Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Перебийносюк К.А. ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1211
  • Автор: pe.kate
  • Дата: 31-10-2012, 21:53
 (голосов: 0)
31-10-2012, 21:53

Перебийносюк К.А. ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

Хеджування - за своїм змістом дуже багатопланове поняття. Під хеджуванням розуміють діяльність, спрямовану на створення захисту від фінансових витрат в майбутньому. У спеціальній літературі немає єдиної думки відносно суті хеджування, але можна виділити дві найбільш відомих: 1) хеджування - будь-які дії, спрямовані на обмеження ризиків [6]; 2) хеджуванням вважають проведення операцій з похідними фінансовими інструментами (контрактами, які укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків). Хеджування є найбільш ефективним методом мінімізації ризиків. У узагальненому виді його можна також визначити як сукупність дій та засобів, спрямованих на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні та отримання прибутку. Хеджування являє собою систему економічних відносин учасників фінансового ринку, які пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків і досягаються за рахунок одночасності та протилежного спрямування торгових догод на строковому ринку і ринку реального товару. Згідно нормативної бази можна виділити наступні характерні особливості хеджування: здійснення розрахунків відбувається в майбутньому періоді; вартість такого похідного фінансового інструменту трансформується внаслідок змін процентної ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу або інших змінних, що є базисними; вказаний інструмент не вимагає початкових інвестицій [4]. Інструментом хеджування є інструменти строкового ринку ( деривативи) - форвардні контракти, опціони та ф'ючерсні контракти. Деривативи - це стандартний документ, що засвідчує право придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. У міжнародній практиці строкового ринку деривативами є форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та опціони, що і покладено в основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів в нашій країні [3]. Особливу увагу необхідно приділити способам хеджування. Спосіб хеджування встановлює певні бухгалтерські процедури, що у свою чергу, має принципово важливе значення в бухгалтерському обліку [5]. Розглянемо класифікацію способів хеджування на прикладі операцій з валютою. Стосунки хеджування діляться на три види: хеджування справедливої вартості; хеджування грошових потоків; хеджування чистих інвестицій в зарубіжну компанію [2]. Такий розподіл використовується в бухгалтерському обліку в процедурах визнання. У разі хеджування справедливої вартості хеджується ризик визнаного активу або визнаного зобов'язання (зміни в справедливій вартості цінних паперів в іноземній валюті з фіксованими ставками в результаті змін ринкових процентних ставок). Способи хеджування Способи, що не вимагають спеціальних бухгалтерських процедур Способи, що вимагають спеціальних бухгалтерських процедур 1) політика цін - збільшення маржі до ціни, допускаючи можливість девальвації валют; 2) вибір валюти для оплати: валюта придбання і витрат має бути єдиною; 3) контроль за термінами платежів : при очікуванні підвищення вартості валюти здійснюється передоплата; при очікуваній девальвації - затримка платежу, спроба придбати валюту пізніше, після зниження ціни; 4) обмеження ризикованих операцій та ін. 1) укладення форвардного контракту; 2) укладення ф'ючерсного контракту; 3) ув'язнення опціону та ін.При хеджуванні грошових потоків хеджується ризик руху грошових потоків, що відносяться до: визнаного активу або зобов'язання (майбутні процентні виплати по валютних кредитах); очікуваній угоді (очікувана купівля або продаж валюти); твердій угоді ( контракт купівлі-продажу матеріального активу за фіксованою ціною, вираженою в іноземній валюті). При хеджуванні чистих інвестицій в зарубіжну компанію хеджуються риски, пов'язані із змінами валютних курсів [5]. Безперечний інтерес в практичній діяльності представляють принципи здійснення хеджування. Ефективна програма здійснення хеджування розробляється для того, щоб трансформувати ризик з неприйнятних форм в прийнятні. Метою хеджування є досягнення оптимальної структури ризику. При ухваленні рішення про хеджування важливо оцінити величину потенційних втрат, які може понести компанія. Якщо потенційні втрати несуттєві (вплив на результати діяльності підприємства), вигоди від хеджування можуть виявитися менше, ніж витрати на його здійснення; в цьому випадку компанії має сенс утриматися від хеджування. Програма хеджування, як і будь-яка інша фінансова діяльність вимагає розробки внутрішньої системи правил і процедур. Ефективність хеджування може бути оцінена тільки в контексті основної діяльності компанії на спот-ринку. Складність і відносна новизна даних об'єктів пояснюють той факт, що на сьогодні в українській практиці обліку інструментів хеджування залишаються не вирішеними наступні питання: 1. Для операції хеджування потрібна висока вірогідність її здійснення і висока її ефективність, що, у свою чергу і складає проблемну ситуацію. 2. Недостатня урегульованість цього питання відносно нормативної бази, а саме стандартів обліку. У зв'язку з цим доводиться керуватися принципами, а вони не завжди припускають однозначну відповідь. 3. Документальне оформлення не дає можливість ідентифікувати різні об'єкти обліку (об'єкти, пов'язані з хеджуванням і із спекуляцією), тому в деяких ситуаціях проблематично визначити мету операції. 4. У діючому Плані рахунків не передбачено відособлення інструментів хеджування залежно від різноманітних чинників: мети операцій, виду базових активів, покладених в основу контракту. 5. Визначення визнання і періоду для віднесення результатів діяльності підприємства. Для первинного обліку джерелом інформації є контракти. Аналітичний облік ведеться по кожному окремому контракту, а синтетичний - регламентований тільки на забалансових рахунках. Для обліку похідних фінансових інструментів передбачений рахунок 03 «Контрактні зобов'язання» [1]. Певні балансові рахунки для обліку інструментів хеджування, а саме, деривативов Планом рахунків не передбачені, тому при обліку вказаних операцій застосовуються рахунки класу 3 «Грошові кошти, розрахунки і інші активи». Віддзеркалення на рахунках обліку інструментів хеджування здійснюється, як правило: у момент укладення контракту (визнання); на дату балансу (зміна вартості об'єктів і інструментів хеджування); на дату виконання (розрахункові операції). Доцільно відмітити деякі проблемні питання, пов'язані з інструментами хеджування валютних ризиків: 1 Момент виникнення операційного валютного ризику: дата виписки рахунку-фактури або дата підписання договору. 2. Визначення валюти більше схильної до ризику - валюти конракта або валюти платежу. При обліку інструментів хеджування важливу роль грає коефіцієнт ефективності хеджування (Кэф). Він може бути розрахований на основі співвідношення змін вартості об'єкту і інструменту хеджування, а також на основі співвідношення змін грошових потоків [4]: Кэф = Зміна справедливої вартості об'єкту/Зміна справедливої вартості інструменту хеджування Економічний сенс коефіцієнта хеджування полягає в тому, що він показує, наскільки швидше змінюється вартість об'єкту хеджування в порівнянні з вартістю інструменту хеджування. Сенс коефіцієнта можна інтерпретувати інакше: він характеризує, яку частину змін вартості грошових потоків об'єкту хеджування покриває зміна вартості інструменту хеджування. Хеджування зазвичай вважається високоефективним, якщо із самого початку і аж до закінчення хеджування підприємство може розраховувати на те, що зміни справедливої вартості або грошових потоків хеджованої статті майже повністю компенсуються змінами в інструменті хеджування, при цьому фактично доступні результати коливаються в межах 80 - 25% [5]. . Незважаючи на витрати, пов'язані з хеджуванням, і численні труднощі, з якими компанія може зустрітися при розробці і реалізації стратегії хеджування, його роль в забезпеченні стабільного розвитку дуже велика: Відбувається істотне зниження цінового ризику, пов'язаного із закупівлями сировини і постачанням готової продукції; хеджування процентних ставок і обмінних курсів знижує невизначеності майбутніх фінансових потоків і забезпечує ефективніший фінансовий менеджмент. В результаті зменшуються коливання прибули і покращується управління виробництвом. Добре побудована програма хеджування зменшує як ризик, так і витрати. Хеджування вивільняє ресурси компанії і допомагає управлінському персоналу зосередитися на аспектах бізнесу, в яких компанія має конкурентну перевагу, мінімізуючи базові риски. Зрештою, хеджування збільшує капітал, зменшуючи вартість використання засобів і стабілізуючи прибутки. Операції хеджування не перетинаються із звичайними господарськими операціями і дозволяють забезпечити постійний захист ціни без необхідності міняти політику запасів або укладати довгострокові форвардні контракти. У багатьох випадках хеджування полегшує залучення кредитних ресурсів: банки враховують запоруки з хеджуванням по вищій ставці; це ж відноситься до контрактів на постачання готової продукції.
Список використаної літератури
1. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. № 893/4186, із змінами і доповненнями. 2. Международный стандарт бухгалтерского учета МСБУ 39 «Финансовые инструменты: признание и оценка» (пересмотрен в 2000 г.) 3. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативов, затверджене постановою КМУ від 19.04.99 р. № 632, із змінами і доповненнями. 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 р. № 1050/6241, із змінами і доповненнями 5. Богатко Н. Хеджирование валютних рисков. Бухгалтерия № 39(610) от 27.09.2004 г. 6. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. – М.: Инфра-М, 1996. – 288 с.

Посилання: ЕкфС-53с

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^