УДК 366
© Грицик О.А., ЕКФ - 43с
Особливості функціонування валютного ринку України
Вплив валютної сфери, за останній події на світовому ринку, є досить важливою. Розвиток світової кризи показав, що валютна та фінансова сфера досить тісно переплітаються між собою, що глобально впливають на основні сфери економіки.
Валютний ринок – це система економічних відносин між його суб’єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу валют і валютних цінностей за допомогою сучасних засобів фінансової телекомунікації, де цінами є встановлені під впливом попиту і пропозиції обмінні курси [4].
Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною мірою відображає стан економіки країни.
Основними учасниками валютного ринку є: Національний банк України, уповноважені комерційні банки, кредитно-фінансові установи і фізичні та юридичні особи.
На території України користуються такою системою валютних цінностей: валюта України, монетарне золото, іноземна валюта, платіжні документи в національній валюті України, що застосовуються у міжнародних розрахунках та фондові цінності в національній валюті України, що застосовуються у міжнародних розрахунках.
Також структура валютного ринку України представлена відповідними органами контролю це: Національний банк України, Державна податкова політика, Державна митна служба та Міністерство зв’язку[2].
Головною особливістю валютного ринку є його безперервне функціонування для того, щоб основні учасники ринку мали відкриту активну позицію з національною та іноземною валютою. Банк чи інші фінансово-кредитні установи завжди наражають себе на валютний ризик, який може бути позитивний чи негативний, навіть коли вони не працюють, тобто цілодобово. Це відбувається через те, що валютний курс національної чи іноземної валюти, яку банк чи кредитна установи залишили відкриту, навіть на одну ніч, може змінитися, і повернутися для них як прибутком так і збитком [5].
Українські банки здійснюють 50-70% всіх валютних операцій на українському валютному ринку. При цьому вони здійснюють власні, на замовлення і, безпосередньо, операції за рахунок клієнтів банку. Також важливу роль у валютному ринку відіграють і брокери, інвестори, спекулянти, імпортери.
За різницею в ціні купівлі та продажу валюти вимірюється ліквідність валютного ринку. Про високу ліквідність валютного ринку свідчить невелика (мізерна) різниця між курсами купівлі-продажу.
Для забезпечення стабільності гривні (яка не користується високим попитом за кордоном) в умовах економічної світової кризи Національний банк України зосередив свою увагу на прямих інструментах валютної політики. Це зумовило перегляд лімітів валютної позиції, позбавлення резидентів права вивозити за кордон валюту, що куплена на міжбанківському ринку або залучена у вигляді кредитів тощо. Також Національний банк України зосередив свою увагу на валютні інтервенції, як інструмент впливу сукупності умов у внутрішньому валютному ринку. Це дозволило стабілізувати гривню і ситуацію на самому валютному ринку[6].
Для успішного і ефективного функціонування валютного ринку є:
1. забезпечення відповідної ліквідності
(Кожен уряд для країни формує існування офіційних резервів, щоб активно приймати участь в міжнародній торгівлі. Також, щоб комерційні банки, які діють від імені дилерів і торгують іноземною валютою, мали достатні обсяги іноземної валюти для забезпечення потреб.)
2. дія механізму регулювання
(Для цього потрібно, щоб окремі країни проводили фінансову і економічну політики, яка б сприяла збалансуванню міжнародної системи платежів і розрахунків; застосовувати різні фінансові механізми для забезпечення ефективного регулювання платіжного балансу, і також збереженню рівноваги на валютному ринку. )
3. впевненість у міжнародній грошовій системі
(Якщо уряди будуть проводити політику, яка приведе до збалансованої міжнародної системи платежів і розрахунків, то учасники валютного ринку будуть мати довіру до системи.)
Список використаної літератури
1. Бюлетень Національного банку України №8/2007 (173).
2. Журавка, Ф. О. Методологічні підходи до визначення поняття “валютний ринок” [Текст] / Ф. О. Журавка // Вісник науковця. – 2009 р. : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (2 квітня 2009р.) – Миколаїв : НУК, 2009. – С. 40–42.
3. Закон України. Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті. / Постанова Верховної Ради України від 23.09.1994 року.
4. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Друге видання, виправлене. – К.: «Каравела», 2003. – с.64-86
5. Правила торгівлі іноземною валютою / Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 року.
6. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України // Вісник НБУ. – 2007. – №6. – С.6-9.
© Грицик О.А., ЕКФ - 43с
Особливості функціонування валютного ринку України
Вплив валютної сфери, за останній події на світовому ринку, є досить важливою. Розвиток світової кризи показав, що валютна та фінансова сфера досить тісно переплітаються між собою, що глобально впливають на основні сфери економіки.
Валютний ринок – це система економічних відносин між його суб’єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу валют і валютних цінностей за допомогою сучасних засобів фінансової телекомунікації, де цінами є встановлені під впливом попиту і пропозиції обмінні курси [4].
Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною мірою відображає стан економіки країни.
Основними учасниками валютного ринку є: Національний банк України, уповноважені комерційні банки, кредитно-фінансові установи і фізичні та юридичні особи.
На території України користуються такою системою валютних цінностей: валюта України, монетарне золото, іноземна валюта, платіжні документи в національній валюті України, що застосовуються у міжнародних розрахунках та фондові цінності в національній валюті України, що застосовуються у міжнародних розрахунках.
Також структура валютного ринку України представлена відповідними органами контролю це: Національний банк України, Державна податкова політика, Державна митна служба та Міністерство зв’язку[2].
Головною особливістю валютного ринку є його безперервне функціонування для того, щоб основні учасники ринку мали відкриту активну позицію з національною та іноземною валютою. Банк чи інші фінансово-кредитні установи завжди наражають себе на валютний ризик, який може бути позитивний чи негативний, навіть коли вони не працюють, тобто цілодобово. Це відбувається через те, що валютний курс національної чи іноземної валюти, яку банк чи кредитна установи залишили відкриту, навіть на одну ніч, може змінитися, і повернутися для них як прибутком так і збитком [5].
Українські банки здійснюють 50-70% всіх валютних операцій на українському валютному ринку. При цьому вони здійснюють власні, на замовлення і, безпосередньо, операції за рахунок клієнтів банку. Також важливу роль у валютному ринку відіграють і брокери, інвестори, спекулянти, імпортери.
За різницею в ціні купівлі та продажу валюти вимірюється ліквідність валютного ринку. Про високу ліквідність валютного ринку свідчить невелика (мізерна) різниця між курсами купівлі-продажу.
Для забезпечення стабільності гривні (яка не користується високим попитом за кордоном) в умовах економічної світової кризи Національний банк України зосередив свою увагу на прямих інструментах валютної політики. Це зумовило перегляд лімітів валютної позиції, позбавлення резидентів права вивозити за кордон валюту, що куплена на міжбанківському ринку або залучена у вигляді кредитів тощо. Також Національний банк України зосередив свою увагу на валютні інтервенції, як інструмент впливу сукупності умов у внутрішньому валютному ринку. Це дозволило стабілізувати гривню і ситуацію на самому валютному ринку[6].
Для успішного і ефективного функціонування валютного ринку є:
1. забезпечення відповідної ліквідності
(Кожен уряд для країни формує існування офіційних резервів, щоб активно приймати участь в міжнародній торгівлі. Також, щоб комерційні банки, які діють від імені дилерів і торгують іноземною валютою, мали достатні обсяги іноземної валюти для забезпечення потреб.)
2. дія механізму регулювання
(Для цього потрібно, щоб окремі країни проводили фінансову і економічну політики, яка б сприяла збалансуванню міжнародної системи платежів і розрахунків; застосовувати різні фінансові механізми для забезпечення ефективного регулювання платіжного балансу, і також збереженню рівноваги на валютному ринку. )
3. впевненість у міжнародній грошовій системі
(Якщо уряди будуть проводити політику, яка приведе до збалансованої міжнародної системи платежів і розрахунків, то учасники валютного ринку будуть мати довіру до системи.)
Список використаної літератури
1. Бюлетень Національного банку України №8/2007 (173).
2. Журавка, Ф. О. Методологічні підходи до визначення поняття “валютний ринок” [Текст] / Ф. О. Журавка // Вісник науковця. – 2009 р. : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (2 квітня 2009р.) – Миколаїв : НУК, 2009. – С. 40–42.
3. Закон України. Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті. / Постанова Верховної Ради України від 23.09.1994 року.
4. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Друге видання, виправлене. – К.: «Каравела», 2003. – с.64-86
5. Правила торгівлі іноземною валютою / Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 року.
6. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України // Вісник НБУ. – 2007. – №6. – С.6-9.
