УДК 336
© Гвізда М.В., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Необхідність застосування факторингу в Україні та проблеми його розвитку
Факторинг в Україні виник, як і в інших країнах світу, в умовах ринкової економіки для забезпечення більш стрімких темпів економічного зростання. Сьогодні факторингові послуги пропонують як банківські, так і суто фінансові установи.
Метою даної роботи є аналіз стану та виявлення особливостей розвитку факторингу в Україні.
Проблемі факторингу присвячено низку наукових праць. Серед вітчизняних вчених економістів, які займаються проблемою управління дебіторською заборгованістю за допомогою факторингу, можна виділити таких авторів як Л.М. Гутко [3], Є.В. Гущак [4], І.В. Вітвіцька [2], Н.В. Наконечна [8], Ю.В. Прохорова [5], М.О. Терновська [5], Г.С. Тодосейчук [7], О.В. Трошина [7], Ю.В. Шмагіна [4], Г.В. Шпаргало [8]. У їх дослідженнях розкрито теоретичні та практичні аспекти розвитку факторингу в Україні. Проте, незважаючи на наявність великої кількості праць, дослідження щодо ефективності використання факторингових послуг в сучасних умовах господарювання України практично відсутнє.
В Україні послуги факторингу почали надавати відносно недавно. Зародження та формування факторингу в нашій державі припадає на 2001 рік. Першим банком, що розпочав надавати послуги з факторингових операцій, був АКБ “Укрсоцбанк”. Через деякий час технологію факторингу підтримав і запровадив АКБ “ТАС-Комерцбанк”. Проте в період становлення ринку факторингових послуг в Україні була відсутня необхідна нормативна, теоретична та практична база, не було підготовленого кадрового потенціалу, а технологія факторингу була заснована на розробках російських колег. Українські теоретики і практики розробили нову технологію, внесли відповідні корективи, вдосконалили і спростили факторинговий цикл, і в 2004 році факторинговий бізнес розпочав своє друге зародження в банківських установах і корпораціях [8].
Факторинг – комплекс послуг, що надаються клієнту спеціалізованою компанією (фактором) в обмін на уступку дебіторської заборгованості (обов'язковим є перехід права власності на дебіторську заборгованість). Важливим є те, що факторинг – самостійний напрямок економіки, скерований на надання комплексних послуг, що сприяють росту об’єму продаж торгових і виробничих компаній та не являється частиною ніякої іншої галузі економіки і є важливим сам по собі.
Механізм факторингу можна представити у вигляді такої схеми (рис. 1):
Завдяки факторингу, після поставки товару (надання послуг) продавець негайно отримує в формі авансу значну частину від суми дебіторської заборгованості, що виникла (до 95%), не чекаючи на платіж від покупця. Фінансування автоматично збільшується в залежності від росту продажів. Управління дебіторською заборгованістю передбачає: контроль за своєчасною оплатою поставок покупцями; регулярні, детальні і зручні звіти про стан дебіторської заборгованості; прогнозування строків інкасації і спеціальні процедури нагадувань при затримці платежів; механізм роботи щодо повернення боргових зобов’язань дебіторів (як досудові так і судові дії) тощо. Покриття ризиків включає ризики, що пов’язані як із загальною діяльністю підприємства, так і з поставкою товарів із відтермінуванням платежу, в тому числі неотримання платежу від покупця в зазначений строк.
Розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скороченні коштів у дебіторську заборгованість і зменшенні обсягів неплатежів.
Сьогодні за факторинговими схемами в Україні працює близько 300 підприємств. В більшості це харчова промисловість (особливо кондитерська, ринки пива, соків і води), сільське господарство, друкарська галузь, винно-коньячні підприємства, фармацевтика, легка промисловість тощо.
Банківські установи та підприємства з деяким острахом відносяться до використання факторингових схем, так як факторингове фінансування, так або інакше, продовжує нести в собі великі ризики. І багато операторів ринку, банки, факторингові компанії вже зіткнулися з такими ризиками.
Повільний розвиток факторингу в Україні викликаний складністю в розумінні факторингу, а саме, через:
• недостатній рівень ознайомлення з послугою на українському ринку;
• асоціювання з кредитом;
• труднощі документообігу;
• незвичну систему оплати;
• складність в самостійному структуруванні операції;
• збільшення вартості продукції.
Факторинг насамперед призначений для вирішення таких питань, як негайне інкасування коштів або одержання їх на визначену у факторинговому договорі дату, незалежно від платоспроможності платника; покриття ризиків, пов’язаних зі своєчасним отриманням оплати; управління дебіторською заборгованістю клієнта; надання консалтингових послуг власнику дебіторської заборгованості тощо.
Факторинг дає змогу постачальникові мінімізувати ризики, пов’язані із відстроченням оплати придбання товарів чи послуг, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товари чи послуги, а також дає змогу постачальнику отримати кошти за свою дебіторську заборгованість.
Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприяє подальшому розвитку підприємства, отриманню великих прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємства [8].
Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові:
- домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
- використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
- здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
- якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ [7].
Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток пере відступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання [3]. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні, як правило, на 2-4 % перевищує проточну банківську ставку, яку використовують при короткостроковому крудитуванні клієнтів з аналогічним оборотом [6].
Розвиток факторингу в Україні ускладнюється прийнятою практикою ведення торгово-збутових операцій, яка передбачає здебільшого передоплату та майже повну відсутність комерційного кредиту. Важливу роль відіграє й обізнаність менеджерів, економістів та керівників з факторингом як економічним інструментом. Саме сучасна підготовка спеціалістів та фахівців українських підприємств повинна розкрити їм ефективні методи управління підприємством, які є загальноприйнятими в міжнародній практиці, серед яких і є факторинг.
На основі проаналізованої інформації для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.
Факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.
Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній [1].
На сьогодні стан ринку факторингу є досить неоптимістичним, адже світова криза вплинула і на роботу банків в першу чергу, у яку сьогодні спостерігається дефіцит створеного фонду для проведення таких операцій. Через обслуговування нинішньої заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, не зважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 році зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом [5].
Підсумовуючи, можна відзначити об’єктивні причини необхідності застосування факторингу в Україні як для банківських установ, так і для підприємств різних галузей економіки (рис. 2).
Факторинг для України – це новий бізнес, розвиток якого повинен супроводжуватись розробкою відповідних технологій та програмного забезпечення. Цей продукт є дуже складним, з довгостроковою окупністю і тому вимагає великих інвестицій.
Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об’єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.
Література:
1. ВАТ “Укрексімбанк” (офіційний сайт). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.eximb.com
2. Вітвіцька І.В. Проблеми та перспективи розвитку факторингових послуг в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udau.edu.ua
3. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.
4. Гущак Є. В., Шмагіна. Ю.В. Особливості розвитку ринку факторингових послуг в Україні. http://www.rusnauka.com
5. Прохорова Ю.В., Терновська М.О. Дослідження стану ринку факторингу в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
6. Ритейл-Капитал. Факторинг. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.retail-capital.com.ua
7. Трошина О. В., Тодосейчук Г. С. Проблеми розвитку факторингу в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com
8. Шпаргало Г.Є., Наконечна Н.В. Факторингові операції в Україні: проблеми та перспективи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
© Гвізда М.В., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Необхідність застосування факторингу в Україні та проблеми його розвитку
Факторинг в Україні виник, як і в інших країнах світу, в умовах ринкової економіки для забезпечення більш стрімких темпів економічного зростання. Сьогодні факторингові послуги пропонують як банківські, так і суто фінансові установи.
Метою даної роботи є аналіз стану та виявлення особливостей розвитку факторингу в Україні.
Проблемі факторингу присвячено низку наукових праць. Серед вітчизняних вчених економістів, які займаються проблемою управління дебіторською заборгованістю за допомогою факторингу, можна виділити таких авторів як Л.М. Гутко [3], Є.В. Гущак [4], І.В. Вітвіцька [2], Н.В. Наконечна [8], Ю.В. Прохорова [5], М.О. Терновська [5], Г.С. Тодосейчук [7], О.В. Трошина [7], Ю.В. Шмагіна [4], Г.В. Шпаргало [8]. У їх дослідженнях розкрито теоретичні та практичні аспекти розвитку факторингу в Україні. Проте, незважаючи на наявність великої кількості праць, дослідження щодо ефективності використання факторингових послуг в сучасних умовах господарювання України практично відсутнє.
В Україні послуги факторингу почали надавати відносно недавно. Зародження та формування факторингу в нашій державі припадає на 2001 рік. Першим банком, що розпочав надавати послуги з факторингових операцій, був АКБ “Укрсоцбанк”. Через деякий час технологію факторингу підтримав і запровадив АКБ “ТАС-Комерцбанк”. Проте в період становлення ринку факторингових послуг в Україні була відсутня необхідна нормативна, теоретична та практична база, не було підготовленого кадрового потенціалу, а технологія факторингу була заснована на розробках російських колег. Українські теоретики і практики розробили нову технологію, внесли відповідні корективи, вдосконалили і спростили факторинговий цикл, і в 2004 році факторинговий бізнес розпочав своє друге зародження в банківських установах і корпораціях [8].
Факторинг – комплекс послуг, що надаються клієнту спеціалізованою компанією (фактором) в обмін на уступку дебіторської заборгованості (обов'язковим є перехід права власності на дебіторську заборгованість). Важливим є те, що факторинг – самостійний напрямок економіки, скерований на надання комплексних послуг, що сприяють росту об’єму продаж торгових і виробничих компаній та не являється частиною ніякої іншої галузі економіки і є важливим сам по собі.
Механізм факторингу можна представити у вигляді такої схеми (рис. 1):
Рис. 1. Зміст та послідовність факторингової операції
Завдяки факторингу, після поставки товару (надання послуг) продавець негайно отримує в формі авансу значну частину від суми дебіторської заборгованості, що виникла (до 95%), не чекаючи на платіж від покупця. Фінансування автоматично збільшується в залежності від росту продажів. Управління дебіторською заборгованістю передбачає: контроль за своєчасною оплатою поставок покупцями; регулярні, детальні і зручні звіти про стан дебіторської заборгованості; прогнозування строків інкасації і спеціальні процедури нагадувань при затримці платежів; механізм роботи щодо повернення боргових зобов’язань дебіторів (як досудові так і судові дії) тощо. Покриття ризиків включає ризики, що пов’язані як із загальною діяльністю підприємства, так і з поставкою товарів із відтермінуванням платежу, в тому числі неотримання платежу від покупця в зазначений строк.
Розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скороченні коштів у дебіторську заборгованість і зменшенні обсягів неплатежів.
Сьогодні за факторинговими схемами в Україні працює близько 300 підприємств. В більшості це харчова промисловість (особливо кондитерська, ринки пива, соків і води), сільське господарство, друкарська галузь, винно-коньячні підприємства, фармацевтика, легка промисловість тощо.
Банківські установи та підприємства з деяким острахом відносяться до використання факторингових схем, так як факторингове фінансування, так або інакше, продовжує нести в собі великі ризики. І багато операторів ринку, банки, факторингові компанії вже зіткнулися з такими ризиками.
Повільний розвиток факторингу в Україні викликаний складністю в розумінні факторингу, а саме, через:
• недостатній рівень ознайомлення з послугою на українському ринку;
• асоціювання з кредитом;
• труднощі документообігу;
• незвичну систему оплати;
• складність в самостійному структуруванні операції;
• збільшення вартості продукції.
Факторинг насамперед призначений для вирішення таких питань, як негайне інкасування коштів або одержання їх на визначену у факторинговому договорі дату, незалежно від платоспроможності платника; покриття ризиків, пов’язаних зі своєчасним отриманням оплати; управління дебіторською заборгованістю клієнта; надання консалтингових послуг власнику дебіторської заборгованості тощо.
Факторинг дає змогу постачальникові мінімізувати ризики, пов’язані із відстроченням оплати придбання товарів чи послуг, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товари чи послуги, а також дає змогу постачальнику отримати кошти за свою дебіторську заборгованість.
Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприяє подальшому розвитку підприємства, отриманню великих прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємства [8].
Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові:
- домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
- використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
- здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
- якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ [7].
Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток пере відступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання [3]. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні, як правило, на 2-4 % перевищує проточну банківську ставку, яку використовують при короткостроковому крудитуванні клієнтів з аналогічним оборотом [6].
Розвиток факторингу в Україні ускладнюється прийнятою практикою ведення торгово-збутових операцій, яка передбачає здебільшого передоплату та майже повну відсутність комерційного кредиту. Важливу роль відіграє й обізнаність менеджерів, економістів та керівників з факторингом як економічним інструментом. Саме сучасна підготовка спеціалістів та фахівців українських підприємств повинна розкрити їм ефективні методи управління підприємством, які є загальноприйнятими в міжнародній практиці, серед яких і є факторинг.
На основі проаналізованої інформації для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.
Факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.
Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній [1].
На сьогодні стан ринку факторингу є досить неоптимістичним, адже світова криза вплинула і на роботу банків в першу чергу, у яку сьогодні спостерігається дефіцит створеного фонду для проведення таких операцій. Через обслуговування нинішньої заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, не зважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 році зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом [5].
Підсумовуючи, можна відзначити об’єктивні причини необхідності застосування факторингу в Україні як для банківських установ, так і для підприємств різних галузей економіки (рис. 2).
Рис. 2. Причини необхідності застосування факторингу в Україні
Факторинг для України – це новий бізнес, розвиток якого повинен супроводжуватись розробкою відповідних технологій та програмного забезпечення. Цей продукт є дуже складним, з довгостроковою окупністю і тому вимагає великих інвестицій.
Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об’єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.
Література:
1. ВАТ “Укрексімбанк” (офіційний сайт). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.eximb.com
2. Вітвіцька І.В. Проблеми та перспективи розвитку факторингових послуг в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udau.edu.ua
3. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.
4. Гущак Є. В., Шмагіна. Ю.В. Особливості розвитку ринку факторингових послуг в Україні. http://www.rusnauka.com
5. Прохорова Ю.В., Терновська М.О. Дослідження стану ринку факторингу в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
6. Ритейл-Капитал. Факторинг. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.retail-capital.com.ua
7. Трошина О. В., Тодосейчук Г. С. Проблеми розвитку факторингу в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com
8. Шпаргало Г.Є., Наконечна Н.В. Факторингові операції в Україні: проблеми та перспективи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
