Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Чемерис І.Е. Необхідність державного регулювання фінансового ринку України
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
24-10-2012, 01:33

Чемерис І.Е. Необхідність державного регулювання фінансового ринку України

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

УДК 336
© Чемерис І.Е., 2012
ЛНУ імені Івана Франка Екф-41с, 24.10.2012

Необхідність державного регулювання фінансового ринку України

Сучасні фінансові ринки – це механізм для торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку і розвиненої ринкової інфраструктури, що забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність угод (операцій). Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливо собі уявити без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку [2]. Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підтримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх «свободи» державним контролем – лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль. Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі: 1)допуск цінних паперів до публічних торгів; 2)розкриття інформації емітентами; 3)функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно- інформаційних систем); 4)регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами; 5)реклама на ринку цінних паперів; 6)заборона маніпулювання цінами.
Добре відрегульований фінансовий ринок, по-перше, знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною; по-друге, це незамінний інструмент залучення до процесу економічного розвитку сумарного обсягу заощаджень населення; по-третє, високорозвинений фінансовий ринок підвищує динамічність економічної системи, що дуже важливо для схвалення населенням поступового переходу до ринкової економіки.
Таким чином, фінансовий ринок — це сфера економіки, де відчувається найжорстокіший політичний тиск, адже фінансове законодавство регулює гігантські потоки капіталу. При цьому користувачі капіталу можуть бути зацікавлені в тому, щоб приховати свої справжні наміри і рішення й деякою мірою дезінформувати ринок. На фінансовому ринку навіть репутація учасника має свою ціну. Водночас інвестори намагаються віднайти можливість заробити і докладають багато зусиль, щоб отримати угоду чи інформацію, недоступну іншим інвесторам. Вони намагаються також обмежити конкуренцію між тими, кому надали капітал. І як часто трапляється, страждають найбільш беззахисні — дрібні, індивідуальні інвестори. Будь-яка з подібних дій ставить під сумнів цілісність фінансового ринку і потребує втручання органів контролю. Тому для регулювання фінансового ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави має бути обов'язковим [1].
Роль фінансового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні надзвичайно важлива. Фінансовий ринок дає необмежені можливості для інвестицій і тому постійно перебуває в центрі уваги Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів та інших владних структур. В Україні фінансовий ринок лише формується, на ньому ще не встановилися традиції та правила роботи, саме ця причина, в першу чергу обумовлює необхідність приведення в дію системи ефективного регулювання фінансового ринку з боку державних структур.
Державне регулювання фінансового ринку та його складових — це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.
Мета державного регулювання фінансових ринків в Україні:
1) проведення єдиної й ефективної державної політики в сфері фінансових послуг;
2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;
3) створення сприятливих умов для розвитку і функціонування ринків фінансових послуг;
4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фі¬нансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з ураху¬ванням інтересів суспільства;
5) забезпечення рівних можливостей доступу на ринок і захист прав його учасників;
6) дотримання учасниками вимог законодавства;
7) запобігання монополізації і створення умов розвитку чесної конкуренції;
8) контроль за прозорістю і відкритістю фінансових ринків;
9) сприяння інтеграції в європейський і світовий фінансові ри¬нки.
В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання фінансового ринку в будь-якій країні є не стільки впорядкування діяльності позичальників капіталу і фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування фінансового ринку в цілому, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених [4]. Отже, розвиток ефективно діючого фінансового ринку здатного мобілізувати та перерозподіляти інвестиційні ресурси є найважливішим завданням регулювання національної економіки [5]. Це пов'язано з наступними причинами. По-перше, на фінансовому ринку працює величезна кількість його учасників, тих, хто має надлишкові фінансові активи і тих, хто їх потребує. Інтереси цих учасників, в першу чергу - професіоналів, тобто тих, які мають професійні фінансові знання, часто діаметрально протилежні, антагоністичні і тому державою повинна бути впроваджена відповідна система регулювання. По-друге, найбільш численною категорією інвесторів на фінансовому ринку є населення, яке має надлишкові кошти, хоче надати їх на ринкових умовах у користування, але фаховими фінансовими знаннями не володіє. Без створення надійної системи захисту прав та інтересів цих інвесторів фінансовий ринок взагалі не буде працювати. По-третє, на фінансовому ринку реалізуються державні інтереси з приводу втілення макроекономічної політики, яка забезпечує комплекс економічних і політичних пріоритетів і держава повинна бути переконана, що фінансовий ринок з його інструментами буде працювати в контексті цих пріоритетів [3].

Список використаних джерел.
1. Еш С.М. Фінансовий ринок : Навчальний посібник. – К. Центр учбової літератури, 2009. – 528с.
2. Фінанси (теоретичні основи) : Підручник / М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.; Під кер – вом і за наук. Ред. М.В. Грідчіної, В.Б. Захожая – 2–ге вид., випр.. і допов. – К.: МАУП, 2004.- 312с.
3. Лондар С. Л. Фінанси : навч. посібник / С. Л. Лондар, О. В. Терещенко. – Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384с.
4. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: Навч. посібник / Ходаківська В.П., Данілов О.Д. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.
5. Школьник І.О. Фінансовий ринок України в контексті розвитку світової фінансової системи: Монографія. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 98с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2021 (6)
Октябрь 2021 (69)
Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
^