Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Харахонько С.І. ВЕКСЕЛЬ ЯК ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТ КОМЕРЦІЙНОГО КРЕДИТУ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1668
  • Автор: Svetka
  • Дата: 31-10-2012, 16:29
 (голосов: 0)
31-10-2012, 16:29

Харахонько С.І. ВЕКСЕЛЬ ЯК ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТ КОМЕРЦІЙНОГО КРЕДИТУ

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

У зв’язку з фінансовою кризою значною мірою зросла роль векселів як альтернатива грошей. В докризові часи вексель виступав допоміжним інструментом і його використовували тільки серед компаній в одній групі, на сьогоднішній день вексель використовують для роботи з ринковими партнерами. Використання векселя дозволяє заміняти певну частину грошових розрахунків серед контрагентів. Можна сказати, що вексель це ті ж самі гроші, за допомогою яких можна отримати продукцію у виробника.
Сьогодні існує багато проблем щодо організації роботи з векселями, як специфічного фінансового інструменту, який потребує належного регулювання. Метою такого регулювання є: зробити ринок векселів цивілізованішим, прозорішим, надійнішим і стабільнішим, установити на ньому нові, якісніші правила, а також сприяти ефективному використанню векселів [3].
Вексель циркулює на фінансовому ринку, виконуючи такі функції грошей, як засіб обігу і як засіб платежу. Завдяки цим властивостям вексель зменшує потребу у грошах, значно прискорює оборот товарів, оскільки вирішує проблему взаєморозрахунків між товаровиробниками [5].
Проблемам використання корпоративних боргових цінних паперів у фінансуванні розвитку корпорацій присвячено праці вітчизняних науковців, зокрема О. Мозгового, С. Мошенського, Т. Г. Буй, Т. Рудненко, С. Румянцева. Деякі питання класифікації та використання сучасних видів боргових цінних паперів висвітлюються в дослідженнях російських і зарубіжних авторів: Р. Брейлі, Р. Вілсона, С. В. Ляліна, С. Майєрс, Ф. Фабоз зі та інших. Але малодослідженими залишаються питання в українській економічній літературі потенційні можливості фінансування корпорацій, які полягають у випуску нових видів корпоративних боргових цінних
паперів, а також питання вдосконалення законодавчого регулювання та механізмів використання різних видів корпоративних боргових цінних паперів [1].
Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власникові векселя. Вексель – це сучасний фінансовий інструмент, який має майже тисячолітню історію розвитку. У світовій практиці на основі досвіду утворилися два основні види векселів: простий і переказний, які активно використовують економічні суб’єкти більшості країн світу. Індосамент – один із найважливіших аспектів функціонування векселя, що дає можливість здійснювати передачу векселя між різними суб’єктами економіки, забезпечуючи умови для обігу векселя як засобу платежу. Залежно від мети і характеру операцій, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення, окрім комерційного, розрізняють фінансові, казначейські, бланкові, фіктивні та інші векселі. Вексель – один із важливих кредитно-розрахункових документів, який виконує функції платіжного документа і може використовуватися як інструмент для інкасування боргів.
Поширенню векселів сприяє розвиток банківських операцій із векселями, які поділяються на кредитні, гарантійні та комісійні. Вексельні кредити (дисконтна операція, кредити забезпечені векселями, рефінансування векселів) є важливими активними операціями банку, що забезпечують важливу частку доходів поповнення фінансових ресурсів. Комісійні операції (інкасування, доміциляція), а також гарантійні підвищують зручність вексельних розрахунків клієнтів банку, а також є джерелом комісійних доходів банку без незначного ризику [6].
Полегшуючи реалізацію продукції, комерційний кредит сприяє прискоренню обігу фінансових та матеріальних ресурсів і виступає додатковим чинником відновлення збалансованості грошової і товарної маси. Водночас, створюючи умови для розвитку вексельного обігу, комерційний кредит зменшує кількість потрібних для обігу коштів і знижує потребу у прямих банківських кредитах. З допомогою одного векселя може бути укладено кілька торговельних угод, перш ніж його буде обліковано в банку, а в багатьох випадках вексель може взагалі не обліковуватися банком [3].
Невиконання державними органами указів Президента України, постанов Верховної Ради і норм законів щодо вдосконалення законодавства, яке регулює обіг векселів, та недостатній рівень обізнаності його учасників не сприяють розвиткові цивілізованого вексельного обігу в Україні, що створює додаткові фінансові ризики в діяльності суб’єктів господарювання. В даний момент в Україні, на жаль, склалася досить несприятлива ситуація щодо розвитку вексельного обігу, на це впливає низка чинників:
– низька платоспроможність більшості підприємств;
– нерозвиненість нормативно-законодавчої бази;
– низький розвиток дії фінансово-кредитних інститутів;
– нерозповсюдженість інформації про емітентів векселів, що зумовлює правопорушення у сфері вексельного обігу, зокрема обіг дружніх та бронзових векселів.
Водночас обсяги операцій із векселями протягом останніх п’яти років є значними, що свідчить про потребу економіки в цьому інструменті. Аналіз ситуації у сфері вексельного обігу вказує на те, що активізації цивілізованого обігу в Україні заважають численні зловживання окремих суб’єктів цього процесу (зокрема, через застосування фіктивних фірм у вексельних розрахунках) і недостатній рівень регулювання і контролю. Це призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного інструменту [3].
Для фінансових установ доцільним є використання фінансового векселя. Як свідчить зарубіжний досвід, випуск та обіг цього інструменту перебуває під суворим контролем і наглядом держави. Аналогічні механізми мають бути застосовані і на вітчизняному ринку [4].
Прагнення банків уникнути ризиків, пов’язаних із кредитуванням, або принаймні компенсувати ймовірні втрати від неповернення суми основного боргу спонукає їх до підвищення відсотків за кредит та ускладнення умов надання кредиту. Невигідні для суб’єктів підприємництва умови банківського кредитування (висока вартість кредиту, жорсткі санкції за порушення умов кредитної угоди) змушують їх шукати альтернативні варіанти фінансування. Очевидною альтернативою банківському кредитуванню став вексель як інструмент комерційного кредиту. На першому етапі впровадження векселів привело до збільшення обсягу обігових коштів підприємств в умовах гострого дефіциту грошей, що відповідало меті застосування векселів. На той час вексельний обіг здійснювався за схемами, які передбачали розрахунок векселями за номіналом. Ці схеми, вирішуючи завдання неплатежів, призводили до вилучення з обігу коштів, що стало причиною катастрофічного зростання заборгованості підприємств своїм працівникам із виплати заробітної плати [5].
Світовий досвід свідчить: під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки [3]. У країнах із розвинутою і стійкою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, добросовісно і надійно виконує функції кредиту та засобу платежу і є об’єктом різних домовленостей. У цих країнах з урахуванням національних особливостей законодавчо встановлено такі положення: про вексельну дієздатність; про порядок виготовлення, використання вексельних бланків і наслідках його порушення; про пред’явлення векселів до сплати і здійснення протестів. Обговорюються особливості розглядання претензій щодо векселів та інші процедури вексельного обігу.
Світова практика свідчить, що вексельний обіг активізувався у кризових умовах, особливо це є характерним для країн з економікою, що розвивається. Використання переказного векселя в Україні може позитивно впливає на вирішення проблеми неплатежів, яка полягає в придбанні банком права вимагання від боржників векселедавця та подальшому акцепті, що здійснюється лише після отримання коштів від боржників, переказних векселів, необхідних векселедавцю для розрахунків зі своїми постачальниками. Здійснюючи таку операцію, банки прагнуть досягти певних цілей:
– одержання комісійної винагороди від векселедавця за надання послуг із здійснення такої операції;
– допомога векселедавцю, спрямована на економію його обігових коштів;
– надання можливості векселедавцю розраховуватись із постачальниками за наявності обов’язкових до сплати в бюджет і прирівняних до них платежів;
– можливість акумулювати кредитні ресурси за рахунок одержаних від боржників векселедавця
сум і тим самим регулювати ліквідність певної банківської установи;
– уникнення конфліктів із податковими органами, що могли б виникнути під час здійснення операції доміциляції, коли платником за векселем був би сам клієнт;
– можливість одержання додаткових клієнтів з їхніми фінансовими ресурсами і тим самим підвищення ліквідності та конкурентоспроможності банку.
Для векселедавця, тобто підприємства, яке є другою стороною договору інкасації боргових вимог, мета здійснення такої операції полягає:
– в отриманні можливості працювати в межах правового поля України за наявності так званої
бюджетної картотеки.
– в одержанні внаслідок уступки вимоги надійного фінансового інструменту у формі переказного векселя, оскільки платником за таким переказним векселем буде банк, платоспроможність якого з меншою вірогідністю може бути поставлена під сумнів [6].
Висновки. Ураховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що українське законодавство дозволяє використовувати векселі не обмежено. У процесі вексельного обігу контрагентами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що дозволяє охопити різноманітні сегменти ринку. Векселі використовуються при безготівкових розрахунках. Це означає, що вексель у кінцевому підсумку повертається до компанії, котра його випустила в обіг. Отже, можна зробити висновок, що українські банки починають активно працювати з векселями.
Список використаних джерел:
1. Буй Т. Г. Розширення можливостей фінансування розвитку корпорацій шляхом випуску боргових цінних паперів / Т. Г. Буй // Гроші, фінанси і кредит. – 2009. – № 5 (95). – С. 190–197. 2. Рудненко Т. Вексель – інструмент, затребуваний кризою / Т. Рудненко // Цінні папери України. – 2009. – № 40 (582). – С. 22–23.
3. Румянцев С. Активізація цивілізованого обігу векселів / С. Румянцев // Цінні папери України. – 2011. – № 29 (571). – С. 13–14.
4. Румянцев С. Фінансовий вексель як антикризовий інструмент / С. Румянцев // Цінні папери України. – 20010. – № 31 (573). – С. 25.
5. http://student.besti nds.ru/i nances/ i nances-referat_555.php.
6. http://www.epravda.com.ua/press/49def9a679b42.
7. http://sloboda.kharkov.ua/?p=283.

Посилання: ЕкфС-53с

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^