Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Чайка Х. Особливості та проблеми функціонування ринку цінних паперів у вітчизняній системі господарювання
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 3501
  • Автор: Чайка
  • Дата: 17-05-2011, 14:26
 (голосов: 0)
17-05-2011, 14:26

Чайка Х. Особливості та проблеми функціонування ринку цінних паперів у вітчизняній системі господарювання

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Чайка Х., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-62з

Особливості та проблеми функціонування ринку цінних паперів у вітчизняній системі господарювання

Однією з важливих складових фінансової системи є фінансовий ринок який призначений для перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими і нститутами.Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише вринкових умовах.
Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.
Однією з важливих складових фінансової системи є фінансовий ринок який призначений для перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами.Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах.
Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.
За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку — об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.
Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку цінних паперів кредити для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам великі блоки цінних паперів для перепродажу і по іншим причинам. В деяких європейських країнах основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють найбільші комерційні банки.
Завдання ринку цінних паперів : забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:
1) цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається й купується);
2) учасників (суб’єктів) ринку цінних паперів (визначається, хто саме купує і продає цінні папери);
3) процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається обіг цінних паперів).
Ринок цінних паперів знаходиться у постійному розвитку, разом зі зростанням світової економіки. Його поява була пов’язана з потребами товарного виробництва, оскільки без залучення приватних капіталів та їх об’єднання з допомогою випуску, передусім, акцій та облігацій, було б неможливим створення та розвиток нових підприємств і галузей господарства. Тому розвиток ринку цінних паперів став важливою умовою прогресу економіки всіх передових країн. Можна стверджувати, що тенденції розвитку світового ринку є одночасно тенденціями розвитку цінних паперів (і навпаки).
Найістотніші тенденції розвитку ринку цінних паперів такі:
- інтернаціоналізація та глобалізація ринку;
- підвищення рівня організованості та посилення державного контролю;
- комп’ютеризація ринку цінних паперів;
- нововведення на ринку;
- сек’юритизація, а саме такі тенденції: переходу грошових коштів зі своїх традиційних форм (заощадження, готівка, депозити тощо) у форму цінних паперів; перетворення все більшої маси капіталу у форму цінних паперів; переходу одних форм цінних паперів у інші, доступніші для великої кількості інвесторів).
На привеликий жаль сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій: не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу.
Крім того, потребують розв'язання ціла низка проблем, а саме: - невеликий обсяг і неліквідність; - низький рівень капіталізації; - високий ступінь ризиків; - нестача кваліфікованого персоналу; - відсутність відкритого доступу до інформації; - порушення прав інвесторів; - недосконалість нормативно-правового забезпечення. У зв'язку з цим першочерговим завданням є вдосконалення регулятивної системи ринку цінних паперів. Відновлення економічного зростання , а головне – зміни нарешті існуючої два десятиліття деформованої економіки, стимулювання інноваційної діяльності та освоєння високопродуктивної конкурентної промислової продукції тощо не можливе без функціонування ринку цінних паперів та формування, нарешті, державної цілісної концепції його розвитку. У більшості країн світу рівень розвитку індустрії цінних паперів розглядається як індикатор зрілості ринкових стосунків. Якщо говорити про українську індустрію цінних паперів, то слід визнати, що вона за своїми інституційними і функціональними характеристиках в неповній мірі відповідає світовим тенденціям розвитку. Фактично відсутня стратегія розвитку ринку цінних паперів, не говорячи вже посткризову стратегію і про оцінку чинників, що визначають формування повноцінної структури ринку. Це, у свою чергу, уповільнює інвестиційні процеси і стримує розвиток реального сектора вітчизняної економіки, не сприяє його кооперації і інтеграції до світової спільноту. Метою даної роботи є аналіз процесів становлення ринку цінних паперів, оцінка проблем і перспектив його подальшої реструктуризації і розвитку для залучення інвестицій в реальний сектор економіки. Отже ступінь економічного зростання визначається інвестиційним кліматом, що окреслюється економічними, політичними, законодавчими та соціальними умовами в країні. Група економічних факторів є вирішальною та багатовимірною. Вона включає як зовнішні, так і внутрішні умови. До зовнішніх економічних умов інвестиційної привабливості відносяться: стан економіки, окремих видів економічної діяльності, забезпеченість економіки грошима, ступінь розвинуту фінансового ринку в цілому та окремих його сегментів (в першу чергу ринок цінних паперів та ринок банківських послуг) зокрема. Поки що зовнішні чинники не дають надії на швидке відновлення ринків. Внутрішні чинники представлені показниками фінансового стану підприємства, та стану конкурентоспроможності. Між цими групами існує взаємозв’язок та взаємообумовленість: чим нижче рівень освоєння підприємствами сучасних умов введення бізнесу, тим не значніша роль фондового ринку та ринку банківських послуг, які мають суттєві проблеми. З іншого боку: чим розвинутіше механізми функціонування зазначених ринків, тим кращі умови для введення бізнесу мають підприємства. Економічне призначення фінансових посередників полягає в «забезпечені базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для успішного функціонування» Розвиваючи вітчизняний ринок цінних паперів, нам потрібно обов’язково враховувати світовий досвід не тільки з питань механізмів торгівлі фінансовими інструментами, а з погляду необхідності розвитку адекватної системи регулювання. Враховуючи історичне минуле системи господарювання в Україні доцільним слід визнати банківсько-орієнтовану модель, яка здатна залучити значні вільні грошові кошти населення, як основного внутрішнього інвестора. А проте беручи до уваги небажання банків брати на себе ризик довгострокового фінансування, без якого не можливо досягти модернізації основних фондів підприємств та значних структурних змін в економіці, враховуючи світовий досвід, видається необхідним активно розвивати і ринок цінних паперів. Даний ринок є невід’ємним елементом функціонування ринкової економіки, однією з найважливіших функцій якого є мобілізація фінансових ресурсів інвестиційного призначення, зокрема пов’язаних з реалізацією структурних перетворень в економіці. Слід відзначити, що з початку функціонування та до цього часу ринок цінних паперів в Україні розвивається дискретно та фрагментарно, але з великим потенціалом. В умовах глобалізації саме ринок цінних паперів, як інтегруючий, може стати тим елементом економіки який сприятиме притоку не тільки заощаджень населення, гарантуючи їм високу дохідність, але й притоку іноземних інвестицій та підвищення конкурентоспроможності наших підприємств (через вихід на світові ринки капіталу). Про підвищення ролі ринку цінних паперів в економіці країни свідчить той факт, що починаючи з 2007 року обсяги торгівлі цінними паперами перевищують обсяги у таких сферах як виробництво сільськогосподарської продукції та промисловість. Вітчизняний ринок виглядає дуже привабливим для інвесторів з точки зору своєї доходності: за останні десять років фондовий індекс ПФТС зріс у 14,6 рази та продовжує зростати. Однак і падіння цін теж є найбільш масштабними.
Динаміка обсягів торгів на ринку, реалізованої промислової продукції та продукції сільського господарства станом на кінець року (млрд. грн.). У 2009 році капіталізація провідних вітчизняних компаній скоротилася у 3,9 рази у гривневому та у 5,9 рази у доларовому еквіваленті. Саме тому з точки зору співвідношення "ризик-дохід" український фондовий ринок для інвесторів виглядає неефективним. Критерієм оцінки ризику є волатильність. Українському ринку притаманні такі оцінки: низька ліквідність українського ринку, що відбивається, в першу чергу, на його високій волантильності в порівнянні з більшістю країн. Під час кризи 2008-2009 років вітчизняний організований ринок акцій знизився майже ушестеро за індексом ПФТС, а з весни 2009 року до весни 2010 року зріс уп'ятеро. Таким чином, волатильність українського ринку у три-чотири рази вища за волатильність розвинених ринків. Це призводить до того, що вартість цінних паперів збільшується швидше на стадії підйому, коли на ринок заходять крупні покупці, і знижується швидше на спаді, коли інвестори масово прагнуть отримати готівку в обмін на цінні папери. Маємо ринок на якому переважна більшість операцій носить спекулятивний характер, майже відсутні операції інвестиційного спрямування. Пов’язувати відсутність операцій інвестиційного характеру виключно з нерозвинутостю та неліквідністю ринку цінних паперів було б не правомірно. Певний «внесок» роблять і самі позичальники – підприємства, які або взагалі не оприлюднюються фінансові результати, або оприлюднюють недостовірну і неповну офіційну інформацію щодо діяльності підприємства. Крім того, фінансові результати українських компаній останніми роками (2008-2009рр) сильно поступаються тим, що демонструють підприємства, наприклад, Індії і Китаю та не сприяють залученню коштів. Тому іноземні інвестори будуть, швидше за все, купувати папери на ринку цих країн, зважаючи на переоцінку вітчизняних цінних паперів, а внутрішнім інвесторам не вистачає ліквідності та притаманна зайва паніка, через невпевненість у стабільності ринку. Низький рівень ліквідності вітчизняного ринку цінних паперів обумовлений також недостатньою інфраструктурою учасників ринку, яка останній часом не розвивається. Будь-яка паніка на ринку в силу внутрішніх умов, або зовнішніх, як це було останнім часом, зупиняє торги, тому що покупці (спекулянти), не бажають ризикувати, та виводять гроші. Ринок завмирає та очікувано підтверджує свою репутацію самого волантильного та низьколіквидного ринку. За оцінками аналітиків казати про фундаментальне відновлення українського ринку цінних паперів зарано, в тому числі через дію зовнішніх національних та світових чинників. Проте слід пам’ятати, що іноземний капітал, який можливо увійде на вітчизняний ринок цінних паперів, не буде сприяти його всебічному розвитку, бо має інші інтереси (або контроль над високотехнологічними підприємствами з їх надприбутками або отримання спекулятивного доходу). Зацікавленими у формуванні дієвої моделі ринку цінних паперів мають бути перш за все підприємці, домогосподарства та обов’язково держава. Участь у ринку цінних паперів населення є окремим показником його зрілості. Саме "внутрішні" гроші компенсують перепади в інвестуванні з боку міжнародних інвесторів і створюють сприятливий психологічний настрій в країні. Важливим джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств є позичкові кошти від емісійних паперів, а також купівля акцій підприємства. Вітчизняний ринок цінних паперів слід визнати переважно ринком емітуємих цінних паперів, на відміну від розвинутих країн , де ринок представлений цінними папери, що знаходяться в обігу. Вже випущені акції, за окремим виключенням, не є цікавими. Відчувається постійний дефіцит ліквідних фінансових інструментів. За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку масштаби емісійної діяльності в Україні неухильно зростають . Проте, якщо на розвинених ринках превалюють акції із встановленим розміром дивідендів, то на українському ринку інвестори орієнтуються на дохід, пов'язаний із зростанням курсової вартості.
Динаміка обсягів випусків цінних паперів зареєстрованих Комісією станом на кінець року (млрд. грн.). Серед суб'єктів підприємницької діяльності, незважаючи на значний розмір статутного капіталу, банки, як емітенти боргових зобов'язань, займають одне з останніх місць. На відміну від банків країн із банкоцентричним типом фінансової системи, частка цінних паперів у зобов'язаннях українських банків незначна. Вона складає лише 1,4%, тоді як у країнах Єврозони - 57,6% [4, с.74].
Зазначимо, що поступово, хаотично але вітчизняний ринок набуває ознак розвитку, намагань зрушити з місця. Так поряд з "інтернет-трейдингом", який було запроваджено на українському ринку акцій у 2009 році, в 2010 році з'явився ще один важливий елемент - строковий ринок. Українські інвестори отримали можливість торгувати новим фінансовим інструментом - ф'ючерсом на індекс акцій "Української біржі". Передбачається, що він дасть можливість інвесторам страхувати свої портфелі від несприятливої ринкової кон'юнктури і високої волатильності індексів. Такі інструменти користуються популярністю через кризу на світових ринках. Одним із слабких місць нововведення є недостатньо відпрацьована законодавча база. Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку заважати розвитку нового інструмента не збирається, але й удосконалювати правила гри не поспішає. На сьогоднішній день на вітчизняному ринку цінних папері накопичились проблеми, які потребують їх негайного розв’язання, а саме:
- низька ліквідність біржового ринку (до цього часу питома вага біржового ринку в загальному обсязі операцій з цінними паперами не перевищує 5 %);
- нерозвиненість сектору інституційного інвестування та механізмів ринку (боргові інструменти, венчурні фонди, торгівля деривативами);
- вузький спектр фінансових інструментів фінансування, в першу чергу за операціями з фізичними особами та новітнє (ринкове) функціонування державних цінних паперів (ОВДП), муніципальних та корпоративних цінних паперів;
- недостатньо сформована та підпорядкована обліково-розрахункова інфраструктура ринку цінних паперів. Сьогодні існує повна розпорошеність і невизначеність між ВАТ» Національним депозитарієм України», ВАТ «Всеукраїнським депозитарієм цінних паперів», депозитарієм Національного банку України. Між цими установами ведуться справжні «війни» за місце під сонцем в доступі до інсайдерської інформації;
- нерозвинутість біржової торгівлі, низький рівень сучасних технологій біржової торгівлі;
- низькі стандарти та ефективність корпоративного управління;
- відсутність лояльних до інвесторів стандартів корпоративного управління, насамперед стосовно дивідендної політики;
- інформаційна закритість ринку, недостатність та нерегулярність отримання фінансової інформації про діяльність емітентів;
- дестабілізаційна ситуація на валютному ринку.
Відповідно до покладених на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку завдань протягом 2009 року здійснювалось розроблення проектів законодавчих актів та їх супроводження в Кабінеті Міністрів України та Верховній Раді України. Також здійснювались заходи щодо адаптації законодавства України про цінні папери до законодавства Європейського Союзу.
Реалізація завдання щодо становлення ліквідного, надійного та прозорого національного фондового ринку вимагає проведення інтенсивної законотворчої роботи. Протягом звітного періоду Комісією здійснювались заходи за наступними пріоритетними напрямками:
- удосконалення засад державного регулювання ринку цінних паперів та захисту прав інвесторів;
- посилення конкурентоспроможності фондового ринку України, у тому числі шляхом підвищення ролі організаційно-оформленого фондового ринку;
- розвиток депозитарної системи України;
- розвиток корпоративного управління.
Комісією здійснюється низка заходів, спрямованих на удосконалення законодавства з питань функціонування фондового ринку в Україні.
Останнім часом Верховною Радою України прийнято ряд законів, які позитивно впливатимуть на подальший розвиток фондового ринку, а саме: 1) 17 вересня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про акціонерні товариства”. Закон України “Про акціонерні товариства” набирає чинності через 6 місяців з дати оприлюднення, тобто 29 квітня 2009 року. Всі акціонерні товариства повинні привести свою діяльність у відповідність із цим Законом протягом 2 років з дати набрання чинності цим Законом. Зокрема, з введенням в дію Закону України “Про акціонерні товариства” в законодавчому полі регулювання діяльності акціонерних товариств повинні відбутись наступні зміни:
- акціонери на законодавчому рівні будуть наділені переважним правом на придбання акцій додаткових випусків та правом вимагати викупу належних їм акцій, якщо на загальних зборах вони голосували проти рішень, які порушують їх права;
- буде чітко визначено повноваження органів управління акціонерним товариством;
- відповідно до Закону особа, яка придбала контрольний пакет акцій, повинна запропонувати іншим акціонерам продати їй акції за ринковою ціною;
- буде забезпечено право акціонера на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства.
Таким чином, введення в дію Закону України “Про акціонерні товариства” повинно усунути існуючі прогалини законодавства України у сфері корпоративного управління, а також значно підвищити рівень захищеності інвестора на підприємстві, а як наслідок зросте й інвестиційна привабливість акціонерних товариств та відбудеться поліпшення інвестиційного клімату в Україні в цілому.
Крім того, необхідно зазначити про існування такої проблеми на фондовому ринку, як незначна питома вага обсягу торгів на організованому ринку цінних паперів у загальному обсязі торгів в Україні. Так, з метою врегулювання зазначеної проблеми, статтею 24 Закону України “Про акціонерні товариства” передбачено, що “публічне акціонерне товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі.”
2) 18 грудня 2008 року прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” (реєстраційний №2567 від 26.05.2008).
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” №693-17 від 18.12.2008 набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування, тобто 13.02.2009 року, крім пункту 18 розділу I цього Закону щодо розрахунку винагороди компанії з управління активами венчурного фонду, який набирає чинності з 1 січня 2010 року,
Прийняття зазначеного Закону пов’язано з необхідністю вжиття першочергових заходів для запобігання негативним наслідкам фінансової кризи на вітчизняному фондовому ринку.
Зокрема, з введенням в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” в законодавчому полі регулювання діяльності інститутів спільного інвестування повинні відбутись зміни, пов’язані із наданням можливості суб’єктам спільного інвестування застосувати у порівнянні з існуючими більш гнучкі норми диверсифікації активів інститутів спільного інвестування та додаткові можливості в частині використання інструментів фондового ринку при здійсненні ними спільного інвестування.
3) 25 грудня 2008 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів” (реєстраційний №2614 від 05.06.2008).
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів” №801-VI вiд 25.12.2008 опубліковано в Урядовому кур’єрі №4 від 14 січня 2009 року, таким чином Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів” набирає чинності з 14 січня 2009 року (з дня опублікування).
Основною метою зазначеного закону є запровадження та вдосконалення адміністративної й кримінальної відповідальності за використання інсайдерської інформації та маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами, за створення перешкод у доступі до інформації про емітентів цінних паперів та/або спотворення такої інформації.
Так, законом доповнено Кримінальний кодекс новими статтями 223-2 і 232-2, які передбачають введення кримінальної відповідальності за такі суспільно небезпечні злочини, як порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів; приховування інформації про діяльність товариства.

Посилання: Ринок цінних паперів України

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^