Бурковська Наталя Екф-48с
ЛНУ імені І. Фрнка
Значення СПЗ в сучасній економіці
За сучасного рівня розвитку міжнародних відносин вагоме місце відводиться наднаціональним механізмам розрахунків, зокрема міжнародним розрахунковим одиницям, які виступають елементом, що єднає різних учасників міжнародних грошово-кредитних відносин.
За таких умов, використання міжнародних розрахункових одиниць і дослідження перспектив їх розвитку є важливим завданням сьогодення. Однією з основних міжнародних розрахункових одиниць є Спеціальні права запозичень (СПЗ).
Дослідження ролі та перспектив розвитку міжнародних розрахункових одиниць (зокрема СПЗ) знайшли відображення у працях таких науковців як:
Р. Бетсма, А. Брадсма, Ч. Грея, Т. Едісона, С. Фішера, У. Вайсенбургера, Ф. Вінценца, Р. Кемпбелла, російських вчених – О. Алмазова, Г. Анулова, С. Архіпова, В. Кузнєцова, Г. Трофімова, І. Труніна, А. Шадріна та інших.
СПЗ – резервний та платіжний засіб, що емітується МВФ та функціонує виключно у безготівковій формі. СПЗ відображається на рахунках країн-учасниць МВФ відповідно до їх квоти. Головне призначення такого платіжного засобу полягає у наступному:
• використання у процесі міжнародних розрахунків;
• поповнення офіційних валютних резервів;
• регулювання сальдо платіжних балансів [1].
Структура СПЗ визначається на основі кошика валют – це долар США, японська єна, англійський фунт стерлінгів, євро, кожні п’ять років МВФ переглядає структуру кошика. Сьогодні МВФ щоденно визначає вартість СПЗ у доларах США [2].
Поза МВФ СПЗ використовуються в обмежених сферах. В головній мірі вони накопичуються на рахунках МВФ на користь країн, що мають активний платіжний баланс. Для підвищення статусу СПЗ та їх наближення до резервної валюти необхідно створити ліквідний ринок СПЗ, на якому кожна країна могла би розміщувати власні облігації, номіновані в СПЗ та заохочувати інвесторів вкладати свої кошти у такі облігації, сприяючи створенню стабільної міжнародної валютної одиниці [3].
Отже, СПЗ – це активи, що мають умовний характер і знаходять своє відображення у вигляді записів на банківських рахунках. Вони не мають реального забезпечення й існують виключно за рахунок міждержавної домовленості країн-членів Міжнародного валютного фонду. Підвищення статусу СПЗ та їх наближення до резервної валюти можливе через створенням міжнародного ринку СПЗ, на якому кожна країна, розміщуючи власні облігації, номіновані в СПЗ, яке сприяло б формуванню найвищого рівня досконалості світової валютної системи.
Примітки:
1. Гроші та кредит: навчальний посібник / [За ред. д-ра ек. наук, проф. М. І. Крупки]. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2010. – 480 с.
2.Н.С.Рязанова: Міжнародні фінанси /Навчально-методичний посібник/. – Київ. – КНЕУ. – 2009. – 371 с.
3. Михайлов Д.М. Міжнародні розрахунки і гарантії. – М.: ФБК –ПРЕСС, 2008. – 52 с.
ЛНУ імені І. Фрнка
Значення СПЗ в сучасній економіці
За сучасного рівня розвитку міжнародних відносин вагоме місце відводиться наднаціональним механізмам розрахунків, зокрема міжнародним розрахунковим одиницям, які виступають елементом, що єднає різних учасників міжнародних грошово-кредитних відносин.
За таких умов, використання міжнародних розрахункових одиниць і дослідження перспектив їх розвитку є важливим завданням сьогодення. Однією з основних міжнародних розрахункових одиниць є Спеціальні права запозичень (СПЗ).
Дослідження ролі та перспектив розвитку міжнародних розрахункових одиниць (зокрема СПЗ) знайшли відображення у працях таких науковців як:
Р. Бетсма, А. Брадсма, Ч. Грея, Т. Едісона, С. Фішера, У. Вайсенбургера, Ф. Вінценца, Р. Кемпбелла, російських вчених – О. Алмазова, Г. Анулова, С. Архіпова, В. Кузнєцова, Г. Трофімова, І. Труніна, А. Шадріна та інших.
СПЗ – резервний та платіжний засіб, що емітується МВФ та функціонує виключно у безготівковій формі. СПЗ відображається на рахунках країн-учасниць МВФ відповідно до їх квоти. Головне призначення такого платіжного засобу полягає у наступному:
• використання у процесі міжнародних розрахунків;
• поповнення офіційних валютних резервів;
• регулювання сальдо платіжних балансів [1].
Структура СПЗ визначається на основі кошика валют – це долар США, японська єна, англійський фунт стерлінгів, євро, кожні п’ять років МВФ переглядає структуру кошика. Сьогодні МВФ щоденно визначає вартість СПЗ у доларах США [2].
Поза МВФ СПЗ використовуються в обмежених сферах. В головній мірі вони накопичуються на рахунках МВФ на користь країн, що мають активний платіжний баланс. Для підвищення статусу СПЗ та їх наближення до резервної валюти необхідно створити ліквідний ринок СПЗ, на якому кожна країна могла би розміщувати власні облігації, номіновані в СПЗ та заохочувати інвесторів вкладати свої кошти у такі облігації, сприяючи створенню стабільної міжнародної валютної одиниці [3].
Отже, СПЗ – це активи, що мають умовний характер і знаходять своє відображення у вигляді записів на банківських рахунках. Вони не мають реального забезпечення й існують виключно за рахунок міждержавної домовленості країн-членів Міжнародного валютного фонду. Підвищення статусу СПЗ та їх наближення до резервної валюти можливе через створенням міжнародного ринку СПЗ, на якому кожна країна, розміщуючи власні облігації, номіновані в СПЗ, яке сприяло б формуванню найвищого рівня досконалості світової валютної системи.
Примітки:
1. Гроші та кредит: навчальний посібник / [За ред. д-ра ек. наук, проф. М. І. Крупки]. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2010. – 480 с.
2.Н.С.Рязанова: Міжнародні фінанси /Навчально-методичний посібник/. – Київ. – КНЕУ. – 2009. – 371 с.
3. Михайлов Д.М. Міжнародні розрахунки і гарантії. – М.: ФБК –ПРЕСС, 2008. – 52 с.
