цьому має бути встановлений дієвий контроль за такими категоріями дій:
• визначення відправників;
• визначення бенефіціарів;
• визначення фінансових установ;
• визначення альтернативних операцій переказу коштів;
• з'ясування номерів рахунків;
• установлення зв'язків між особами та / або організаціями.
Наприклад, ПФР Люксембургу був виявлений такий випадок використання переказів.
Громадянин Німеччини, скориставшись викраденою фальсифікованою ідентифікаційною карткою, створив компанію і зареєстрував себе її власником, відкрив рахунки в різних банках трьох країн і здійснював грошові перекази між цими рахунками. Іноземний ПФР запросив у банку інформацію про суб'єкта, підозрюючи його в присвоєнні чужого майна на підставі банківського звіту про підозрілі операції, поданого після аналізу фінансових потоків (численних переказів від приватних осіб), які не відповідали задекларованому предмету оплати (консультаційні послуги в будівельній сфері). Після одержання запиту про послідовність операцій громадянин надав банку низку підроблених рахунків, що стосувалися будівельного бізнесу.
Цікавим є досвід ПФР Швеції стосовно розслідування справ, пов’язаних з підпільними банківськими операціями ("bedroom banks"). У цій країні виявлено близько п'ятнадцяти організацій, залучених до такого виду злочинної діяльності. Подібні організацій мають спільні риси:
1) надають професійні послуги із здійснення переказів через банківську систему;
2) є комерційними, функціонують довгостроково;
3) займаються як посередницькими транскордонними операціями, так і операціями на місцевому рівні;
4) діють під виглядом приватних фірм або як торговельні товариства;
5) більшість високо посадовців – громадяни Швеції, емігранти, представники етнічних меншин;
6) надають інші види послуг, як, наприклад, послуги з торгівлі й туризму.
Основними операціями, які викликають підозру ПФР Швеції, є такі:
- внесення на депозит значних сум готівки, попередньо знятих із приватних рахунків, власниками яких є особи, що накопичують кошти;
- використання інтерактивних банківських послуг, завдяки яким здійснюється велика кількість внесків на депозит, кожний внесок на невелику суму (з використанням банкомата);
- перекази з-за кордону, у більшості випадків з Норвегії, а також з Німеччини, Фінляндії, Австрії, Данії та США;
- перекази за кордон, в основному в Центрально-Західний регіон, а також в інші країни світу, наприклад, Німеччину, США, Великобританію, Францію, Росію, Туреччину, Сінгапур, Канаду, Малайзію і Тайвань;
- платежі через кордон, що частково стосуються операцій фізичних осіб, частково операцій юридичних осіб (останнє може бути показником того, що досліджувані об'єднання займаються також і торгівлею товарами). [ 5]
Вираз «оплата послуг через Інтернет» зазвичай застосовується для: оплати послуг, яка проходить через банківський рахунок і використовує Інтернет як засіб переміщення грошових коштів на банківський рахунок або з рахунку; і оплати послуг, що здійснюється небанківськими організаціями, що працюють тільки в Інтернеті та пов'язаних тільки побічно з банківським рахунком.
У звичайному випадку оплата послуг через Інтернет відноситься до традиційних методів платежів, де Інтернет є лише інноваційним каналом для обміну інформацією, яка необхідна для переказу коштів з одного рахунку на інший і яка дозволяє клієнтам отримувати доступ до своїх банківських рахунків, не виходячи з дому, 24 години на добу.
Коли оплата послуг через Інтернет не пов'язана безпосередньо з банківським рахунком, наприклад, система PayPal, фізичні особи можуть переказувати грошові кошти, робити покупки в мережі або брати участь в онлайн аукціонах, використовуючи передплачений рахунок, а проте провайдер з оплати послуг може не виконувати правила протидії відмиванню грошей і фінансуванню
тероризму, які застосовуються для банків. Зазвичай провайдер послуг не має прямих відносин з клієнтом. В залежності від доступності послуг оплати через Інтернет, дана діяльність також може включати здійснення платежів і переказів грошових коштів за межами держави.
Деякі небанківські послуги оплати через Інтернет дозволяють клієнтам мати рахунки у провайдера послуг з оплати, тоді як інші пропонують лише послуги з отримання і відправки платежів фізичних осіб з використанням існуючого банківського рахунку або передплаченого картки клієнта. Коли небанківські послуги оплати через Інтернет пропонують клієнтам відкрити у них рахунки, вони можуть об'єднати дані грошові кошти клієнтів в єдиний рахунок у банку. Даний рахунок може бути відкритий на ім'я провайдера. У цьому випадку банк, де відкрито рахунок провайдера послуг, може не мати прямих відносин з індивідуальними клієнтами провайдера послуг.
Визначення. Системи оплати через Інтернет можуть дозволяти мати анонімні рахунки.
Ліміти сум. Індивідуальні провайдери послуг зазвичай визначають межі суми на рахунку або розміру транзакції, що впливає на пов'язаний з цим ризик відмивання коштів та фінансування тероризму.
Метод внесення грошових коштів. Системи оплати через Інтернет встановлюють власні правила щодо методів платежів, які вони приймають для поповнення рахунку і методи виплати грошових переказів одержувачам. Провайдери послуг, що приймають готівку, грошові або поштові перекази з анонімних передплачених карт, можуть представляти більший ризик відмивання грошей та фінансування тероризму, ніж провайдери послуг, які обмежують методи внесення грошових коштів банківським рахунком або кредитною карткою.
Географічні межі. Офшорні системи оплати через Інтернет можуть спростити проведення транзакцій, які незаконні в юрисдикції платника. Послуга платежів онлайн діє як посередник, отримуючи грошові кошти, які призначені для кінцевого одержувача. В деяких випадках, коли прямі перекази грошових коштів кінцевого одержувача не дозволяються згідно державним законам юрисдикції, платник може переказувати грошові кошти через офшорну систему платежів онлайн, працюючу по іншому правовому режиму.
Обмеження використання. Індивідуальні провайдери послуг визначають межі використання для своєї послуги.
Типологія. Системи оплати через Інтернет пропонують потенційну можливість для анонімних міжнародних переказів грошових коштів. Ризик зростає, коли провайдер послуги працює офшорної в юрисдикції зі слабким режимом протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. Навіть якщо дотримуються заходів щодо належної перевірки клієнта, спілкування з клієнтом проходить повністю онлайн, що обмежує можливості перевірки його особистості провайдерами послуг. Це становить ризик відмивання коштів та фінансування тероризму, пов'язаний з іншими критеріями ризику і методами зменшення ризику. [ 4]
Послуги Інтернет-платежів можуть надаватися фінансовими установами та фірмами, не входять в сектор фінансових послуг. Вони можуть використовувати банківський рахунок або здійснювати операції з банківського рахунку самостійно.
Способи Інтернет-платежів поділяються на три категорії:
• Інтернет-банкінг - кредитні установи пропонують доступ через Інтернет до традиційним банківським послугам при наявності рахунку, відкритого в кредитній установі на ім'я клієнта.
• Передплачені продукти для здійснення Інтернет-платежів - фірми, які можуть не бути кредитними установами, надають клієнтам можливість відправляти або отримувати гроші через віртуальний передплачений рахунок, доступний через Інтернет.
• Електронні гроші - клієнти зазвичай набувають одиниці електронних валют або електронних дорогоцінних металів, які можуть бути обмінені між власниками рахунків одного і того ж провайдера послуги, або бути обміняні на справжню валюту і зняті.
З 2006 року в ряді країн спостерігалося розширення асортименту та зростання кількості передплачених продуктів, призначених для Інтернет-платежів, що можливо, пов'язано з збільшенням масштабів використання Інтернету і прийомом платежів через Інтернет онлайновими торговими компаніями. Такі продукти також все частіше використовуються для здійснення грошових переказів між фізичними особами.
В останні роки з'явилася електронна валюта, пов'язана з віртуальним світом, в якому користувачі конвертують реальні гроші у віртуальну валюту для здійснення покупок у віртуальному середовищі. У тій же самій віртуальному середовищі користувачі нерідко здійснюють грошові перекази між фізичними особами (тобто користувачі посилають віртуальні гроші знайомим користувачам). Такі віртуальні гроші не обмежені конкретної комп'ютерної грою, оскільки ними можна торгувати в реальному світі і переводити в реальні гроші.
Грошові сертифікати стають все більш популярними на ряді ринків. Такі сертифікати можна набути на умовах анонімності в магазинах роздрібної торгівлі, на автозаправних станціях і т.д. Зазвичай вони продаються на певні суми, починаючи від 10 євро і закінчуючи 500 фунтів стерлінгів (приблизно, 750 євро) .
Спочатку грошові сертифікати призначалися для здійснення платежів фізичними особами на користь компаній через Інтернет. Але вони також можуть використовуватися для здійснення операцій між фізичними особами, якщо приймаються в якості методу платежу іншими провайдерами послуг НСП (наприклад, компаніями-емітентами передплачених карт, або пунктами обміну електронних валют). Крім того, Грошові сертифікати можуть бути використані для азартних ігор в Інтернеті.
Послуги Інтернет-платежів стають все більш взаємопов'язаними з різними новими та традиційними платіжними послугами. В даний час гроші можуть бути переведені або отримані за допомогою різних способів платежів: шляхом передачі готівки грошей, за допомогою послуг грошових переказів (наприклад, «Western Union»), за допомогою нових способів платежів, банківським телеграфним перекладом, а також за допомогою кредитних карт.
Більш того, деякі провайдери послуг Інтернет-платежів стали надавати своїм клієнтам передплачені картки, даючи їм, таким чином, можливість знімати готівкові гроші через мережі банкоматів у всьому світі.
Як зазначалося вище, 15 юрисдикцій із загального числа країн, що надіслали відповіді на анкету, вказали на те, що провайдери послуг Інтернет-платежів здійснюють свою діяльність на їх території. На жаль, не було представлено статистики, що стосується кількості таких провайдерів і числа діючих клієнтських рахунків. Проте в країнах, які надали таку статистку, кількість провайдерів, за оцінками, становила від одного до 23. Що стосується кількості діючих рахунків для здійснення Інтернет-платежів, то, за оцінками, їх число склало від 45 000 до 80 мільйонів. [3]
Збільшення безготівкового обігу може сприяти зменшенню тіньової економіки, у якій використовуються переважно готівкові розрахунки завдяки їх анонімності. Таким чином, збільшення популярності електронних платіжних інструментів може призвести до появи конкурентних переваг в офіційних підприємств, які приймають такі інструменти. Крім того, поширення безготівкових розрахунків часто сильно зменшує частоту готівкових розрахунків на великі суми в офіційній економіці, що збільшує прозорість платежів і спрощує боротьбу з відмиванням грошей.
В «сірій економіці» (grey economy) частина наявного виторгу не включається у звітність щодо отриманих доходів, що дозволяє занизити отриманий прибуток. Тіньові доходи потім використовуються для виплати тіньової зарплати, дозволяючи заощадити на оплаті податків і зборів, або використовуються далі в тіньовій економіці.
Впровадження електронних платіжних інструментів, зокрема банківських платіжних карт, зменшує грошовий потік, доступний для тіньового обороту й обмежує ухилення від податків.
Таким чином, збільшення використання електронних платіжних інструментів може сприяти зменшенню тіньової економіки, що збільшує податкові надходження за рахунок розширення бази оподатковування без зміни податкового тиску [1].
Рисунок 2.4 Оцінка тіньової економіки і кількість електронних платежів у 2005 році
Джерело: ЕЦБ,Фридрих Шнайдер
Примітка: Оцінки рівня тіньової економіки по країнах ЄС проводилися на основі макроекономічної моделі, яка ймовірно завищує рівень тіньової економіки відносно ВВП8 . Однак ці дані залишаються актуальними для оцінки відносного розміру тіньової економіки
Висновок. Вдосконалення технології платіжної системи мало подвійний вплив відносно можливого зловживання цією системою особами, що фінансують тероризм і відмивають гроші за її допомогою. З одного боку, електронні платіжні системи забезпечують більший захист грошових переказів, дозволяючи підвищити здатність відслідкувати кожну окрему операцію через електронні записи, які можуть здійснюватися, зберігатися та/ чи передаватися автоматично. З другого боку, ці вдосконалення також створюють особливості, що можуть стати привабливими для терористів чи осіб, що відмивають гроші. Наприклад, збільшена швидкість і великий обсяг електронних грошових переказів разом з відсутністю послідовного підходу до реєстрації ключової інформації про такі операції, в збереженні цих записів і в передачі необхідної інформації про трансакції, не можуть гарантувати, що кожна окрема трансакція буде відстежена групами розслідування.
Список використаних джерел:
1. Вплив регулювання на розвиток ринку електронних платежів: приклад України. – аналітичний звіт для публічного обговорення. Варіант для обгорення на круглому столі. - Київ – 2010
2. Звіт про типології відмивання грошей 2003-2004 року.
3. Новые способы платежей Итоговый проект документа (30 сентября 2010 года) 18 октября 2010 года, Штаб-квартира ОЭСР, Париж, Франция
4. ОТЧЕТ О НОВЫХ СПОСОБАХ ПЛАТЕЖЕЙ 13 октября 2006 года
5. Посібник „Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспект”/ С.Г.Гуржій, О.Л.Копиленко, Я.В.Янушевич та ін. – К.: Парлам. вид-во, 2005. – 216 с.
6. Пояснювальна записка до Спеціальної Рекомендації VII: Електронні перекази
Основний виклад матеріалу. Терористи використовують електронні перекази грошей, для переміщення коштів, призначених для фінансування їхньої діяльності. Структура фінансової підтримки, розкрита після нападу 11 вересня на Сполучені Штати Америки, продемонструвала важливу роль, що відіграли електронні грошові перекази в забезпеченні “нальотчиків” необхідними фінансовими засобами для планування і здійснення їх нападів.
Коли FATF використовує термін “електронні грошові перекази” чи “переказ коштів”, це відноситься до будь-якої фінансової операції, здійсненої для певної особи через фінансову установу за допомогою електронних засобів з метою зробити певну суму грошей доступною для цієї особи в іншій фінансовій установі. У деяких випадках, відправник і особа, що отримує ці гроші, можуть бути однією і тою ж особою. Електронні грошові перекази включають трансакції, що відбуваються в межах кордонів однієї країни або проходять між країнами. Відомо, що електронні грошові перекази не включають фактичний рух валюти, вони є швидким і безпечним методом переміщення коштів з одного місця до іншого.
Транскордонний переказ означає будь-який електронний переказ, коли установа ініціатор та бенефіціара розташовані в різних країнах. Це поняття також відноситься низки електронних переказів, що мають хоча б один транскордонний елемент.
Внутрішній переказ означає будь-який електронний переказ, коли установа ініціатор та бенефіціара розташовані в одній країні. Це поняття також відноситься до будь-якої низки електронних переказів, о здійснюються в межах кордонів однієї країни, навіть якщо система здійснення електронного переказу знаходиться у іншій країні.
Платіжні системи як на міжбанківському так і роздрібному рівні зараз надають краще покриття і оперативність як для внутрішніх, так і міжнародних електронних грошових переказів. Безперервний розвиток всесвітніх мереж, таких як SWIFT, збільшив надійність і ефективність міжбанківських платіжних систем, дозволяючи щоденно здійснювати велику кількість грошових переказів. В межах роздрібного банківського сектору такі послуги, як телефонне та Інтернет-банківництво дозволяють клієнтам здійснювати переказ грошей з будь-якого місця, де є доступ до телефону чи інтернету.
Вдосконалення технології платіжної системи мало подвійний вплив відносно можливого зловживання цією системою особами, що фінансують тероризм і відмивають гроші за її допомогою. З одного боку, електронні платіжні системи забезпечують більший захист грошових переказів, дозволяючи підвищити здатність відслідкувати кожну окрему операцію через електронні записи, які можуть здійснюватися, зберігатися та/ чи передаватися автоматично. З другого боку, ці вдосконалення також створюють особливості, що можуть стати привабливими для терористів чи осіб, що відмивають гроші. Наприклад, збільшена швидкість і великий обсяг електронних грошових переказів разом з відсутністю послідовного підходу до реєстрації ключової інформації про такі операції, в збереженні цих записів і в передачі необхідної інформації про трансакції, не можуть гарантувати, що кожна окрема трансакція буде відстежена групами розслідування.
Подальше ускладнення представлене грошовими переказами, які здійснюються через небанківські фінансові установи, такі як відправники грошових переказів (money remitters), бюро обміну валют чи інші подібні види бізнес-структур. У деяких країнах, ці види бізнесу здійснюють функції по електронним переказам грошей або безпосередньо з аналогічними партнерами у їх власній країні чи за кордоном, або через традиційні фінансові установи (наприклад, банки). Знову ж таки, відмінності у вимогах щодо ведення записів чи передачі інформації про ініціатора грошового переказу, що проводяться такими бізнес-структурами, можуть бути використані на користь терористів або інших злочинців, які бажають перемістити кошти не будучи легко виявленими відповідними органами. [ 2].
Саме використання електронних грошових переказів мала на увазі FATF, коли опублікувала в жовтні 2001р. Спеціальні Рекомендації VII.
Спеціальна Рекомендація VII (СР VII) була розроблена з метою запобігання вільного доступу терористів та інших злочинців до електронних переказів для переміщення їх коштів, а також для виявлення такого зловживання. Особливо, вона спрямована на гарантування того, що базова інформація про ініціатора електронного переказу є одразу ж доступною для відповідних правоохоронних та/або прокурорських органів з метою надання їм допомоги у виявленні, розслідуванні, обвинуваченні терористів або інших злочинців та відстеження коштів терористів або інших злочинців, підрозділів фінансових розвідок для аналізу підозрілої або незвичної діяльності та її розкриття за необхідності, та фінансових установ бенефіціарів для сприяння ідентифікації та звітування по підозрілим операціям. Приймаючи до уваги потенційну загрозу фінансування тероризму спричинену невеликими електронними переказами, країни повинні спрямовуватись на здатність відстежувати всі електронні перекази та зменшити пороги з метою недопущення проведення операцій на суму, що є нижче порогової. Це не є наміром ФАТФ щодо встановлення жорстких стандартів або регулювання одноразових операційних процесів для негативного впливу на платіжну систему.
Експерти FATF визнали, що електронні грошові перекази є швидким і ефективним шляхом переміщення коштів для терористичних цілей. Наприклад, проста мережа для передачі коштів на фінансування терористів може бути організована просто на основі використання відмінностей в режимах моніторингу в різних країнах. Якщо не збережено записи про ініціатора грошового переказу на вихідному пункті цієї електронної системи, або інформація в потім не передається посередником по всьому ланцюжку проходження переказу, то слідчі не матимуть доступу до інформації, яка може допомогти у встановленні зв’язків терористів.
Досліджувалися і більш ускладнені схеми електронних грошових переказів, можна включати багаторівневі електронні грошові перекази, щоб створити складний і спеціально заплутаний слід фінансових операцій, щоб уникнути їх виявлення.
Також було відмічено кілька загальних особливих рис, як стосуються типологій потенційного фінансування тероризму через електронні грошові перекази. Однією з важливих особливостей є використання фальшивих посвідчень, підставних осіб або юридично зареєстрованих, але недіючих компаній в операціях, щоб забезпечити “чисті” імена і таким чином уникнути викриття. Іншою типовою рисою є “перекачування” коштів через декілька різних фінансових установ, щоб електронні перекази надходили з різних і, на перший погляд, непов’язаних джерел. Схоже, що частина електронних грошових переказів здійснюється терористами через небанківські фінансові установи або альтернативні способи переказу грошей (неофіційні системи переказу грошей або цінностей) з розрахунком на те, що уникання основних фінансових установ допоможе коштам на фінансування терористів (подібно до доходів від нетерористичної злочинної діяльності) залишитися невиявленими системами фінансового моніторингу або слідчими органами.
На відміну від постійних грошових переказів на незначні суми, невелика сума грошового переказу загалом не являється чіткою ознакою того, що він здійснюється для фінансування терористичних цілей. Дійсно, невисока сума електронних переказів порівняно з високим загальним обсягом таких операцій є додатковим чинником, що в подальшому ускладнює виявлення фактів використання терористами фінансової системи.
Рекомендації по запобіганню і виявленню зловживання терористами та іншими нетерористичними кримінальними організаціями системами електронних грошових переказів - сформульовані в VII Спеціальних Рекомендаціях FATF-VII і в Пояснювальній Записці, опублікованій FATF.
Транскордонні електронні перекази
Транскордонні електронні перекази мають супроводжуватись точною та місткою інформацією про їх ініціатора. Однак, країни можуть визначити мінімальний поріг ( що не перевищує суму в 1,000 USD або EUR). Для транскордонних переказів на суму, нижче порогової:
a) Країни не зобов’язані вимагати від фінансових установ відправників проводити ідентифікацію, перевіряти записи або передавати інформацію про ініціатора.
b) Але країни повинні вимагати, щоб вхідні транскордонні електронні перекази містили повну та точну інформацію про ініціатора ( Ініціатор є держателем рахунку, або при відсутності рахунку, особою (фізичною або юридичною), яка надає розпорядження фінансовій установі на здійснення електронного переказу).
Інформація, що супроводжує кваліфікований транскордонний електронний переказ завжди має містити ім’я ініціатора та місцезнаходження рахунку, номер рахунку. У разі відсутності рахунку, має бути зазначено єдиний номер.
В інформації, що супроводжує кваліфікований транскордонний електронний переказ також має міститись адреса ініціатора. Однак, країна може дозволити фінансовій установі замінити адресу на національний ідентифікаційний код, ідентифікаційний код клієнта або дату та місце народження.
Внутрішні електронні перекази
Інформація, що супроводжує внутрішній електронний переказ, повинна містити інформацію про ініціатора, як це передбачено для транскордонних електронних переказів, якщо повна інформація про ініціатора не може бути отримана фінансовою установою бенефіціаром та відповідними органами у інший спосіб. У такому випадку, фінансовій установі необхідно знати номер рахунку або єдиний номер для того що такий номер або ідентифікатор дозволить відправити таку трансакцію назад ініціатору.
Фінансова установа має надавати запитувану інформацію у три робочі дні з моменту отримання запиту від фінансової установи бенефіціара або від відповідних установ. Правоохоронні органи повинні мати змогу вимагати надання такої інформації.
СР VII не покриває наступні види платежів:
a) Будь-які перекази, що здійснюються шляхом використання кредитних або дебетних карток, при умові, що номери кредитних або дебетних карток супроводжують всі перекази по трансакції.
b) Перекази однієї фінансової установи іншій фінансовій установі та розрахунки, коли і ініціатор і бенефіціара є фінансовими установами, що діють від власного імені.[ 6]
Пояснювальна Записка до SR VII, опублікована в лютому 2003, умовно дозволяє мінімальні розміри у 3000 доларів США з врахуванням заходів, запропонованих в Рекомендаціях. Таким чином, хоча країни повинні все ще вимагати збирати і зберігати інформацію від відправника електронних переказів про проведені операції на суму нижчу від зазначеної, передача цієї інформації не є обов’язковою. Експерти обговорювали питання про встановлення «порогу» у зв'язку з заходами по електронним переказам у SR VII. Більшість експертів зазначили, що операції по електронному переказу грошей, що, можливо, мають відношення до тероризму, загалом здійснюються на невеликі грошові суми. Експерти погодились, що існування «порогу», згідно вимог SR VII – з операційної точки зору - може перешкоджати виявленню подібних операцій. Також відзначалося, що відсутність «порогу» також може служити стримуючим засобом використання електронних грошових переказів терористами або злочинцями, збільшуючи ризик викриття.
Експерти також визнали, що за відсутності інших спеціальних індикаторів, відсутність «порогу» могла б призвести до надмірної кількості операцій, про які інформують FIU. Інформація про індивідуальні трансакції мала б, можливо, менше значення, як засіб виявлення випадків фінансування тероризму, хоча все ще залишалася б важливою при визначенні схем фінансових структур, що підтримують тероризм, виявлених через інші канали (наприклад, через донесення розвідки або розслідування, що проводяться іншими агентствами). Як було зазначено вище, на сьогодні найголовнішими елементамии у виявленні пов'язаних з тероризмом електронних грошових переказів є імена задіяних сторін і географічні пункти початку або кінця операції. Тому експерти погодились, що потрібно ще багато зробити, щоб розробити чіткіші індикатори/ показники для виявлення випадків використання терористами електронних переказів. Ці індикатори могли б допомогти фінансовим установам у відслідковуванні трансакцій, які вимагають ретельнішої перевірки, і інформація про які повинна бути доведена до відома компетентних органів як про підозрілі або незвичні.
Можливим вирішенням питання про розробку додаткових індикаторів може стати сприяння розвитку систем інформаційних технологій, які могли б знайти об'єктивні індикатори в самих електронних переказах. Одна з делегацій запропонувала використання системи визначення таких індикаторів за ключовими словами, що трапляються в повідомленнях про електронні перекази. Розробка системи балів, в основу якої покладено різне ранжування значень ключових слів, дозволяє системі вибрати меншу кідькість операцій, що потребуватимуть подальшого аналізу. [ 2].
Аналіз електронних грошових переказів відіграє основну роль у більшості розслідувань фінансових злочинів, починаючи від визначення джерела коштів і закінчуючи встановленням зв'язків між терористами або терористичними організаціями й іншими об'єднаннями, організаціями, або країнами.
Електронні грошові перекази є одним із засобів, які можуть бути використані для тіньового переведення грошей в межах та поза межами державних кордонів. Для протидії цьому має бути встановлений дієвий контроль за такими категоріями дій:
• визначення відправників;
• визначення бенефіціарів;
• визначення фінансових установ;
• визначення альтернативних операцій переказу коштів;
• з'ясування номерів рахунків;
• установлення зв'язків між особами та / або організаціями.
Наприклад, ПФР Люксембургу був виявлений такий випадок використання переказів.
Громадянин Німеччини, скориставшись викраденою фальсифікованою ідентифікаційною карткою, створив компанію і зареєстрував себе її власником, відкрив рахунки в різних банках трьох країн і здійснював грошові перекази між цими рахунками. Іноземний ПФР запросив у банку інформацію про суб'єкта, підозрюючи його в присвоєнні чужого майна на підставі банківського звіту про підозрілі операції, поданого після аналізу фінансових потоків (численних переказів від приватних осіб), які не відповідали задекларованому предмету оплати (консультаційні послуги в будівельній сфері). Після одержання запиту про послідовність операцій громадянин надав банку низку підроблених рахунків, що стосувалися будівельного бізнесу.
Цікавим є досвід ПФР Швеції стосовно розслідування справ, пов’язаних з підпільними банківськими операціями ("bedroom banks"). У цій країні виявлено близько п'ятнадцяти організацій, залучених до такого виду злочинної діяльності. Подібні організацій мають спільні риси:
1) надають професійні послуги із здійснення переказів через банківську систему;
2) є комерційними, функціонують довгостроково;
3) займаються як посередницькими транскордонними операціями, так і операціями на місцевому рівні;
4) діють під виглядом приватних фірм або як торговельні товариства;
5) більшість високо посадовців – громадяни Швеції, емігранти, представники етнічних меншин;
6) надають інші види послуг, як, наприклад, послуги з торгівлі й туризму.
Основними операціями, які викликають підозру ПФР Швеції, є такі:
- внесення на депозит значних сум готівки, попередньо знятих із приватних рахунків, власниками яких є особи, що накопичують кошти;
- використання інтерактивних банківських послуг, завдяки яким здійснюється велика кількість внесків на депозит, кожний внесок на невелику суму (з використанням банкомата);
- перекази з-за кордону, у більшості випадків з Норвегії, а також з Німеччини, Фінляндії, Австрії, Данії та США;
- перекази за кордон, в основному в Центрально-Західний регіон, а також в інші країни світу, наприклад, Німеччину, США, Великобританію, Францію, Росію, Туреччину, Сінгапур, Канаду, Малайзію і Тайвань;
- платежі через кордон, що частково стосуються операцій фізичних осіб, частково операцій юридичних осіб (останнє може бути показником того, що досліджувані об'єднання займаються також і торгівлею товарами). [ 5]
Вираз «оплата послуг через Інтернет» зазвичай застосовується для: оплати послуг, яка проходить через банківський рахунок і використовує Інтернет як засіб переміщення грошових коштів на банківський рахунок або з рахунку; і оплати послуг, що здійснюється небанківськими організаціями, що працюють тільки в Інтернеті та пов'язаних тільки побічно з банківським рахунком.
У звичайному випадку оплата послуг через Інтернет відноситься до традиційних методів платежів, де Інтернет є лише інноваційним каналом для обміну інформацією, яка необхідна для переказу коштів з одного рахунку на інший і яка дозволяє клієнтам отримувати доступ до своїх банківських рахунків, не виходячи з дому, 24 години на добу.
Коли оплата послуг через Інтернет не пов'язана безпосередньо з банківським рахунком, наприклад, система PayPal, фізичні особи можуть переказувати грошові кошти, робити покупки в мережі або брати участь в онлайн аукціонах, використовуючи передплачений рахунок, а проте провайдер з оплати послуг може не виконувати правила протидії відмиванню грошей і фінансуванню
тероризму, які застосовуються для банків. Зазвичай провайдер послуг не має прямих відносин з клієнтом. В залежності від доступності послуг оплати через Інтернет, дана діяльність також може включати здійснення платежів і переказів грошових коштів за межами держави.
Деякі небанківські послуги оплати через Інтернет дозволяють клієнтам мати рахунки у провайдера послуг з оплати, тоді як інші пропонують лише послуги з отримання і відправки платежів фізичних осіб з використанням існуючого банківського рахунку або передплаченого картки клієнта. Коли небанківські послуги оплати через Інтернет пропонують клієнтам відкрити у них рахунки, вони можуть об'єднати дані грошові кошти клієнтів в єдиний рахунок у банку. Даний рахунок може бути відкритий на ім'я провайдера. У цьому випадку банк, де відкрито рахунок провайдера послуг, може не мати прямих відносин з індивідуальними клієнтами провайдера послуг.
Визначення. Системи оплати через Інтернет можуть дозволяти мати анонімні рахунки.
Ліміти сум. Індивідуальні провайдери послуг зазвичай визначають межі суми на рахунку або розміру транзакції, що впливає на пов'язаний з цим ризик відмивання коштів та фінансування тероризму.
Метод внесення грошових коштів. Системи оплати через Інтернет встановлюють власні правила щодо методів платежів, які вони приймають для поповнення рахунку і методи виплати грошових переказів одержувачам. Провайдери послуг, що приймають готівку, грошові або поштові перекази з анонімних передплачених карт, можуть представляти більший ризик відмивання грошей та фінансування тероризму, ніж провайдери послуг, які обмежують методи внесення грошових коштів банківським рахунком або кредитною карткою.
Географічні межі. Офшорні системи оплати через Інтернет можуть спростити проведення транзакцій, які незаконні в юрисдикції платника. Послуга платежів онлайн діє як посередник, отримуючи грошові кошти, які призначені для кінцевого одержувача. В деяких випадках, коли прямі перекази грошових коштів кінцевого одержувача не дозволяються згідно державним законам юрисдикції, платник може переказувати грошові кошти через офшорну систему платежів онлайн, працюючу по іншому правовому режиму.
Обмеження використання. Індивідуальні провайдери послуг визначають межі використання для своєї послуги.
Типологія. Системи оплати через Інтернет пропонують потенційну можливість для анонімних міжнародних переказів грошових коштів. Ризик зростає, коли провайдер послуги працює офшорної в юрисдикції зі слабким режимом протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. Навіть якщо дотримуються заходів щодо належної перевірки клієнта, спілкування з клієнтом проходить повністю онлайн, що обмежує можливості перевірки його особистості провайдерами послуг. Це становить ризик відмивання коштів та фінансування тероризму, пов'язаний з іншими критеріями ризику і методами зменшення ризику. [ 4]
Послуги Інтернет-платежів можуть надаватися фінансовими установами та фірмами, не входять в сектор фінансових послуг. Вони можуть використовувати банківський рахунок або здійснювати операції з банківського рахунку самостійно.
Способи Інтернет-платежів поділяються на три категорії:
• Інтернет-банкінг - кредитні установи пропонують доступ через Інтернет до традиційним банківським послугам при наявності рахунку, відкритого в кредитній установі на ім'я клієнта.
• Передплачені продукти для здійснення Інтернет-платежів - фірми, які можуть не бути кредитними установами, надають клієнтам можливість відправляти або отримувати гроші через віртуальний передплачений рахунок, доступний через Інтернет.
• Електронні гроші - клієнти зазвичай набувають одиниці електронних валют або електронних дорогоцінних металів, які можуть бути обмінені між власниками рахунків одного і того ж провайдера послуги, або бути обміняні на справжню валюту і зняті.
З 2006 року в ряді країн спостерігалося розширення асортименту та зростання кількості передплачених продуктів, призначених для Інтернет-платежів, що можливо, пов'язано з збільшенням масштабів використання Інтернету і прийомом платежів через Інтернет онлайновими торговими компаніями. Такі продукти також все частіше використовуються для здійснення грошових переказів між фізичними особами.
В останні роки з'явилася електронна валюта, пов'язана з віртуальним світом, в якому користувачі конвертують реальні гроші у віртуальну валюту для здійснення покупок у віртуальному середовищі. У тій же самій віртуальному середовищі користувачі нерідко здійснюють грошові перекази між фізичними особами (тобто користувачі посилають віртуальні гроші знайомим користувачам). Такі віртуальні гроші не обмежені конкретної комп'ютерної грою, оскільки ними можна торгувати в реальному світі і переводити в реальні гроші.
Грошові сертифікати стають все більш популярними на ряді ринків. Такі сертифікати можна набути на умовах анонімності в магазинах роздрібної торгівлі, на автозаправних станціях і т.д. Зазвичай вони продаються на певні суми, починаючи від 10 євро і закінчуючи 500 фунтів стерлінгів (приблизно, 750 євро) .
Спочатку грошові сертифікати призначалися для здійснення платежів фізичними особами на користь компаній через Інтернет. Але вони також можуть використовуватися для здійснення операцій між фізичними особами, якщо приймаються в якості методу платежу іншими провайдерами послуг НСП (наприклад, компаніями-емітентами передплачених карт, або пунктами обміну електронних валют). Крім того, Грошові сертифікати можуть бути використані для азартних ігор в Інтернеті.
Послуги Інтернет-платежів стають все більш взаємопов'язаними з різними новими та традиційними платіжними послугами. В даний час гроші можуть бути переведені або отримані за допомогою різних способів платежів: шляхом передачі готівки грошей, за допомогою послуг грошових переказів (наприклад, «Western Union»), за допомогою нових способів платежів, банківським телеграфним перекладом, а також за допомогою кредитних карт.
Більш того, деякі провайдери послуг Інтернет-платежів стали надавати своїм клієнтам передплачені картки, даючи їм, таким чином, можливість знімати готівкові гроші через мережі банкоматів у всьому світі.
Як зазначалося вище, 15 юрисдикцій із загального числа країн, що надіслали відповіді на анкету, вказали на те, що провайдери послуг Інтернет-платежів здійснюють свою діяльність на їх території. На жаль, не було представлено статистики, що стосується кількості таких провайдерів і числа діючих клієнтських рахунків. Проте в країнах, які надали таку статистку, кількість провайдерів, за оцінками, становила від одного до 23. Що стосується кількості діючих рахунків для здійснення Інтернет-платежів, то, за оцінками, їх число склало від 45 000 до 80 мільйонів. [3]
Збільшення безготівкового обігу може сприяти зменшенню тіньової економіки, у якій використовуються переважно готівкові розрахунки завдяки їх анонімності. Таким чином, збільшення популярності електронних платіжних інструментів може призвести до появи конкурентних переваг в офіційних підприємств, які приймають такі інструменти. Крім того, поширення безготівкових розрахунків часто сильно зменшує частоту готівкових розрахунків на великі суми в офіційній економіці, що збільшує прозорість платежів і спрощує боротьбу з відмиванням грошей.
В «сірій економіці» (grey economy) частина наявного виторгу не включається у звітність щодо отриманих доходів, що дозволяє занизити отриманий прибуток. Тіньові доходи потім використовуються для виплати тіньової зарплати, дозволяючи заощадити на оплаті податків і зборів, або використовуються далі в тіньовій економіці.
Впровадження електронних платіжних інструментів, зокрема банківських платіжних карт, зменшує грошовий потік, доступний для тіньового обороту й обмежує ухилення від податків.
Таким чином, збільшення використання електронних платіжних інструментів може сприяти зменшенню тіньової економіки, що збільшує податкові надходження за рахунок розширення бази оподатковування без зміни податкового тиску [1].
Рисунок 2.4 Оцінка тіньової економіки і кількість електронних платежів у 2005 році
Джерело: ЕЦБ,Фридрих Шнайдер
Примітка: Оцінки рівня тіньової економіки по країнах ЄС проводилися на основі макроекономічної моделі, яка ймовірно завищує рівень тіньової економіки відносно ВВП8 . Однак ці дані залишаються актуальними для оцінки відносного розміру тіньової економіки
Висновок. Вдосконалення технології платіжної системи мало подвійний вплив відносно можливого зловживання цією системою особами, що фінансують тероризм і відмивають гроші за її допомогою. З одного боку, електронні платіжні системи забезпечують більший захист грошових переказів, дозволяючи підвищити здатність відслідкувати кожну окрему операцію через електронні записи, які можуть здійснюватися, зберігатися та/ чи передаватися автоматично. З другого боку, ці вдосконалення також створюють особливості, що можуть стати привабливими для терористів чи осіб, що відмивають гроші. Наприклад, збільшена швидкість і великий обсяг електронних грошових переказів разом з відсутністю послідовного підходу до реєстрації ключової інформації про такі операції, в збереженні цих записів і в передачі необхідної інформації про трансакції, не можуть гарантувати, що кожна окрема трансакція буде відстежена групами розслідування.
Список використаних джерел:
1. Вплив регулювання на розвиток ринку електронних платежів: приклад України. – аналітичний звіт для публічного обговорення. Варіант для обгорення на круглому столі. - Київ – 2010
2. Звіт про типології відмивання грошей 2003-2004 року.
3. Новые способы платежей Итоговый проект документа (30 сентября 2010 года) 18 октября 2010 года, Штаб-квартира ОЭСР, Париж, Франция
4. ОТЧЕТ О НОВЫХ СПОСОБАХ ПЛАТЕЖЕЙ 13 октября 2006 года
5. Посібник „Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспект”/ С.Г.Гуржій, О.Л.Копиленко, Я.В.Янушевич та ін. – К.: Парлам. вид-во, 2005. – 216 с.
6. Пояснювальна записка до Спеціальної Рекомендації VII: Електронні перекази
