УДК 336
© Шмідт М. Т., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкФ-44с, 19.10.12
КЛЮЧОВІ ТИПИ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ
У 1999 році страховий фонд Princeton Global Management припинив своє існування, внаслідок звинувачень у махінаціях. Цей інститут робив все що завгодно, але не страхував. Намагаючись вигадати на ф’ючерсних інструментах, він постійно ризикував. Можна стверджувати, що винайдення фінансових інструментів зумовлене можливістю ризикувати. З іншого боку, щоб уникнути ризику винаходилися специфічні фінансові інструменти. Є безліч ризиків з якими доводиться зустрічатись фінансистам, які можуть загрожувати тій чи іншій компанії і від яких слід захищатися [5].
Сучасне дослідження ризиків та боротьба з ними бере свій початок ще від ери краху фіксованих обмінних ставок та золотого стандарту. В кінці 70-х років у Великобританії цей процес пришвидшився. Обмінні ставки почали постійно змінюватися. Корпорації, які вели активну міжнародну торгівлю, слідкували за цими коливаннями з метою уникнення банкрутства компанії. Для боротьби з коливаннями курсу валют почали застосовуватись форвардні договори, що являють собою угоду про обмін обсягу однієї валюти на певний обсяг іншої валюти за фіксованим наперед курсом і у визначений день.
Загалом, поняття валютного ризику являє собою можливість фінансових втрат при здійсненні економічних міжнародних операцій, що пов’язані з коливанням валютних курсів і зміною ринкових умов..
Вибір валюти для здійснення розрахунків можна розглядати як метод страхування ризику. Варто орієнтуватись на сильну валюту, купівельна спроможність якої відносно національної валюти підвищується. Ризик буде тим менший, чим стабільнішою буде валюта, обрана для розрахунків, сума угоди буде невеликою та період дії ризику буде незначний [4].
Обмін валют має три рівні незахищеності: операційна, трансляційна, економічна.
Операційна незахищеність проявляється в тих випадках, коли отримання прибутку чи покриття витрат є у іноземній валюті. Ризик полягає в тому, що можливе знецінення тої іноземної валюти, в якій фірма чи компанія отримує прибуток, чи ж, навпаки, подорожчає валюта, якою потрібно буде розплатитися.
Ризик знецінення активу чи подорожчання зобов’язання в іншій валюті – це трансляційна незахищеність. Вона зумовлює втрату коштів, якщо іноземний актив спробувати продати в іншій валюті чи приходить час виплатити зобов’язання в іншій валюті.
Економічна незахищеність - явище довгострокове. Цьому виду ризику підлягають корпорації і фірми, які займаються експортно-імпортними операціями. Економічна незахищеність випливає з можливості впливу змін вартості валют на доходи або конкурентоспроможність фірми в тривалій перспективі.
В економіці Сполучених Штатів Америки перше місце посідають ризики, які залежні від коливань процентних ставок. Особливо відчутно це було, коли Пол Волкер, свого часу голова Федерального Резерву, підняв ставку з 5% до 21%, а далі упродовж року поступово опустив її знову до 6%. Незахищеність від коливань відсоткової ставки – це ризик її різкого зростання, внаслідок чого потрібно буде сплачувати вищі відсотки з отриманих позик, або ризик падіння відсоткової ставки, що призведе до зменшення прибутків власників цінних паперів з нефіксованою ставкою. Власники цінних паперів з фіксованою ставкою теж ризикують, оскільки поточна вартість їхніх активів визначається майбутнім доходом від їхніх облігацій. Підвищення відсоткових ставок призводить до підвищення дисконтних ставок, відповідно до яких вираховують поточну вартість цінних паперів, а тому остання знизиться [5].
Коли гроші позичаються на одному національному ринку, а страхуються на іншому, проте у валюті першого, то виникає ризик базової ставки. Він являє собою ризик зміни співвідношення ставок на обох ринках.
Ризики коливань вартості цінних паперів – це ризик того, що акційна вартість фірми або зросте, або знизиться. Цей ризик також залежить від зміни ринкової вартості пакетів акцій. Рентабельність акцій значно вища ніж рентабельність облігацій через вищий ризик, пов'язаний з першим типом цінних паперів. У випадку ліквідації компанії першими свої інвестиції повернуть власники облігацій та депозитів. Натомість, власники акцій можуть не отримати нічого. Отже, інвестувати в акції є менш надійно, ніж тримати свої активи на банківському депозиті чи купувати облігації.
Ще до появи поняття фінансового ризику усіх людей цікавив ризик, пов'язаний з коливанням цін на товари. Активні ф’ючерсні ринки золота, міді, нафти, сільськогосподарських продуктів виникли задовго до появи ф’ючерсних інструментів.
Пенсійні фонди найактивніше страхуються від інфляції. Вони стараються завжди забезпечити виплати своїх зобов’язань незалежно від рівня інфляції. Багато інших організацій страхуються від інфляційних коливань в межах кількох сотих відсотка від її середньорічного рівня [2].
Отже, головними ризиками від яких нас вберігає використання фінансових інструментів є валютний ризик, ризик коливання відсоткових ставок та вартості цінних паперів, ризик коливань товарних цін та інфляції. Варто пам’ятати і про велику кількість комбінованих похідних типів ризику, яких можна уникнути за допомогою фінансової інженерії. Найчастіше вони виникають при неправильному застосуванні тих чи інших фінансових інструментів.
Таким чином, для того щоб мінімізувати фінансові ризики необхідно вчасно визначати коло проблем, яке безпосередньо пов’язане з ними, детально їх аналізувати та оцінювати можливі наслідки, застосовувати різноманітні фінансові інструменти, аби застрахуватись від того чи іншого ризику, прогнозувати динаміку валютних курсів, проводити валютні операції та застосовувати досконалі методи управління ризиками для їх зниження.
Список використаної літератури:
1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко [та ін.] ; pа ред. А. М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – 599 с.
2. Міжнародна макроекономіка: навч. посіб. / Ю. Г. Козак, Ю. М. Пахомов, Н. С. Логвінова [ та ін.] ; за ред. Ю. Г. Козака, Ю. М. Пахомова, Н. С. Логвінової. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: ЦУЛ, 2012. – 400 с.
3. Міжнародні розрахунки та валютні операції: навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька [та ін.] ; за ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 392 с.
4. Фінансовий менеджмент в банку: Підручник / Л. О. Примостка. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.
5. Усе про менеджмент: Ключові фінансові інструменти: наук. попул. вид. / Уоррен Едвардес. – К.: Всеувито; Наукова думка, 2003. – 255 с.
© Шмідт М. Т., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкФ-44с, 19.10.12
КЛЮЧОВІ ТИПИ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ
У 1999 році страховий фонд Princeton Global Management припинив своє існування, внаслідок звинувачень у махінаціях. Цей інститут робив все що завгодно, але не страхував. Намагаючись вигадати на ф’ючерсних інструментах, він постійно ризикував. Можна стверджувати, що винайдення фінансових інструментів зумовлене можливістю ризикувати. З іншого боку, щоб уникнути ризику винаходилися специфічні фінансові інструменти. Є безліч ризиків з якими доводиться зустрічатись фінансистам, які можуть загрожувати тій чи іншій компанії і від яких слід захищатися [5].
Сучасне дослідження ризиків та боротьба з ними бере свій початок ще від ери краху фіксованих обмінних ставок та золотого стандарту. В кінці 70-х років у Великобританії цей процес пришвидшився. Обмінні ставки почали постійно змінюватися. Корпорації, які вели активну міжнародну торгівлю, слідкували за цими коливаннями з метою уникнення банкрутства компанії. Для боротьби з коливаннями курсу валют почали застосовуватись форвардні договори, що являють собою угоду про обмін обсягу однієї валюти на певний обсяг іншої валюти за фіксованим наперед курсом і у визначений день.
Загалом, поняття валютного ризику являє собою можливість фінансових втрат при здійсненні економічних міжнародних операцій, що пов’язані з коливанням валютних курсів і зміною ринкових умов..
Вибір валюти для здійснення розрахунків можна розглядати як метод страхування ризику. Варто орієнтуватись на сильну валюту, купівельна спроможність якої відносно національної валюти підвищується. Ризик буде тим менший, чим стабільнішою буде валюта, обрана для розрахунків, сума угоди буде невеликою та період дії ризику буде незначний [4].
Обмін валют має три рівні незахищеності: операційна, трансляційна, економічна.
Операційна незахищеність проявляється в тих випадках, коли отримання прибутку чи покриття витрат є у іноземній валюті. Ризик полягає в тому, що можливе знецінення тої іноземної валюти, в якій фірма чи компанія отримує прибуток, чи ж, навпаки, подорожчає валюта, якою потрібно буде розплатитися.
Ризик знецінення активу чи подорожчання зобов’язання в іншій валюті – це трансляційна незахищеність. Вона зумовлює втрату коштів, якщо іноземний актив спробувати продати в іншій валюті чи приходить час виплатити зобов’язання в іншій валюті.
Економічна незахищеність - явище довгострокове. Цьому виду ризику підлягають корпорації і фірми, які займаються експортно-імпортними операціями. Економічна незахищеність випливає з можливості впливу змін вартості валют на доходи або конкурентоспроможність фірми в тривалій перспективі.
В економіці Сполучених Штатів Америки перше місце посідають ризики, які залежні від коливань процентних ставок. Особливо відчутно це було, коли Пол Волкер, свого часу голова Федерального Резерву, підняв ставку з 5% до 21%, а далі упродовж року поступово опустив її знову до 6%. Незахищеність від коливань відсоткової ставки – це ризик її різкого зростання, внаслідок чого потрібно буде сплачувати вищі відсотки з отриманих позик, або ризик падіння відсоткової ставки, що призведе до зменшення прибутків власників цінних паперів з нефіксованою ставкою. Власники цінних паперів з фіксованою ставкою теж ризикують, оскільки поточна вартість їхніх активів визначається майбутнім доходом від їхніх облігацій. Підвищення відсоткових ставок призводить до підвищення дисконтних ставок, відповідно до яких вираховують поточну вартість цінних паперів, а тому остання знизиться [5].
Коли гроші позичаються на одному національному ринку, а страхуються на іншому, проте у валюті першого, то виникає ризик базової ставки. Він являє собою ризик зміни співвідношення ставок на обох ринках.
Ризики коливань вартості цінних паперів – це ризик того, що акційна вартість фірми або зросте, або знизиться. Цей ризик також залежить від зміни ринкової вартості пакетів акцій. Рентабельність акцій значно вища ніж рентабельність облігацій через вищий ризик, пов'язаний з першим типом цінних паперів. У випадку ліквідації компанії першими свої інвестиції повернуть власники облігацій та депозитів. Натомість, власники акцій можуть не отримати нічого. Отже, інвестувати в акції є менш надійно, ніж тримати свої активи на банківському депозиті чи купувати облігації.
Ще до появи поняття фінансового ризику усіх людей цікавив ризик, пов'язаний з коливанням цін на товари. Активні ф’ючерсні ринки золота, міді, нафти, сільськогосподарських продуктів виникли задовго до появи ф’ючерсних інструментів.
Пенсійні фонди найактивніше страхуються від інфляції. Вони стараються завжди забезпечити виплати своїх зобов’язань незалежно від рівня інфляції. Багато інших організацій страхуються від інфляційних коливань в межах кількох сотих відсотка від її середньорічного рівня [2].
Отже, головними ризиками від яких нас вберігає використання фінансових інструментів є валютний ризик, ризик коливання відсоткових ставок та вартості цінних паперів, ризик коливань товарних цін та інфляції. Варто пам’ятати і про велику кількість комбінованих похідних типів ризику, яких можна уникнути за допомогою фінансової інженерії. Найчастіше вони виникають при неправильному застосуванні тих чи інших фінансових інструментів.
Таким чином, для того щоб мінімізувати фінансові ризики необхідно вчасно визначати коло проблем, яке безпосередньо пов’язане з ними, детально їх аналізувати та оцінювати можливі наслідки, застосовувати різноманітні фінансові інструменти, аби застрахуватись від того чи іншого ризику, прогнозувати динаміку валютних курсів, проводити валютні операції та застосовувати досконалі методи управління ризиками для їх зниження.
Список використаної літератури:
1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко [та ін.] ; pа ред. А. М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – 599 с.
2. Міжнародна макроекономіка: навч. посіб. / Ю. Г. Козак, Ю. М. Пахомов, Н. С. Логвінова [ та ін.] ; за ред. Ю. Г. Козака, Ю. М. Пахомова, Н. С. Логвінової. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: ЦУЛ, 2012. – 400 с.
3. Міжнародні розрахунки та валютні операції: навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька [та ін.] ; за ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 392 с.
4. Фінансовий менеджмент в банку: Підручник / Л. О. Примостка. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.
5. Усе про менеджмент: Ключові фінансові інструменти: наук. попул. вид. / Уоррен Едвардес. – К.: Всеувито; Наукова думка, 2003. – 255 с.
