Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Малярчук Т.А. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
31-10-2012, 21:34

Малярчук Т.А. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

Малярчук Т.А.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфС-51с

Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні

Роль фінансового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні надзвичайно важлива. Фінансовий ринок дає необмежені можливості для інвестицій і тому постійно перебуває в центрі уваги Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів та інших владних структур. В Україні фінансовий ринок лише формується, на ньому ще не встановилися традиції та правила роботи, саме ця причина, в першу чергу обумовлює необхідність приведення в дію системи ефективного регулювання фінансового ринку з боку державних структур [2].
Дослідженням даної проблеми займались такі вітчизняні вчені як Ходаківська В.П., Смолянська О., Шелудько В., Бурмака М., а також зарубіжні – Бернард Р., Борн Б., Квинтин М., Тейлор М.У.
В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання фінансового ринку в будь-якій країні є не стільки впорядкування діяльності позичальників капіталу і фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування фінансового ринку в цілому, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених.
Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підтримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх «свободи» державним контролем – лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль [5].
Державне регулювання ринку фінансових послуг та його складових - це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.
Основна мета державного регулювання - це здійснення державою комплексних заходів щодо [2]:
- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;
- захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;
- контролю за прозорістю та відкритістю ринку;
- дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;
- запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.
Важелями непрямого втручання держави у регулювання фінансового ринку є [2]:
1) податкова політика, яка впливає на ділову активність, а отже, на потребу у фінансових ресурсах і знаходить своє нормативне оформлення через податкове право;
2) регулювання грошової маси й обсягів кредитів через вплив на ставку позикового відсотка;
3) зовнішньоекономічна політика, що пов'язана з регулюванням операцій з іноземними валютами та експортно-імпортних операцій;
4) гарантії держави щодо позик приватного сектора;
5) вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.
Формами державного регулювання фінансового ринку є [2]:
- прийняття актів законодавства з питань діяльності його учасників;
- регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов'язків учасників ринку;
- реєстрація емісій фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів;
- видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;
- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
- контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
- контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.
Державне регулювання діяльності на ринку фінансових послуг в Україні здійснюють [4]:
1) щодо ринку банківських послуг - Національний банк України;
2) щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
3) щодо інших ринків фінансових послуг - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг, і зобов'язані своєчасно повідомляти один одному про будь-які спостереження та висновки, необхідні для виконання покладених на них обов'язків.
Державне регулювання ринку банківських послуг здійснює Національний банк України, який є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. № 679-ХІV та іншими законами України [4].
На початковому етапі становлення ринок цінних паперів регулювався багатьма державними органами - Міністерством фінансів України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, НБУ [1].
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), яка підпорядкована Пре¬зиденту України та підзвітна Верховній Раді України. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників рин¬ку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чин¬ним законодавством. З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада. До її складу входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні [3].
Отже, можна зробити висновок, що на сучасному етапі державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні знаходиться на досить високому рівні та в цілому відповідає рівню розвитку фінансового ринку та стану фінансової системи країни.



Список використаних джерел:

1. Грідчіна М.В., Захожай В.Б. Фінанси (теоретичні основи).- К.: МАУП, 2004. - 312 с.
2. Еш С.М. Фінансовий ринок. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 528 с.
3. Карлін M.I. Фінансова система України. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://pidruchniki.ws/00000000/finansi/finansova_sistema_ukrayini_-_karlin_mi
4. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг. - К. : Знання, 2010. - 532 с.
5. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
^