Суть факторингу, його переваги та недоліки
В сучасних умовах господарювання однією з проблем функціонування багатьох суб'єктів підприємництва в Україні є недостатність фінансових ресурсів. Причиною цьому є криза неплатежів через неспроможність дебіторів повністю та своєчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що спричинює значний ріст дебіторської заборгованості підприємств. Як результат, гроші втрачають свою купівельну спроможність, зменшуються можливості отримання доходу від інвестування коштів у виробництво, збільшуються витрати підприємств на залучення додаткових джерел фінансування. Тому на сьогоднішній день, факторингові операції розглядаються як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах, що дозволяє постачальнику мінімізувати або зовсім зняти з себе всі комерційні ризики та сприяє прискоренню оборотності засобів і зростанню прибутку. Саме тому для вітчизняних суб’єктів господарювання в посткризовий період актуальним є використання факторингу як інструмента управління дебіторською заборгованістю, найбільш пристосованого до сучасних процесів розвитку економіки [2].
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», факторинг – це придбання банком права вимоги на використання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари або надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів [1]. Згідно з Господарським кодексом, факторинг – це фінансування під відступлення права грошової вимоги. В Законі України «Про податок на додану вартість» факторинг розглядається як операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Слід зазначити, що тлумачення факторингу в українському законодавстві, порівняно із зарубіжним досвідом, є дещо звуженими. Відповідно до «Конвенції про міжнародний факторинг», до якої Україна приєдналася 11.01. 2006 р., факторинг передбачає виконання як мінімум двох з наступних функцій: наявності кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції; інкасування заборгованості (управління кредитом); страхування постачальника від кредитного ризику.
Факторинг – досить зручний вид угоди, що дозволяє розвиватись малим та середнім підприємствам і є одним із способів гарантування повернення коштів.
Головне завдання факторингу полягає в забезпечені такої системи взаємовідносин покупця та постачальника товарів, за якої постачальник міг би надавати конкурентні відстрочення платежу своїм клієнтам, не відчуваючи при ньому дефіциту в обігових коштах. І це можливо завдяки достроковому фінансуванню постачань з відстроченням платежу банком-фактором у зручному для постачальника режимі.
Факторинг є беззаставною формою фінансування. Забезпеченням повернення коштів банку в ідеалі є, власне, сама дебіторська заборгованість покупців. Водночас реальна банківська практика передбачає масу винятків з цього правила. Так, зокрема, банки можуть вимагати додаткового забезпечення: якщо у банку є підстави вважати запропоновану клієнтом дебіторську заборгованість недостатньо якісною; якщо передбачена у договорі постачання відстрочка в оплаті за відвантажені товари перевищує певний термін, встановлений практикою банку; якщо розмір потрібного фінансування перевищує розрахунковий ліміт фінансування та в інших випадках — на розсуд банку. Факторинг надає переваги як клієнтам банку (продавцям), так і покупцям продукції.
Продавцям він забезпечує:
- збільшення обсягів продажу завдяки додатковій можливості надання відстрочки в оплаті товарів (застосування товарного кредиту);
- розширення клієнтської бази та встановлення стабільних відносин з покупцями, які матимуть постійну можливість закупати товар з відстрочкою оплати;
- планування фінансових потоків без урахування платіжної дисципліни покупців;
- можливість здійснювати оптові закупки за більш вигідними цінами та підтримувати розширений асортимент продукції;
- створення власного ділового іміджу завдяки можливості своєчасно розраховуватись по своїх зобов’язаннях;
- можливість збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення кількості покупців;
- можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;
- можливість здійснення оптових закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтримання розширеного асортименту за рахунок наявності обігових коштів для миттєвого задоволення вимог покупців;
- поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;
- зміцнення ринкової позиції;
- відсутність застави;
- гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість.
З переваг, що отримує внаслідок використання факторингу клієнт банку, випливають і вигоди для його контрагентів (покупців) – вони дістають можливість співпрацювати з продавцем на умовах товарного кредиту, збільшуючи таким чином обсяги закупок без залучення додаткового капіталу.
Основними перевагами факторингу для банку є:
- посилення ділових відносин із клієнтами через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги;
- додаткова можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів);
- постачальника;
- збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок;
- диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами);
- можливість для банку отримати додаткові джерела доходів;
- зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями [3].
Недоліками факторингу є:
- дорожча в порівнянні з кредитом ціна;
- дебітори клієнта повинні відповідати критеріям, які диктує банк-фактор;
- необхідність поручительства за клієнта;
- жорсткі вимоги банку до документів, що надаються, стосовно продажу товарів.
Плануючи скористатися факторингом, слід мати на увазі, що не всяку дебіторську заборгованість банки приймають на обслуговування. Як правило, не приймається:
- прострочена дебіторська заборгованість;
- заборгованість покупців, які є пов’язаними з продавцем особами;
- заборгованість по договорах, що передбачають бартерні розрахунки;
- заборгованість покупців з невідомою платіжною дисципліною.
Цей список може змінюватись і доповнюватися у кожному конкретному випадку.
Переваги факторингу є суттєвими, так як використання факторингу позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, дозволяє підвищити ліквідність дебіторської заборгованості, ліквідувати касові розриви та збільшити оборотний капітал, застрахувати ризики пов’язані з наданням відстрочення платежу покупцям, розширити свою частку на ринку. Основним же недоліком фак¬торингу є висока вартість цієї послуги.
Отже, факторинг – унікальний фінансовий інструмент, який може ефективно вирішувати велику кількість завдань та проблем, що стоять перед підприємством, у тому числі: економічні, фінансові, маркетингові. Для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, які зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, що спрямована на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.11.2000р.
2. Слюсаренко К.В., Локайчук М.О. Стан та перспективи розвитку ринку факторингових послуг в Україні // Комунальне господарство міст. Серія "Економічні науки". Збірник наукових праць. – 2011. – №98. – С.255-264.
3. Смачило В.В., Дубровська Є.В. Сутність факторингу та його використання при управлінні дебіторською заборгованістю в Україні // Фінанси України. – 2007. – №7. – С.35-45.
